Постанова

від 05.11.2024 по справі 27/55

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 27/55(914/536/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, суддів Білоуса В.В., Картере В.І.,

За участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Спільне українсько-німецьке підприємство "Тристалко" у формі ТзОВ

представник позивача - не з`явився (не під`єднався до відеоконференції)

відповідач - Приватне підприємство "Рома"

представник відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву

Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі ТзОВ

про ухвалення додаткового рішення

у межах справи за позовом

Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі ТзОВ

до Приватного підприємства "Рома"

про стягнення 1 750 000,08 грн.,

у межах справи № 27/55 за заявою

Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст руху справи

1. Постановою Верховного суду від 15.10.2024 у справі № 27/55 (914/536/23) постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 27/55 (914/536/23) та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024р. у справі № 27/55 (914/536/23) залишено без змін, касаційну скаргу Приватного підприємства "Рома" (далі - ПП "Рома") - без задоволення.

2. Спільне українсько-німецьке підприємство "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП "Тристалко") звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги ПП "Рома" на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 27/55 (914/536/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2024.

4. 21.10.2024 до Верховного Суду від ПП "Рома" надійшло клопотання про зменшення судових витрат.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2024 датою проведення судового засідання за заявою СП "Тристалко" визначено 05.11.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду у зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. для розгляду заяви у справі № 27/55 (914/536/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024 задоволено заяву СП "Тристалко" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

8. Забезпечено участь учасникам справи в судовому засіданні у справі № 27/55 (914/536/23), призначеному на 05.11.2024 року о 11:45, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.

9. В судове засідання 05.11.2024 представник ПП "Рома" не з`явився, представник СП "Тристалко" не під`єднався до відеконференції.

10. Колегія суддів вважає за можливе розгляд заяви про винесення додаткової постанови здійснити у відсутність уповноважених представників сторін.

11. Надаючи оцінку доводам заяви СП "Тристалко" про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги ПП "Рома" на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, колегія суддів враховує таке.

12. Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

13. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

14. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

15. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

16. Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (див. пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

17. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

18. Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

19. Водночас, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

20. Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

23. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

24. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

25. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

26. У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

27. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

28. Водночас, у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

29. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

30. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

31. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що за змістом практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

32. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

33. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

34. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.

35. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

36. Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

37. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

38. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

39. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі).

40. У цій справі заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною восьмою статті 129 ГПК України, подав докази понесення ним судових витрат у виді професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, попередньо зробивши про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

41. У відзиві на касаційну скаргу представник Товариства зазначив, що у зв`язку із розглядом касаційної скарги ПП "Рома" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 27/55 (914/536/23) СП "Тристалко" очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн., докази яких будуть надані у встановлений строк після ухвалення судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги.

42. Заява про покладення на ПП "Рома" судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123,124,126,129, 244 ГПК України, в суді касаційної інстанції подана через систему "Електронний суд" 18.10.2024, тобто в межах процесуальних строків, визначених статтею 116, частиною восьмою статті 129 ГПК України.

43. До зазначеної заяви додано копії договору про надання правової допомоги № 4 від 04-01-2021, додаткової угоди № 1 від 31.12.2021, додаткової угоди № 2 від 30.12.2022, додаткової угоди № 3 від 29-12-2023, додатку № 10-K від 30.09.2024, акта про надані послуги № 10-К від 15.10.2024.

44. За змістом Акта про здачу-приймання виконаних послуг (правової допомоги) від 15.10.2024 замовник прийняв наступні виконанні роботи та надані послуги:

- підготовка та подання у Верховний суд (Касаційний господарський суд) відзиву на касаційну скаргу від 01.10.2024 № 01/10-01;

- участь в судовому засіданні Верховного суду (Касаційного господарського суду) 15.10.2024.

45. Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний відзив на касаційну скаргу ПП "Рома", а складення та подання до Верховного Суду відзиву представником є дійсною та необхідною послугою, метою якої є донесення позиції та думки учасника справи щодо наявного спору.

46. Разом з тим, як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій і матеріалів справи, правова позиція заявника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору трьома судовими інстанціями, а адвокатське об`єднання надавало правову допомогу Товариству в усіх цих інстанціях, тому, відповідно представники товариства були обізнані у справі з усіма деталями, які з неї випливають.

47. Також Колегія суддів вважає фактичною та неминучою участь в судовому засіданні під час розгляду у касаційному проваджені цієї справи Верховним Судом, яке відбулось 15.10.2024, представника Фірми "Тристалко" - адвоката Квіткіна Ю.М., тому є розумним стягнення на користь заявника цих послуг.

48. Разом з тим, колегія суддів враховує, що участь представника здійснювалася в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат на транспорт, часу на доїзд до приміщення суду і очікування тощо.

49. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у Додаток № 10-К від 30.09.2024 до договору № 4 від 04.01.2021 про надання правничої допомоги сторони визначили, що у загальну вартість правничої допомоги в розмірі 30 000,00 грн. входить підготовка та подання заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, клопотань, пояснень, тощо, а також участь у судових засіданнях.

50. Тобто станом на 30.09.2024 сторони визначили значно ширший перелік послуг, ніж фактично було надано в межах заявленої суми, оскільки окрім написання відзиву та участі у одному судовому засіданні, заявником не підтверджено у порядку, визначеному положенням статей 74, 76-77 ГПК України, надання інших послуг (написання клопотань, пояснень, інших заяв з процесуальних питань, участі в інших судових засіданнях в межах цієї справи)

52. Верховний Суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

53. З огляду на зазначене, враховуючи зміст клопотання ПП "Рома" про зменшення судових витрат виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів не є занадто складною), судова колегія вважає за необхідне визначити розмір судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, який підлягає відшкодуванню у сумі 10 000,00 грн.

54. В задоволенні заяви Спільного українсько-німецького Підприємства - фірми "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу розумності та не відповідатиме принципу пропорційності складності справи фактично наданим послугам.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Спільного українсько-німецького підприємства - Фірми "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про винесення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рома" (адреса 80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, 42а; Код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства - Фірми "Тристалко" (у формі ТОВ) (адреса: Україна, 03187, місто Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, офіс 315; Код ЄДРПОУ 38039872) 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.І. Картере