Постанова
від 12.11.2024 по справі 935/2858/23
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/2858/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 32 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Журавської Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 935/2858/23 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та зобов`язання вчинення дій,

за апеляційною скаргою Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у місті Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року Підприємство Коростишівська райспоживспілка «Кооперативний ринок» (далі позивач, ПР «Кооперативний ринок», Підприємство) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на їх користь неустойку в сумі 139662,6 грн та зобов`язати останню звільнити т/м № НОМЕР_1 , 93, 103, 92/1, шляхом вивезення металевих кіосків за межі підприємства «Кооперативний ринок».

Позов Підприємство мотивувало тим, що 31 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір № 272, який у подальшому було пролонговано додатковою угодою по 31 грудня 2015 року. Відповідно до пункту 1.1 предметом договору оренди були торгівельні майданчики № НОМЕР_1 , 93, 103, 92/1, площею відповідно: 6,75; 6,75; 6,75; 1,5 кв.м.

Згідно пункту 3 договору, орендна плата складала відповідно: 389,47 грн, 389,47 грн, 389,47 грн та 101,25 грн на місяць. Договір був припинений 31 грудня 2015 року. На наступний рік ОСОБА_1 договір не укладала, як передбачено пунктом 6.3. вище вказаного Договору. Проте, вона продовжувала використовувати т/м у своїй господарській діяльності.

Позивач раніше вже звертався до суду про стягнення із відповідачки неустойки, згідно частини 2 статті 785 ЦК України. Зокрема, за період із 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року в сумі 35 550,48 грн,

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2017 року у справі № 906/282/17 зазначені позовні вимоги були задоволені.

ОСОБА_1 не виконувала вимоги закону та продовжувала користуватись торгівельними майданчиками. Позивач звернувся до суду про стягнення із відповідачки неустойки за період із 01 березня 2017 року по 01 лютого 2019 року на суму 58 404,36 грн і рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 червня 1919 року у справі № 906/163/19 позов задоволено.

Проте, ОСОБА_1 продовжує користуватись торгівельними майданчиками. ПР «Кооперативний ринок» звернувся до суду про визнання договору недійсним. Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/91/20 в позові відмовлено. Тому позивач звернувся до суду про зобов`язання відповідачки звільнити торгівельні майданчики від кіосків, які на них розміщені, шляхом їх вивезення за межі Підприємства, виконавши тим самим вимоги частину 1 статті 785 ЦК України та вимоги пункту 4.3.8 договору.

Крім того, позивач нарахував неустойку, згідно частини 2 статті 785 ЦК України за час прострочення користування з 01 лютого 2019 року по 01 вересень 2023 року в загальній сумі 139662, 6 грн. Приймаючи до уваги, що відповідачка відмовилася сплатити неустойку, Підприємство звернулось з даним позовом.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, ПР «Кооперативний ринок» просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що піддягає скасуванню з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Вказує, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги необґрунтовані заперечення відповідачки та не враховав висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/9328/17, і у постанові від 28 серпня 2018 у справі № 913/155/17.

Зазначає, що районний суд дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а також обставинам, встановленим рішеннями господарських судів від 05 червня та від 15 жовтня 2019 року у справі № 906/163/19, від 22 січня 2018 року у справі № 906/282/17 та у справі № 906/91/20, якими доведено, що ОСОБА_1 протиправно продовжує користуватися об`єктами оренди після припинення договору і дані обставини на сьогоднішній день не змінились.

Вважає, що районний судом рішення ухвалено без належного врахування природи неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, обставин справи та оцінки поведінки відповідачки на предмет її відповідності критеріям добросовісності, розумності та справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У судовому засіданні представник Товариства апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам скарги.

Належним чином, у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України, відповідачка повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 грудня 2013 року між Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» та приватним підприємцем ОСОБА_1 , укладено договір оренди № 272 (надалі Договір) (а.с.7).

Згідно пункту 1.1 Договору оренди були торгівельні майданчики № НОМЕР_1 , 93, 103, 92/1 площею 6,75; 6,75; 6,75; 1,5м2.

17 грудня 2014 року додатковою угодою, яка укладена із ОСОБА_1 як фізичною особою підприємцем, договір оренди №272 від 31 грудня 2013 року було пролонговано по 31 грудня 2015 року (а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено обставини щодо продовження користування відповідачкою об`єктами оренди з 01 лютого 2019 року по 01 вересня 2023 року та знаходження на вказаних об`єктах оренди металевих кіосків.

З таким висновком апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

З аналізу пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України вбачається, що укладення договору між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем не є безумовною підставою для розгляду спору між ними в порядку господарського судочинства, оскільки для цього слід встановити наявність саме господарських правовідносин між сторонами. За відсутності господарських правовідносин між сторонами, спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частиною другою статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 743/534/16-ц (провадження №14-689цс19) зазначено також, що та обставина, що фізична особа підприємець якщо навіть не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов`язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як зазначалось вище, у матеріалах справи знаходяться копії договору оренди № 272 від 31 грудня 2013 року та додаткової угоди до нього від 17 грудня 2014 року, які укладені з ОСОБА_1 , як з фізичною особою-підприємцем з метою ведення господарської діяльності.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію ОСОБА_1 26 лютого 2020 року припинено підприємницьку діяльність, як фізичною особою-підприємцем.

В апеляційному суді представник позивача пояснив, що відповідачка фактично господарську діяльність не припинила і продовжує використовувати з цією метою орендоване майно, яке належить підприємству.

Приймаючи до уваги, що Підприємство просить стягнути із відповідачки неустойку починаючи із 01 лютого 2019 року, ОСОБА_1 продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, що останньою не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, що справа за суб`єктним складом та характером правовідносин підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції.

Пунктом 1частини 1статті 255ЦПК України передбачено, що підставою для закриття провадження у справі є те, що вона не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у відповідності до вимог частини 1 статті 377 ЦПК України наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Також, колегія суддів роз`яснює, що за приписами частини 4 статті 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставіпункту 1частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2024 року скасувати і закрити провадження у справі № 935/2858/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 14 листопада 2024 року.

СудЖитомирський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.11.2024
Оприлюднено18.11.2024
Номер документу123030048
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди

Судовий реєстр по справі —935/2858/23

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кудряшова Ю.В.

Ухвала від 26.11.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Борисюк Р. М.

Постанова від 12.11.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Борисюк Р. М.

Постанова від 12.11.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Борисюк Р. М.

Ухвала від 02.08.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Борисюк Р. М.

Ухвала від 02.08.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Борисюк Р. М.

Рішення від 05.07.2024

Цивільне

Коростишівський районний суд Житомирської області

Василенко Р. О.

Ухвала від 05.07.2024

Цивільне

Коростишівський районний суд Житомирської області

Василенко Р. О.

Ухвала від 07.11.2023

Цивільне

Коростишівський районний суд Житомирської області

Василенко Р. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні