Рішення

від 05.11.2024 по справі 902/980/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2024 р. Cправа № 902/980/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" (пр. Коцюбинського, буд. 26, кв.1, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл.)

до: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська, проспект Коцюбинського, 26/58, 21009; вул. Соборна, м. Вінниця)

про стягнення 290 055,57 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Антощук В.Д.

В С Т А Н О В И В :

10.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" про стягнення 290055,57 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.09.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі 902/980/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2024.

27.09.2024 від представника відповідача (вх. № канц. 01-34/9530/24 від 27.09.2024) надійшов відзив на позовну заяву, який долучений судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомленим ухвалою суду від 13.09.2024.

Поряд з цим, суд зазначає, що від представника позивача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/9865/24 від 08.10.2024) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.10.2024 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 05.11.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, при цьому судом взято до уваги заяву останнього (вх. № канц. 01-34/9865/24 від 08.10.2024), про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві .

05.11.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначається наступне: 15.09.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди спецтехніки №21. Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, спецтехніку. Позивачем стверджується, що у серпні 2021 року ним було встановлено внесення помилкових даних до Акту №ОУ-0000844 від 30.11.2021, оскільки при обрахунку вартості послуг було взято термін за календарний місяць (з 01.11.2021 по 30.11.2021). Аргументуючи внесення помилкових даних до Акту позивач вказує, що об`єкт оренди було повернуто Орендарю 05.11.2021, а відтак вважає, що відсутні підстави для нарахування та сплати орендних платежів за вказаний період. Позивач вважає, що враховуючи дані факти та врахування фактичного термін оренди у листопаді 2021, вартість оренди об`єкта мала б становити 67 944,42 грн, що і викликало на його думку оплату «зайвих коштів» у розмірі 290 055,57 грн. Тому за доводами позивача сума 290 055,57 грн підлягають поверненню в порядку ст. 1212 ЦК України як набуті без достатньо правової підстави.

Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи останнього зводяться до наступного: при складанні Акту відповідач керувався п. 3.1. договору відповідно до якого як вже зазначалося вище орендна плата, передбачена умовами Договору, вказується в актах наданих послуг за поточний місяць, які підписуються Сторонами до 5 числа наступного місяця. Підписаний сторонами акт є підставою для проведення розрахунку; Акт наданих послуг - документ, що підтверджує факт виконання зобов`язань за договором, і підписання його обома Сторонами свідчить про згоду з його змістом на момент підписання. Окрім того, Акт наданих послуг належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції, а тому такі Акти складаються по завершенню кожного місяця.

За доводами відповідача сама по собі заява про те, що документ був підписаний помилково, не є достатньою правовою підставою для його оскарження. Для цього потрібні докази, що підтверджують факт помилки або недобросовісних дій. Сторони несуть відповідальність за ознайомлення з умовами перед підписанням Акту. Факт того, що одна зі сторін підписала документ, означає, що вона була ознайомлена з його умовами та добровільно погодилась на них. У самому Акті підписаного між позивачем та відповідачем вказується, що «Сторони претензій одна до одної не мають».

Відповідач вказує, що основна вимога позивача полягає в поверненні коштів, які були нібито «зайво сплачені» у минулому. У даній ситуації, коли договір оренди спецтехніки на момент отримання відповідачем коштів ще діяв (строк дії до 31.12.2021), сторони перебували в правомірних зобов`язальних відносинах. Оскільки договір не був визнаним недійсним, не був розірваним чи припиненим, отримання коштів відбулося на законних підставах, передбачених цим договором.

З огляду на викладене відповідач вважає, що немає підстав для застосування положень про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Навпаки, відносини між сторонами регулюються нормами договірного права, і вимагати повернення коштів за статтею 1212 ЦК України недоцільно, оскільки немає ознак безпідставності такого виконання.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 15.09.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди спецтехніки №21.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, наступну спецтехніку:

1.1.1.З екіпажем:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р., з місячною оплатою (із розрахунку 4 дні на тиждень) в розмірі 158 000,00 грн без урахувань вартості палива;

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017 р., з місячною оплатою (із розрахунку 4 дні на тиждень) в розмірі 105 000,00 грн. без урахування вартості палива.

1.1.2.Без екіпажу:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р., з місячною оплатою (із розрахунку 2 дні на тиждень) в розмірі 57 000,00 грн. без урахувань вартості палива;

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017 р., з місячною оплатою (із розрахунку 2 дні на тиждень) в розмірі 38 000,00 грн. без урахування вартості палива.

У відповідності до п. 2.1. Договору Орендодавець зобов`язаний надати Орендарю визначену в п.1.1. цього Договору спецтехніку в строк не пізніше 5 днів з дня підписання Договору в належному технічному стані, який забезпечує її нормальну експлуатацію.

15.09.2021 Сторонами на виконання п. 2.1. Договору було підписано Акт приймання-передачі, який підтверджує факт виконання відповідачем свого обов`язку з передачі в строкове платне користування позивачеві наступної спецтехніки:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р;

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017 р.

Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що Орендодавець має право отримувати за надану в оренду спецтехніку оплату в розмірах і строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата, передбачена умовами Договору, вказується в актах наданих послуг за поточний місяць, які підписуються Сторонами до 5 числа наступного місяця. Підписаний сторонами акт є підставою для проведення розрахунку.

Як слідує з матеріалів справи, за період дії даного Договору було підписано три Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), а саме: Акт №ОУ-0000670 від 01.10.2021 року на суму 190 933,31 грн.; Акт №ОУ-0000709 від 01.11.2021 року на суму 328 000,01 грн.; Акт №ОУ-0000844 від 30.11.2021 року на суму 358 000,01 грн.

Поряд з цим, позивачем стверджується, що майно повернуто Орендарю 05.11.2021, а відтак вважає, що з врахування фактичного термін оренди у листопаді 2021, вартість оренди об`єкта мала б становити 67 944,42 грн, що і викликало на його думку оплату «зайвих коштів» у розмірі 290 055,57 грн. Тому за доводами позивача сума 290 055,57 грн підлягають поверненню в порядку ст. 1212 ЦК України як набуті без достатньо правової підстави.

За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини найму.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди спецтехніки №21.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата, передбачена умовами Договору, вказується в актах наданих послуг за поточний місяць, які підписуються Сторонами до 5 числа наступного місяця. Підписаний сторонами акт є підставою для проведення розрахунку.

Згідно підписаних та скріплених печатками сторін актів здачі-приймання робіт Виконавцем були надані Наймачу надані послуги, які оплачені останнім, що підтверджується платіжними дорученнями.

Як зазначено у вище перелічених актах, послуги з оренди спецтехніки надані та отримані без претензій сторін одна до одної.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є безпідставно набуті кошти відповідачем в розмірі 290 055,57 грн.

З урахуванням зазначеного Товариство з обмеженою відповідальністю «Семар Поділля» посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просить суд стягнути з Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» 290 055,57 грн безпідставно набутих коштів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують існування договірних відносин у спірний період між позивачем та відповідачем у відповідності до Договору оренди спецтехніки № 21 від 15.09.2021.

Відповідно до пункту 6.1. договору - цей договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2021.

Укладений між сторонами договір не був визнаний недійсним та не розірваний у встановленому законом порядку, а тому правова підстава для отримання відповідачем грошових коштів не відпала, отже відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, суд зауважує, що документ, який містить відомості про господарську операцію у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній станом на дату передачі товару), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Підписані сторонами акти відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.

В сукупності викладеного докази, що наявні в матеріалах справи свідчать про реальність господарської операції, а саме підтверджено роботи Виконавцем по договору.

Враховуючи вищевикладене, у позові про стягнення безпідставно набутих коштів слід відмовити.

Суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Частиною1статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси позивача: semarpodolje7@gmail.com, відповідача - fondsib@gmsil.com та Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 15 листопада 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи