Ухвала

від 12.02.2025 по справі 552/5280/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 552/5280/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача - Світличної Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Плахов О.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 (суддя Добреля Н.С.)

у справі №552/5280/22

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" в особі Голови правління ОСОБА_2

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" (далі також - ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1"), в якій просив :

- скасувати наказ про звільнення від 15.02.2022 №1К-22 та поновити його на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022;

- стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46 грн;

- стягнути суму вимушеного прогулу в повному обсязі з Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1".

2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконним звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме за відсутність на робочому місці 10.02.2022 та 14.02.2022, в той час як позивач в цей період був на роботі, проте не міг виконувати свої службові обов`язки через закінчення його повноважень як заступника голови.

3. Заперечення проти позову мотивовані тим, що: (1) позивач не був повторно обраний на посаду заступника голови правління, а тому з лютого 2022 перестав бути посадовою особою ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1"; (2) завершення відносин позивача та відповідача відбулося на абсолютно законних підставах завершення повноважень відповідно до норм Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1"; (3) жодного наказу про звільнення позивача з посади заступника голови правління відповідач не видавав, а отже трудові відносини з ним не були припинені відповідно до норм трудового законодавства.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням засідання правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 05.12.2019 №1, вирішено, зокрема обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1 .

5. Наказом ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 30.06.2020 №7К прийнято на роботу з 01.07.2020 на посаду заступника голови правління ОСОБА_1 .

6. Рішенням засідання правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 09.02.2022 №6, вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_3 .

7. 10.02.2022 головою правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2, черговим адміністратором ОСОБА_4 та слюсаром-сантехніком ОСОБА_5 був складений акт про відсутність робітника на робочому місці від 10.02.2022. Згідно з ним 10.02.2022 заступник голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1 був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 год. до 18:00 год..

8. 14.02.2022 головою правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2, черговим адміністратором ОСОБА_4 та слюсаром-сантехніком ОСОБА_5 був складений акт про відсутність робітника на робочому місці від 14.02.2022 року. Згідно з ним 14.02.2022 заступник голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1 був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 год. до 18:00 год..

9. Наказом Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 15.02.2022 №1К-22 звільнено заступника голови правління ОСОБА_1 з займаної посади 15.02.2022 за прогул двох днів без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

10. З актами про відсутність робітника на робочому місці та наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 17.02.2022, про що свідчить особистий підпис на примірниках цих документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Господарський суд Харківської області рішенням від 30.07.2024 у справі №552/5280/22 в задоволенні позову відмовив частково; скасував наказ ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 15.02.2022 №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління; стягнув з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 028 грн; в решті позову відмовив.

12. Задовольняючи позов в частині скасування наказу про звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 10.02.2024 та 14.02.2024 протягом всього робочого дня, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення за прогул не відповідає вимогам законодавства про працю, а тому звільнення позивача з посади заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України було незаконним.

13. Водночас, оскільки в лютому 2022 позивач не був переобраний на посаду заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для поновлення ОСОБА_1 на цій посаді, так як вирішення цього питання відноситься виключно до компетенції зборів правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1".

14. Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, в задоволенні якої відмовлено, суд вважав також відсутніми підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15. Щодо стягнення суми вимушеного прогулу з голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", суд першої інстанції зазначив, що у цій справі стаття 237 КЗпП України не може бути способом захисту та відновлення прав позивача, оскільки, по-перше, така норма передбачає захист інтересів підприємства, установи, організації від імені якої діяла службова особа, винна в незаконному звільненні; по-друге, судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

16. Східний апеляційний господарський суд постановою від 06.11.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №552/5280/22 скасував в частині відмови в поновленні ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46 грн. Ухвалив в цій частині нове рішення: поновив ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022; стягнув з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 243 119,52 грн - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 15.02.2022 по 06.11.2024 включно, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46 грн; стягнув з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь Державної судової адміністрації України 4 962 грн судового збору за подання позовної заяви та 7 443 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Допустив негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 6 829,20 грн - середнього заробітку за місяць, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46 грн. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №552/5280/22 залишив без змін.

17. Задовольняючи вимоги позивача про поновлення на посаді та про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що визнання судом незаконним звільнення позивача та задоволення вимоги про скасування наказу про таке звільнення є підставою для поновлення позивача відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 та для виплати йому (позивачу) відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

18. ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у цій справі і направити справу на новий розгляд.

