Постанова

від 04.02.2025 по справі 902/980/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Справа №902/980/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 (повний текст - 15.11.2024) у справі №902/980/24 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" (пр. Коцюбинського, буд. 26, кв.1, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл.)

до Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул.Замостянська, проспект Коцюбинського, 26/58, 21009; вул. Соборна, м. Вінниця)

про стягнення 290055,57 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/980/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" до Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" про стягнення 290055,57 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, що наявні в матеріалах справи свідчать про реальність господарської операції, а саме підтверджено роботи Виконавцем по договору. Зазначив, що укладений між сторонами договір не був визнаний недійсним та не розірваний у встановленому законом порядку, а тому правова підстава для отримання відповідачем грошових коштів не відпала, отже відсутні підстави для застосування ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт стверджує, що оренда техніки підтверджена за період з 01.11.2021 по 05.11.2021, а не за період з 01.11.2021 по 30.11.2021, як помилково зазначено в Акті наданих послуг за листопад. Тобто, у зв`язку з фактичним поверненням орендованої техніки, у сторін фактично були відсутні господарські операції пов`язані з користуванням такою технікою позивачем у період з 06.11.2021 по 30.11.2021.

Додатковим підтвердженням факту повернення орендованої техніки і невикористання її після 05.11.2021 є те, що багермейстери (оператори земснарядів), які забезпечували експлуатацію орендованої техніки, були направлені у відрядження з 01.11.2021 до 30.11.2021 (наказ №18-В від 29 жовтня 2021), але 05.11.2021 вони були відкликанні (наказ №19-Ввід 04.11.2021) з відрядження у зв`язку з поверненням орендованої техніки (земснарядів)

За доводами апелянта судом не надано оцінки Акту повернення орендованого майна. Також як вбачається з відзиву відповідача та пояснень у судовому засіданні, відповідачем не спростовано факт отримання орендованої техніки 05.11.2021. У своєму відзиві відповідач посилався лише на Акт наданих послуг, який був підписаний помилково.

Крім цього зазначає, що повернувши орендовану техніку, позивач припинив її використовувати і, як наслідок, не отримував жодної вигоди, проте, внаслідок підписання Акту наданих послуг за листопад і допущеною помилкою, позивач поніс додаткові необґрунтовані витрати в сумі 290055,57 грн, які здійснено за рахунок доходів отриманих від інших напрямків діяльності.

Вказані перерахування коштів позивачем, крім іншого, проведено й через те, що бухгалтерський облік у позивача ведеться відповідно до Національних стандартів, за методом помісячного обліку в загальному по діяльності позивача, без розмежування за видами діяльності.

Також апелянт зазначає, що відповідач не навів доказів належного виконання зобов`язань за договором та не надав підтвердження щодо перебування техніки у позивача в термін з 01.11.2021 по 30.11.2024, але підтвердив, що актом прийому-передачі техніка була повернута відповідачу 05.11.2021. Як висновок, виставлення рахунку за період з 05.11.2021 до 30.11.2021 не мають підґрунтя, а тому надмірно сплачені кошти мають бути повернуті позивачу в повному обсязі в розмірі 290055,57 грн.

Скаржник наголошує, що якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати, а при надмірній сплаті вимагати повернення надмірно сплачених коштів.

При цьому, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до орендованого майна, неможливості орендаря використовувати його за призначенням.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/980/24 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

02.12.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

17.12.2024 матеріали справи №902/980/24 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/980/24. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 03.01.2025 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" та Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" було укладено Договір оренди спецтехніки №21.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, наступну спецтехніку:

1.1.1. З екіпажем:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р., з місячною оплатою (із розрахунку 4 дні на тиждень) в розмірі 158000,00 грн без урахувань вартості палива;

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017 р., з місячною оплатою (із розрахунку 4 дні на тиждень) в розмірі 105000,00 грн без урахування вартості палива.

1.1.2.Без екіпажу:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р., з місячною оплатою (із розрахунку 2 дні на тиждень) в розмірі 57000,00 грн без урахувань вартості палива;

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017 р., з місячною оплатою (із розрахунку 2 дні на тиждень) в розмірі 38000,00 грн без урахування вартості палива.

У відповідності до п.2.1. Договору Орендодавець зобов`язаний надати Орендарю визначену в п.1.1. цього Договору спецтехніку в строк не пізніше 5 днів з дня підписання Договору в належному технічному стані, який забезпечує її нормальну експлуатацію.

Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що Орендодавець має право отримувати за надану в оренду спецтехніку оплату в розмірах і строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата, передбачена умовами Договору, вказується в актах наданих послуг за поточний місяць, які підписуються Сторонами до 5 числа наступного місяця. Підписаний сторонами акт є підставою для проведення розрахунку.

Згідно пункту 6.1. Договору цей договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2021.

15.09.2021 Сторонами на виконання п.2.1. Договору було підписано Акт приймання-передачі, який підтверджує факт виконання відповідачем свого обов`язку з передачі в строкове платне користування позивачеві наступної спецтехніки:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р;

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017 р.

Як вбачається з Акту приймання-передавання від 15.09.2021 позивач (Орендар) прийняв у строкове користування, а відповідач (Орендодавець) передав Об`єкти оренди.

Згідно Акту приймання-передавання від 05.11.2021, відповідач (Орендодавець) прийняв, а позивач (Орендар) повернув Об`єкти оренди, що були в його користуванні.

Як слідує з матеріалів справи, за період дії даного Договору було підписано три Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), а саме: Акт №ОУ-0000670 від 01.10.2021 на суму 190933,31 грн; Акт №ОУ-0000709 від 01.11.2021 на суму 328000,01 грн; Акт №ОУ-0000844 від 30.11.2021 на суму 358000,01 грн.

В межах договору, позивачем оплачеано в якості орендної плати кошти в сумі 906933,31 грн, згідно платіжних документів.

Листом №20/1-1908024 від 19.08.2024 позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення зайво отриманих коштів у розмірі 290055,57 грн.

Листом №01/321 від 26.08.2024 відповідач відмовив у задоволенні звернення позивача та зазначив про відсутність достатніх правових підстав для його задоволення, оскільки фактом підтвердження отриманих послуг оренди є відповідний акт, а висновок про помилкову оплату коштів є необґрунтований.

Позивачем стверджується, що майно повернуто Орендарю 05.11.2021, а відтак вважає, що з врахування фактичного термін оренди у листопаді 2021, вартість оренди об`єкта мала б становити 67944,42 грн, що і викликало на його думку оплату зайвих коштів у розмірі 290055,57 грн. Тому за доводами позивача 290055,57 грн підлягають поверненню в порядку ст.1212 ЦК України як набуті без достатньо правової підстави.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

В силу положень ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено Договір оренди спецтехніки №21 від 15.09.2021.

Згідно зі ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Положеннями ст.632 Цивільного кодексу України врегульовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У пп.1.1.1 та 1.1.2 Договору сторони погодили місячну орендну плату:

- земснаряд несамохідний модель НСС-800/400-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу НСС-800/40-18/10К, 2018 р., з місячною оплатою (із розрахунку 4 дні на тиждень) з екіпажем в розмірі 158000,00 грн без урахувань вартості палива, без екіпажу в розмірі 38000,00 грн без урахування вартості палива

- земснаряд несамохідний модель НСС-400/20-Ф-ГР, із заводським номером або номером корпусу 400/20-Ф-ГР-29/17, 2017р., з місячною оплатою (із розрахунку 4 дні на тиждень) з екіпажем в розмірі 105000,00 грн без урахування вартості палива, без екіпажу - в розмірі 57000,00 грн без урахувань вартості палива.

Згідно Акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000844 від 30.11.2021, сума наданих послуг за листопад 2021 року становить 358000,01 грн.

Аналіз вказаного акту приводить колегію суддів до висновку про нарахування відповідачем орендної плати за повний місяць.

Проте, як підтверджується Актом приймання-передавання від 05.11.2021, відповідач (Орендодавець) прийняв, а позивач (Орендар) повернув Об`єкти оренди, що були в його користуванні.

Відповідач не заперечує факт повернення йому Об`єкту оренди позивачем 05.11.2021.

Згідно ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зважаючи, що орендар повернув об`єкти оренди 05.11.2021, у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача орендної плати за період 06.11.2021 по 30.11.2021.

Також колегія суддів враховує, що строк дії договору закінчився 01.01.2022.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

При цьому стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

З урахуванням наведеного стандарту доказування "вірогідності доказів", колегія суддів вважає доводи позивача про користування орендованим майном протягом листопада 2021 року лише у період з 01.11.2021 по 05.11.2021 та помилкове перерахування відповідачу коштів у розмірі 290055,57 грн більш вірогідними, ніж протилежні.

Відповідач водночас не навів суду переконливих аргументів на спростування позову, котрі б переважили аргументи позивача.

Тобто орендна плата підлягала нарахуванню та сплаті лише за період з 01.11.2021 по 05.11.2021.

Перевіривши заявлений позивачем розрахунок вартості оренди майна за період з 01.11.2021 по 05.11.2021, колегія суддів вважає його обґрунтованим, таким, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не подав свого контррозрахунку вартості оренди майна за листопад 2021 року в розрізі кількості днів користування орендованим майном, а вказував у відзиві на позовну заяву про відсутність правових підстав для задоволення позову оскільки підписаний сторонами акт є підставою для проведення розрахунку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 по справі №910/5418/19 наголошено, що із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

При цьому, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору (відповідна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від 24.02.2020 у справі №911/1036/19).

Отже, враховуючи встановлені факт переплати орендних платежів у листопаді 2021 році та факт закінчення строку дії договору, відповідач набув грошові кошти позивача у розмірі 290055,57 грн за відсутності для цього підстав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» обов`язку у відповідності до вимог ст.1212 ЦК України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Семар Поділля» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 290055,57 грн.

Суд першої інстанції вказаного вище не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Отже, доводи апеляційної скарги отримали своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/980/24 і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" слід задовольнити, в свою чергу, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/980/24 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підставі ст.129 ГПК України, судовий збір, належно сплачений позивачем за звернення до судів першої та апеляційної інстанцій, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/980/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі:

«Позов задовольнити.

Стягнути з Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» (21050, м.Вінниця, вул.Шолом Алейхема, 4, Код ЄДРПОУ 24893824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар Поділля» (Вінницька область, м.Вінниця, вул.Коцюбинського, б.26 кв.1, код ЄДРПОУ 36995664) кошти в сумі 290055 грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 3480 грн 66 коп.

Видати наказ».

4. Стягнути з Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» (21050, м.Вінниця, вул.Шолом Алейхема, 4, Код ЄДРПОУ 24893824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар Поділля» (Вінницька область, м.Вінниця, вул.Коцюбинського, б.26 кв.1, код ЄДРПОУ 36995664) 5220 грн 99 коп. судового збору у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 04.02.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Коломис В.В.