Постанова

від 07.11.2024 по справі 346/3777/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/3777/23

Провадження № 22-ц/4808/1044/24

Провадження № 22-ц/4808/976/24

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року . Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Максюти І. О.,

секретаря: Кузів А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Поляк Петро Петрович на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року, та на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року в складі судді Яремин М. П., ухвалені в м. Коломия Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє - адвокат Поляк П. П. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 серпня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 , було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в місті Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 326. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що відповідачцідіагностовано шизоафектований психічний розлад, який супроводжується проявами дратівливості, напруження, поведінкових порушень у вигляді агресії, що унеможливлює залишення малолітнього сина проживати разом з нею, адже такі дії не відповідатимуть інтересам малолітньої дитини. Тому, просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі від її доходу щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімум у для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

У вересні 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє - адвокат Чобанюк М. М. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає про те,що ОСОБА_1 на початку повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України надав дозвіл на виїзд їх спільного сина разом з матір`ю за кордон, тому з середини 2022 року останній проживає з позивачкою в США, де вони отримали тимчасовий захист та дитині там безпечніше. Вони проживають разом з її батьками в орендованій квартирі, що сприяє збереженню сімейного оточення та підтриманню родинних відносин. Батьки позивачки забезпечили дитину піклуванням та любов`ю, приділяють йому увагу, допомагають у вихованні та утриманні. Дід ОСОБА_5 є власником компанії, яка має стабільний прибуток, а баба ОСОБА_6 оплатила внуку додаткову школу, яка розвиває здібності дитини. Що стосується доводів відповідача про те, що залишення проживання сина з матір`ю, буде загрозою для його здоров`я є не інакше, як припущення, а надані ним медичні документи лише свідчать про тимчасові проблеми позивачки зі здоров`ям. У зв`язку з наведеним ОСОБА_3 , просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 31 жовтня 2023 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини (том 2, а.с. 44-45).

Згідно з ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 10 квітня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (том 2, а.с. 163-164).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , з його матір`ю ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 , 1 073, 60 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Поляк П. П., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд, залишаючи первісний позов без розгляду у зв`язку з повторною нявкою позивача в судові засідання, не врахував, що сторона позивача не була повідомлена про дату, місце та час судового засідання, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів направлення адвокату Поляку П. П. та позивачу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення судової повістки - повідомлення про призначення судового засідання у справі на 20 лютого 2024 року.

В апеляційній скарзі на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Поляк П. П., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення наявним у матеріалах справи доказам щодо наявності у позивачки психічних захворювань (шизоафектований розлад, змішаний тип, маніакальний стан F (25.2) - жодної оцінки не надав. Не було взято до уваги і те, що остання згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 березня 2015 року у справі 727/1514/15-ц була госпіталізована у психіатричний стаціонар без її згоди та те, що у зв`язку з наявним захворюванням остання перебуває на обліку у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні починаючи з 2015 року. Крім того, у квітні 2020 року, у зв`язку із погіршенням психічного здоров`я ОСОБА_3 також була госпіталізована до вищезгаданої лікарні для проходження лікування, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДЗ № 997039. Такі обставини, в розумінні ст. 161 СК України, є очевидним протипоказанням для визначення місця проживання дитини із матір`ю.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_3 не надала суду доказів, які б свідчили про її працевлаштування чи наявність у неї самостійного доходу, а відтак - можливість оплачувати за кордоном оренду житла, дозвілля та розвиток дитини, що також суперечить положенням ч. 2 ст. 161 СК України, та не може бути підставою для визначення місця проживання дитини з останньою.

Крім того, ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду про те, що найкращим інтересам дитини буде відповідати залишення проживання останнього у США. Адже, як вбачається з постанови Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 сама по собі обставина проживання дитини за кордоном не є підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним із батьків в Україні.

У відзивах на апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Чобанюк М. М., посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону та підтверджуються матеріалами справи, просить апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Поляк П. П.залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року, та рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року без змін.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання представник виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області та представник Служби у справах дітей Чернівецької міської ради не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд». Останнім надано до суду заяву по розгляд справи за його відсутності (т. 3, а.с. 167).

Апелянт ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, а саме засобами поштового зв`язку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник апелянта адвокат Поляк П. П. у судове засідання також не з`явився, повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд».

Відтак, колегія суддів відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України дійшла висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. А також представника заінтересованої особи, які не з`явилися в судове засідання, однак належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника адвоката Чобанюка М. М., які просили ухвалу та рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Залишаючи первісний позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач чи його представник не з`явились в судові засідання 21 березня та 10 квітня 2024 року без підтвердження поважності причин такої нявки, а також враховуючи розумний строк розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення первісного позову без розгляду.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П. П. надійшла до суду першої інстанції 12 липня 2023 року (т.1, а.с. 1- 41).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суді від 15 січня 2024 року закрито підготовче провадження за первісним позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду на 20 лютого 2024 року (т. 2, а.с. 114).

20 лютого 2024 року позивач та його представник адвокат Поляк П. П., повноваження якого на представництво інтересів позивача підтверджені ордером про надання правничої (правової) допомоги Серія СЕ № 1006828 від 05 травня 2023 року (т. 1, а.с. 37) в судове засідання не з`явились. Розгляд справи відкладено на 21 березня 2024 року.

У судове засідання призначене на 21 березня 2024 року позивач та його представник також не з`явилися.

Відповідно пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки на поштову адресу його представника, яка зазначена в позовній заяві. Доказом вручення судової повістки представнику позивача є повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 137).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 21 березня 2024 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2024 року (т. 2, а.с. 144).

Проте, 10 квітня 2024 року позивач та його представник адвокат Поляк П. П. повторно не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання представник позивача повідомлений належним чином, а саме засобами поштового зв`язку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.Доказів поважності причин неявки до суду не надав (т. 2, а.с. 170).

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, про завершальні судові засідання представника позивача повідомлено за допомогою додатку «Viber», шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду на зазначений Поляком П. П. номер мобільного телефону - НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 160, 161, 162).

До того ж, суд неодноразово розміщував інформацію про судові засідання на офіційному вебсайті суду на порталі «Судова влада України» (https://court.gov.ua) (ст.ст. 128, 130 ЦПК України).

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення частини 6 статті 14 ЦПК (із змінами, внесеними Законом №3200-ІХ від 29 червня 2023 року, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року) де чітко вказано про обов`язок зареєструвати електронний кабінет для певних категорій учасників судового процесу, зокрема для адвокатів.

Так, згідно відповіді № 3251575 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді-доповідача від 28 серпня 2024 року, адвокат Поляк П. П. має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 13 лютого 2020 року.

До того ж, як вбачається з інформації в електронному кабінеті судді-доповідача, по даній справі, Поляку П. П. , як представнику позивача направлялись судові повістки до зареєстрованого ним електронного кабінету у підсистемі Електронний суд.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язки добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц (провадження № 61-3299св20)).

Враховуючи викладене, колегія суддів встановивши, що представник позивача будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в суді першої інстанції не з`явився у судові засідання, призначені на 21 березня та 10 квітня 2024 року, і не надіслав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності, не надав доказів поважності причин неявки до суду, погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки такі висновки зроблені з урахуванням положень статей 223, 257 ЦПК України».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції встановив, що згідно з даними свідоцтва про народження сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 11).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року шлюб між сторонами розірвано (том 1, а.с. 130 - 132).

Судовим наказом, виданим Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 24 жовтня 2022 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 присуджено стягувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26 вересня 2022 року ( том 1, а.с. 133-134 ).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-48557/18/23-Вих від 06 жовтня 2023 року (Вх.18995/23-Вх від 19 жовтня 2023 року) відповідачка разом з сином 17 червня 2022 року перетнули кордон в напрямку «Виїзд» за межі України в пункті пропуску «Шегині» (том 1, а.с. 208).

Згідно з даними дозволів на працю, переклад яких на українську мову проведено перекладачем Аліс Вінн , підпис якого засвідчено нотаріусом штату Іллінойс Рашель Сапожніковою , вказаний дозвіл надано ОСОБА_3 на період з 25 квітня 2023 року по 17 березня 2024 року, а ОСОБА_4 - з 15 вересня 2022 року по 16 червня 2024 року (т. 1, а.с. 135-136, 139-140).

Відповідачкою також надано медичні страховки, видані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; табель студента ОСОБА_11 ; квитанцію про оплату за школу в розмірі 532,50 доларів США; квитанцію про оплату Циркового літнього дитячого табору в розмірі 530 доларів США, відправник ОСОБА_12 ; квитанції про оплату в розмірі 1 020 та 1 054 доларів США, переклад яких на українську мову проведено перекладачем Аліс Вінн , підпис якого засвідчено нотаріусом штату Іллінойс Рашель Сапожніковою (т. 1, а.с. 137-138, 141-145, 150-153, том 2, а.с. 36, 37 ).

Відповідно до угоди про оренду житла від 15 липня 2023 року, переклад якої на українську мову проведено вказаним перекладачем, остання укладена між орендарями ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та орендодавцями ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за умовами якої орендарі орендують лише для житлових цілей та виключно як приватне житло для орендарів та ОСОБА_11, приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; термін оренди - з 01.07.2023 року по 31.06.2024 року; місячна орендна плата становить 1 100 доларів США (т. 1, а.с. 160-164).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щооскільки батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, її малолітнього віку, психологічного стану, прав та інтересів на гармонійний розвиток та належне виховання, створення матір`ю належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, беручи до уваги, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, під час вирішення спору надаючи першочергове значення саме найкращим інтересам дитини суд, дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначать відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За частинами першою, другою статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Тобто права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Апеляційний суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківські права. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

Посилання ОСОБА_1 у поданій ним апеляційній скарзі на докази щодо наявності у відповідачки психічних захворювань (шизоафектований розлад, змішаний тип, маніакальний стан F (25.2), суд до уваги не бере, оскільки такі докази суперечать долученій до матеріалів справи довідці, виданої 03 листопада 2023 року медичним центром «Віддідж», переклад якої на українську мову проведено перекладачем Аліс Вінн , підпис якого засвідчено нотаріусом штату Іллінойс Рашель Сапожніковою , з якої вбачається, що ОСОБА_16 не має в анамнезі психічного чи фізичного стану здоров`я, який перешкоджав би їй безпечно піклуватися про дитину (т. 2, а.с. 107- 109).

Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_3 не надала суду доказів, які б свідчили про її працевлаштування, то такий довід спростовується наявними у матеріалах справи доказами: дозволами на працю, що видані ОСОБА_3 на період з 25 квітня 2023 року по 17 березня 2024 року, ОСОБА_11 - з 15 вересня 2022 року по 16 червня 2024 року (т. 1, а.с. 135-136, 139 - 140), а також чеками про оплату праці ОСОБА_3 на суму 1 020 та 1 054 доларів США (т. 2, а.с. 36-37).

Також судом апеляційної інстанції враховано посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22). Зі змісту якої вбачається, що факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того, чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання, чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним із батьків в Україні.

Проте, колегія суддів наголошує, що з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місцем постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати (постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19).

З огляду на вказане вище у сукупності, враховуючи, що інтереси дитини при вирішення спорів про визначення місця її проживання переважають над інтересами та бажаннями батьків, а також враховуючи, що заявляючи вимогу про визначення місця проживання сина разом з відповідачкою, остання надала суду належні докази умов середовища перебування дитини за місцем його тривалого перебування в іноземній державі (т. 1, а.с. 160-164), як і надала докази свого матеріального становища, а також враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан малолітньої дитини, з урахування дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Поляк Петро Петрович - залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

І. О. Максюта