Постанова

від 11.11.2024 по справі 469/305/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.11.24

22-ц/812/1577/24

Єдиний унікальний номер судової справи 469/305/24

Номер провадження 22-ц/812/1577/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

11 листопада 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Богуславською О.М. ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» рішення, яке ухвалено Березанським районним судом Миколаївської області 22 серпня 2024 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником двох земельних ділянок: площею 9.3801 га, кадастровий номер 4820986000:01:000:0037, та площею 0.3400 га, кадастровий номер 4820986000:07:000:0028, які розташовані в межах Березанської селищної ради (раніше - Чапаєвської сільської ради), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 , ТОВ «ім. К.Л. Петровського» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №040800700013 від 30 січня 2008 року, за умовами якої зі згоди орендодавця первісний орендар ТОВ «ім. К.Л. Петровського» передало, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі.

Також вказаною додатковою угодою сторони домовились викласти договір оренди землі в новій редакції.

Зокрема, сторони домовились, що строк дії договору оренди землі спливає 31 грудня 2023 року з правом пролонгації, а розмір орендної плати становить 8.97% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22 519 грн. 43 коп. та 816 грн. 26 коп. за кожну земельну ділянку.

Крім того, даним договором передбачено, що у разі невнесення орендної плати у передбачені угодою строки, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Між тим, орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» в порушення умов договору орендну плату за 2022 та 2023 роки не сплатив, у зв`язку із чим заборгованість за орендною платою з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі складає 47 861 грн. 50 коп.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просив позов задовольнити, стягнути на його користь з ТОВ «Південь Агро Інвест» заборгованість з виплати орендної плати за період 2022-2023 роки у загальному розмірі 52 752 грн. 47 коп., яка складається з:

за 2022 рік (за період з 01 вересня 2022 року по 22 лютого 2024 року) в сумі 27 144 грн. 81 коп., в тому числі: заборгована орендна плата в сумі 23 335 грн. 69 коп., пеня в сумі 34 грн. 46 коп., 3% річних в розмірі 1 034 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 740 грн. 68 коп.;

за 2023 рік (за період з 01 вересня 2023 року по 22 лютого 2024 року) в сумі 25 607 грн. 66 коп., в тому числі: заборгована орендна плата в сумі 24 525 грн. 81 коп., пеня в сумі 11 грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 350 грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 719 грн. 41 коп.

Також просив стягнути на свою користь з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 7 000 грн.

Відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест» надало до районного суду відзив, в якому просило у задоволені позову відмовити. Зазначало, що сторонами було узгоджено, що із орендної плати орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а тому розмір щорічної орендної плати, яка належить до виплати орендодавцю в загальному розмірі становить 18 785 грн. 23 коп. Крім того, вказувало на те, що відповідно до положень ст.258 ЦК України нарахування штрафних санкцій не може перевищувати один рік.

Також відповідач зазначав, що несплата орендної плати за 2022 рік обумовлена обставинами непереборної сили, оскільки внаслідок військової агресії проти України майже всі працівники підприємства покинули територію Миколаївської області, а відновлення діяльності відповідача відбулося лише на початку 2023 року.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 52 752 грн. 47 коп., в тому числі:

за 2022 рік (за період з 01 вересня 2022 року по 22 лютого 2024 року) в сумі 27 144 грн. 81 коп., в тому числі: заборгована орендна плата в сумі 23 335 грн. 69 коп. (без врахування податків та обов`язкових платежів), пеня в сумі 34 грн. 44 коп., 3% річних в розмірі 1 034 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 740 грн. 68 коп.;

за 2023 рік (за період з 01 вересня 2023 року по 22 лютого 2024 року) в сумі 25 607 грн. 66 коп., в тому числі: заборгована орендна плата в сумі 24 525 грн. 81 коп. (без врахування податків та обов`язкових платежів), пеня в сумі 11 грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 350 грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 719 грн. 41 коп.;

судовий збір у сумі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн., всього стягнуто 60 963 грн. 67 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що внаслідок порушення умов договору орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» - невиплати орендної плати за 2022 -2023 роки, орендодавець не отримав орендну плату, на яку розраховував та має право згідно з умовами договору, що є порушенням умов договору, а тому є підставою для стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за 2022 та 2023 роки, погодженої умовами договором пені, інфляційних витрат та 3% річних згідно положень ст.625 ЦК України.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, звертає увагу на п.4.2 договору оренди, оскільки з огляду на його положення чітко вбачається, що орендна плата до виплати повинна складати 18 785 грн. 23 коп., а не заявлена позивачем та незаконно стягнена за рішенням суду першої інстанції. В орендних відносинах в розрізі податкового законодавства ТОВ «Південь Агро Інвест» виступає податковим агентом та обов`язок сплати податків та зборів лягає на підприємство. Таким чином стягувати грошові кошти (орендну плату) разом із податками та зборами є безпідставним та незаконним.

