Рішення

від 05.11.2024 по справі 902/785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р.Cправа № 902/785/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури (23100, Вінницька область, місто Гайсин, вулиця Волонтерів, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Соболівської сільської ради (23820, Вінницька область, Гайсинський район, село Соболівка, вулиця Незалежності, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04330792)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359)

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення 77942,92 гривень безпідставно отриманих коштів

за участю:

прокурора Міняйло І.М., згідно посвідчення

представник позивача не з`явився

представника відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 22.07.2024 року надійшла позовна заява № 51/2-887вих-24 від 09.07.2024 (вх. № 811/24 від 22.07.2024) керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" з такими вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 13.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 25.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 26.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.10.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.10.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- стягнути з відповідача на користь позивача 77 942,92 гривень безпідставно отриманих коштів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 29.07.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/785/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.08.2024 о 10:00 год.

02.08.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 02.08.2024 (вх. № 01-34/7851/24 від 02.08.2024) у якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою від 22.08.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/785/24, призначено справу № 902/785/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.09.2024 о 12:00 год.

13.09.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9059/24 від 13.09.2024) про зупинення розгляду справи.

25.09.2024 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи № 51/2-1153вих24 від 20.09.2024 (вх. № 01-34/9443/24 від 25.09.2024).

У судовому засіданні 26.09.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 902/785/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком судового засідання 26.09.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/785/24 по суті до 10:00 15.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 14.10.2024 (вх. № 01-34/10090/24 від 14.10.2024) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 15.10.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/785/24 по суті до 11:00 05.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.10.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 22.10.2024 (вх. № 01-34/10394/24 від 22.10.2024).

01.11.2024 до суду від позивача надійшли пояснення № 369 від 29.10.2024 (вх. № 01-34/10699/24 від 01.11.2024) на виконання вимог суду.

01.11.2024 до суду від прокурора надійшла заява №51/2-1293вих24 від 28.10.2024 (вх. № 01-34/10706/24 від 01.11.2024) про долучення копій актів та накладних на виконання вимог суду.

04.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 04.11.2024 (вх. № 01-34/10815/24 від 04.11.2024) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився прокурор. Представники позивача, відповідача, у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені ухвалою від 16.10.2024, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач, відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники учасників справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про:

- визнання недійсними додаткових угод № 1 від 13.08.2021; № 5 від 25.08.2021; № 4 від 26.08.2021; № 3 від 27.08.2021; № 7 від 27.10.2021 та № 8 від 28.10.2021 до договору №ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 77 942,92 гривень.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що за результатами спрощеної закупівлі між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" було укладено договір №ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

Під час дії цього договору до нього були внесені зміни шляхом укладення сторонами додаткових угод № 1 від 13.08.2021; № 5 від 25.08.2021; № 4 від 26.08.2021; № 3 від 27.08.2021; № 7 від 27.10.2021 та № 8 від 28.10.2021 в частині збільшення ціни електричної енергії.

За твердженням прокурора унаслідок укладення спірних додаткових угод позивачем фактично не отримано електричної енергії на суму 77 942,92 гривень.

Прокурор вважає, що станом на момент підписання договору №ТЕ-132300 від 04.03.2021 сторонами погоджено всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі.

За твердженням прокурора, укладаючи додаткові угоди № 1 від 13.08.2021; № 5 від 25.08.2021; № 4 від 26.08.2021; № 3 від 27.08.2021; № 7 від 27.10.2021 та № 8 від 28.10.2021 сторони порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку, а тому вказані угоди мають бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215, 216 ЦК України.

Посилаючись на позиції Верховного Суду прокурор зауважує, що перемога у тендері та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш ніж на 10 % шляхом так званого "каскадного" укладання додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Прокурор зазначає, що внаслідок укладання спірних додаткових угод № 1 від 13.08.2021, № 5 від 25.08.2021, № 4 від 26.08.2021, № 3 від 27.08.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 28.10.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 безпідставно, у порушення вимог п. п. 13.1, 13.2, 13.7 договору № ТЕ-132300, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору.

Крім того, як стверджує прокурор, розрахункові документи за електричну енергію безпідставно складалися за ціною, яка не погоджувалася сторонами у письмовій формі, Соболівською сільською радою на підставі складених актів і рахунків здійснювалася їх оплата, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів.

Прокурор наголошує, що недотримання вимог законодавства та умов договорів порушує принципи, встановлені статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки ТОВ "Енера Вінниця" під час проведення процедури закупівлі запропоновано одну ціну товару, без наміру продавати електричну енергією за такою ціною, адже безпідставно збільшено цю ціну шляхом укладання додаткових угод, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку за певні періоди. Фактично же постачання електричної енергії здійснювалося за іншими, вищими цінами, які письмово не погоджувалися сторонами, що призвело до надлишкового витрачання коштів місцевого бюджету.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсними зазначені додаткові угоди до договору внаслідок недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час їх укладення, а також стягнути з відповідача безпідставно сплачені бюджетні кошти внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами на загальну суму 77 942,92 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що підписавши договір №ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Разом з тим, як зазначено відповідачем за час дії договору ціна на РДН за 2021 рік (згідно відомостей із вебсайту ДП "Оператор ринку") зросла на 93,58 відсотка.

Відповідач наголосив, що товариство може використовувати ціну на РДН як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії та додавати свою маржу та за наслідками господарської діяльності отримувати прибуток на таких підставах.

Відповідач зауважив, що коливання ціни на ринку відбувається постійно (погодинно, щодобово), тому товариство при здійсненні діяльності з постачання електричної енергії, має право укласти додаткові угоди на збільшення, або зменшення ціни товару.

За твердженням відповідача у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" товариством було запропоновано позивачу підписати додаткові угоди в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії, що, як зазначено відповідачем, передбачено договором (пункти 13.7, 13.9 договору).

Відповідачем зауважено, що додатковими угодами № 1 від 13.08.2021, № 3 від 25.08.2021, № 4 від 26.08.2021, № 5 від 27.08.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 28.10.2021 сторони домовились про зміну ціни за одиницю товару у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення обсягів закупівлі. При цьому відповідачем направлялись відповідні листи позивачу про збільшення ціни з пропозицією укласти додаткову угоду.

За твердженням відповідача товариство аргументувало підвищення та повідомило, що у відповідному періоді (липні, серпні, жовтні 2021 року) відбулось коливання середньозваженої ціни на РДН в торговій зоні ОЕС України у бік збільшення. Зазначена обставина підтверджувалась належним документом - Експертним висновком виданим Черкаською/Вінницькою Торгово-промисловою палатою.

Відповідач зазначив, що право торгово-промислових палат на проведення експертизи і контролю якості, кількості, комплектності товарів (у т.ч. імпортних) та визначення їх вартості прямо передбачено ст. 11 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" №671/97-ВР від 02.12.1997, а експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України і можуть використовуватись для підтвердження коливання ціни на ринку, а тому, на переконання відповідача товариство документально підтвердило споживачу, що ціна на товар проколивалась у бік збільшення.

З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у наданих до суду поясненнях зазначив, що сільською радою розрахунок за спожиту електроенергію за договором №ТЕ-132300 від 04.03.2021 здійснювався у відповідності до отриманих від представника ТОВ "Енера Вінниця" рахунків (актів приймання-передавання та накладних), кількість поставленої електроенергії фіксувалась визначеними представниками постачальника.

Відповідно до змісту наданих представником ТОВ "Енера Вінниця" документів Соболівською сільською радою визначено тариф, виходячи із наявних в тій чи іншій накладній даних (кількість електроенергії та сума до оплати, тариф та сума до оплати). Інших документів для оплати за постачання електроенергії товариством не надано.

Позивачем зауважено, що згідно актів приймання-передачі за договором №ТЕ-132300 за період з березня по грудень 2021 року Соболівська сільська рада отримала 167541,4687 кВт.год. електричної енергії, сплативши за це 580 924,19 гривень.

У разі не збільшення вартості 1 кВт/год. електричної енергії за договором №ТЕ-132300 і залишення її на рівні 3,00213 грн. позивач за отримані 167541,4687 кВт.год. електричної енергії мав би сплатити ТОВ "Енера Вінниця" суму 502 981,27 грн. (167541,4687 кВт.год. х 3,00213 грн. = 502 981,27 грн.)

Таким чином, як стверджує позивач за договором № ТЕ-132300 від 04.03.2021 Соболівською сільською радою безпідставно сплачено кошти у сумі 77 942,92 гривень (580924,19 грн. - 502981,27грн. = 77942,92 грн.) та вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь Соболівської сільської ради як така, що безпідставно отримана згідно зі статтею 1212 ЦК України.

Позовні вимоги позивач просив задовольнити.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи надавалися пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Соболівською сільською радою проведено закупівлю UA-2021-02-22-000077-b за предметом закупівлі: "Електрична енергія" зі строком поставки до 31 грудня 2021 року (т.1 а.с.23-30).

За результатами проведеної закупівлі 04.03.2021 року між Соболівською сільською радою (далі - позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Вінниця (далі - відповідач, постачальник) укладено договір № ТЕ-132300 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) (т.1 а.с. 31-45).

Згідно пункту 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.

Пунктом 2.1 договору визначено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 140 900 кВт*год.

Згідно з пунктом 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 465 000,00 грн. з ПДВ (чотириста шістдесят п`ять тисяч гривень, 00 копійок). З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2021 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".

За умовами пункту 5.2. договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Відповідно до пункту 5.3. договору інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Пунктом 5.4. договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно з абзацом 1 пункту 5.10 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Абзацом 11 пункту 5.12 договору сторонами визначено, що після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

За умовами пункту 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Договір може продовжуватися на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

За умовами пункту 13.6 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 13.9. договору сторони визначили, що зміни до цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з пунктом 1 комерційної пропозиції ціна (тариф) електричної енергії: 3,00213 кВт*год. (т. 1 а.с. 45).

За умовами пункту 7.1. комерційної пропозиції термін дії договору та умови пролонгації: договір діє до 31.12.2021 року і може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Під час дії договору між Соболівською сільською радою та ТОВ Енера Вінниця було укладено додаткові угоди до договору, із змісту яких убачається, що сторонами, зокрема було внесено зміни до комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору в частині зміни ціни (тарифу) електричної енергії та до пункту 5.1. договору в частині зміни загальної вартості договору (т. 1 а.с. 48, 49, 54, 57, 60, 63, 66, 67), а саме:

- додаткова угода № 1 від 13.08.2021, на підставі якої сторонами згідно пункту 1 угоди визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 2,531470 грн., в тому числі ПДВ. (Ціна з урахуванням тарифу розподілу становить 3,911950 грн., в тому числі ПДВ). Ціна електричної енергії включає в себе: регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП; ціну електричної енергії як товару, з урахуванням витрат постачальника, пов`язаних з придбанням та постачанням електричної енергії споживачу, прибуток, податки, збори, та всі інші платежі, які необхідні для виконання цього договору.

У пункті 4 угоди зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.07.2021 року;

- додаткова угода № 2 від 19.08.2021, на підставі якої збільшено суму договору на 100000 грн. та встановлено, що загальна сума за договором становить 565 000 грн. з ПДВ;

- додаткова угода № 5 від 25.08.2021, на підставі якої встановлено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з урахуванням тарифів на її розподіл становить 3,4704918884 грн. без ПДВ. У пункті 5 угоди зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.02.2021 року;

- додаткова угода № 4 від 26.08.2021, на підставі якої встановлено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з урахуванням тарифів на її розподіл становить 3,70203705886232 грн. без ПДВ.

У пункті 5 угоди зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.02.2021 року;

- додаткова угода № 3 від 27.08.2021, на підставі якої встановлено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з урахуванням тарифів на її розподіл становить 3,8704 грн. без ПДВ.

У пункті 5 угоди зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.02.2021 року;

- додаткова угода № 7 від 27.10.2021, на підставі якої встановлено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з урахуванням тарифів на її розподіл становить 4,1421128 грн. без ПДВ.

У пункті 5 угоди зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.10.2021 року;

- додаткова угода № 8 від 28.10.2021, на підставі якої встановлено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з урахуванням тарифів на її розподіл становить 4,3168449152 грн. без ПДВ.

У пункті 5 угоди зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.10.2021 року;

- додаткова угода № б/н від 24.11.2021, на підставі якої збільшено суму договору на 80 000 грн. та встановлено, що загальна сума за договором становить 645 000 грн.

У матеріалах справи містяться листи відповідача адресовані позивачу, в яких викладалася пропозиція щодо зміни договірної ціни електроенергії у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію в бік збільшення та додані до них експертні висновки Черкаської та Вінницької торгово-промислової палати, на підставі яких постачальник обгрунтовував необхідність перегляду та зміни ціни електричної енергію за договором (т. 1 а.с. 46, 47, 51-53, 55, 56, 58, 59, 61, 62, 64, 65, 166, 167 (зворотна сторона), 168, 168 (зворотна сторона), 169 (зворотна сторона)-170 (зворотна сторона), 171 (зворотна сторона) -172 (зворотна сторона), 173 (зворотна сторона) - 174 (зворотна сторона), 176, 176 (зворотна сторона), 247-258).

Згідно актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за період з квітня 2021 по листопад 2021 року позивачу передано 85 722 кВт*год. електричної енергії за договором №ТЕ-132300 від 04.03.2021, а саме: згідно акту №ТЕ-132300/133071/1 від 30.04.2021 - 5360 кВт/год на суму 19837,43 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/166539/1 від 31.05.2021 - 36558 кВт/год на суму 135301,66 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/198441/1 від 30.06.2021 - 7712 кВт/год на суму 28542,22 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/230080/1 від 31.07.2021 - 6747 кВт/год на суму 26393,93 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/260906/1 від 31.08.2021 - 5863 кВт/год на суму 27230,59 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/293772/1 від 30.09.2021 - 6205 кВт/год на суму 28819 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/325899/1 від 31.10.2021 - 7126 кВт/год на суму 36914,21 грн. з ПДВ; згідно акту №ТЕ-132300/359900/1 від 30.11.2021 - 10151 кВт/год на суму 52584,35 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 77, 79-85, 224-226, 238, 240-245, 269-276).

Підставою для складення акту №ТЕ-132300/97684/1 від 31.03.2021 - 14705 кВт/год на суму 48 529,64 грн. з ПДВ та акту №ТЕ-132300/392099/1 від 31.12.2021 - 21755 кВт/год на суму 112695,55 грн. з ПДВ визначено договір про постачання електричної енергії споживачу № ТЕ-132300 від 04.02.2022 (т. 1 а.с. 224, 226 (зворотна сторона)).

Відповідно до накладної №ТЕ-132300 від 04.03.2021 відповідачем поставлено позивачу електричну енергію у кількості 1650 кВт/год на суму 6000,00 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 04.03.2021 - 9950 кВт/год на суму 36525,32 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 12.03.2021 - 18835 кВт/год на суму 57635,61 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 25.03.2021 - 52986 кВт/год на суму 117229,51 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 14.04.2021 - 757,5255 кВт/год на суму 2500 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 14.04.2021 - 11665,910 кВт/год на суму 38500 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 05.05.2021 - 2088 кВт/год на суму 7529,64 грн. з ПДВ; накладної №ТЕ-132300 від 20.12.2021 - на суму 23016,33 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 70-76, 78, 86, 232-237, 239, 246, 262-268, 277).

Згідно платіжних доручень № 321 від 04.03.2021 на суму 6000,00 гривень, № 66 від 04.30.2021 на суму 36 525,32 гривень, № 69 від 12.03.2021 на суму 57 635,61 гривень, № 71 від 25.03.2021 на суму 117 229,51 гривень, № 368 від 14.04.2021 на суму 2500,00 гривень, № 73 від 14.04.2021 на суму 38 500,00 гривень, № 76 від 12.05.2021 на суму 19 837,43 гривень, № 74 від 05.05.2021 на суму 7529,64 гривень, № 84 від 11.06.2021 на суму 130 301,66 гривень, № 437 від 11.06.2021 на суму 5 000,00 гривень, № 88 від 09.07.2021 на суму 26 042,22 гривень, № 454 від 09.07.2021 на суму 2500,00 гривень, № 93 від 20.08.2021 на суму 26 393,93 гривень, № 96 від 16.09.2021 на суму 27 230,59 гривень, № 116 від 11.10.2021 на суму 28 819,00 гривень, № 123 від 24.11.2021 на суму 7 399,32 гривень, № 120 від 09.11.2021 на суму 19 514,89 гривень, № 578 від 09.11.2021 на суму 10 000,00 гривень, № 623 від 08.12.2021 на суму 3000,00 гривень, № 126 від 08.12.2021 на суму 49 584,35 гривень, № 131 від 20.12.2021 на суму 23 016,33 гривень позивачем на користь відповідача на підставі погоджених сторонами актів, накладних сплачено визначену у цих документах вартість електричної енергії у розмірі 644 559,80 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи вказаними платіжними дорученнями (т.1 а.с. 87-107).

Прокурор стверджує, що внаслідок укладення спірних додаткових угод № 1 від 13.08.2021, № 5 від 25.08.2021, № 4 від 26.08.2021, № 3 від 27.08.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 28.10.2021 збільшено ціну за одиницю товару з 3,00213 грн за кВт*год до 5,180214706 грн за 1 кВт*год., тобто на 2,18 грн., що становить 72,55 % більше від ціни, визначеної у комерційній пропозиції договору, при цьому, постачання електричної енергії здійснювалося постачальником за іншими, вищими цінами, які письмово не погоджувалися сторонами, що призвело до зайвого витрачання коштів місцевого бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора про визнання недійсними спірних додаткових угод № 1 від 13.08.2021, № 5 від 25.08.2021, № 4 від 26.08.2021, № 3 від 27.08.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 28.10.2021 та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 77 942,92 гривень.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі N 927/491/19 викладено висновок, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховною Суду від 25 лютого 2021 року у справі N 912/9/20, від 19 серпня 2020 року у справі N 923/449/18.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Соболівської сільської ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 77 942,92 гривень.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 25 статті 1 Закону публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 6 статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У частині 3 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (електричної енергії) через приєднану мережу.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1, 3 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета цього Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 року відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, наведеного в постанові від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21 про те, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За висновком Великої Палати Верховного Суду норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також у постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

При розгляді інших справ Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі № 927/284/21)).

Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10 % у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, за висновками касаційної інстанції, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшений обсягів поставленої продукції.

Суд звертає увагу учасників спору на те, що правова норма щодо зміни ціни за одиницю товару застосовується лише в тому разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

При цьому, суд зауважує, що беручи участь у процедурі публічних закупівель ТОВ "Енера Вінниця", самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свої ризики щодо поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору. Тому, на момент укладення договору від 04.03.2021, ТОВ "Енера Вінниця" було відомо про можливу економічну невигідність його укладення згідно зі змістом поданої тендерної пропозиції.

Проте, товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, уклало його, звертаючись надалі до споживача щодо укладення додаткових угод, зміст яких нівелює результат закупівлі.

Також суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі N 915/346/18, від 12 лютого 2020 року у справі N 913/166/19, від 21 березня 2019 року у справі N 912/898/18, від 25 червня 2019 року у справі N 913/308/18, від 12 вересня 2019 року у справі N 915/1868/18).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі N 927/491/19 від 18 червня 2021 року).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (у редакції, чинній на момент укладання договору) у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні:

1)достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).

За змістом пункту 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Пунктом 13.7. договору від 04.03.2021 передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах\розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару повинен містити дані щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору та середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки\інформації (або в іншій довільній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням всіх раніше змін до договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньо ринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо зміни ціни та середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Враховуючи викладене, внесення змін до договору в частині зміни ціни товару є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Як вбачається зі звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-02-22-000077-b від 04.03.2021 ТОВ «Енера Вінниця» за результатом проведеної закупівлі стала учасником з яким укладено договір щодо предмету закупівлі, а саме електричної енергії у кількості 140 900 кіловат-година за ціною 465 000,00 гривень (т. 1 а.с. 29, 30).

Судом установлено, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну, обсяг поставки, загальну суму договору та строк виконання зобов`язань.

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії згідно умов договору становить 140 900 кВт*год., вартість договору - 465 000,00 гривень (пункти 2.3., 5.1. договору). Ціна (тариф) електричної енергії, яка зазначена у комерційній пропозиції (додаток № 2 до договору) - 3,00213 кВт*год.

Згідно наданих відповідачем пояснень, ціну у пункті 1 комерційної пропозиції, яка є додатком№2 до договору у розмірі 3,00213 кВт*год. зазначено помилково. Відповідно до умов договору, з огляду на обсяг товару та ціну договору ціна (тариф) електричної енергії, як стверджує відповідач, складає 3,300178 кВт*год з ПДВ (465 000,00 гривень / 140 900 кВт*год. = 3,300178 кВт*год з ПДВ).

Разом з тим доказів щодо внесення виправлень до умов договору та визначення ціни (тарифу) електричної енергії у розмірі 3,300178 кВт*год з ПДВ матеріали справи не містять.

Доказів звернення до позивача для врегулювання розбіжностей при визначенні ціни (тарифу) електричної енергії у комерційній пропозиції до договору у розмірі 3,00213 кВт*год. шляхом переговорів, або укладення додаткової угоди щодо визначення ціни електроенергії у розмірі 3,300178 кВт*год відповідачем суду не надано.

Оскільки наявними у справі доказами не підтверджено та відповідачем не спростовано встановлення станом на час укладення договору № ЕУ-132300 від 04.03.2021 іншого розміру ціни (тарифу) електричної енергії, ніж зазначено у комерційній пропозиції до договору, ціною (тарифом) електричної енергії станом на дату укладення договору є ціна у розмірі 3,00213 кВт*год.

Відповідач зазначив, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтована коливанням ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення.

Судом взято до уваги, що у наданих відповідачем висновках торгово-промислової палати на підтвердження підстав для укладення спірних додаткових угод відсутній аналіз ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, дати укладення попередніх додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд також зауважує, що за результатом проведених експертиз експертами Черкаської/Вінницької торгово-промислової палати у експертних висновках зазначено середньозважену ціну на РДН у одиницях виміру - грн/МВт.год, тоді як згідно умов договору ціна за одиницю електричної енергії встановлена у грн/кВт.год.

При кваліфікації спірних правовідносин судом також враховано, що надані відповідачем висновки Черкаської/Вінницької торгово-промислової палати містять результати дослідження за завданням замовника (відповідача) щодо коливання/зміни вартості у відсотках середньозважених цін на РДН (ринок доба наперед) за порівняльні періоди, однак у пунктах 1.1., 1.2. договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.03.2021 року та заяві - приєднання сторони зазначили, що керуються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.

Разом з тим, згідно підпункту 1.1.1 Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 308 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.06.2019 № 1169) ці Правила визначають взаємовідносини, що виникають між учасниками ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (далі - учасник РДН/ВДР) та оператором ринку (далі - ОР), а також визначають порядок реєстрації учасників РДН/ВДР, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (далі - РДН) і внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), порядок організації та проведення торгів РДН і торгів ВДР, порядок визначення ціни на електричну енергію, проведення розрахунків на РДН і ВДР, визначення вартості послуг ОР та порядок їх оплати, розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між ОР та учасниками РДН/ВДР, порядок внесення змін до цих Правил.

Згідно пункту 1.1.2. дія цих Правил поширюється на ОР, учасників РДН/ВДР, суб`єктів господарювання та осіб, що мають намір стати учасниками РДН/ВДР.

За змістом пункту 1.7.3. правил кожний учасник РДН/ВДР використовує інформацію, отриману в ході підготовки та проведення торгів, виключно для участі на торгах та для власних потреб.

Договір про постачання електричної енергії споживачу від 04.03.2021 року, укладений між позивачем та відповідачем не містить застережень, що постачальник є учасником ринку РДН/ВДР та, що Правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку поширюються на правовідносини сторін.

Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі N 924/674/21, від 22.06.2022 у справі N 917/1062/21 вказував, що використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору є неправомірним.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі N 910/17520/21 виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Судом установлено, що пропозиції відповідача про зміну ціни договору не містили документального підтвердження, що відсоток збільшення ціни за одиницю товару не перевищує відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку. Відповідач не обгрунтував розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Інших документів, які би підтверджували коливання ціни на ринку у бік збільшення, як документально-обгрунтованої підстави для укладення спірних додаткових угод відповідачем ні позивачу під час укладення спірних додаткових угод, ні суду під час розгляду справи не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що необхідність внесення змін до договору в частині зміни ціни електричної енергії у бік збільшення не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Таким чином, передбачений пунктом 13.7 договору порядок внесення змін до договору в частині надання постачальником належного та документального обґрунтування коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення на ринку та пункту 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії сторонами не дотримано.

При укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару загалом була збільшена з 3,00213 кВт*год до 4,3168449152 кВт*год. без ПДВ (5,18021389824 кВт*год. з ПДВ), тобто на 72,55%, що становить більше 10 % від тієї ціни, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, при укладенні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод до договору № ТЕ-132300 про постачання електричної енергії споживачу від 04.03.2021 року сторони не дотримались вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору.

Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що додаткові угоди № 1 від 13.08.2021, № 5 від 25.08.2021, № 4 від 26.08.2021, № 3 від 27.08.2021, № 7 від 27.10.2021 та № 8 від 28.10.2021 до договору № ТЕ-132300/1 про постачання електричної енергії споживачу від 04.03.2021 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України та про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів суд враховує таке.

Положеннями частини першої статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача коштів отриманих за додатковими угодами, які визнано судом недійсними, в частині різниці вартості поставленої електричної енергії за ціною, визначеною під укладення договору та вартості електричної енергії за додатковими угодами, які визнано судом недійсними пропорційно до обсягу спожитої електричної енергії та здійснених позивачам платежів.

Згідно із комерційною пропозицією (додаток № 2 до договору) ціна за 1 кВт/год становить 3,00213 грн з ПДВ.

Як убачається із наданих на підтвердження оплати за договором № ТЕ-132300 від 04.03.2021 платіжних доручень, актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, накладних, що були підставою для здійснених оплат та не спростовано сторонами, відповідачем за період з березня 2021 по грудень 2021 року на підставі договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 року поставлено, а позивачем прийнято електричної енергії в обсязі 188 026,468778 кВт/год.

Позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього здійснив оплату за фактично спожиту електричну енергію за вказаний період у розмірі 644 559,80 гривень.

З урахуванням ціни електричної енергії погодженої сторонами під час укладення договору позивач за спожитий обсяг повинен був сплатити 564 479,90 гривень (188 026,468778 кВт/год (спожита кількість) х 3,00213 грн. (ціна визначена в договорі за 1 кВт/год), однак фактично сплатив 644 559,80 гривень, що на 80 079,90 гривень більше, ніж визначено сторонами у договорі без урахування додаткових угод.

За розрахунком прокурора, відповідачем безпідставно надмірно сплачено бюджетних коштів у розмірі 77 942,92 гривень. Вказана сума є такою, що знаходиться у межах здійсненого судом розрахунку.

Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справу у межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що здійснений прокурором розрахунок безпідставно надмірно сплачених позивачем бюджетних коштів є обгрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи визнання судом недійсним додаткових угод, підстава для отримання відповідачем коштів в сумі 77 942,92 гривень відпала, отже такі кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому у відповідності до ст. ст. 216, 1212 ІІК України, підлягають поверненню позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Судом установлено, що доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

Судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів.

Суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за додатковими угодами, які визнано судом недійсними, в частині різниці вартості поставленої електричної енергії за ціною, визначеною під час укладення договору та вартості електричної енергії за додатковими угодами, які визнано судом недійсними пропорційно до обсягу спожитої електричної енергії та здійснених позивачем платежів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 77 942,92 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 1398 від 26.06.2024 сплачено судовий збір у розмірі 21 196,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 13.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 25.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 26.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.08.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.10.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.10.2021 до договору № ТЕ-132300 від 04.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Соболівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь Соболівської сільської ради (23820, Вінницька область, Гайсинський район, село Соболівка, вулиця Незалежності, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04330792) 77 942,92 гривень (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві гривні, 92 копійки) безпідставно отриманих коштів.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 21 196,00 гривень (двадцять одну тисячу сто дев`яносто шість гривень) судових витрат на сплату судового збору.

10. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

11. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

13. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 15 листопада 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Гайсинській окружній прокуратурі; haisyn@vin.gp.gov.ua;

3, 4, 5 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.