Ухвала

від 12.11.2024 по справі 906/690/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"12" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/690/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

за участі секретаря судового засідання Васильєвій Т.О.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича від 25.10.2024 про розстрочення виконання рішення у господарській справі №906/690/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОББІТ ХАУС" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича (м.Малин Коростенського району Житомирської області)

про стягнення 123 104,93грн,

за участю представників сторін:

від стягувача: Саліхов Б.В., ордер серія АІ №1635509 від 17.06.2024 (в режимі

відеоконференції);

від боржника: Примаченко І.Ю., виписка з ЄДР,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/690/24 позов задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОББІТ ХАУС" 115 040,00грн безпідставно набутих коштів; 1027,82грн 3% річних; 1 501,51грн інфляційних; 3 028,00грн судового збору. В позові відмовлено в частині стягнення 1 785,51грн 3% річних та 3 778,38грн інфляційних.

28.10.2024 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі № 906/690/24 на строк 10 місяців, шляхом виконання зобов`язання щомісячними частинами.

Ухвалою суду від 29.10.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича від 25.10.2024 про розстрочення виконання рішення у господарській справі №906/690/24 прийнято до розгляду; судове засідання для розгляду заяви призначено на 12.11.2024.

30.10.2024 стягувачем подано до суду заперечення на заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду, у якому останній вказує, що не ставить на меті доведення відповідача до неплатоспроможності, а тому може погодитись на розстрочення виконання рішення за наступним графіком: листопад 2024 року - 30 149,33грн; грудень 2024 року - 30 149,33грн; січень 2025 року - 30 149,33грн; лютий 2024 року - 30 149,33грн (а.с.181-183).

Боржник у судовому засіданні заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник стягувача погодився на рострочення виконання рішення частково.

Розглянувши заяву боржника та документи в її обґрунтування, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків:

В обґрунтування заяви боржника вказує, що перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має змоги одноразовим платежем погасити заборгованість перед ТОВ "ХОББІТ ХАУС", згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/690/24. Крім того, на даний час є опікуном матері, яка має інвалідність та допомагає сім`ї рідного брата, який перебуває в на військовій службі в ЗСУ.

В підтвердження надав висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №445 від 30.08.2024 та довідку ВЧ від 20.08.2024 №2099 з якої вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 26.04.2022 по теперішній час (а.с.64-66).

За вказаних умов боржник просить розстрочити виконання рішення на 10 місяців рівними частинами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За таких обставин суд констатує, що відповідно до положень Конституції України, рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання, Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 1 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч.5 ст.331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Положення ст.331 ГПК України при цьому не містять конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку можливість вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочення рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як боржника, так і стягувача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.

При цьому, суд зауважує, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд частково погоджується із доводами заявника, що перебування на його утриманні матері, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду негативно вплинули на господарську діяльність ФОП Примаченка І.Ю.

Аналізуючи питання ступеню вини відповідача необґрунтовано вказувати, що такий є високим, чи наявний умисел у діях останнього щодо невиконання своїх грошових зобов`язань перед стягувачем.

Суд враховує, що відповідач повністю визнає заборгованість та не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, про що свідчить позиція останнього.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги середньостатистичні показники тривалості виконавчого провадження з виконання рішень суду, беручи до уваги фінансовий стан боржника та ступінь його вини у виникненні спору, а також інтереси кожної із сторін, в тому числі і матеріальні, суд вважає, що розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців рівними платежами сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін, який, зокрема, полягає у можливості боржника виконати свої зобов`язання перед стягувачем. Натомість розстрочення рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища відповідача.

Суд також враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява 60858/00).

Отже, враховуючи фінансовий стан сторін, наявність наміру боржника виконати зобов`язання перед стягувачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/690/24 на 6 місяців за наступним графіком сплати ухваленої до стягнення заборгованості у розмірі 120 297,33грн:

- до 31 жовтня 2024 року - 20 099,56грн;

- до 30 листопада 2024 року - 20 099,56грн;

- до 31 грудня 2024 року - 20 099,56грн;

- до 31 січня 2025 року - 20 099,56грн;

- до 28 лютого 2025 року - 20 099,56грн;

- до 31 березня 2025 року - 20 099,56грн.

Таке розстрочення виконання рішення суду, на думку та переконання суду, не порушить балансу інтересів сторін, а саме: досягнення мети діяльності стягувача та виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля уникнення вкрай негативних фінансових наслідків, що можуть призвести до повної або ж часткової зупинки господарської діяльності комунального підприємства.

Так, суд вказує, що розстрочення виконання даного рішення на шість місяців, за графіком обраним судом, не може вважатись настільки надмірною, щоб піднімати питання про порушення пункту першого статті 6 Конвенції, адже така затримка становить менше одного року з моменту ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Європейський суд з прав людини у справі ("Корнілов та інші проти України").

Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича від 25.10.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/690/24 задовольнити частково.

2. Виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/690/24 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОББІТ ХАУС" 120 597,33грн заборгованості розстрочити на 6 місяців із встановленням для Фізичної особи-підприємця Примаченка Ігоря Юрійовича наступних строків проведення розрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОББІТ ХАУС":

- до 31 жовтня 2024 року - 20 099,56грн;

- до 30 листопада 2024 року - 20 099,56грн;

- до 31 грудня 2024 року - 20 099,56грн;

- до 31 січня 2025 року - 20 099,56грн;

- до 28 лютого 2025 року - 20 099,56грн;

- до 31 березня 2025 року - 20 099,56грн.

3. Ухвала господарського суду, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання органами Державної виконавчої служби України (приватними виконавцями) до 12 листопада 2027 року.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОББІТ ХАУС" (вул.Тростянецька, 6, корпус "е", кв.85, м.Київ, 02091, код ЄДРПОУ 44894815)

5. Боржником за даною ухвалою є Фізична особа-підприємець Примаченко Ігор Юрійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набрала законної сили 12.11.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк: 1 - у справу; 2- позивачу через "Електронний суд"; 3- відповідачу РНОКПП 3048512532 (рек.з повід).