Рішення

від 23.10.2024 по справі 911/1437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1437/24

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачі-Агро", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурсент", Київська обл., Києво - Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 869 993 грн. 48 коп.

Представники сторін:

позивача Кувакіна Н.В.;

відповідача не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачі-Агро" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурсент" про стягнення 869 993,48 грн, яких: 543 061,00 грн. основного боргу, 270 222,66 грн. інфляційних втрат та 56 709,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти, які останній не повернув.

За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином, вимоги суду викладені в ухвалах від 18.06.2024 р. та 14.08.2024 року не виконав. На адресу суду повернувся конверт з відміткою органу поштового зв`язку «відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою суду від 11.09.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

10.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дергачі-Агро" на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурсент" були перераховані грошові кошти в загальній сумі 543 061,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 468 від 10.12.2020 р. на суму 5 525,20 грн. з призначенням платежу «сплата за ремонтні роботи зг дог№6/ДА від 01.07.2020р. у т.ч. ПДВ 20% 920.87 грн.», платіжною інструкцією № 469 від 10.12.2020 р. на суму 299 654,76 грн. з призначенням платежу «сплата за ремонтні роботи зг дог№7/ДА від 01.07.2020 р. у т.ч. ПДВ 20% 49942.46 грн.» та платіжною інструкцією № 470 від 10.12.2020 р. на суму 237 881,04 грн. з призначенням платежу «сплата за ремонтні роботи зг дог№9/ДА від 20.07.2020р. у т.ч. ПДВ 20% 39646.84 грн.».

Як зазначає позивач у позовній заяві, договори №6/ДА від 01.07.2020, №7/ДА від 01.07.2020, №9/ДА від 20.07.2020 між сторонами ніколи не укладалися, жодні роботи відповідачем не виконувалися, а тому господарські правовідносини між позивачем та відповідачем не існували.

Станом на день розгляду справи, вказані кошти не були повернуті позивачу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, письмовий договір між сторонами не укладався, а тому суд вважає, що грошові кошти утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові у справі № 161/17945/18 від 31 січня 2020 року висловила наступну позицію:

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосердньо між власником та володільцем майна.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 543 061 грн. 00 коп. є обґрунтованими, а тому підлягають судом задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 56 709 грн. 82 коп. 3% річних та 270 222 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, що така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення збитків.

Враховуючи, що відповідач добровільно не повернув отримані кошти, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 56 709 грн. 82 коп. 3% річних та 270 222 грн. 66 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футурсент» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, код 40420957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачі-Агро» (61058, м. Харків, вул. Сумська, 49, код 31797071) 543 061 (п`ятсот сорок три тисячі шісдесят одну) грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 270 222 (двісті сімдесят тисяч двісті двадцять дві) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 56 709 (п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`ять) грн. 82 коп. 3 % річних та 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 92 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.11.2024 року.

Суддя Л.Я. Мальована