Що стосується розрахунків штрафних санкцій, які судом першої інстанції були прийняті за правильні та задоволені в повному обсязі, то необхідно звернути увагу на те, що судом не було взято до уваги посилання відповідача на застосування позовної давності.

Суд першої інстанції оминаючи положення ЦК України, а також посилання відповідача на застосування положення про позовну давність відносно неустойки (пені) задовольнив вимоги позивача.

Оскільки позовну заяву було подано у березні 2024 року, то позовну давність в один рік необхідно вираховувати з урахуванням дати позову, та вона не може перевищувати один рік.

Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві позивач зазначав, що не погоджується із доводами і вимогами апеляційної скарги, вважає їх незаконними і необґрунтованими.

В матеріалах справи, як і в апеляційній скарзі та доданих письмових матеріалах відсутні докази нарахування (виплати, надання) орендної плати на користь позивача. Саме несплата орендної плати та податків (зборів) відповідачем і стала причиною звернення до суду.

Також звернуто увагу на те, що за складання відзиву на апеляційну скаргу позивачем сплачено адвокату 500 грн. гонорару, які позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили. З у рахування цих обставин та приписів ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником двох земельних ділянок: площею 9.3801 га, кадастровий номер 4820986000:01:000:0037, та площею 0.3400 га, кадастровий номер 4820986000:07:000:0028, які розташовані в межах Березанської селищної ради (раніше - Чапаєвської сільської ради), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с13,14-16,17-19).

10 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ім. К.Л. Петровського» було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Березанському окрузі, про шо в Державному реєстрі земель вчинено запис 30 січня 2008 року за №040800700013, за умовами якого ОСОБА_2 передав земельні ділянки, загальною площею 9.72 га, у користування товариству (а.с.101-102).

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 , ТОВ «ім. К.Л. Петровського» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №40800700013, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ТОВ «ім. К.Л. Петровського» передало, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди землі (а.с.20-21).

Пунктами 3.1,3.2 цієї угоди передбачено, що її укладено строком до 31 грудня 2023 року, та після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Сторонами узгоджено, що у п.п.4.1,4.2 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8.97% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22 519 грн. 43 коп. (земельна ділянка, площею 9.3801 га) та 816 грн. 26 коп. (земельна ділянка, площею 0.3400 га) за рік оренди, та із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування.

Пунктом 4.5 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами.

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до умов п.4.7 угоди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.1 додаткової угоди до договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим договором орендні платежі.

Позивач, посилаючись виключно на невиконання зобов`язань за договором оренди, подав цей позов до суду та просив про стягнення з орендаря на свою користь орендної плати в сумах, визначених в п.4.1 додаткової угоди без врахування податків та зборів та з врахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки землі, а також додаткового стягнення, пені згідно до п.4.7 умов угоди, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання відповідно до п.13.1 додаткової угоди та положень ст.625 ЦК України.

Не спростовуючи факту невиплати орендної плати за 2022-2023 роки, відповідач, як орендар, вважав належним її розмір за відрахування сплачених ним податків та зборів, та посилався на відсутність підстав для додаткового стягнення з нього збитків від інфляції, пені та 3% річних за відсутністю його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язання, з огляду на введення в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та проведення бойових дій на території Миколаївської області.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами ч.1 ст.93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно положень Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, районним судом встановлено, що ТОВ «Південь Агро Інвест» не виплатило ОСОБА_2 орендну плату за користування земельними ділянками за період 2022-2023 роки.

При цьому, саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди землі з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання.

ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2022-2023 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що належних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за користування належними йому земельними ділянками протягом 2022-2023 років представником відповідача до суду не надано, тому прийшов до висновку, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачу.

Визначаючи розмір заборгованості за договором оренди, яка підлягає сплаті з орендаря на користь орендодавця, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача.

Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі, пені за порушення строків виплати орендної плати та трьох процентів річних і інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

Судом установлено, що за кожний рік 2022,2023 підлягала нарахуванню орендна плата в узгодженому сторонами розмірі 23 335 грн. 69 коп. (22 519 грн. 43 коп. + 816 грн. 26 коп.).

При цьому, посилання позивача на те, що орендна плата була неправильно нарахована без урахування оновленої нормативно грошової оцінки землі, не заслуговують на увагу.

Згідно з п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст.289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2020, 2021, 2022, 2023 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1, 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями п.2 ч.1 ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі №3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі №540/544/18 (провадження №61-13979св19).

Умовами укладеної 01 жовтня 2017 року додаткової угоди до договору оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ «Південь Агро Інвест» у п.4.1 перебачено, що сторони погодили розмір орендної плати у грошовій формі в розмірі 8.97% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає ділянка за №1 - 22 519 грн. 43 коп. за рік оренди; ділянка за №2 - 816 грн. 26 коп. за рік оренди.

Нормативно грошова оцінка земельних ділянок визначена в п.2.5 додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2020, 2021 та 2022 роки, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-nky-zemel-za-2021-rik/) у 2020, 2021, 2022 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1.0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік - 1.0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2020 - 2022 років не змінювався, та становив 1.0 %, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати, у тому числі і за 2022 рік.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №732/1705/16-ц (провадження №61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі №618/1078/19-ц (провадження №61-12935св20).

Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач даних про зміну нормативно грошової оцінки належної йому земельної ділянки відповідачу не подавав, а також не ініціював питання про перегляд розміру орендної плати за 2023 рік.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, позивачу не була виплачена сума коштів за договором оренди землі за 2022-2023 роки в загальному розмірі 46 671 грн. 38 коп. (сума визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та з якої підлягає відрахуванню податок та обов`язкові платежі.

Втім, суд першої інстанції помилково вважав необхідним її стягнення без врахування податків та зборів, що повинні сплачуватись відповідачем, як податковим агентом.

Так, згідно п.164.2.5 ст.164 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170 цього Кодексу.

У відповідності до положень п.170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

З наданих відповідачем до районного суду платіжних інструкцій №964 та №1002 від 15 лютого 2024 року вбачається, що орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» за 2022 рік сплачено 25 553 грн. 50 коп. загального розміру військового збору з оренди землі та 135 048 грн. 59 коп. податку на доходи фізичних осіб, що утримано з оренди землі у Березанській територіальній громаді (а.с.61,62).

За такого та з урахуванням передбаченого законом обов`язку орендаря сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з орендної плати за землю, як податковим агентом, позивач мав би отримати орендну плату за 2022-2023 роки у загальному розмірі 37 516 грн. 46 коп. (18 758 грн. 23 коп. орендна плата за рік х 2), яка і підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Доводи позивача про необхідність стягнення за рішенням суду орендної плати, у розмірі визначеному за умовами додаткової угоди без врахування здійснених відповідачем обов`язків, як податковим агентом, суперечать висновкам, зробленим Об`єднаною Палатою КЦС в складі ВС у постанові від 25 березня 2024 року при розгляді справи №461/2729/22, оскільки у цьому разі перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не буде вважатися належним виконанням судового рішення. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Тобто стягнення на користь позивача суми без врахування здійсненої виплати податків та зборів призведе до штучного збільшення обов`язків відповідача та безпідставного виконання судового рішення у розмірі, що перевищує розмір зобов`язання.

При вирішенні справи судом також встановлено невнесення орендарем орендної плати у строки, визначені додатковою угодою до договору, тобто наявність підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності до п.4.7 додаткової угоди.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст.546 ЦК України).

В силу ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено після відрахування податків та обов`язкових платежів розмір орендної плати за рік становить 18 785 грн. 23 коп.

За умовами договору орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати в розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.7 додаткової угоди).

З урахуванням наданих доказів та в межах пред`явлених вимог, пеня підлягає обрахуванню за наступні періоди: за 2022 рік за 539 днів - буде становити 27 грн. 74 коп. та за 2023 рік за 174 днів - буде становити 08 грн. 96 коп., а загалом - 36 грн. 70 коп.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розмір пені судом першої інстанції помилково розрахований із суми заборгованості 23 335 грн. 69 коп. за 2022 рік, та із суми заборгованості 24 525 грн. 81 коп. за 2023 рік.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (передбаченої договором про оренду землі пені), то слід зазначити наступне.

Оскільки сторони у договорі оренди землі (п.4.7) передбачили відповідальність орендаря у вигляді стягнення неустойки (пені) у разі прострочення виплати орендної плати, і як вже було зазначено у оскаржуваному рішенні відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, суд першої інстанції правильно визначився із доведеністю позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як визначено у ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом рішення у справі 22 квітня 2024 року ТОВ «Південь Агро Інвест» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, в якому також заявило про застосування позовної давності до вимог про нарахування неустойки (пені).

Між тим, заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про нарахування та стягнення пені є безпідставною, оскільки позивач просив про нарахування пені за 2022-2023 роки, а відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановами Кабінету Міністрів України (від 11 березня 2020 року №211 початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року №651 закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, отже з урахуванням наведених норм права, якою подовжена позовна давність на строк дії карантину, пеня обрахована в межах річної позовної давності.

За такого є підстави для стягнення пені у зв`язку із несплатою орендної плати за 2022 рік та за 2023 рік, зауважень щодо розміру нарахувань відповідач не надав.

Також, підлягає відповідному корегуванню і розрахунок коштів за ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заборгованість по орендній платі є грошовим зобов`язання, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, але помилково визначив суму боргу 23 335 грн. 69 коп. за 2022 рік, та відповідно 24 525 грн. 81 коп. за 2023 рік.

З врахуванням наведеного, інфляційні втрати за 2022 рік становлять 2 269 грн. 22 коп., три проценти річних - 832 грн. 21 коп.; інфляційні втрати за 2023 рік становлять 609 грн. 03 коп., три проценти річних - 268 грн. 65 коп.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки позивачем до стягнення заявлена загальна сума, то такі її вимоги підлягають частковому задоволенню зі зміною судового рішення у відповідності до п.п.3 та 4 ч.1 ст. 376 ЦК України.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 41 586 грн. 27 коп. загальної суми боргу, яка складається з: заборгованості по орендній платі за 2022 рік в розмірі 18 785 грн. 23 коп., пені в сумі 27 грн. 74 коп., інфляційних втрат в розмірі 2 269 грн. 22 коп. та трьох процентів річних в розмірі 832 грн. 21 коп.; заборгованості по орендній платі за 2023 рік в розмірі 18 785 грн. 23 коп., пені в сумі 08 грн. 96 коп., інфляційних втрат в розмірі 609 грн. 03 коп., трьох процентів річних в розмірі 268 грн. 65 коп.

Відповідно до вимог ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку зі зменшенням суми стягнення за позовними вимогами ОСОБА_2 у відповідності до положень ст.141 ЦПК України (задоволено позовні вимоги 78.83%) з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь позивача слід стягнути 954 грн 79 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та з позивача на користь відповідача за перегляд справи в суді апеляційної інстанції 307 грн. 69 коп.

При врахуванні доводів відповідача стосовно неспівмірності та завищеності витрат на професійну правничу допомогу, що сплачені позивачем за послуги адвоката в суді першої інстанції у відповідності до квитанцій до прибуткового касового ордеру №5 від 22 лютого 2024 року в розмірі 6 000 грн. та №31 від 28 травня 2024 року в розмірі 1 000 грн., та в суді апеляційної інстанції у відповідності до квитанції №36 від 09 жовтня 2024 року в розмірі 500 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Так, з огляду на виконання позивачем обов`язку про зазначення загальної суми судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які ним були заявлені до стягнення у позові, складності справи, що розглянута судом, доводів адвоката позивача, які наведені у відповіді на відзив, що відхилені апеляційним судом, доводів, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає витрати в загальному розмірі 5 912 грн. 25 коп. (5 518 грн. 11 коп. за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції + 394 грн. 15 коп. за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції) такими, що є достатніми та відповідними складності цивільної справи та обсягу задоволених вимог, з урахуванням наданої професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» - задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2024 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 41 586 (сорок одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість) грн. 27 коп. загальної суми боргу за додатковою угодою до договору оренди землі №040800700013 від 01 жовтня 2017 року, яка складається з:

заборгованості по орендній платі за 2022 рік в розмірі 18 785 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 23 коп. (з урахуванням утриманих обов`язків податків та зборів), пені в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 74 коп., інфляційних втрат в розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 22 коп. та трьох процентів річних в розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 21 коп.;

заборгованості по орендній платі за 2023 рік в розмірі 18 785 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 23 коп. (з урахуванням утриманих обов`язків податків та зборів) грн. 23 коп., пені в розмірі 08 (вісім) грн. 96 коп., інфляційних втрат в розмірі 609 (шістсот дев`ять) грн. 03 коп., трьох процентів річних в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 79 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 5 912 (п`ять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 25 коп. витрат на професійну правничу допомогу, наданої в суді першої та апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) 307 (триста сім) грн. 69 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 15 листопада 2024 року