Рішення

від 06.11.2024 по справі 920/1105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2024м. СумиСправа № 920/1105/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1105/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомПриватного підприємства «Фірма Каре» (вул. Андрія Шептицького, буд. 26, м. Фастів, Київська обл., 08500, код за ЄДРПОУ 19409105),

до відповідачаДочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд. 79/2, м. Суми, 40002; код за ЄДРПОУ 31931024),

про стягнення 1019137,52 грн

установив:

03.09.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 1019137,52 (один мільйон дев`ятнадцять тисяч сто тридцять сім грн 52 коп.) заборгованості, з якої: 1012200,00 (один мільйон дванадцять тисяч двісті грн 00 коп.) основний борг, 313,78 (триста тринадцять грн 78 коп.) пені, 4048,80 (чотири тисячі сорок вісім грн 80 коп.) інфляційні втрати, 2574,94 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири грн 94 коп.) 3% річних, а також судові витрати у справі.

У позовній заяві позивачем зазначено, що орієнтовна сума судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає: 12229,65 грн. судового збору та 50610,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

04.09.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Роменська, буд. 79/2, м.Суми, 40002.

Ухвалою від 06.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1105/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 06.09.2024 про відкриття провадження у справі №920/1105/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Згідно з довідками про доставку електронного листа копія зазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 06.09.2024, 17:21.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином.

06.11.2024 представник позивача подав заяву (вх №3433), в якій зауважив, що відзиву на позов від відповідача він не отримав, заборгованість відповідача, що є предметом спору не сплачена, з огляду на що представник позивача просить здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами враховуючи норму ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

03.11.2023 між Приватним підприємством «Фірма Каре» (далі постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі покупець, замовник, відповідач) укладено договір поставки (купівлі-продажу) товару №0311/23 (з доставкою) (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: Сіль кам`яна для зимового користування, марки М суха відповідно до EN 16811-1 навалом виробництво Німеччина, (далі - товар).

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані товару визначені у Специфікації - додаток до даного договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов`язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору.

Ціна цього договору становить 5784000.00 грн в тому числі ПДВ 964000,00 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору (пункти 3.1 та 3.2 договору).

За пунктом 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 договору. Покупець перераховує постачальнику суму без врахування суми ПДВ, різниця перераховується тільки після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків реєстрації згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.2 договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно - транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі - у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Згідно з п. 4.3 договору сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Товар постачається залізничним транспортом по Сумській області на умовах DDP (станція призначення вказується у заявці покупця). Покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; при потребі - найменування підрозділу, до складу якого постачається товар; строк/термін поставки товару. Постачальник розглядає заявку покупця в 1 денний строк та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. Сторони надійшли згоди, що ненадання постачальником будь-якої письмової інформації покупцю по заявці в 1 денний строк вважається в цьому договорі відмовою постачальника від акцепту заявки покупця. Строк поставки товару окремими партіями протягом 14 днів з моменту акцепту заявки від покупця. (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. договору.

За пунктом 5.4 договору датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

Пунктом 6.3.1 договору визначений обов`язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, в той час як за пунктом 6.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 7.3.7 договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє на період військового стану.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.3 договору).

Відповідно до Специфікації, що є додатком до договору, постачальник здійснює поставку наступного товару: сіль кам`яна для зимового користування, марки М, суха відповідно до EN 16811-1 навалом виробництво Німеччина, кількість 800 т., вартість 5787000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем було надано дві заявки на поставку товару: від 03.11.2023 № 1092 на 3 вагони; від 01.12.2023 № 1166 на 2 вагони.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 2530500,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 14.11.2023 №РН-0000583 - 140 т. вартістю 1012200,00 грн; від 23.11.2023 №РН-0000604 70 т. вартістю 506 100,00 грн; від 13.12.2023 № РН-0000654 140 т. вартістю 1012200,00 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату наступні рахунки- фактури: від 14.11.2023 №СФ-0000369 на суму 1012200,00 грн, від 23.11.2023 №СФ-0000382 на суму 506100,00 грн, від 13.12.2023 №СФ-0000421 на суму 1012200,00 грн.

Відповідачем здійснено оплату вартості поставленого товару в розмірі 1518300,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями, а саме: від 27.11.2023 №2852 в сумі 1012200,00 грн за рахунком від 15.11.2023 №РН-000583 та від 04.12.2023 №2954 в сумі 506100,00 грн за рахунком №СФ-0000382 від 23.11.2023.

09.02.2024 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №09/02-01 щодо сплати 1012200,00 боргу за пославлений товар за договором (докази направлення додані до позову).

15.07.2024 з описом вкладення в цінний лист №0850000003240 позивач надіслав відповідачу претензію №15/07-01 з вимогою сплати 1012200,00 грн заборгованості за договором (докази надсилання додані до позову).

Вимога та претензія позивача залишені відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджена вартість поставленої позивачем відповідачу продукції за договором в розмірі 2530500,00 грн, часткова сплата відповідачем вартості зазначеної продукції на момент звернення з даним позовом в розмірі 1518300,00 грн та борг відповідача за договором в розмірі 1012200,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1012200,00 грн вартості поставленого товару за договором є правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку, доданого позивачем до позову, позивач просить стягнути з відповідача 313,78 грн пені за період з 19.12.2023 до 18.01.2024.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості поставленого товару в сумі 1012200,00 грн, що є порушенням зі сторони відповідача п. 4.3 договору.

Згідно з п. 7.3.7 договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 313,78 грн пені визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача, доданого до позову, позивач просить стягнути з відповідача 2574,94 грн 3% річних за період з 19.12.2023 по 18.01.2024 та 4048,80 грн інфляційних втрат за період - січень 2024 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних збитків за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 2574,94 грн 3% річних та 4048,80 грн інфляційних втрат визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 1012200,00 грн основного боргу, 313,78 грн пені, 2574,94 грн 3% річних та 4048,80 грн інфляційних збитків, у зв`язку з чим суд задовольняє зазначені позовні вимоги як законні та обґрунтовані.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в розмірі 12229,65 грн, що сплачений за платіжною інструкцією від 03.09.2024 №231.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 12229,65 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд. 79/2, м. Суми, 40002; код за ЄДРПОУ 31931024) на користь Приватного підприємства «Фірма Каре» (вул. Андрія Шептицького, буд. 26, м. Фастів, Київська обл., 08500, код за ЄДРПОУ 19409105) 1012200,00 (один мільйон дванадцять тисяч двісті грн 00 коп.) основного боргу, 313,78 (триста тринадцять грн 78 коп.) пені, 4048,80 (чотири тисячі сорок вісім грн 80 коп.) інфляційних втрат, 2574,94 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири грн 94 коп.) 3% річних, а також 12229,65 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять дев`ять грн 65 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька