Рішення

від 04.11.2024 по справі 747/433/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/433/23

Провадження № 2/747/3/24

РІШЕННЯ

іменем України

04.11.2024 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про визнання відсутнім права оренди та зобов`язання усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 3, 26 га (рілля) з кадастровим номером 7425384500:05:001:1741 на території колишньої Української сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області. Належна позивачу земельна ділянка перебувала в оренді СТОВ АФ «Зоря» на підставі договору оренди від 01 січня 2014 року. Право оренди товариства за договором оренди було припинено 01.10.2019 року, оскільки договір був укладений на 5 років, а державна реєстрація договору була проведена тільки 01.10.2014 року. Станом на сьогоднішній день правонаступником СТОВ АФ «Зоря» є ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ». У 2019 році позивач потрапив у ДТП, у зв`язку з чим зазнав численних тілесних ушкоджень, тривалий час перебував у лікарні і проходив амбулаторне лікування. Ці обставини вплинули на те, що позивач не звертався до відповідача про повернення земельної ділянки. Потім почалось повномасштабне вторгнення та військові дії. Тільки в 2023 році позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку. Проте в усній формі позивачу було відмовлено у поверненні земельної ділянки у зв`язку з тим, що продовжують існувати між сторонами договірні відносини. Для витребування земельних ділянок позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Фесика І.А., і в рамках договору про надання правничої допомоги адвокат отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ознайомившись з Інформаційною довідкою № 338849291 позивачу стало відомо, що ніби-то 20.06.2018 року між ним та СТОВ Агрофірма «Зоря» була укладена додаткова угоду до договору оренди належної йому земельної ділянки, згідно якої термін дії договору оренди продовжено до 31.12.2028 року з правом пролонгації. Позивач стверджує, що додаткову угоду від 20.06.2018 року до Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року не укладав, жодних пропозицій для укладення додаткової угоди позивачу не надходило, а відповідно жодного підпису в додатковій угоді позивач не вчиняв. З цих підстав позивач вважає, що додаткова угода від 20.06.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року є неукладеною, а його права власника земельної ділянки на вільне володіння, користування та розпорядження є порушеними та підлягають захисту.

Тому представник позивача просить суд, з урахуванням зміненого предмету позову ухвалою від 15.08.2024 року, визнати відсутність права оренди ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741 та зобов`язати ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741.

Відповідач ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» - позов ОСОБА_3 не визнав. Згідно наданого відзиву 01 січня 2014 року між орендарем ОСОБА_3 та орендодавцем СТОВ АФ «Зоря» було укладено договір оренди земельної ділянки, право оренди зареєстроване 01.10.2014 року, договір укладено терміном на 5 років з правом пролонгації. На виконання вимог договору оренди позивачу починаючи з 2015 року по 2022 рік нараховувалась та виплачувалась орендна плата. 20 червня 2018 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Агрофірма «Зоря» було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 01.01.2014 року шляхом викладення договору в новій редакції та здійснено реєстрацію права оренди у встановленому законодавством порядку. Відповідно до умов угоди договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та діє до 31.12.2018 року. З урахуванням цього строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2014 є продовженим. Відповідач на законних підставах у відповідності до умов додаткової угоди є належним користувачем та орендарем земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач до нього не звертався з питання підписання оспорюваної додаткової угоди та вказує, що вона ним не підписувалась і нікого не уповноважував на вчинення таких дій від свого імені, а тому його згода та волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки не було. Але доказів, які б підтвердили факт підписання додаткової угоди іншою особою позивачем не додано. Також позивач протягом 2015-2019 років регулярно отримував орендну плату, жодних повідомлень про припинення дії договору оренди на надавав, зауважень та скарг від нього не надходило. Крім того, визнання недійсним договору оренди землі порушить права орендаря, оскільки впродовж 2014-2023 років товариством понесені значні витрати на поліпшення стану земельних ділянок. Тому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 18 липня 2023 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 15 серпня 2023 року, яке було відкладено за клопотанням представника відповідача на 04 жовтня 2023 року. У підготовчому судовому засіданні 04 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача всі наявні примірники оригіналів додаткової угоди від 20.06.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10 листопада 2023 року, за клопотанням представника позивача перерву продовжено до 12 січня 2024 року, за клопотанням представника відповідача до 26 лютого 2024 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 26 лютого 2024 року задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої та по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення КНДІСЕ, провадження по справі зупинене. Ухвалою від 01 квітня 2024 року відновлено провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 квітня 2024 року для розгляду клопотання експерта. Ухвалою підготовчого судового засідання від 23 квітня 2024 року клопотання експертів задоволено, судову почеркознавчу експертизу, призначену ухвалою суду від 26 лютого 2024 року, ухвалено провести на підставі раніше наданих експертам документів та долучених додатково позивачем в підготовчому судовому засіданні, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено. Ухвалою від 03 червня 2024 року відновлено провадження по справі після надходження висновку експерта, призначено підготовче судове засідання на 25 червня 2024 року, відкладено за клопотанням представника відповідача на 15 липня 2024 року. Підготовче судове засідання 15 липня 2024 року не відбулось по причині відсутності електропостачання в суді, перерва до 24 липня 2024 року, за клопотанням представника відповідача перерва до 15 серпня 2024 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 15 серпня 2024 року задоволена заява представника позивача про зміну предмету позову та змінено предмет позову, вказано позовні вимоги як: 1. Визнати відсутність права оренди ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741; 2. Зобов`язати ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741; оголошена перерва в підготовчому судовому засіданні до 24 вересня 2024 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 24 вересня 2024 року відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи по справі. Також ухвалою підготовчого судового засідання від 24 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 04 листопада 2024 року.

У судовому засіданні по справі представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив задовольнити, оскільки волевиявлення позивача на укладення з відповідачем додаткової угоди було відсутнє. Позивач вважав, що договір оренди належної йому земельної ділянки припинився у жовтні 2019 року, але він не мав можливості звернутись до орендаря на той час СТОВ АФ «Зоря» з вимогою про повернення йому земельної ділянки. У 2022 році у звязку з повномасштабним вторгненням на один рік продовжено терміни дії договорів оренди, тому позивач також не звертався. У 2023 році коли позивач ОСОБА_3 звернувся за правовою допомогою і адвокат зробив витяг з Реєстру, то стало відомо, що ніби-то термін дії договору оренди продовжено до 2028 року додатковою угодою, яку позивач не підписував, та за відповідачем в Реєстрі зареєстроване право оренди земельної ділянки, належної позивачу, що порушує його право як власника. Оскільки позивач не підписував додаткової угоди, тому договір оренди є неукладеним. Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути понесені судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 не визнав, оскільки ОСОБА_3 , як спадкоємець і власник земельної ділянки, у 2019 році звернувся до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», як правонаступника орендаря СТОВ АФ «Зоря», і тому йому було відомо про продовження дії договору оренди, отримував орендну плату в розмірі 11 %, і проти цього нічого не мав. Крім того, позивачем не обґрунтована сума понесених судових витрат на правову допомогу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3, 26 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, що підтверджується копією державного акту серії ЯГ № 868887 від 31.07.2007 року (а.с.28) Згідно плану меж земельної ділянки до належної позивачу земельної ділянки загальної площею 3, 26 га входить земельна ділянка площею 3, 11 га (рілля) з кадастровим номером 7425384500:05:001:1741, та площею 0,15 га (кормові угіддя) з кадастровим номером 7425384500:05:001:2012 (а.с.27). Згідно договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року орендодавець ОСОБА_3 передав орендарю ТОВ АФ «Зоря» земельну ділянку з кадастровим номером 7425384500:05:001:1741 площею 3, 11 га (рілля). Договір укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, як це передбачає п 3.1 договору. Пунктом 15.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонками та державної реєстрації прав за ним. Невід`ємними частинами договору є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.19-22) Зазначені додатки до договору оренди земельної ділянки знаходяться в матеріалах справи (а.с.23-24) Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.07.2023 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1741 площею 3, 11 га ріллі зареєстроване інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 01.01.2014 року між ОСОБА_3 та СТОВ АФ «Зоря»; додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 01.01.2014 року від 20.06.2018 року між СТОВ Агрофірма «Зоря» та ОСОБА_3 . Строк дії речового права до 31.12.2028 з правом пролонгації (а.с. 17-18). 12.07 2023 року ОСОБА_3 звертався до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» із заявою про надання йому додаткової угоди від 20.06.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2014 року, згідно якої термін дії договору оренди продовжено до 21.12.2028 року, про що він дізнався з Інформаційної довідки. Проте він таку додаткову угоду не укладав. (а.с.29) Також в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» є правонаступником, зокрема, СТОВ Агрофірма «Зоря». Дані відомості містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.40-50, а.с.42 зв) Згідно наданих представником відповідача копій бухгалтерських документів ОСОБА_3 отримував орендну плату протягом 2015-2020 років (а.с.60-61) Судом в ході розгляду справи було встановлено, що позивачем не заперечується обставинна отримання орендної плати від відповідача у цей період. Згідно висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 23.05.2024 року, призначеної ухвалою суду від 26.02.2024 року, підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець» в додатковій угоді від 20.06.2018 року до договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741 від 01 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ «Агрофірма «Зоря», виконаний не ОСОБА_3 без наслідування його підпису. (а.с.124-130)

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми цивільного законодавства з приводу оренди, які регулюються як загальними положеннями Цивільного кодексу України, так і спеціальними положеннями Закону України «Про оренду землі».

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно ч. 1 ст 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 4 ст 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, як це передбачає ч.3 ст 203 ЦК України. Зокрема, власник може передати належну йому земельну ділянку в оренду, якщо на це буде його воля, і між учасниками даного договору оренди вини кають спеціальні відносини з приводу саме цього договору. За змістом частини другої ст 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним законом, що регулює відносини, пов`язані з орендою землі. Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до частини першої ст 93 ЗК України та ст 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За загальним правилом і з урахуванням статей 641 та 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах. За таких обставин, укладення договору є певним процесом (від направлення оферти до моменту надання договору юридичної сили), а не моментальною, одноактною дією, та фактично складається з кількох стадій, що слідують послідовно одна за одною, а саме: подання однією стороною пропозиції щодо укладення договору, прийняття погодженої пропозиції другою стороною, надання договору необхідної форми (з урахуванням законодавчих вимог), а за необхідності - нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконати обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи їхній взаємній згоді встановленої форми.

В судовому засіданні було встановлено, що належна позивачу земельна ділянка перебувала в оренді СТОВ АФ «Зоря», правонаступником якого є ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», на підставі договору оренди від 01 січня 2014 року, державна реєстрація якого проведена 01 жовтня 2014 року, тобто згідно з умовами договору оренди термі його дії сплив 01 жовтня 2019 року.

Але позивач не мав можливості звернутися до відповідача про повернення земельної ділянки, потім розпочалось повномасштабне вторгнення. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року, що набрав чинності 07 квітня2022 року розділ X «Перехідні положення» ЗК України були доповнені пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України). Згідно з пунктом 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2689-ІХ від 19 жовтня 2022 року вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Оскільки строк користування орендованою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення приватної власності закінчився, і він міг бути продовженим на підставі закону строком на один рік, тобто до 2023 року, у суду відсутні підстави для відмови у захисті права власника земельної ділянки.

Також в ході розгляду справи було встановлено, і дана обставинна не заперечується позивачем, що відповідач сплачував позивачу орендну плату протягом 2015-2019 років, і відповідач посилається на це, як на волевиявлення сторін договору оренди, спрямоване на виконання умов договору, тобто відповідач фактом отримання орендної плати не заперечував щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки.

Аналізуючи дану обставину, суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказала на те, що у справі України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення. Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Отже доводи відповідача про те, що отримання позивачем орендної плати від відповідача за користування земельною ділянкою свідчить про визнання позивачем оскаржуваного договору оренди на умовах передбачених цим договором не заслуговують на увагу.

Також в ході розгляду справи було встановлено, що позивач е підписував додаткову угоду від 20.06.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року. Аналізуючи встановлену обставину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату, зазначену в спірній додатковій угоді, договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, суд встановив, що документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди додаткову угоду від 20 червня 2018 року, власником земельної ділянки позивачем ОСОБА_3 не підписувався, приходить до висновку, що зазначена додаткова угода є неукладеною, а зареєстроване речове право порушує права позивача та відсутні правові підстави для користування відповідачем земельною ділянкою. Тобто у відповідача відсутнє право оренди на належну позивачу земельну ділянку. Зазначений висновок суду узгоджується з правовими висновками щодо способу захисту у спорах орендодавця земельної ділянки з орендарем земельної ділянки, викладеними 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22. Згідно даного висновку належним способом захисту прав орендодавця , який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 визнання відсутнім права оренди у відповідача ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на належну йому земельну ділянку площею 3, 11 га ріллі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки наявні підстави для захисту порушеного прав власника земельної ділянки саме таким чином.

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_3 про зобов`язання відповідача повернути належну йому земельну ділянку, суд приходить до наступного висновку.

Як було встановлено в ході судового розгляду термін дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року, який зареєстрований 01 жовтня 2014 року, закінчився 01 жовтня 2019 року.

Волевиявлення позивача на продовження дії договору оренди відсутнє, в судовому засіданні встановлено, що додаткову угоду від 20 червня 2018 року до договору оренди від 01 січня 2014 року позивач не підписував. Право оренди у відповідача на належну позивачу земельну ділянку відсутнє, тому відповідач користується земельною ділянкою позивача без належних правових підстав. Для захисту права власності позивача належним способом у даному випадку є повернення позивачу належної йому земельної ділянки. Тобто ОСОБА_3 , як власник, позбавлений можливості вільно користуватись і розпоряджатись належною йому земельною ділянкою і має право у відповідності до ст 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном шляхом подання, як неволодіючий власник, негаторного позову до володіючого невласника, яким є відповідач ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», так як протиправна поведінка відповідача перешкоджає йому здійснювати його право користуватись та розпоряджатись належними земельними ділянками.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що зобов`язальні відносин між сторонами відсутні, термін дії договору оренди закінчився. Тому для усунення триваючого порушення прав позивача, яке зберігається до моменту подання позову до суду та розгляду справи, необхідно захистити права позивача шляхом повернення йому земельної ділянки. В судовому засіданні було встановлено, що для цього наявні всі передбачені законодавством правові підстави - право позивача на земельну ділянку підтверджено належними і допустимими доказами і не оспорюється відповідачем, відповідач шляхом фіктивного укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, якою продовжено термін дії договору оренди від 01 січня 2014 року, перешкоджає позивачу використовувати належну йому земельну ділянку, яка є об`єктом позову, між сторонами на даний час відсутні договірні зобов`язання. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено умову задоволення позову щодо повернення позивачу земельної ділянки судом встановлено факт протиправності дій відповідача, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання відповідача повернути належну йому земельну ділянку підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 6 ст. 81 ЦПК передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. В ході судового розгляду суд встановив наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов це його право власності на земельну ділянку, підтверджене належними і допустимими доказами, встановлено, що дане право порушене відповідачем ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», тому суд приходить до висновку про захист порушеного права позивача шляхом задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1717 грн 76 коп згідно квитанції, яка міститься в матеріалах справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до ч.3 ст 133 ЦПК України, відносяться, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи. В ході розгляду справи судом призначалась судова почеркознавча експертиза за клопотання представника позивача. За проведення даної експертизи позивачем проведена попередня оплата на суму 6058, 24 грн. Таким чином, під час розгляду справи позивачем понесені судові витрати на загальну суму 7776 грн. Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума понесених судових витрат в повному обсязі у відповідності до положень ст 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 204, 215, 253-255, 257, 261, 373, 391, 631, 638, 641, 642, 792 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 27-30, 76, 78, 81, 82, 89, 95, 109, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про визнання відсутнім права оренди та зобов`язання усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741.

Зобов`язати ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1741.

Стягнути із ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 7 776 (сім тисяч сімсот сімдесят шість ) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВНІЧ», вул Науменка,42 с Харкове Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 30148071).

Повний текст рішення суду виготовлений 15 листопада 2024 року.

Суддя Л.В.тіщенко