Рішення

від 05.11.2024 по справі 904/6482/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/6482/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" (Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ)

про стягнення збитків за втрачене майно

Представники:

від позивача: Руденко С.О.;

від відповідача: Трегуб Ю.Є.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" про стягнення збитків за втрачене майно в розмірі 5801519,09грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні маневрових робіт машиністом тепловозу ТГМ 4А-1517, що є у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс", відбулося зіткнення з тепловозом ТЕМ 15-006, що належить Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія". Внаслідок зіткнення було пошкоджено вагоповірочний вагон типу ВПВ-640 №19992031, який був приєднаний до тепловозу ТГМ 4А-1517, чим було завдано збитків Акціонерному товариству "Українська залізниця".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.01.2024.

02.01.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не заперечує щодо відшкодування шкоди, однак не погоджується з розміром збитків за втрачене майно та просить призначити судову економічну експертизу для визначення реальних збитків за втрачене майно.

За результатами судового засідання 16.01.2024 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 01.02.2024.

29.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, в якому також надано перелік питань для судової експертизи.

31.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення на клопотання позивача про призначення судової товарознавчої експертизи.

За результатами судового засідання 01.02.2024 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 13.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 27.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 частково задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про призначення експертизи. Призначено у справі №904/6482/23 судову експертизу. Зупинено провадження у справі.

30.04.2024 до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів та відомостей.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 частково задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, та зобов`язано сторони надати до суду відповідні документи.

24.05.2024 представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про долучення документів, необхідних для виконання експертизи, на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2024.

04.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів, необхідних для виконання експертизи, на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2024.

09.09.2024 до канцелярії суду повернулась справа разом із висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.09.2024.

24.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 відкладено підготовче засідання на 10.10.2024.

07.10.2024 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також, 07.10.2024 представник відповідача звернувся до суду із заявою про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача, в якій зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

08.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про виклик експерта, в якому позивач просить викликати судового експерта Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міан Світлану для надання пояснень щодо висновку експерта №570-24 за результатами судової товарознавчої експертизи у господарській справі №904/6482/23, зокрема для роз`яснення таких питань:

- Чому не досліджувався сам об`єкт, тобто вагоноповірочний вагон типу ВПВ 640 №19992031;

- Чому не надано оцінки листу МЧ-3 Придн-01/237 від 10.08.2023 стосовно неможливості експлуатації та усунення дефектів вагоноповірочного вагону типу ВПВ 640 №19992031.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 відкладено підготовче засідання на 17.10.2024.

До початку судового засідання 17.10.2024 представник відповідача подав до канцелярії суду письмові пояснення з урахуванням клопотання позивача про виклик експерта.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про виклик експерта, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.11.2024.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 05.11.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

13.04.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" (далі ваговласник, відповідач) укладений договір №ПР/МЧ-3-22/168/НЮдч про прийняття на обслуговування вагоновимірювальних приладів по станції "Вільногірськ" (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору залізниця приймає від ваговласника на технічне обслуговування ваговимірювальні прилади: засоби вимірювальної техніки, які належать ваговласнику вказані в таблиці №1: тип ваг "Сведа" ВВ-150, підприємство виробник НВФ "Сведа" ЛТД, номер наданий залізницею 055**, рік випуску 2006, дата останнього таврування 2021, а ваговласник оплачує послуги, що надаються на умовах цього договору.

Пунктом 4.4 договору визначено, що ваговласник несе відповідальність за збереження вагонів вагового господарства з обладнанням під час знаходження на його території.

Договір діє з 01.01.2022 і до 31.12.2022. В частині розрахунків договір діє до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).

Приписами пункту 10.4 договору встановлено, що у разі закінчення терміну дії договору, якщо жодна із сторін не виявить бажання про припинення дії договору, договір вважається продовженим на один календарний рік.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №ПР/МЧ-3-22/168/НЮдч про прийняття на обслуговування вагоновимірювальних приладів по станції "Вільногірськ" від 13.04.2022 був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору структурним підрозділом "Запорізька механізована дистанція вантажо-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" направлено вагоповірочний вагон типу ВПВ-640 №19992031, з метою проведення технічного обслуговування ваг залізничних власності відповідача.

14.06.2023 при виконанні маневрових робіт машиністом тепловозу ТГМ 4А-1517, що є у володінні відповідача, відбулося зіткнення з тепловозом ТЕМ 15-006, що належить Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", що підтверджується актом первинного огляду місця події від 14.06.2023 (а.с. 10, 11 том 1).

В наслідок зіткнення було пошкоджено вагоповірочний вагон типу ВПВ-640 №19992031, який був приєднаний до тепловозу ТГМ 4А-1517 (вагоном вперед), що підтверджується актом №28 (форма ВУ-25М) від 14.06.2023, який підписаний без зауважень комерційним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний альянс" та гарантійним листом №171 від 14.06.2023 (а.с. 14-16 том 1).

Також, актом від 15.06.2023 в присутності представників позивача та відповідача зафіксовано, які саме деталі вагону пошкодженні при візуальному огляді (а.с. 17 том 1) .

Відповідно до листа №МЧ-3Придн-01/237 від 10.08.2023 (а.с. 18 том 1) контроль технічного стану несучих металевих конструкцій було проведено фахівцями філії "Науково-дослідний та конструкторско-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі заявки №МЧ-3Пп-З-2/484 від 15.06.2023, за результатами якого виявлено 12 дефектів, усунення яких не передбачено діючою нормативною документацією та зроблено висновок про заборону подальшої експлуатації вагоноповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992931 та про необхідність списання з балансу структурного підрозділу залізниці.

Гарантійним листом №171 від 14.06.2023 відповідач прийняв на себе зобов`язання по відновлювальному ремонту або компенсуванню його повної вартості (а.с. 16 том 1).

28.07.2023 з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся з листом №651 до відповідача з пропозицією розглянути шляхи вирішення питання щодо відшкодування збитків, що виникли в наслідок події 14.06.2023. Позивач запропонував передати в рахунок погашення збитків аналогічний вагоповірочний вагон типу ВПВ-640, що придатний до використання або два вагоноповірочних вагона типу ВПВ-206, що є альтернативою одного вагону типу ВПВ-640 або відшкодувати збитки в грошовому еквіваленті, що дорівнюється 5801519,09грн (а.с. 19, 20 том 1).

Відповідач листом №233 від 18.08.2023 відповів згодою на придбання двох вагоповірочних вагонів типу ВПВ-206, а листом №255 від 12.09.2023 повідомив про відсутність технічної можливості їх придбання (а.с. 22, 23 том 1).

З огляду на викладене, як зазначає позивач, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 5801519,09грн в порядку статті 225 Господарського кодексу України, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача збитків за втрачене майно.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту пошкодження відповідачем вагону та правильності нарахування суми збитків.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 183874,40грн збитків з наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу приписів частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За приписами частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Разом з тим, згідно з пунктом 19 Правил користування вагонами и контейнерами, затверджених наказом Міністерством транспорту України №113 від 25.02.1999, підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.

В даному випадку, факт пошкодження вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031 зафіксовано в акті №28 від 14.06.2013 форми ВУ-25М (а.с 14, 15 том 1).

В той же час, позивачем до справи долучено акт від 15.06.2013 (а.с. 17), яким також зафіксовано факт пошкодження вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031. Зазначений акт підписано відповідною комісією у складі 4 осіб і він фактично відповідає формі ГУ-23 за змістом та за складом комісії.

Відповідно до пункту 24 Правил користування вагонами и контейнерами встановлено, що у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов`язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов`язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 у справі призначена судова експертиза.

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

- Яка ринкова вартість вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031 станом на 14.06.2023?

- Яка вартість матеріального збитку, завданого АТ Укрзалізниця внаслідок пошкодження вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031, рік випуску 1964 станом на 14.06.2023?

- Яка вартість відтворення вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031 станом на 14.06.2023?

Згідно з висновком експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №570-24 від 22.08.2024 надано відповіді на поставлені питання:

По першому питанню в межах наданих матеріалів не надається за можливе провести судову товарознавчу експертизу з визначення ринкової вартості вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031 станом на 14.06.2023;

По другому питанню розмір матеріального збитку, завданого Акціонерному товариству "Укрзалізниця" внаслідок пошкодження вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031, рік випуску 1964 станом на 14.06.2023 становив 183874,40грн (сто вісімдесят три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні 40 копійок) з ПДВ.

По третьому питанню в межах наданих матеріалів не надається за можливе провести судову товарознавчу експертизу з визначення вартості відтворення вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 № 19992031 станом на 14.06.2023.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Таким чином, зазначені висновки судової експертизи, а також інші матеріали справи підтверджують наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати шкоду, завдану його працівниками під час виконання своїх трудових обов`язків.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги висновок експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №570-24 від 22.08.2024, яким визначений розмір завданих збитків, відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження іншого розміру збитків, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 183874,40грн збитків, завданих позивачу пошкодженням відповідачем вагоповірочного вагону типу ВПВ-640 №19992031, при виконанні маневрових робіт машиністом тепловозу ТГМ 4А-1517, що є у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс".

Викладені обставини є підставою і для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 5617644,69грн - збитків.

В ході вирішення спору позивачем не виконані вимоги ст. 74 Господарського процесуального кодексу України та не доведена наявність обставин і не надані достатні докази для висновку про правомірність вимог щодо стягнення збитків в сумі 5617644,69грн.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами та надана їм правова оцінка.

Стосовно інших доводів позивача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у сумі 2758,12грн та витрати за проведення експертизи у сумі 1920,11грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" про стягнення збитків за втрачене майно в розмірі 5801519,09грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" (51700, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 31, ідентифікаційний код 38470333) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 183874,40грн - збитків за втрачене майно, 1920,11грн - витрат за проведення експертизи та 2758,12грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 5617644,69грн - збитків.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.11.2024.

Суддя В.О. Татарчук