Рішення

від 05.11.2024 по справі 925/556/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Черкаси Справа № 925/556/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Чевгуза О.В., за участю секретаря судового засідання Брус Л.П., за участю прокурора Чустрака Д.В. та представника відповідача адвоката Кожуховського О.В.,

позивачі не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, Ліплявської сільської ради Черкаської області

до Національного природного парку «Білоозерський»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 1 646 859, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286, м. Черкаси, 18010, код ЄДРПОУ 02911119) звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108), Ліплявської сільської ради Черкаської області (вул. Центральна, буд. 2, с. Ліпляве, Черкаський район, Черкаська область, 19020, код ЄДРПОУ 35821118) до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Національного природного парку Білоозерський (вул. Лісова,1, с. Хоцьки, Бориспільський район, Київська область, 08473, код ЄДРПОУ 31383648) у якій просить суд стягнути з Національного природного парку Білоозерський (вул. Лісова,1, с. Хоцьки, Бориспільський район, Київська область, 08473, код ЄДРПОУ 31383648) на користь держави в особі Ліплявської сільської ради Черкаської області (вул. Центральна, буд. 2, с. Ліпляве, Черкаський район, Черкаська область, 19020, код ЄДРПОУ 35821118) 1 646 859,00 грн (один мільйон шістсот сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на рахунок UA498999980333139331000023635, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: ГУК у ЧЕРК.ОБЛ/ТГ Ліпляве/24062100, код ЄДРПОУ отримувача 37930566, призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Ухвалою від 07 травня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 09 год. 30 хв. 20 червня 2024 року.

07 червня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві представник відповідача заперечує встановлення та доведеність факту вчиненої незаконної порубки дерев в межах об`єкту природно-заповідного фонду, та як наслідок не погоджується з сумою нарахованих збитків заподіяних державі внаслідок такої порубки дерев. Заперечує врахування як доказу висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 № 0012, вказує на неправомірність дій державних інспекторів допущених при складанні акту перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу № 43/35/2021/ПЛ від 08.12.2021.

Також за твердженням представника відповідача позивач у позовній заяві підмінює поняття - замість «вибіркова санітарна рубка», як було зазначено у Акті Державної екологічної інспекції від 08.12.2021 №43/35/2021/ПЛ, надалі у доданому до позовної заяви висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 №0012, що долучений із іншого процесу та судочинства у кримінальному провадженні №62022100140000021 від 26.05.2022, а також у позовній заяві з`являється невідомо звідки поняття «суцільної санітарної рубки». Вказане порушення - суцільна санітарна рубка - просто вигадана позивачем, зазначений факт не встановлювався взагалі ні Державною екологічною інспекцією в Акті від 08.12.2021 №43/3/5/2021/ПЛ, ні судовим експертом, яка проводила дослідження на основі указаного акту без виїзду на місце вирубки.

18 червня 2024 року засобами електронного документообігу від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з його участю в судовому засіданні по справі № 373/2646/23 в Київському апеляційному суді, де засідання було призначено раніше ніж по даній справі.

19 червня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від позивача -Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшли додаткові пояснення, де просив суд проводити розгляд справи без участі його представника та задовольнити позовні вимоги, оскільки організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Пунктом 6.2.4. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09 серпня 2018 року у справі № 909/976/17 визначено, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Національний природний парк створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів певної території, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення.

Національний природний парк «Білоозерський» є постійним лісокористувачем, що несе відповідальність за збереження та відтворення лісу. А тому, в даному випадку, в результаті недотримання своїх основних завдань та прямим порушенням норм природоохоронного законодавства заподіяв шкоду державі в розмірі 1646859 грн.

20 червня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Черкаської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив в якій спростовуються заперечення відповідача, оскільки системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого довкіллю завдано шкоду, підтверджено не лише матеріалами досудового розслідування кримінального провадження та розрахунком розміру шкоди, а і встановленими порушеннями вимог чинного законодавства уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища Державної інспекцією Центрального округу, які допущені з вини відповідача.

У період з 30.11.2021 по 08.12.2021 Державною екологічною інспекцією Центрального округу проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДО «Лісове господарство «Білоозерське» (реорганізованого у подальшому у НПП «Білоозерський»), у ході якого виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.12.2021 № 43/35/2021/ПЛ у якому зафіксовано допущені порушення відповідачем.

Наведені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву, запереченнях та поясненнях у своїй сукупності не спростовують його вини у вчиненому правопорушенні внаслідок, якого спричинена вирахувана шкода, а також не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора.

20 червня 2024 року засобами електронного документообігу від Ліплявської сільської ради Черкаської області надійшла заява про розгляд справи без участі її представника та повідомила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 20 червня 2024 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відклав на 10 годин 00 хвилин 01 серпня 2024 року.

26 червня 2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

01 серпня 2024 року від представника відповідача надійшли клопотання від 31 липня 2024 року про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, про передачу справи за підсудністю, клопотання про зупинення провадження.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01 серпня 2024 року оголошено протокольно про перерву до 07 серпня 2024 року, про що під розписку повідомляє представників сторін.

07 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача 1 та Черкаської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю.

07 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача 1 надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про призначення судової інженерно-екологічної експертизи.

В судовому засіданні 07 серпня 2024 року оголошено протокольно про перерву до 29 серпня 2024 року.

12 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Черкаської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про призначення судової інженерно-екологічної експертизи.

Призначене на 09 год. 30 хв. 29 серпня 2024 року судове засідання не відбулося по технічним причинам, у Господарському суді Черкаської області відбулося планове відключення електромережі у зв`язку із застосуванням ПАТ Черкасиобленерго графіків погодинних відключень (ГПВ) для абонентів першої черги ГПВ.

Ухвалою від 29 серпня 2024 року Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про дату перенесення судового засідання на 11 год. 00 хв. 18 вересня 2024 року.

Ухвалою від 18 вересня 2024 року Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю; відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової інженерно-екологічної експертизи; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 год 00 хв 31 жовтня 2024 року.

Позивачі у призначене судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи учасники справи повідомлялись належним чином.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи. Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю з підстав зазначених у позовній заяві, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні згідно з ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Заслухавши пояснення та обґрунтування позовних вимог прокурора, заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

Національний природний парк «Білоозерський» (далі по тексту НПП «Білоозсрський») створений 11.12.2009 згідно з Указом Президента України № 1048/2009 від 11.12.2009. До території НПП «Білоозерський» погоджено в установленому порядку включення 7014,44 га земель державної власності, які вилучаються у Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» (далі по тексту ДО «ЛГ Білоозерське») і надаються Національному природному парку «Білоозерський» в постійне користування, який входить до природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

НПП «Білоозерський» утворений на території колишніх Переяслав- Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області, на даний час функціонує в межах Бориспільського району Київської області та Черкаського району Черкаської області, межує із с. Хоцьки Бориспільського району Київської області з півночі, с. Світанок Бориспільського району Київської області та с. Озерище Черкаського району Черкаської області зі сходу, с. Ліпляве Черкаського району Черкаської області з півдня, розташований в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7122083900:01:001:1900 та 7122085600:01:001:0214. Вказані земельні ділянки, згідно з державними актами серії ЯЯ № 348693, серії ЯЯ № 348694 перебували на праві постійного користування у ДО «ЛГ Білоозерське».

Відповідно до Указу Президента України від 11.12.2009 № 1048/2009 Кабінету Міністрів України та Державному управлінню справами доручалось вирішити в шестимісячний строк у встановленому порядку питання щодо реорганізації Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» в Національний природний парк «Білоозерський» та затвердити відповідну документацію.

Реорганізація була виконана 28.12.2021, шляхом перетворення однієї юридичної особи в іншу, без зміни юридичної адреси та коду ЄДРПОУ 31383648.

Згідно із Положенням про Державну організацію «Лісове господарство Білоозерське», затвердженим Розпорядженням ДУС № 205 від 23.08.2017, основною метою ДО «ЛГ Білоозерське» є, зокрема: забезпечення підвищення охорони лісів, збереження території природно-заповідного фонду, охорона, захист, раціональне використання та відтворення об`єктів рослинного і тваринного світу.

ДО «ЛГ Білоозерське» може отримувати в установленому порядку дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язана дотримуватися порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів.

04.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» складено та підписано ліміт № 176/2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» на 2021 рік, землекористувачем зазначено ДО «ЛГ Білоозерське» (т. 1, а.с. 85-87). 04.10.2021 вказаний ліміт було затверджено заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Даним лімітом передбачено вибіркові санітарні рубки, в тому числі в Урочищі «Ліплявська дача» із такими обсягами використання: у кварталі 66 виділі 4-25 метрів кубічних; у кварталі 66 виділі 9 - 90 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 2-118 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 3-35 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 410 метрів кубічних. Загальний обсяг використання в межах Урочища «Ліплявська дача» 5044 метрів кубічних.

05.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» звернулася до Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для вибіркових санітарних рубок та поліпшення санітарного стану лісів на загальний обсяг використання 5044 метрів кубічних, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021 (т. 1, а.с. 88).

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації видано дозвіл № 01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яким дозволено вибіркові санітарні рубки в Урочищі «Ліплявська дача» НПП «Білоозерський» із обсягами використання, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021 (т. 1, а.с. 90-92).

04.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007940, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 40 метрів кубічних дерев у кварталі 66 виділі 4, а також 234 метри кубічні дерев у кварталі 118 виділі 2, чим надано дозвіл на проведення рубки у такому об`ємі (т. 1. а.с. 93-94).

05.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007942, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 164 метри кубічні дерев у кварталі 66 виділі 9, чим надано дозвіл на проведення рубки у такому об`ємі (т. 1. а.с. 95-96).

23.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007947, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 126 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі 3, а також 28 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі, чим надано дозвіл па проведення рубки у такому об`ємі (т. 1. а.с. 97-98).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до наказу від 03.11.2021 № 06-27/933 та направлення від 03.11.2021 № 06-28/889 у період з 30.11.2021 по 08.122021 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДО «Лісове господарство «Білоозерське» (реорганізованого у подальшому у НПП «Білоозерський»), у ході якого виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.12.2021 № 43/35/2021/ПЛ у якому зафіксовано допущені порушення відповідачем. Зокрема, виявлено факти перевищення ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (лісових ресурсів) при проведенні вибіркових санітарних рубок 2021 року в урочищі «Ліплявська дача» у межах території національного природного парку «Білоозерський» у кварталі 66 виділ 4, у кварталі 66 виділ 9, у кварталі 118 виділ 2, у кварталі 118 виділ 3, у кварталі 118 виділ 4 (т.1 ст. 112-138).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу складені матеріали в результаті проведеного планового заходу - державного нагляду (контролю) були надані в розпорядження судового експерта, які використані ним при проведені судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 № 0012, за результатами якої складено відповідний висновок та підтверджено, виявлені допущені порушення вимог природоохоронного законодавства, які призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859,00 грн, що є тяжкими наслідками у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів (т.1 ст. 58-80).

В позовній заяві прокурором зазначено, що на підставі зазначених лісорубних квитків на території НПП «Білоозерський» у 2021 році проведено рубку сухостійних дерев породи сосна у об`ємах, що були зазначені у лісорубних квитках, з перевищенням ліміту № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» та без дотримання дозволу №01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Прокурор стверджує, що дії відповідача, в порушення вимог Санітарних правил в лісах України, Лісового Кодексу України, Закону України «Про природно- заповідний фонд України», щодо видачі лісорубних квитків серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859 грн.

Предметом зазначеного позову є стягнення з НПП «Білоозерський», який є правонаступником ДО «ЛГ Білоозерське» шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог лісового, природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд.

Прокурор повідомив, що четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві проведене досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, за фактом завищення лімітів на використання природних ресурсів у межах об`єкту природно-заповідного фонду - Національного природного парку «Білоозерський», що призвело до незаконної порубки дерев на території Державної організації «Лісове господарство Білоозерське», чим державі заподіяно шкоду на суму 1646859,00 грн.

Проведеним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що службові особи Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» з метою збільшення прибутків лісового господарства, шляхом здійснення незаконної порубки дерев на території підпорядкованого підприємства, із подальшою реалізацією отриманої деревини різного роду суб`єктам господарювання, достовірно знаючи про встановлений ліміт № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Білоозерський», затверджений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів та будучи обізнаними з дозволом № 01 від 26.10.2021 виданого Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської ОДА, 04.11.2021 видали лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007940, 05.1 1.2021 видали лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007942 та 23.11.2021 видали лісорубний квінок серії КИ ЛРК № 007947, у яких було незаконно зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться обсяги деревини, що перевищують обсяги, які дозволялось зрубати.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктом 4 Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 передбачено, що основними завданнями держлісоохорони є: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України вбачається, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 та ч. 5 ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокорисгувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісовою господарства.

Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно- заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно з ст. 100 Лісового кодексу України, порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до законодавства України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до природно-заповідного фонду України належать: природні території та природні заповідники, біосфери і заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно- заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля, належить до основних засобів збереження територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 «Санітарних правил у лісах України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555, заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно- заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України «Про природно- заповідний фонд України», інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 «Санітарних правил у лісах України», у межах природно-заповідного фонду вибіркові санітарні рубки призначаються за погодженням з обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Статтею 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що охорона територій і об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Пунктами 2, 3 Розділу 1 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27, передбачено, що ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно- заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - ліміти) затверджуються Міндовкілля. Ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до п.п. 2 та 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, теригоріальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки. Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у організації на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього здійснення оцінки виливу на довкілля або з порушенням оцінці впливу на довкілля та у порушенні вимог наданих дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонд.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоди, якщо той, хто завдав шкоди, не був уповноважений на такі дії;

наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Приписами ст. 63 цього Кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

З матеріалів справи судом встановлено, що Національний природний парк «Білоозерський» створений 11.12.2009 згідно з Указом Президента України № 1048/2009 від 11.12.2009. До території НПП «Білоозерський» включено 7014,44 га земель державної власності, які вилучені у Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» .

Реорганізація Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» в Національний природний парк «Білоозсрський» була виконана 28.12.2021, шляхом перетворення однієї юридичної особи в іншу, без зміни юридичної адреси та коду ЄДРПОУ 31383648.

Згідно з ст. 6-2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, у разі зміни постійного користувача чи власника лісів, ведення лісового господарства може здійснюватися на основі розроблених для попереднього постійного лісокористувача чи власника лісів матеріалів лісовпорядкування, поділу лісів на категорії, виділення особливо захисних лісових ділянок, розрахункових лісосік до завершення строку їх дії.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що управління територіями та об`єктами природно- заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 7122083900:01:001:1900 та 7122085600:01:001:0214 в період з 11 грудня 2009 року по 28 грудня 2021 року перебували в НПП «Білоозерський» на праві постійного користування, а ДО «ЛГ Білоозерське» є організацією, у віданні якої перебували території природно-заповідного фонду - НПП «Білоозерський». Отже, ДО «ЛГ Білоозерське» знаходилось і здійснювало господарську діяльність на території НПП «Білоозерський».

Згідно із Положенням про Державну організацію «Лісове господарство Білоозерське», затвердженим Розпорядженням ДУС № 205 від 23.08.2017, основною метою ДО «ЛГ Білоозерське» є, зокрема: забезпечення підвищення охорони лісів, збереження території природно-заповідного фонду, охорона, захист, раціональне використання та відтворення об`єктів рослинного і тваринного світу.

ДО «ЛГ Білоозерське» може отримувати в установленому порядку дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язана дотримуватися порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів.

04.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» складено та підписано ліміт №176/2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» на 2021 рік. Землекористувачем зазначено ДО «ЛГ Білоозерське», того ж дня вказаний ліміт було затверджено заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Даним лімітом передбачено вибіркові санітарні рубки, в тому числі в Урочищі «Ліплявська дача» із такими обсягами використання: у кварталі 66 виділі 4-25 метрів кубічних; у кварталі 66 виділі 9 - 90 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 2-118 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 3-35 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 410 метрів кубічних. Загальний обсяг використання в межах Урочища «Ліплявська дача» 5044 метрів кубічних.

05.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» звернулася до Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для вибіркових санітарних рубок та поліпшення санітарного стану лісів на загальний обсяг використання 5044 метрів кубічних, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021.

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації видано дозвіл № 01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яким дозволено вибіркові санітарні рубки в Урочищі «Ліплявська дача» НПП «Білоозерський» із обсягами використання, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021.

ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007940 від 04.11.2021, у якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 40 метрів кубічних дерев у кварталі 66 виділі 4 - при встановленому ліміті у 25 метрів кубічних, а також 234 метри кубічні дерев у кварталі 118 виділі 2 - при встановленому ліміті у 118 метрів кубічних.

05.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007942 від 05.11.2021, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 164 метри кубічні дерев у кварталі 66 виділі 9 - при встановленому ліміті у 90 метрів кубічних.

23.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007947 від 23.11.2021, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 126 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі 3 -при встановленому ліміті у 35 метрів кубічних, а також 28 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі 4 - при встановленому ліміті у 10 метрів кубічних.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі зазначених лісорубних квитків, на території НПП «Білоозерський» у 2021 році проведено рубку дерев у об`ємах, що були зазначені у лісорубних квитках, таким чином із перевищенням ліміту № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» та без дотримання дозволу №01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Внаслідок видання ДО «ЛГ Білоозерське» лісорубних квитків серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942 та серії КИ ЛРК № 007947, були проведені санітарні рубки на території кварталів 66 та 118 у НПП «Білоозерський» та згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 № 0012, були перевищено ліміти на використання природних ресурсів.

Таким чином, судом встановлено, що дії відповідача, в порушення вимог Санітарних правил в лісах України, Лісового Кодексу України, Закону України «Про природно- заповідний фонд України», щодо видачі лісорубних квитків серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859,00 грн.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, збереження території природно-заповідного фонду допустив понаднормову порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства та не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Протиправна поведінка Національного природного парку «Білоозерський», який є правонаступником ДО «ЛГ «Білоозерське», полягає у тому, що всупереч вимог законодавства підприємство не виконало обов`язок щодо охорони і збереження природно-заповідного фонду, внаслідок чого відбулося завищення лімітів на використання природніх ресурсів, що призвело до незаконної порубки дерев на території Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» (з 28.12.2021 НПП «Білоозерський»), чим державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859,00 грн, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи, отже вимоги позивача про відшкодування шкоди є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача стосовно зазначеного позивачем у позовній заяві поняття «суцільної санітарної рубки» - замість «вибіркова санітарна рубка», суд ставиться критично, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідач протиправними діями допустив понаднормову порубку дерев на підпорядкованій йому території, видавши лісорубні квитки серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, в яких було значно перевищено ліміти № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» та без дотримання дозволу №01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що підтверджується Актом Державної екологічної інспекції від 08.12.2021 №43/35/2021/ПЛ та висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 №0012, тому підставами задоволення позову є встановлені судом обставини справи, а не зазначена позивачем в позовній заяві термінологія.

Щодо заперечень відповідача стосовно долучених до матеріалів справи як доказ висновків експерта судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 №0012 із іншого процесу та судочинства у кримінальному провадженні №62022100140000021 від 26.05.2022 суд зазначає таке.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в рамках кримінального провадження.

Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №759/15556/18 зазначено, що господарським судом враховуються, висновки експерта, які проведені у кримінальному провадженні містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, та є належними і допустимим доказами, дослідженими судом відповідно до визначеного законом порядку.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Водночас у розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться па території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну полі гику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

На даний час шкода, заподіяна державі не сплачена, а заходи щодо примусового стягнення нарахованого розміру шкоди відповідальними суб`єктами владних повноважень та органом місцевого самоврядування не вживаються.

Згідно з ч.1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспскція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 8 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звергається до суду з відповідними позовами.

Відповідно до Положепня про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30, Державна екологічна інспекція Центрального округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Центрального округу поширюється на територію Полтавської та Черкаської областей.

Пунктами 9, 10 вказаного Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Саме на Державну екологічну інспекцію Центрального округу покладаються функції контролю за додержанням законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений па виконання функцій захисту інтересів держави в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Однак, Державна екологічна інспекція Центрального округу, будучи наділена повноваженнями щодо контролю за ефективним та цільовим використанням природних ресурсів, заходів щодо стягнення в судовому порядку з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища не вжила.

У постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради на їх території здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і з здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Разом з цим, ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Згідно з ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються державний, АРК, та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, до яких, серед іншого, зараховуються кошти за шкоду, заподіяну порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України визначено, що принцип ефективності та результативності обґрунтовується при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу, які мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно з ст. 29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України належать 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до п. 2.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.09.2012 за № 1569/21881, (в редакції від 07.02.2023) у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти місцевих бюджетів за належністю.

Аналізуючи викладені положення законодавства вбачається, що відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки, що завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в повному обсязі, які будуть розподілені між бюджетами різного рівня.

Отже, збитки, завдані навколишньому природному середовищу, підлягають зарахуванню до фонду охорони навколишнього природного середовища та подальшому розподілу органами казначейства.

З огляду на зазначені положення діючого законодавства та беручи до уваги те, що порушення законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища вчинено на території Ліплявської сільської ради Черкаської області, вона також є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Матеріалами встановлено, що незаконна порубка мала місце на території національного природного парку «Білоозерський», у тому числі в Урочищі «Ліплявська дача», в адмінмежах Ліплявської об`єднаної територіальної громади, Черкаської області.

Ліплявська сільська рада, Черкаської області є розпорядником всього комунального майна, прав та обов`язків сільської ради, на території якої здійснено незаконну порубку.

Таким чином шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Ліплявської сільської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.

З метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Черкаською обласною прокуратурою надіслано листи до Державної екологічної інспекції Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області з проханням надати інформацію про те, чи зверталися вони до суду із позовними заявами до відповідача про відшкодування шкоди завданої незаконною порубкою лісу, на які отримано відповіді, що такі позовні заяви органами контролю та місцевого самоврядування до суду не пред`являлися.

Таким чином, всупереч вимог законів Ліплявська сільська рада Черкаської області не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

Орган контролю та місцевого самоврядування усвідомлюють порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються, не вживають активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду. Наведене стало підставою застосування відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заходів представницького реагування.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області про стягнення з НПП «Білоозерський» заподіяної шкоди.

З матеріалів справи встановлено, що Державну екологічну інспекцію Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області повідомлено листом від 26.04.2024 № 12-438вих-24, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про прийняття обласною прокуратурою рішення про представництво в суді інтересів держави шляхом пред`явлення прокурором відповідного позову.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом позивач не сплатив судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так як позов задоволено повністю, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного природного парку «Білоозерський» (вул. Лісова,1, с. Хоцьки, Бориспільський район, Київська область, 08473, код ЄДРПОУ 31383648) на користь держави в особі Ліплявської сільської ради Черкаської області (вул. Центральна, буд. 2, с. Ліпляве, Черкаський район, Черкаська область, 19020, код ЄДРПОУ 35821118) 1 646 859,00 грн (один мільйон шістсот сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на рахунок UA498999980333139331000023635, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: ГУК у ЧЕРК.ОБЛ/ТГ Ліпляве/24062100, код ЄДРПОУ отримувача 37930566, призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнути з Національного природного парку «Білоозерський» (вул. Лісова,1, с. Хоцьки, Бориспільський район, Київська область, 08473, код ЄДРПОУ 31383648) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 24702,88 грн (двадцять чотири тисячі сімсот дві гривні 88 копійок) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 листопада 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз