Рішення

від 07.11.2024 по справі 917/814/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 917/814/24

за позовною заявою Фермерського господарства "Істок-с" вул. Центральна, 10А, Китайгородка, Томаківський район, Дніпропетровська область, 53512

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" вул. 30-річча Перемоги, 2, Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700

про стягнення 349182 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Сагайак А.В.

від відповідача: Сергієнко Т.Г.

Фермерське господарство "Істок-с"» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" про стягнення 349 182,00 грн., що становить 14 відсотків несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.

Ухвалою від 29.05.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.07.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

14.06.24 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечив повністю.

25.06.24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 02.07.24 суд оголосив перерву до 01.08.24.

19.07.24 від відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою від 01.08.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 29.08.24.

28.08.24 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких, зокрема, додані нові докази по справі.

У підготовчому засіданні 29.08.24 суд оголосив перерву до 12.09.24.

30.08.24 від позивача надійшла заява про поновлення строку, у якій позивач просив суд постановити ухвалу у справі № 917/814/24, якою визнати поновлення пропущеного процесуального строку, встановлений законом для подання доказів, поновити ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ "ІСТОК-С" процесуальний строк для подання Протоколу випробувань ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» №1770/24 07 серпня 2024 року та заяви свідка ОСОБА_1 , прийняти зазначені докази та врахувати під час вирішення у справі № 917/814/24.

10.09.24 від відповідача надійшло клопотання, у яких викладені письмові заперечення проти долучення доказів та додаткових пояснень.

12.09.24 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких, зокрема, додані нові докази по справі. У прохальній частині пояснень позивач просить суд поновити строк на прийняття доказів та прийняти докази Позивача, відхилити ПИСЬМОВІ ЗАПЕРЕЧЕННЯ проти долучення нових доказів та додаткових пояснень від 10.09.2024 року.

У підготовчому засіданні 12.09.24 суд оголосив перерву до 24.09.24.

24.09.24 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Зокрема, у клопотанні відповідач просить частину податкових накладних, що не були прийняті підприємством відповідачем, про що міститься відмітка у відповідному реєстрі. Крім того, відповідач просить долучити до матеріалів справи пояснення перевізників, що здійснювали поставку товару щодо відсутності будь-яких пропозицій з боку позивача щодо підписання будь-яких документів та відбору арбітражних проб.

Ухвалою від 24.09.2024р. суд постановив клопотання сторін про поновлення строку для подання доказів задовольнити, поновити сторонам строки для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 24.09.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 24.09.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/814/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 22.10.2024.

24.09.24 від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка.

Щодо вказаного клопотання суд встановив, що доведення обставин позову у даній справі може ґрунтуватися виключно на підставі письмових доказів, а не на заявах свідків. Відтак, суд не вбачає підстав для виклику в судове засідання та допит свідка.

21.10.24 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача, у яких фактично викладені пояснення по суті позову.

В судовому засіданні 22.10.24 суд заслухав вступне слово представників позивача стосовно вимог заявленого позову та відповідача стосовно заперечень проти позову та оголосив перерву до 31.10.24.

31.10.24 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.

Ухвалою від 31.10.2024р. суд постановив відкласти розгляд справи на 07.11.2024.

07.11.24 від позивача надійшло клопотання про залучення нових доказів, зокрема, листа-пропозиції ТОВ МКО Транс-Сервіс (вих. №87 від 30.10.2024 року) про укладення мирової угоди та відповідь ФГ Істок-С вих. №47 від 05.11.2024 року з обгрунтуванням щодо неможливості укладення мирової угоди.

07.11.24 від відповідача надійшла заява про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, згідно якої відповідач просить долучити до матеріалів справи докази понесених ТОВ «МКО ТРАНС СЕРВІС» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що складає 25 000,00 грн. та стягнути їх з позивача у випадку ухвалення рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні 07.11.24 суд з`ясував обставини справи та дослідив докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.11.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19 січня 2024року між Фермерським господарством «Істок-С» (надалі- «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (надалі - «Покупець») укладений Договір поставки № 19/01/241-С (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3, 4 класу, жита 1, 2, 3 класу (надалі «Товар»).

На підставі п.1.4 Договору вид Товару, його ціна, кількість та терміни поставки на кожну партію визначаються додатковими Угодами сторін, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019 (п.2.1.). Якість зерна визначається лабораторією Покупця. В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним; у випадку розходження понад допустимі норми, - результат ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» є остаточним (п.2.2.).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що умови поставки Товару визначаються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що умови поставки Товару визначаються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі п.п.3.2,3.4 розділу 3 Договору поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом, насипом.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що термін, порядок та форма розрахунків: 86% - по факту завантаженні авто, решта 14% - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що Постачальний зобов"язується скласти в електронній формі і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних оформлену відповідно до вимог чинного законодавства податкову накладну.

реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватисч з урахуванням граничних строків відповідно до вимог чинного Податкового законодавства України.

Згідно п.11.4 розділу 10 Договору у разі зміни місцезнаходження або банківських реквізитів однієї із сторін, така сторона зобов`язана письмово повідомити про ці зміни іншу Сторону протягом п`яти робочих днів.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 19.01.2024., що є невід`ємною частиною Договору поставки № 19/01 /241 -С (надалі - Угода), між Постачальником та Покупцем були узгоджені вартість, обсяги поставки та якісні показники Товару, а саме: якісні показники - пшениця 3-го класу (згідно ДСТУ 3768:2019) завантаження у транспорт Покупця, в обсязі 500,00 (п`ятсот) тонн, ціною 5700,00 грн. з ПДВ за 1 тонну.

Пунктом 2 та Пунктом 3 Угоди передбачено, що якість зерна, що підлягає поставці має відповідати таким показникам : натура не менше 750 г/л; клейковина не менше 19,0%, білок не менше 11,0%. поставка зерна здійснюється на умовах FСА (Інкотермс 2010), з місцем завантаження Товару: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Китайгородка, вул.Центральна, 10а.

В обгрунтування позову позивач вказав на таке:

- на підставі звернення Покупця (листи-заявки від 25.01.2024. та 26.01.2024. щодо завантаження автомобілів Покупця) Постачальником було здійснено відповідну загрузку зерна пшениці, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 25.01.2024 №№ 1-6, від 26.01.2024.№№ 7-20 у кількості 503,26тонн.

- під час завантаження Товару до автотранспорту Покупця, 25.01.2024. відвантажено останньому зерно пшениці 3-го класу загальною вагою 151,740 тонн, 26.01.2024.- на загальну вагу 352,140тонн (всього здійснено обсяг поставки вагою - 503,88 тонн). При цьому, при відвантажені Товару, в якості уповноважених представників Покупця були водії найнятого ним Перевізника, які, у свою чергу, підписались в отриманні Товару у товарно-транспортних накладних, але відмовились підписуватись у акті відбору арбітражних проб, пославшись на відсутність належних повноважень. В результаті Покупець проігнорував пропозицію Продавця бути присутнім на момент відвантаження, для можливості проведення аналізу якості відвантажуваного товару, чим, відповідно, унеможливив факт саме комісійного формування арбітражних зразків.

- згідно умов п.3.5, п.3.6 Договору і п.6 Угоди, на підставі узгоджених по вазі реєстрів вивантаження транспорту, наданих Покупцем, ФГ «Істок-С» (Постачальником) були сформовані видаткові накладні № 5 від 26.01.2024., № 8 від 28.01.2024., № 9 від 29.01.2024. на загальну вагу 503,26 тонн, на суму 2868582,00грн. та рахунки на оплату № 5 від 26.01.2024, № 7 від 27.01.2024., № 8 від 28.01.2024., № 9 від 29.01.2024. товару у кількості 503,26 тонн і на загальну суму 2 868 582,00грн.

- на виконання п.3.7 розділу 3 Договору Постачальником були складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26.01.2024. (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024. (реєстраційний номер 9017655275).

- на підставі платіжних доручень (інструкцій) № 2050 від 25.01.2024., № 2055 від 25.01.2024., №2057 від 26.01.2024., № 2058 від 26.01.2024. та № 2059 від 26.01.2024 TOB «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (Покупцем) було здійснено оплату товару (зерна пшениці) у розмірі 86% на загальну суму 2 519 400,00грн.

- 30.01.2024. пакет усіх оформлених бухгалтерських документів згідно умов Договору та Угоди був направлений Постачальником Покупцю електронною поштою, що не суперечить п.9.5 розділу 9 Договору, та в оригіналах, як передбачено п.3.5 розділу 3 Договору та п.6 Угоди, поштовим рекомендованим відправленням з описом 12.02.2024. та 19.02.2024. - на юридичну адресу Покупця (37700, Полтавська область, Лубенський район, с.Оржиця,вул.30-річчя Перемоги,буд.2). Таким чином, ФГ «Істок-С» виконало усі свої зобов`язання щодо умов Договору і Угоди перед ТОВ «МКО ТРАНС СЕРВІС».

05.03.2024. та 26.03.2023. вищевказані документи були повернуті Укрпоштою, як не вручені з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про те, будь-яких повідомлень від Покупця (ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС») з моменту укладення Договору поставки № 19/01/241-С щодо зміни його місцезнаходження на адресу Постачальника (ФГ «Істок-С») не надходило. Тому оригінали документів, що направлялись Постачальником на адресу Покупця, не отриманні останнім без поважних причин.

- напередодні відправлення Постачальником загального обсягу первинних документів по Договору, 28.01.2024, засобами телефонного зв`язку від Покупця надійшла усна заява про нібито розбіжності якісних показників поставленого Товару з показниками, зазначених в Угоді. На що, на адресу Покупця, Постачальником був направлений лист від 29.01.2024. за вих.№ 5, у якому Покупцю було запропоновано врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії. Також, Постачальником було наголошено, що базис поставки Товару згідно умов укладеного між сторонами Договору - FCA (Інкотермс 2010) місце навантаження- склад Постачальника (продавця). Особливості даної поставки передбачають перехід можливих ризиків, які стосуються відвантаженого товару (тип, кількість, якість) з Постачальника(продавця) на Покупця, в момент відвантаження Товару (в даному випадку на транспорт Покупця) і складання товарно-транспортних накладних із подальшим візуванням документа відповідальними особами. Усі розбіжності, які виникають, у тому числі, щодо якості товару, узгоджуються між сторонами Договору до відвантаження транспорту, або в момент відвантаження, так як після складання та візування товарно-транспортних накладних, Товар вважається відвантаженим, і у Постачальника (продавця) у подальшому, немає ні юридичної, ні фізичної можливості відслідкувати статус відвантаженого товару.

- 21.03.2024. за вих.№ 15 від Покупця на адресу Постачальника надійшло повідомлення електронною поштою про поставку товару неналежної якості, із посиланням на результати лабораторних досліджень лабораторії Покупця, яка не є встановленим арбітражним органом. На що 01.04.2024. за вих. № 7 Постачальником направлена відповідь з повторною пропозицією комісійно (за участю представників обох сторін Договору) передати арбітражні зразки Товару до арбітражного органу для проведення відповідної коректної експертизи стосовно якості відвантаженого Товару. У відповідь, Покупець, не погоджуючись з пропозицією Постачальника(продавця), почав наполягати на зменшенні попередньо узгодженої в Договорі ціни на Товар, з відповідним внесенням коригування до видаткових та податкових накладних, які були зареєстровані Постачальником у встановленому порядку та на підставі умов Договору, що засвідчується листом Покупця від 03.04.2024. за вих.№ 26.

Зазначена вимога Покупця є неприйнятною, так як Постачальник наполягає, якість відвантаженого Товару відповідала якісним показникам згідно ДСТУ 3768:2ШУ, передбаченого умовами Договору. Крім цього, нібито неналежна якість відвантаженого Товару не підтверджена зі сторони Покупця відповідними належними доказами узгоджених арбітражних органів, відповідно, не містить законного обгрунтування.

- 01.04.2024 на електронну адресу Покупця та поштовим відправленням, у зв"язку із невиконанням ним взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати поставленого Товару, Постачальником з метою досудового врегулювання спору, була направлена претензія в порядку статті 222 Господарського кодексу України, яка залишена Покупцем без належного реагування.

- станом на 15.05.2024. сума 349 182,00грн.( (14% вартості відвантаженого зерна), яка згідно п.3.5. розділу 3 Договору та п.б Угоди повинна бути сплаченою Покупцем на рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів, залишається Покупцем не сплаченою! Даний факт став підставою звернення до суду щодо примусового стягнення із Покупця несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19.01.2024.

В підтвердження вказаних обставин позивач надав такі докази: договір поставки № 19/01/241-С від 19.01. 2024р.; 4.копія додаткової угоди від 19.01.2024; листи-заявки на відвантаження від 25.01.2024. та 26.01.20244; товарно-транспортні накладні №№1-6 від 25.01.2024.,№№ 7-20 від 26.01.2024., реєстри вивантаження у кількості 3 екз. від 27 01 28 01., 29.01.2024.; видаткові накладні № 5 від 27.01.2024., № 7 від 28.01.2024., № 8 від 28.01.2024. № 9 від 29.01.2024.; рахунки на оплату № 5 від 27.01.2024 №№ 7,8 від 28.01.2024., № 9 від 29.01.2024.; платіжні інструкції № 2055 від 25.01.2024.на суму 375 000,00грн., № 2057 від 26.01.2024 на суму 500 000,00грн., № 2058 від 26.01.2024. на суму 500 000,00грн, № 2059 від 26.01.2024. на суму 769 400,00грн., № 2050 від 25.01.2024. на суму 375 000грн.; податкові накладні № 5 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024. (реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26^01.2024. (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024. (реєстраційний номер 9017655275); претензію від 29.03.2024.; листи позивача від 29.01.2024. № 5, від 01.04.2024. № 7; 14.копії листів від 21.03.2024. вих. № 15, від 04.2024.вих.№ 26; поштові чеки та описи до рекомендованих листів, що направлялись Покупцю.

У відзиві відповідач проти позову заперечив, вказуючи на таке:

- Товар на виконання умов договору був прийнятим з боку відповідача, однак, при проведенні лабораторних досліджень, було виявлено відхилення у його якісних показниках, та часткову поставку зерна 4-го класу, що зафіксовано у реєстрах вивантаження, та які відповідно були підписані з боку позивача. Тобто, позивачем, вказаним було погоджено, що частина товару не відповідала якості та показникам пшениці 3-го класу.

- у порту, де відбувалась відгрузка товару, та його пере направлення в інший пункт, відповідно було проведено лабораторне дослідження якості товару, та відповідачем було отримано від ТОВ «ТЄО» відповіді посвідчення про якість зерна від 07.03.2024 року № № 74-82, які підтверджують невідповідність товару якісним показникам та ДСТУ, яка була узгоджена додатковою угодою.

- позивачу відповідачем було направлено повідомлення від 21.03.2024 року про невідповідність якості прийнятого товару. Зокрема, відповідно до даного повідомлення, у випадку згоди позивача з результатами аналізу якості товару, що проведені лабораторією Покупця, відповідач пропонував пропорційно зменшити ціну поставленого товару з 5700 грн./ тону до 5300 грн./ тону з ПДВ., шляхом укладення додаткової угоди та проведення взаєморозрахунків, що пов`язані з відповідним зменшенням ціни товару.

У випадку незгоди з результатами лабораторії Покупця, відповідач вказав, що відповідні проби зерна будуть направлені для проведення незалежного аналізу до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» за їх рахунок, відповідно до умов договору.

- 29 березня 2024 року з боку позивача надійшла претензія щодо здійснення оплати за поставлений товар.

- листом від 01.04.2024 року Позивач повідомив, що відповідні претензії щодо якості товару вважає нікчемними, так як відповідне дослідження по якості не було проведено у ДП «Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції», проте, запропонував дисконт в розмірі 250,00 грн./ тону.

З даного листа не слідувало про незгоду з висновками лабораторії Покупця, тобто ТОВ «МКО ТРАНС СЕРВІС».

- позивачем, з врахуванням претензії щодо неналежної якості товару: 1. Не було направлено відповідні арбітражні зразки до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». 2. Не надано інших документів на підтвердження якості продукції, з врахуванням посилання на існування відповідних зразків, що відбирались з кожного автомобіля. 3. Не вказано на незгоду з результатами лабораторії Покупця.

Враховуючи зазначене, результати лабораторії покупця ТОВ «ТЄО» щодо якості товару є належними, достовірними та повинні були бути взяті до уваги Позивачем.

- відповідні реєстри вивантаження, підписані позивачем та відповідно узгоджені між сторонами підписами та печатками. Відповідно до реєстрів вивантаження, 9 автомобілів з 14, вивантажені пшеницею 4-го, а не 3-го класу, яка має іншу ціну.

- відповідач направив до позивача відповідну додаткову угоду щодо узгодження оплати вартості товару, а також проведення коригування первинних бухгалтерських документів ( відповідні скриншоти додаються). Однак, відповідне листування було проігнороване позивачем, та відповідно останній звернувся до суду з позовом.

- виходячи з позовних вимог щодо сплати 14% залишку вартості товару, то відповідні вимоги позивача є передчасними та такими, що не можуть бути задоволені, оскільки між сторонами не узгоджено питання оформлення первинних бухгалтерських документів, зокрема, щодо наявних розбіжностей між видатковими накладними, податковими накладними та реєстрами вивантаження, де частина товару відображена як 4-й клас пшениця. У зв`язку з цим, підприємство відповідача неодноразово відхиляло відповідні податкові накладні та просило внести коригування і щодо класу пшениці і щодо залікової ваги, та інших неточностей в оформленні документів.

В підтвердження вказаних обставин відповідач надав такі докази: повідомлення про поставку товару неналежної якості від 19.03.2024 року; реєстри вивантаження підписаних з обох сторін; роздруківки скриншотів щодо листування по оформленню документів з Ольгою Бринза; повідомлення про якість зерна; озрахунок заборгованості з врахуванням коригувань по якості.

Крім зазначеного вище, на стадії підготовчого провадження сторонами надавалися додаткові пояснення стосовно наведених позиції по суті спору та докази на їх підтвердження. Зокрема,

- у додаткових поясненнях позивача зазначено, що відповідно до проведеного нещодавно аналізу Товару до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» Протокол випробувань №1770/24 07 серпня 2024 року, вказано зокрема, що об`єктом випробувань «Пшениця, урожай 2023 р. Акт відбору проб №1 від 15.07.2024 р., місце складення акта: с. Китайгородка, маса партії 503 т, надійшла від ФГ «Істок-С», середня проба з арбітражних зразків №1-20 від 25-26.01.2024». Дати проведення випробувань 02.08.2024 р. 06.08.2024 р.

- щодо наданих Позивачем арбітражних зразків (фото) та Акту відбору проб проб №1 від 15.07.2024 р., позивач повідомив, що саме їх він направив в ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», що відображено в Протоколі випробувань ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» №1770/24 07 серпня 2024 року.

- щодо доданої Позивачем заяви свідка ОСОБА_1 , позивач повідомив, що повідомлення свідком ОСОБА_1 27.08.2024 року про відомі йому обставини, які мають значення для справи № 917/814/24 зумовлені його безпосередньою участю під час виконання правовідносин поставки Товару, перебіг яких спотворюється поданням Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" Відзиву 14.06.2024 року та Заперечень від 19.07.2024 року у справі № 917/814/24 із доводами та доказами Відповідача з приховуванням окремих обставин справи, які підтверджує свідок.

- щодо податкових накладних та пояснень перевізників, які подані відповідачем для залучення в матеріали справи, відповідач зазначив, що відповідні докази подані з метою спростування позиції позивача.

Як зазначено вище, ухвалою від 24.09.2024р. суд постановив долучити вказані додаткові докази до матеріалів справи.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Документи, які містяться у матеріалах справи, вказують, що 26.01.2024 року на виконання вимог договору та додаткової угоди позивачем було відвантажено відповідачу товар у кількості 503,2599 тон., сума, сплачена відповідачем за отриманий товар становить 2 519 400,00грн.

В межах даної справи позивач заявив про стягнення залишку заборгованості за отриманий товар у розмірі 349 182,00 грн., що становить 14 відсотків несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.

Підставою несплати вказаної заборгованості відповідач зазначив невідповідність якості поставленої позивачем продукції.

Згідно з ч.1, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Як визначено ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

За змістом ч. 1, ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі умови до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до розділу 2 Договору, якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019. Якість зерна визначається лабораторією Покупця. В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним; у випадку розходження понад допустимі норми, - результат ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» є остаточним.

Судом відмічається, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 19.01.2024., що є невід`ємною частиною Договору поставки № 19/01 /241 -С (надалі - Угода), між Постачальником та Покупцем були узгоджені вартість, обсяги поставки та якісні показники Товару, а саме: якісні показники - пшениця 3-го класу (згідно ДСТУ 3768:2019) завантаження у транспорт Покупця, в обсязі 500,00 (п`ятсот) тонн, ціною 5700,00 грн. з ПДВ за 1 тонну.

Пунктом 2 та Пунктом 3 Угоди передбачено, що якість зерна, що підлягає поставці має відповідати таким показникам : натура не менше 750 г/л; клейковина не менше 19,0%, білок не менше 11,0%. поставка зерна здійснюється на умовах FСА (Інкотермс 2010), з місцем завантаження Товару: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Китайгородка, вул.Центральна, 10а.

Відповідно до умов FСА (Інкотермс 2010) поставка вважається завершеною після відвантаження і приймання товару покупцем в назначеному місці, тобто в даному випадку, в складі Продавця на транспорт Покупця, за адресою: Нікопольський район, с.Китайгородка, вул.Центральна, 10а.

За твердженням позивача, під час завантаження Товару до автотранспорту Покупця, 25.01.2024. відвантажено останньому зерно пшениці 3-го класу загальною вагою 151,740 тонн, 26.01.2024.- на загальну вагу 352,140тонн (всього здійснено обсяг поставки вагою - 503,88 тонн). При цьому, при відвантажені Товару, в якості уповноважених представників Покупця були водії найнятого ним Перевізника, які, у свою чергу, підписались в отриманні Товару у товарно-транспортних накладних, але відмовились підписуватись у акті відбору арбітражних проб, пославшись на відсутність належних повноважень. В результаті Покупець проігнорував пропозицію Продавця бути присутнім на момент відвантаження, для можливості проведення аналізу якості відвантажуваного товару, чим, відповідно, унеможливив факт саме комісійного формування арбітражних зразків.

На підтвердження факту відвантаження відповідачу зерна пшениці 3-го класу позивач надав Протокол випробувань №1770/24 07 серпня 2024 року ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», у якому вказано зокрема, що об`єктом випробувань «Пшениця, урожай 2023 р. Акт відбору проб №1 від 15.07.2024 р., місце складення акта: с. Китайгородка, маса партії 503 т, надійшла від ФГ «Істок-С», середня проба з арбітражних зразків №1-20 від 25-26.01.2024». Дати проведення випробувань 02.08.2024 р. 06.08.2024 р. також, позивач надав арбітражні зразки (фото) та Акт відбору проб проб №1 від 15.07.2024 р.

В спростування вказаного та на підтвердження того, що частина товару не відповідала якості та показникам пшениці 3-го класу, відповідач надав посвідчення про якість зерна від 07.03.2024 року № № 74-82, видані ТОВ «ТЄО».

Суд враховує, що умовами договору передбачено, що поставка зерна здійснюється на умовах FСА (Інкотермс 2010), з місцем завантаження Товару: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Китайгородка, вул.Центральна, 10а.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін FСА (FRЕЕ САRRIЕR (... named рlасе)/ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця)) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих. видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до статті А.4. ІНКОТЕРМС продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (стаття А.4. «а» ІНКОТЕРМС).

Як вбачається з наведеного, особливості даної поставки передбачають перехід можливих ризиків, які стосуються відвантаженого товару (тип, кількість, якість) з Постачальника (продавця) на Покупця, в момент відвантаження Товару (в даному випадку на транспорт Покупця) і складання товарно-транспортних накладних із подальшим візуванням документа відповідальними особами. Усі розбіжності, які виникають, у тому числі, щодо якості товару, узгоджуються між сторонами Договору до відвантаження транспорту, або в момент відвантаження, так як після складання та візування товарно-транспортних накладних, Товар вважається відвантаженим, і у Постачальника (продавця) у подальшому, немає ні юридичної, ні фізичної можливості відслідкувати статус відвантаженого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.01.2024. відвантажено відповідачу загальною вагою 151,740 тонн, 26.01.2024- на загальну вагу 352,140 тонн (всього здійснено обсяг поставки вагою - 503,88 тонн). При цьому, при відвантажені Товару, в якості уповноважених представників Покупця були водії найнятого ним Перевізника, які, у свою чергу, підписались в отриманні Товару у товарно-транспортних накладних.

Згідно умов п.3.5, п.3.6 Договору і п.6 Угоди, на підставі узгоджених по вазі реєстрів вивантаження транспорту, наданих Покупцем, ФГ «Істок-С» (Постачальником) були сформовані видаткові накладні № 5 від 26.01.2024., № 8 від 28.01.2024., № 9 від 29.01.2024. на загальну вагу 503,26 тонн на суму 2868582,00грн.

На виконання п.3.7 розділу 3 Договору Постачальником були складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26.01.2024. (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024. (реєстраційний номер 9017655275).

Згідно вказаних документів, як і передбачено умовами договору та Угоди № 1 позивачем зазначено про поставку відповідачу зерна пшениці саме 3-го класу.

При дослідженні змісту погоджених між сторонами умов договору, судом встановлено, що сторони не погодили строк, протягом якого покупець повинен повідомити продавця про невідповідну якість поставленого товару. Також, сторони не узгодили алгоритм власних дій у разі встановлення покупцем поставки продавцем неналежної якості товару. Сторони тільки погодили, що якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019. Якість зерна визначається лабораторією Покупця. В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним; у випадку розходження понад допустимі норми, - результат ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» є остаточним.

Позивач у позові повідомив, що засобами телефонного зв`язку від Покупця надійшла усна заява про нібито розбіжності якісних показників поставленого Товару з показниками, зазначених в Угоді. На що, на адресу Покупця, Постачальником був направлений лист від за вих.№ 5, у якому Покупцю було запропоновано врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинено дій задля забезпечення можливості врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії.

При цьому, відповідачем було проведено лабораторне дослідження якості товару та отримано від ТОВ «ТЄО» відповіді посвідчення про якість зерна від 07.03.2024 року № № 74-82, а 21.03.2024 року направлено на адресу позивача повідомлення про невідповідність якості прийнятого товару.

Аналізуючи докази, надані позивачем та відповідачем в підтвердження позицій щодо класу поставленого зерна пшениці, суд враховує, що поставка відбулася 25.01.2024 та 26.01.2024, надані відповідачем посвідчення про якість зерна датовані 07.03.2024, відповідач зауваження (письмово оформлені) висунув позивачу лише 21.03.2024, тобто набагато пізніше, ніж товар був прийнятий, матеріали справи не містять доказів в підтвердження умов зберігання зерна з моменту його прийняття до проведення лабораторного дослідження якості товару. При цьому, як зазначено вище, відповідачем не вчинено дій задля забезпечення можливості врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії (зокрема у ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», результат якого згідно умов договору є остаточним).

Разом з тим, з наданих в матеріали справи доказів вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією врегулювати розбіжності, які виникли між ними стосовно якості поставленої пшениці.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного та з урахуванням особливостей даної поставки, які передбачають перехід можливих ризиків, які стосуються відвантаженого товару (тип, кількість, якість) з Постачальника (продавця) на Покупця, в момент відвантаження Товару (в даному випадку на транспорт Покупця), суд вважає, що позивачем підтверджено факт поставки зерна пшениці саме 3-го класу, як і передбачено умовами договору та додаткової угоди № 1, а відповідачем не спростовано вказаних обставин.

Щодо посилання відповідача на те, що часткову поставку зерна 4-го класу зафіксовано у реєстрах вивантаження, які відповідно були підписані з боку позивача, суд вважає їх необгрунтованими та такими, що не спростовують зроблених вище висновків з огляду на таке.

Згідно пункту 3.5 Договору, пункту 6 Угоди остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження. Тобто, реєстр вивантаження - документ, який засвідчує залікову (остаточну) вагу поставленого відповідачу (Покупцю) товару, є підставою для подальших розрахунків між сторонами у їх взаємовідносинах.. і при цьому, не несе правових наслідків для визначення якості поставленого позивачем (Постачальником) товару. Реєстр вивантаження - документ, який за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення, а носить лише інформаційний характер.

Відповідно до ст. І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинними бухгалтерськими документами у господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем є: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні.

Як зазначає позивач і з цим погоджується суд, підписання позивачем реєстрів вивантаження транспорту відбулося по факту узгодження ним загального обсягу поставленого відповідачу товару у вазі, що жодним чином не свідчить про підтвердження ним якості поставленого зерна.

При цьому, після підписання реєстрів, згідно умов п.3.5, п.3.6 Договору і п.6 Угоди, позивачем були сформовані та направлені відповідачу видаткові накладні та рахунки на оплату. Разом з цим, на виконання п.3.7 розділу 3 Договору, позивачем були складені в електронній формі та зареєстровані у встановленому порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Згідно п.3.5. розділу 3 Договору та п. 6 додаткової угоди № 1 термін, порядок та форма розрахунків передбачена наступна: 86% оплати Товару по факту завантаження авто, решта 14% - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.01.2024 пакет усіх оформлених бухгалтерських документів згідно умов Договору та Угоди був направлений Постачальником Покупцю електронною поштою, що не суперечить п.9.5 розділу 9 Договору, та в оригіналах, як передбачено п.3.5 розділу 3 Договору та п.6 Угоди, поштовим рекомендованим відправленням з описом 12.02.2024. та 19.02.2024. - на юридичну адресу Покупця (37700, Полтавська область, Лубенський район, с.Оржиця,вул. 30- річчя Перемоги,буд.2). Таким чином, ФГ «Істок-С» виконало усі свої зобов`язання щодо умов Договору і Угоди перед ТОВ «МКО ТРАНС СЕРВІС». Разом з тим, 05.03.2024. та 26.03.2023. вищевказані документи були повернуті Укрпоштою, як не вручені з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд враховує, що згідно п.11.4 розділу 10 Договору у разі зміни місцезнаходження або банківських реквізитів однієї із сторін, така сторона зобов`язана письмово повідомити про ці зміни іншу Сторону протягом п`яти робочих днів. За даних обставин, з огляду на відсутність будь-яких повідомлень даних щодо від зміни місцезнаходження відповідача у період спірних правовідносив, суд дійшов висновку, що оригінали документів, що направлялись Постачальником на адресу Покупця, не отриманні останнім без поважних причин.

Щодо такої умови для здійснення повного розрахунку за отриманий товар як реєстрація податкових накладних, суд зазначає про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами виконання позивачем вказаної дії, зокрема, згідно матеріалів справи на виконання п.3.7 розділу 3 Договору Постачальником були складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 25.01.2024.(реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024. (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024. (реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26.01.2024. (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024. (реєстраційний номер 9017655275).

Відповідач вказує, що вимоги щодо сплати 14% залишку вартості товару є передчасними, оскільки на даний час, між сторонами не узгоджено питання оформлення первинних бухгалтерських документів, зокрема, щодо наявних розбіжностей між видатковими накладними, податковими накладними та реєстрами вивантаження, де частина товару відображена як 4-й клас пшениця.

Суд критично оцінює ці заперечення відповідача з огляду на подання позивачем до справи № 917/814/24 належних доказів реєстрації податкових накладних, а згідно п. 3.5 Договору сторони узгодили термін кінцевої сплати залишку вартості поставленого товару - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку здійснити остаточний розрахунок за отриманий від позивача товар.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Оскільки сторони у договорі обумовили строк здійснення оплати вартості отриманого товару відповідачем за договором, то згідно ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Докази оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк в матеріалах справи відсутні.

За розрахунком позивача, відповідач заборгував йому 349 182,00грн.(триста сорок дев`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні), що становить 14 відсотків несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.

У відзиві відповідач надає власний розрахунок суми заборгованості за показниками якості товару, згідно якого заборгованість складає 148 812,68 грн., які він не заперечує сплатити, за умови належного оформлення первинних бухгалтерських документів та проведення коригувань у єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалося вище, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт поставки зерна пшениці саме 3-го класу, як і передбачено умовами договору та додаткової угоди № 1, а відповідачем не спростовано вказаних обставин.

Вказане свідчить про правомірність здійсненого позивачем розрахунку та спростовує правильність застосованих для розрахунку даних відповідачем. Крім того, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем не погоджено ціну за пшеницю іншого класу для підтвердження правильності коригування вартості поставленого товару.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 5237,73 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" ( вул. 30-річча Перемоги, 2, Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700) на користь Фермерського господарства "Істок-с" (вул. Центральна, 10А, Китайгородка, Томаківський район, Дніпропетровська область, 53512) 349182,00 грн., що становить 14% несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, витрати по сплаті судового збору в сумі 5237,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.11.24 р.

Суддя Киричук О.А.