19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 17.11.2021 у справі №758/4552/17, від 18.09.2024 у справі №925/1788/23, від 13.11.2024 у справі №466/10073/22, щодо застосування статей 38, 41, 44 КЗпП України, статей 98,99 Цивільного кодексу України, статей 10, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

20. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) незважаючи на те, що позивач не довів застосування до нього пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, в той час як відповідач надав офіційну довідку про те, що позивач є працевлаштованим у нього та пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України взагалі не застосовувався, апеляційний суд помилково вважав доведеним факт звільнення позивача;

(2) позивач на загальних зборах не заперечував проти обрання нового складу правління, рішення зборів не оскаржував, як не оскаржував і новий кошторис, який не передбачав оплати для посади заступника голови правління;

(3) у жодному з рішень (ні загальних зборів, ні правління) не було прийнято жодних окремих пунктів особисто щодо позивача - ні про звільнення, ні про дострокове припинення повноважень;

(4) припинення повноважень позивача відбулось не з ініціативи роботодавця (загальних зборів ОСББ чи зборів правління), а з ініціативи самого позивача;

(5) позивач і до конфлікту не був активним працівником, а після загальних зборів 15.01.2022 взагалі не виконував жодної роботи. Проте, оскільки подальших дій з цього приводу жодна зі сторін не вчинила в рамках трудового законодавства, то позивач так і залишається все ще працевлаштованим у штаті відповідача відповідно до довідки, наданої бухгалтерією відповідача;

(6) вказаний спір не пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу про обрання іншого складу органу управління, а предметом спору є не поновлення права позивача на участь в управлінні ОСББ, у зв`язку з чим є вірогідність, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність ознак корпоративності спору сторін у цій справі;

(7) суди помилково та необґрунтовано посилались на ксерокс чернетки наказів про звільнення без печаток та без доказів їх вручення позивачеві, а також відсутність реєстрації та доказів використання цих наказів, не врахувавши надану відповідачем довідку про те, що позивач і досі рахується працевлаштованим у штаті відповідача.

21. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишати її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, закрити касаційне провадження у зв`язку з відсутністю підстав для перегляду судових рішень.

22. За твердженнями позивача:

(1) правовідносини у справах, на неврахування висновків в яких вказує скаржник, не є подібними до цієї справи. Скаржник не зазначає, які саме висновки і щодо застосування яких саме норм не були враховані судами. На момент ухвалення оскаржуваних рішень судів постанови від 13.11.2024 у справі №466/10073/22 ще не існувало;

(2) заявляючи вимогу про передачу справи на новий розгляд, скаржник не наводить неврахування судами попередніх інстанцій яких саме доказів могли б вплинути на ухвалення судових рішень;

(3) дії відповідача щодо оскарження судових рішень направлені на затягування судового процесу;

(4) відповідач не оскаржував рішення суду першої інстанції, зокрема з підстав недослідження чи неналежного дослідження доказів, а навпаки просив залишити його без змін, відтак не може оскаржувати його з цих підстав у касаційному порядку, зокрема з огляду на те, що питання переоцінки доказів не може бути предметом розгляду в касаційній інстанції.

Позиція Верховного Суду

23. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.

27. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

28. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

30. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

31. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

32. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

33. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

34. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

35. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

36. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

37. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

38. Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.11.2021 у справі №758/4552/17, від 18.09.2024 у справі №925/1788/23, від 13.11.2024 у справі №466/10073/22, щодо застосування статей 38, 41, 44 КЗпП України, статей 98,99 Цивільного кодексу України, статей 10, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

39. У справі №758/4552/17 предметом розгляду були вимоги ОСОБА_6 до ОСББ "Щекавиця" про визнання недійсним та скасування наказу, визнання запису у трудовій книжці недійсним, зміну дати та формулювання звільнення, мотивовані тим, що позивач з 2015 року працював на посаді юриста в ОСББ "Щекавиця", 14.11.2016 на підставі наказу №48 його було звільнено із займаної посади згідно із частиною першою статті 36 КЗпП України. В день звільнення розрахунок не проводився, трудова книжка не видавалася. 12.12.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою розрахуватися з ним та надіслати трудову книжку за вказаною у листі адресою, однак 06.02.2017 він поштою отримав лист та наказ від 27.01.2017 №27/01/2-к про його звільнення із займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Таке звільнення позивач вважав незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси.

40. Подільський районний суду м. Києва рішенням від 10.03.2020 у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач видавав наказ від 14.11.2016 №48, відповідно до якого позивачу надавалась відпустка з 21.11.2016 з наступним звільненням з 11.12.2016 на підставі положень частини першої статті 36 КЗпП України. При цьому суд не взяв до уваги надану позивачем незасвідчену ксерокопію цього наказу, оскільки відповідно у журналі реєстрації наказів ОСББ "Щекавиця" та підшивці наказів ОСББ "Щекавиця" за 2016-2017 роки вказаний відсутній.

41. Київський апеляційний суд постановою від 13.05.2021 рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.03.2020 скасував та ухвалив нове. Позов задовольнив частково, зокрема з огляду на те, що відповідачем не спростовано наявність відповідного наказу від 14.11.2016 про звільнення ОСОБА_6 на підставі частини першої статті 36 КЗпП України.

42. Верховний Суд постановою від 17.11.2021 у справі №758/4552/17 скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, мотивуючи своє рішення тим, що вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, районний суд правильно виходив з конкретних обставин справи і враховував докази, подані сторонами, які належно оцінив.

43. Зокрема, Верховний Суд вважав правильним (1) відхилення судом першої інстанції наданої позивачем копії наказу від 14.11.2016 №48, на підставі якого позивач вважав себе звільненим згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України, через ненадання сторонами його оригіналу та (2) врахування наявної у справі копії журналу реєстрації наказів ОСББ, у якому відсутній запис про реєстрацію цього наказу, що свідчить про те, що ОСББ відповідний наказ не видавало.

44. Посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків у вказаній постанові, скаржник не конкретизує, які саме висновки та щодо застосування яких саме норм не було враховано, а вказує лише на те, що у зазначеній справі Верховний Суд вважав правильним відхилення копії наказу, на підставі якого позивач вважав себе попередньо звільненим, через ненадання його оригіналу та через відсутність запису про його реєстрацію в журналі обліку наказів, що не є висновками Верховного Суду в розумінні норм чинного ГПК, а є констатацією правильності висновків суду першої інстанції за встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів у межах предмета та підстав заявлених позивачем вимог.

45. При цьому Суд враховує, що у вказаній постанові Верховний Суд хоча й процитував положення пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проте не формував жодного правового висновку щодо застосування цієї норми, на неврахування якого судами попередніх інстанцій у цій справі вказує скаржник у контексті своїх заперечень щодо видачі оскаржуваного у цій справі наказу про звільнення позивача із посади заступника голови правління відповідно до цієї норми.

46. Також Суд враховує, що у цій справі №552/5280/22, звертаючись до суду із вимогами про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, позивач хоч також і вказував на незаконність його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проте підставою такого звернення вважав не наявність іншого (попереднього) наказу про його звільнення на підставі частини першої статті 36 КЗпП України, як у справі №758/4552/17, а припинення його повноважень як заступника голови у зв`язку з прийняттям рішення правління ОСББ про обрання іншого заступника голови (наявність та/або законність якого сторони не оскаржують), що мало мати наслідком звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

47. У справі №925/1788/23 предметом розгляду були вимоги ОСОБА_7 до ОСББ "Солом`янська, 22" про визнання незаконним наказу відповідача про її звільнення в частині дати звільнення і формулювання причин звільнення з посади голови правління, зміну наказу, встановлення дати звільнення - 30.10.2023 замість 31.10.2023 та формулювання причини звільнення - за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України "Припинення повноважень посадових осіб" замість пункту 1 статті 36 КЗпП України, зобов`язання ОСББ "Солом`янська, 22" внести відповідні зміни до зазначеного наказу та стягнення з ОСББ "Солом`янська, 22" вихідної допомоги в розмірі 40 200 грн, мотивовані, зокрема, тим, що внаслідок прийняття рішення загальних зборів ОСББ "Солом`янська, 22", яким затверджено новий склад правління, до якого позивачку обрано не було, було припинено її повноваження як голови правління ОСББ на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України і саме така підстава звільнення має бути відображена у відповідному наказі.

48. Господарський суд Черкаської області рішенням від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовив повністю, мотивуючи своє рішення, зокрема, тим, що на момент виготовлення наказу про звільнення позивачки з посади голови правління ОСББ на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України не було окремого рішення вищого органу управління відповідача про припинення її повноважень, а сама позивачка виконувала обов`язки голови, тож підстав для її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не було. Також суд зауважив, що на момент звільнення між позивачкою та відповідачем була досягнута угода про її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

49. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.07.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково, зокрема, з огляду на неприйняття загальними зборами рішення про припинення повноважень позивачки як голови правління, обрання нового складу правління за відсутності у ньому позивачки та внесення відповідних змін щодо нового керівника до ЄДР, що свідчить про фактичне припинення повноважень позивачки як члена виконавчого органу з 30.10.2023 на підставі частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України та норм статуту ОСББ. За висновками сулу, звільнення позивачки у зв`язку з припиненням її повноважень як голови правління ОСББ мало б бути проведено саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

50. Верховний Суд постановою від 18.09.2024 у справі №925/1788/23 скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, мотивуючи своє рішення, зокрема, тим, що за встановлених у цій справі обставин стосовно того, що: (1) 21.08.2023 позивачка власноручно написала заяву про звільнення з посади голови ОСББ за власним бажанням, про що в той же день повідомила співвласників будинку шляхом розміщення згаданої заяви та відповідного повідомлення у внутрішньобудинковому чаті у мережі "Viber"; (2) на загальних зборах ОСББ 21.09.2023, до виключної компетенції яких належить обрання та звільнення членів правління ОСББ, кандидатура позивачки до нового складу правління не висувалась, хоча позивачка мала таку можливість, позивачка проти обрання нового складу правління не заперечувала, а рішення зборів не оскаржувала, припинення повноважень позивачки відбулось не з ініціативи роботодавця (загальних зборів ОСББ), а з її ініціативи.

51. Водночас Верховний Суд вказав на помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що у спірних правовідносинах припинення повноважень позивачки відбулось за ініціативою ОСББ, адже судами не встановлено, що об`єднання мало намір скликати та проводити загальні збори щодо обрання нового складу правління, якби позивачка не повідомила ОСББ про свій намір звільнитися. Тобто правління ОСББ обранням нового складу лише реалізувало волю позивачки щодо припинення своїх повноважень голови правління, а не право об`єднання на дострокове розірвання з нею трудового договору відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

52. Оскільки після обрання нового складу правління позивачка була звільнена з роботи на підставі наказу, наказ від імені роботодавця (відповідача) підписаний особисто позивачкою без жодних зауважень та заперечень, після видання названого наказу позивачка провела із собою повний розрахунок при звільненні, вона особисто внесла 31.10.2023 до своєї особової картки працівника відомості про дату та причину звільнення: "31.10.2023 року за угодою сторін, п. 1 ч. ст. 36 КЗпП України", Верховний Суд вважав, що на момент звільнення між позивачкою та відповідачем була досягнута угода про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

53. Зазначаючи вказану постанову у межах визначеної підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), скаржник не наводить жодного мотивування, а лише просить врахувати зазначене у цій постанові та в контексті цього вказує, що позивач у цій справі №552/5280/22 не заперечував обрання нового складу правління та не оскаржував рішення зборів про обрання нового заступника голови правління, у бесіді з головою правління, докази якої до суду надав сам позивач, абсолютно не заперечував звільнятися та не проявив жодної зацікавленості у подальшій безоплатній роботі заступника голови правління, у жодному з рішень (ні загальних зборів, ні правління) не було прийнято жодних окремих пунктів особисто до позивача - ні про звільнення, ні про дострокове припинення повноважень, що свідчить про те, що припинення повноважень позивача відбулось не з ініціативи роботодавця (загальних зборів ОСББ чи зборів правління), а з ініціативи самого позивача.

54. Проте Суд зауважує, що вказаними твердження скаржник по суті намагається перенести обставини цієї справи №552/5280/22 на обставини справи №925/1788/23, в межах яких висловився Верховний Суд, проте у цій справі суди не встановлювали обставин, які б могли свідчити (1) про припинення повноважень позивача з його ініціативи, зокрема шляхом написання заяви про звільнення за згодою сторін, а також про (2) реалізацію правлінням ОСББ волі повивача шляхом обрання нового заступника голови правлінні ОСББ.

55. У цій справі, на відміну від справи №925/1788/23, позивач оскаржує його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за відсутність на робочому місці 10.02.2022 та 14.02.2022) та не просить змінити дату та підставу звільнення, так як вважає таке звільнення незаконним, вказуючи на те, що в цей період був на роботі, проте не міг виконувати свої службові обов`язки через закінчення його повноважень як заступника голови.

56. Наведене свідчить, що правовідносини у цій справі №552/5280/22 та у справі №925/1788/23 не є подібними в розумінні критеріїв подібності, оскільки є відмінними зміст спірних правовідносин, а також підстави позову та частково його предмет.

57. У справі №466/10073/22 ОСОБА_8 заявила вимоги до ОСББ "Затишок 50/1" про визнання трудових відносини між нею та ОСББ "Затишок 50/1" припиненими з 28.05.2019; зобов`язання ОСББ "Затишок 50/1" видати наказ про її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України; зобов`язання ОСББ "Затишок 50/1" належним чином заповнити її трудову книжку; стягнення з ОСББ "Затишок 50/1" на її користь: компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 206,14 грн, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 20 604,15 грн, вихідної допомоги в розмірі 47 326,86 грн, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 335 419,73 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 24 500,00 грн.

58. Шевченківський районний суд міста Львова ухвалою від 02.06.2023 у справі №466/10073/22, яку Львівський апеляційний суду постановою від 16.10.2023 залишив без змін, провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСББ "Затишок 50/1" про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди закрив з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України. Роз`яснив ОСОБА_8 , що цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

59. Верховний Суд постановою від 13.11.2024 у справі №466/10073/22 ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова 02.06.2023 та постанову Львівського апеляційного суду від 16.10.2023 скасував, справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції.

60. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив таке:

"Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов`язково пов`язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України припинення повноважень посадової особи може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та виплати вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України), але замість розірвання трудового договору за згодою працівника його може бути переведено на іншу роботу (стаття 32 КЗпП України).

Якщо особа відсторонена від виконання повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу та обрана інша особа для тимчасового здійснення таких повноважень, то це також не означає звільнення керівника або іншого члена виконавчого органу, бо чинним законодавством не передбачена така підстава для звільнення. У цьому разі теж має місце зупинення роботи посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.

Відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на порушення вищевказаних положень законодавства не звернув уваги на те, що позивачка ОСОБА_8 не оспорювала жодних рішень ОСББ "Затишок 50/1", зокрема й рішення загальних зборів ОСББ від 22 березня 2019 року про її звільнення з посади голови правління відповідача, а мала на меті лише захист її трудових прав, а саме: оформлення її звільнення належним чином з виданням відповідного наказу, внесенням запису у трудовій книжці та виплату всіх належних при звільненні сум, а також відшкодування завданих їй бездіяльністю відповідача шкоди. Тому правовідносини між сторонами у цій справі не є корпоративними.".

61. Водночас, заявляючи позовні вимоги у цій справі №552/5280/22, зокрема, про скасування наказу про звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення на посаді заступника голови правління ОСББ, позивач очевидно має на меті не лише захист його трудових прав, порушених внаслідок незаконного звільнення, адже просить не лише скасувати наказ про його звільнення, а й поновити його на посаді, тобто відновити його становище, яке існувало до цього порушення.

62. Одночасне заявлення у межах цієї справи вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді заступника голови правління ОСББ дозволяють здійснити розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, так як спірні правовідносини не мають суто трудовий характер (не мають на меті лише захист трудових прав у тому розумінні, яке наведене у постанові від 13.11.2024 у справі №466/10073/22).

63. Наведене свідчить, що правовідносини у цій справі №552/5280/22 та у справі №466/10073/22 не є подібними в розумінні критеріїв подібності, оскільки є відмінними зміст спірних правовідносин, а також предмет та підстави позову.

64. Таким чином, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов у контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних скаржником справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

65. Наведене свідчить, що визначена скаржником - ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" підстава касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №552/5280/22 не знайшла свого підтвердження, що є підставою для закриття цього касаційного провадження на підставі пункт 5 частини першої статті 296 ГПК.

66. При цьому Суд зауважує, що заявляючи вимоги про скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд, скаржник у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) не доводить наявність підстав для направлення справи на новий розгляд, не визначає інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2-4 частини другої статті 287 ГПК, зокрема пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, що кореспондується з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, в частині дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій доказів у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).

68. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Суд, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у цій справі №552/5280/22.

Розподіл судових витрат

69. З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1", сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №552/5280/22, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Поновити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №552/5280/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець