Постанова

від 12.11.2024 по справі 206/3088/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1640/24 Справа № 206/3088/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Єлізаренко І.А.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл», Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася д осуду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл», Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 17 квітня 2020 року невідома особа заволоділа її сім-картою мобільного оператора «Lifeсеll» ( НОМЕР_1 ), отримала доступ до акаунта в системі «Приват24» і облікових записів (особистих кабінетів) на сайтах ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВ «МАНІФОЮ» та до її електронної пошти, що була синхронізована з телефонним номером, а також здійснила від її імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування, послугами яких вона раніше не користувалася: ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити».

Позивачка зазначає, що з незаконним використанням її персональних даних 17-18 квітня 2020 року та 20 квітня 2020 року невідомою особою було оформлено сім онлайн-кредитів на її ім`я.

За фактами незаконних дій по відношенню до неї, вона 17 квітня 2020 року звернулася до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, кримінальне провадження було зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23 квітня 2020 року за № 12020040640000977, та відразу поставила до відома відповідачів, зв`язавшись з ними у телефонному режимі та листами, але її звернення були або проігноровані, або надані відписки з порушенням Законів України «Про звернення громадян» та «Про захист персональних даних».

Позивачка стверджує, що з 17 квітня 2020 року по 20 квітня 2020 року вона не подавала заявок на отримання кредитних коштів та не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів, а тому, з урахуванням змін до позовної заяви, просила визнати дії відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують її права як споживача, зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити» видалити всі її персональні дані з електронних баз, серверів та ін. та припинити їх збір, обробку, систематизацію, використання, розповсюдження, передачу тощо, та визнати недійсними кредитні договори, укладені між нею та: ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 17 квітня 2020 року; ТОВ «СС ЛОУН» від 18 квітня 2020 року; ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» від 17 квітня 2020 року; ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» від 18 квітня 2020 року; ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити» від 20 квітня 2020 року; ТОВ «МАНІФОЮ» від 18 квітня 2020 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що кредитні кошти були перераховані на рахунок, який їй не належить. Крім того, апелянт зазначає, що відповідачі при оформленні кредитних договорів не з`ясували, чи співпадає особа клієнта, від імені якої замовлено кредит, з особою власника банківської картки.

Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 додала Заяву про відмову від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», наслідки відмови від позову їй відомі.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 12листопада 2024року заяву ОСОБА_1 про відмовувід частинипозовних вимог задоволено.Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовнихвимог доТовариства зобмеженою відповідальністю«МАНІФОЮ».Визнано рішенняБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від27березня 2023року вчастині позовнихвимог щодоТовариства зобмеженою відповідальністю«МАНІФОЮ» нечинним. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «МАНІФОЮ» - закрито.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факту того, що вона не підписувала оспорювані кредитні договори, не користувалася кредитними коштами та не надала доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Колегією суддів встановлено, що оспорювані договори між сторонами укладено в електронному вигляді, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Так, згідно п. 1 Договору позики від 17 квітня 2020 року, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника НОМЕР_2 .

Згідно умов кредитного договору, укладеного 17 квітня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , кредит вважається наданим з моменту перерахування коштів на банківський рахунок (платіжну картку), вказану позичальником для укладення цього договору у особистому кабінеті на Веб-сайті Товариства.

Відповідно до умов Кредитного договору укладеного 18 квітня 2020 року між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 , кредит надається в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника НОМЕР_3 .

При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідно до Акту службової перевірки від 06 жовтня 2021 року, ТОВ «МАНІФОЮ» здійснило внутрішню службову перевірку щодо факту укладення від імені позивачки договору позики від 18 квітня 2020 року та результатами якої встановлено, що вказаний договір укладено третьою особою, шляхом незаконного використання персональних даних ОСОБА_1 ..

Крім того, з наданих відповідачами доказів, на спростування позовних вимог, жоден не містить інформації, що кредитні кошти за оспорюваними кредитними договорами були переведені позивачці.

Згідно довідки про наявність рахунку від 19 листопада 2020 року, позивачці належить картка за № НОМЕР_4 та зазначено, що інших рахунків та карток в АТ Універсал Банк на ім`я ОСОБА_1 не відкривалися.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що саме позивачка будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази отримання, саме нею цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації, саме позивачки у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання нею коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами.

Вказане свідчить, що жоден із оспорюваних договорів не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так як позивачка не отримувала грошових коштів, під час проведення верифікації клієнта, товариствами не до кінця були проведені ідентифікації особи, з якою укладається договір, що вказує на відсутність волевиявлення позивача на укладання оспорюваних правочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час проведення верифікації клієнта, товариствами не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладалися договори, а тому за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорювані правочини укладено, саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваних правочинів і належних доказів отримання, саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачами на банківські картки, які позивачці не видавались, та не спростування відповідачами зазначених обставини, наявні правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

При цьому, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують її права як споживача, та зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити» видалити всі її персональні дані з електронних баз, серверів та ін. та припинити їх збір, обробку, систематизацію, використання, розповсюдження, передачу тощо, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо придбання продукції. Наведене свідчить, що правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються стадії придбання чи реалізації продукції, а, отже, не впливають на економічну поведінку позивачів як споживачів продукції.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Вимоги відповідачів щодо повернення кредиту, телефонні та інші повідомлення із вимогою про належне виконання кредитного зобов`язання не є пропозицією щодо придбання товару (послуги), а є способами захисту кредитора свого порушеного права на повернення кредиту й платежів за ним, а тому колегія суддів вважає, що у діях відповідачів відсутні ознаки нечесної підприємницької практики, що в свою чергу виключає наявність підстав для визнання дій відповідачів вчинених із застосуванням нечесної підприємницької практики.

При цьому доказів того, що протягом тривалого часу позивач піддавався різним незаконним діям зі сторони відповідачів, позивач не надав.

Стаття 15 Закону України «Про захист персональних даних» визначає випадки при яких персональні дані підлягають видаленню або знищенню.

Частиною першою передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 15 цього Закону).

Відповідно до пунктів 6, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними, а також відкликати згоду на обробку персональних даних.

Частиною 1 ст. 24 Закону «Про захист персональних даних» передбачено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм для зобов`язання відповідачів видалити персональні дані позивачки, слід установити факт їх незаконної чи недостовірної обробки.

Враховуючи те, що позивачка не мала наміру укладати з відповідачами кредитні договори, не подавала заявок на онлайн кредити, не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримувала грошових коштів від цих фінансових установ, наявні підстави для висновку про наявність факту незаконної обробки відповідачами персональних даних позивача.

Однак, колегія суддів вважає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки про порушення прав позивачки в цій частині можна буде стверджувати лише після набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсними договорів позики та у разі не вчинення відповідачами таких дій у добровільному порядку.

На вказане, суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вказаних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволені частково, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ Про захист прав споживачів, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» на користь держави судовий збір по 2102,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл», Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір від 17 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Визнати недійсним Договір від 18 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН».

Визнати недійсним Договір від 17 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс».

Визнати недійсним Договір від 18 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ».

Визнати недійсним Договір від 20 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» на користь держави судовий збір по 2102,00 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

І.А. Єлізаренко