Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/7313/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/7313/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області

(56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Костенка,

буд. 2; ідентифікаційний код: 02910048)

в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради

(57001, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове,

вул. Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 04376044)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта"

(01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630;

ідентифікаційний код: 32938047)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 023, 00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (далі-відповідач) про визнання недійсними додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5 до Договору №ТТВ-795 від 06.07.2021 та стягнення 39 023,00 грн. - надмірно сплачених бюджетних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

01.07.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти позову заперечує з підстав недоведеності та необґрунтованості.

10.07.2024 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Судом у підготовчому засіданні 31.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5269/24 до судового розгляду по суті на 09.09.2024.

Розгляд справи по суті 09.09.2024 відкладено на 23.10.2024.

У судовому засіданні 23.10.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких представники сторін виступили з промовами (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.10.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вознесенською окружною прокуратурою встановлені порушення інтересів держави при закупівлі Веселинівською селищною радою (далі - селищна рада) (код ЄДРПОУ 04376044) у товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (далі - ТОВ «Кворум-Нафта») бензину та дизельного палива.

Встановлено, що за результатами проведення відкритих торгів (UA-2021-06-02- 010666-b) із закупівлі за предметом ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти», 06.07.2021 між Веселинівською селищною радою (замовником) та ТОВ «КворумНафта» (постачальником) укладено договір №тТВ-795 про закупівлю бензину А-95 та дизельного палива (далі - договір).

Положеннями п.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику по ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти», бензин CPV: 09132000-3, дизельне паливо CPV: 09134200-9 (бензин А-95, дизельне паливо), далі - товар, на АЗС постачальника з використанням скретч-карток/талонів, а замовник - прийняти у власність товар та повністю оплатити його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Згідно з п.1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в специфікації додаток № 1 до даного договору.

Відповідно до специфікації у додатку № 1 до договору, ТОВ «Кворум-Нафта» взяло на себе зобов`язання поставити селищній раді 7000 л бензину А-95 вартістю 27,55 грн/л (з ПДВ), та 10 000 л дизельного палива вартістю 24,75 грн/л (з ПДВ).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна ціна цього договору становить 440 350,00 грн, у тому числі ПДВ - 73 391,67 грн. Тобто, умовами укладеного договору сторони узгодили, що його предметом є бензин А-95 у кількості 7000 л вартістю 27,55 грн (з ПДВ) за одиницю товару та дизельне паливо у кількості 10 000 л вартістю 24,75 грн за одиницю товару на загальну суму 440 350,00 грн.

Відповідно до пп.4.5.2 п.4.5 договору умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до належного виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 4.1 договору, за умови документального підтвердження.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару переможця процедури закупівлі). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

У подальшому, між ТОВ «Кворум-нафта» та Веселинівською селищною радою укладено 5 додаткових угод, а саме: додаткові угоди № 1 від 28.07.2021, № 2 від 20.10.2021, № 3 від 16.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 21.12.2021, якими сторони вносили зміни до договору № ТТВ-795 щодо зміни ціни за одиницю товару та обсягу закупівлі товару.

Джерелом фінансування зазначеної закупівлі згідно оприлюдненого селищною радою на веб-порталі «Prozorro» плану закупівлі є кошти місцевого бюджету. На веб-порталі «Prozorro» 18.01.2022 Веселинівською селищною радою оприлюднено звіт про виконання договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на суму 430 659,00 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду прокурор вказує, що при укладенні додаткових угод до договору № 1 від 28.07.2021, № 2 від 20.10.2021, № 3 від 16.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 21.12.2021 було порушено положення п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) та умови договору.

За твердженням прокуратури, додатковою угодою від 28.07.2021 №1 сторони внесли зміни до договору , змінивши з 28.07.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 - 30,30 грн з ПДВ, дизельне паливо - 27,22 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 5 455,4455 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 8 183,3211 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Отже, прокуратури вказує, що ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 30,30 грн/л з (ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795, а дизельного палива - до 27,22 грн/л (з ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795.

Підставою для укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 23.07.2021 № 26-0098, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 21.07.2021 на: бензин А-95 - 28,25-31,87 грн/л; дизельне паливо - 25,55 - 29,60 грн/л. Р

За твердженням прокуратури, зазначеній довідці Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області відсутня інформація щодо рівня коливання ціни за літр бензину А-95 та дизельного палива на ринку у період від дати укладання договору (06.07.2021) до дати, з якої вносяться зміни додатковою угодою № 1 (28.07.2021).

Таким чином, на переконання прокуратури, зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Крім того, зміна додатковою угодою № 1 від 28.07.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

Тобто, за твердженням прокуратури, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 1 від 28.07.2021 до договору № тТв-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Додатковою угодою від 20.10.2021 №2 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 20.10.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 - 31,15 грн з ПДВ, дизельне паливо - 29,55 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 1415,7303 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 2011,1675 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Таким чином, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 31,15 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,81% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021, а дизельного палива - до 29,55 грн/л (з ПДВ), тобто на 8,56% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі №тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021.

Підставою укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 20.10.2021 № 26-0147, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 18.10.2021 на: бензин А-95 - 28,50 - 32,57 грн/л; дизельне паливо - 27,50 - 31,35 грн/ л. Разом з цим, вказана довідка не містить інформацію щодо рівня коливання ціни за літр бензину А-95 та дизельного палива на ринку у період від дати, з якої змінено ціну додатковою угодою № 1 (28.07.2021), до дати з якої вносяться зміни додатковою угодою № 2 (20.10.2021).

Прокурор вказує, що зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Крім того, з тверджень прокуратури вбачається, що зміна додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп. 4.5.2 п. 4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

Тобто, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 до договору № тТВ-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Додатковою угодою від 16.11.2021 №3 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 16.11.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 - 31,85 грн з ПДВ, дизельне паливо - 30,45 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 1091,2088 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1466,5025 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ). Таким чином, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 31,85 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,25%, а дизельного палива - до 30,45 грн/л (з ПДВ), тобто на 3,05% у порівнянні з ціною, визначеною договором № тТВ-1361 в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2021.

Підставою укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 03.11.2021 № 26-0152, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 01.11.2021 на: бензин А-95 - 28,50 - 33,20 грн/л; дизельне паливо - 27,95 - 32,07 грн/ л. Разом з цим, вказана довідка не містить інформацію щодо рівня коливання ціни за літр бензину А-95 та дизельного палива на ринку у період від дати, з якої змінено ціну додатковою угодою № 2 (20.10.2021), до дати з якої вносяться зміни додатковою угодою № 3 (16.11.2021).

Пред`являючи позов прокурор зазначає, що зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Крім того, зміна додатковою угодою № 3 від 16.11.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

Тобто, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару. Загальна ціна товару становить 440350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 06.12.2021 № 4 сторони погодили зміну ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) товару), змінивши ціну за одиницю товару з 06.12.2021: - бензин А-95 - 29,95 грн з ПДВ, дизельне паливо - 29,30 грн з ПДВ. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторонами зменшено суму договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 2 614,78 грн.

Крім того, пунктом 3 Додаткової угоди від 06.12.2021 № 4 сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 791,2088 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 966,5025 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 437 735,22 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 72 955,87 грн».

Згідно інформації Веселинівської селищної ради від 05.04.2023, наданої на запит окружної прокуратури, укладанню додаткової угоди від 06.12.2021 №4 передували усні домовленості між сторонами та умови договору виконані у повному обсязі. Тобто, під час укладення вказаної додаткової угоди у сторін були відсутні докази документального підтвердження збільшення ціни на паливо.

За твердженнями прокуратури, підвищення ціни додатковим угодами від 28.07.2021 №1, від 20.10.2021 №2, від 16.11.2021 №3 до договору проведене з порушенням чинного законодавства, зміна ціни додатковою угодою № 4 є безпідставною оскільки ціна пального хоч і зменшилась відносно недійсної додаткової угоди від 16.11.2021 №3, але у порівнянні з ціною договору вказана ціна збільшена за відсутності документального підтвердження такого збільшення.

Таким чином п.1 та п.3 додаткової угоди укладено з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору. Пунктом 1 Додаткової угоди від 21.12.2021 № 5 сторони враховуючи зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника погодили зменшення суми договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7076,22 грн. Крім того пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції

- бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 620 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ);

- дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 900 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 430 659,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 71 776,50 грн.

Відповідно до інформації Веселинівської селищної ради від 31.01.2024 за №05-03/189, наданої на запит Вознесенської окружної прокуратури встановлено, що за додатковою угодою №5 радою, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника та з метою приведення бюджетних зобов`язань у відповідність на кінець бюджетного року, зменшено суму договору №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7 076, 22 грн.

Прокурор вказує, що аналізуючи додаткові угоди від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 та специфікацію до них встановлено, що зменшення суми договору здійснено на суму не поставленого товару, а саме бензину А-95 у кількості 171,2088 л. по 29,95 грн. за 1 л. на суму 5127,7 грн. (п.5 специфікації додаткової угоди №4 та п.5 специфікації додаткової угоди №5) та дизельного пального у кількості 66,5025л. по 29,3 за 1 л. на суму 1948,52 грн. (п.10 специфікації додаткової угоди №4 та п.10 специфікації додаткової угоди №5), а всього на суму 7076,22 грн., тобто на суму на яку було зменшено суму договору відповідно до додаткової угоди №5.

Таким чином, додатковою угодою від 21.12.2021 №5 зменшено суму договору на суму вартості не поставленого товару (бензину та дизельного пального), однак п.2 вказаної додаткової угоди встановлено ціни на бензин та дизельне паливо які є вищими ніж передбачена договором.

Водночас, на переконання прокуратури, належного обґрунтування для встановлення в п.2 додаткової угоди ціни на бензин та дизельне паливо не надано, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору.

Враховуючи те, що додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 укладені з порушенням приписів ЗУ «Про публічні закупівлі» та Договору №тТВ-795 від 06.07.2021, додаткова угода № 5 від 21.12.2021 також підлягає скасуванню, оскільки є похідною від останніх та встановлює ціни на товар які є вищими ніж передбачені договором №тТВ-795 від 06.07.2021.

Отже, обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із позовом, прокуратура стверджує, що додатковими угодами від 23.07.2021 №1, від 20.10.2021 №2, від 16.11.2021 №3, від 06.12.2021 №4, від 21.12.2021 №5 зменшено обсяг поставки товару та одночасно збільшеного ціну за одиницю товару.

Так, передбачену кількість поставки бензину А-95 зменшено на 780 л (12,54%), а ціну за 1 літр збільшено на 4,30 грн/л (на 15,61%), дизельного палива зменшено на 1100 л (12,36%), а ціну за 1 літр збільшено на 5,70 грн/л (на 23,03%). Водночас при укладенні вищевказаних додаткових угод до договору закупівлі № тТВ-795 від 06.07.2021 порушено вимоги ЗУ «Про публічні закупівлі» та його умови.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5 до Договору та стягнення з відповідача 39 023,00 грн. в порядку ч. 1 ст. 1212 ЦК України, сплачених на підставі вказаних додаткових угод №№ 1-5.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Положеннями п.1.1 договору, встановлено, що постачальник зобов`язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику по ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистилянти», бензин CPV: 09132000-3, дизельне паливо CPV: 09134200-9 (бензин А-95, дизельне паливо), далі - товар, на АЗС постачальника з використанням скретч-карток/талонів, а замовник - прийняти у власність товар та повністю оплатити його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. Відповідно до специфікації у додатку № 1 до договору, ТОВ «Кворум-Нафта» взяло на себе зобов`язання поставити Веселинівській селищній раді 7000 л бензину А-95 вартістю 27,55 грн/л (з ПДВ), та 10 000 л дизельного палива вартістю 24,75 грн/л (з ПДВ). Загальна вартість закупівлі 440 350,00 грн з ПДВ.

Відповідно до тендерної пропозиції за результатами аукціону ТОВ «Кворум-Нафта» від 30.06.2021 № 806/16, останнє підтвердило виконання зобов`язань щодо ціни та кількості нафтопродуктів, у разі акцепту тендерної пропозиції замовником закупівлі.

В укладеному між сторонами договорі, а саме у п.12.4 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору є невід`ємною частиною цього договору та є обов`язковими до виконання сторонами з обов`язковим оформленням у письмовій формі, підписанням уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Згідно з п.п.2 п.12.1 договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару переможця процедури закупівлі). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товар до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказує, що коливання цін на Нафтопродукти відбувалось з липня по листопад 2021 року, що було підставою для підписання додаткових угод відповідно до збільшення вартості ПММ, в той же час підчас зниження вартості ПММ на ринку між Підприємством та Відповідачем у справі була підписана додаткова угода про зменшення вартості ПММ.

Окрім того, на переконання відповідача, підписання додаткових угод не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Про цей факт свідчить додаткова угода № 5 , якою сторони визначили, що загальна ціна Товару за договором склала 430 659,00 грн. в т.ч. ПДВ 71776,50 грн.

Суд звертає увагу, що положеннями статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

При цьому, обидві сторони оскаржуваних правочинів не могли не розуміти особливості функціонування ринку паливно-мастильних матеріалів (тобто постійне коливання цін на паливо, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими), тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару тощо.

З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи судом встановлено, що додатковою угодою від 28.07.2021 №1 сторони внесли зміни до договору , змінивши з 28.07.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 - 30,30 грн з ПДВ, дизельне паливо - 27,22 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 5 455,4455 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 8 183,3211 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Таким чином суд приходить до висновку, що ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 30,30 грн/л з (ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795, а дизельного палива - до 27,22 грн/л (з ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795.

Твердження прокуратури про те, що зміна додатковою угодою № 1 від 28.07.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору та порушує п.2 ч.5 ст.41 Закону суд визнає юридично неспроможними, оскільки підвищення ціни 1 л бензину А-95 на 9,98%, а дизельного палива - на 9,98% у порівнянні з цінами, визначеними в договорі № тТВ-795 не суперечить ні умовам укладеного між сторонами Договору, ні положенням ЗУ «Про публічні закупівлі».

Таким чином, за висновками суду, відсутні підстави для визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 28.07.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди № 2 від 20.10.2021 та № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладених між Веселинівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» суд зазначає наступне.

Додатковою угодою від 20.10.2021 №2 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 20.10.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 - 31,15 грн з ПДВ, дизельне паливо - 29,55 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 1415,7303 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 2011,1675 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Отже, за висновками суду, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 31,15 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,81% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021, а дизельного палива - до 29,55 грн/л (з ПДВ), тобто на 8,56% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі №тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021.

Прокурор вказує, що зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Крім того, з тверджень прокуратури вбачається, що зміна додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп. 4.5.2 п. 4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

За висновками суду, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 до договору № тТВ-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару, оскільки ціна н за 1 л бензину А-95 зросла до 31,15 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,81% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021, а дизельного палива - до 29,55 грн/л (з ПДВ), тобто на 8,56% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі №тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021.

Додатковою угодою від 16.11.2021 №3 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 16.11.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 - 31,85 грн з ПДВ, дизельне паливо - 30,45 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 1091,2088 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1466,5025 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ). Таким чином, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 31,85 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,25%, а дизельного палива - до 30,45 грн/л (з ПДВ), тобто на 3,05% у порівнянні з ціною, визначеною договором № тТВ-1361 в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2021.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови ВП ВС у справі № 922/2321/22).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (пункт 57 зазначеної вище постанови).

Таким чином, доводи відповідача про те, що залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Таким чином, з укладенням оспорюваних додаткових угод №2 та №3 відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 20.10.2021 № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладених між Веселинівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 4 сторони зменшили вартість пального, а додатковою угодою №5 радою зменшено суму договору №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7076,22 грн.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 21.12.2021 № 5 сторони враховуючи зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника погодили зменшення суми договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7076,22 грн.

Крім того пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції

- бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 620 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ);

- дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 900 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 430 659,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 71 776,50 грн.

Таким чином, судом не встановлено порушення приписів Закону України "Про публічні закупівлі" укладеними додатковими угодами від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021, з огляду на що у суду відсутні підстави для визнання вказаних угод недійсними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 39023,00 грн, то суд зазначає таке.

У ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл.54 ЦК "Купівля-продаж", і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст.1212 ЦК.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.07.2021 у справі № 923/518/20, від 31.08.2021 у справі № 926/1392/20.

Враховуючи визнання недійсними додаткових угод № 2 від 20.10.2021 та № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, за перерахунком суду сума надмірно сплачених до бюджету коштів, яка підлягає поверненню становить 5372,00 грн.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

У п.79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради прокурор зазначає, що укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Волочиської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Веселинівська селищна рада, яка у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

В свою чергу, згідно з пунктом 8 цієї ж частини статті бюджетним призначенням є повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (пункт 6 частини першої статті 2 БК України).

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, у переважній більшості випадків, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації повноважень, віднесених до їх компетенції, а делегують відповідні владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є розпорядниками бюджетних призначень, тобто суб`єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами.

Отже, надаючи бюджетні асигнування в межах відповідних бюджетних призначень, головний розпорядник фактично передає розпоряднику бюджетних коштів повноваження на вступ у господарські відносини у статусі сторони господарського зобов`язання.

Водночас правова форма участі територіальних громад у цивільних правовідносинах врегульована частиною другою статті 169 ЦК України, відповідно до якої територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права.

Тому, забезпечуючи виконання в тому числі соціальних, гуманітарних, економічних функцій на відповідній території, територіальні громади діють у цивільних правовідносинах через утворені ними комунальні підприємства, установи, заклади, які безпосередньо і вступають у цивільні та господарські правовідносини з метою реалізації наданих їм бюджетних повноважень.

У цьому випадку комунальні підприємства, установи, заклади є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі.

Вознесенська окружна прокуратура листом № 53/3-4414вих-23 від 05.06.2023 повідомила Веселинівську селищну раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення.

Листом №05-03/960 від 21.07.2023 Веселинівська селищна рада повідомила, що не вживала заходів з метою визнання недійсними додаткових угод до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 в судовому порядку, оскільки вважає, що вищевказані додаткові угоди укладені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що укладення додаткових угод призвело до зайвих виплат із бюджету, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано Веселинівській територіальній громаді, а отже захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Веселинівська селищна рада яка є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Проте, селищною радою не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Використання бюджетних коштів становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Прокурор у встановленому порядку повідомляв позивача про намір звернутись із вказаним позовом до суду.

При цьому закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Як зазначає прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, а також принципи здійснення публічних закупівель, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, нераціональне та неефективне їх використання.

"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що Конституційний Суд України зробив міркування щодо цього визначення у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який втратив чинність. Однак, висловлене розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Тому "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Веселинівської селищної ради.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем у позові аргументи та надані ним докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630; ідентифікаційний код: 32938047) на користь Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (57001, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 04376044) надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 5372,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630; ідентифікаційний код: 32938047) на користь Миколаївської обласної прокуратури (м. Миколаїв, вулиця Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у розмірі 5178,47 грн.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.11.2024

Суддя М.О. Лиськов