Ухвала

від 14.11.2024 по справі 926/3099/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 926/3099/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Іщука В. В.,

представників учасників справи:

позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях - Сопка С. П.,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 (колегія суддів: Орищин Г. В. (головуюча), Галушко Н. А., Желіка М. Б.)

у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод»

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об`єкта у державну власність,

УСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМУ, Фонд, позивач) 11.07.2023 звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (далі - ТОВ «Машзавод», відповідач) про розірвання Договору № КП-410 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - їдальні на 330 місць, що перебуває на позабалансовому рахунку ТОВ «Машзавод» за адресою: 58008, вул. Прутська, 16-б, м. Чернівці (далі - Договір № КП-410) та повернення об`єкта у державну власність.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, РВ ФДМУ вказує на невиконання відповідачем умов пункту 6.4.3. Договору № КП-410 (зі змінами та доповненнями), а саме порушення строків проведення капітального ремонту вказаного об`єкта.

Господарський суд Чернівецької області у рішенні від 21.11.2023 позов задовольнив. Ухвалив розірвати Договір № КП-410 від 18.03.2019 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - їдальні на 330 місць, що перебуває на позабалансовому рахунку ТОВ «Машзавод» за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 16-б. Зобов`язав ТОВ «Машзавод» передати у державну власність в особі РВ ФДМУ об`єкт малої приватизації - об`єкт соціально-культурного призначення - їдальню на 330 місць, що перебувала на позабалансовому рахунку TOB «Машзавод» за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 16-б за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна від 18.10.2018 № 1331 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за № 1338/32790, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили. Ухвалив стягнути з ТОВ «Машзавод» на користь РВ ФДМУ 13 515,86 грн витрат зі сплати судового збору.

Західний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 15.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Машзавод» задовольнив. Вказане рішення суду першої інстанції скасував. У задоволенні позову відмовив. Стягнув з РВ ФДМУ на користь ТОВ «Машзавод» 20 273,79 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

У поданій 04.09.2024 до Верховного Суду касаційній скарзі РВ ФДМУ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 526, 629, частини першу та другу статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частину п`яту статті 27 Закону України (далі - ЗУ) «Про приватизацію державного майна», без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17 та від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (РВ ФДМУ, продавець) та ТОВ «Машзавод» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № КП-410 об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - їдальні на 330 місць, що перебуває на позабалансовому рахунку ТОВ «Машзавод» за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 16-б. Вказаний договір 18.03.2019 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І. Є. та зареєстрований у реєстрі за № 2431.

Сторони спору 21.04.2021 уклали Додатковий договір про внесення змін до Договору № КП- 410, згідно з яким пункт 6.4.3. Договору викладено у такій редакції:

«Покупець зобов`язаний здійснити капітальний ремонт всієї будівлі протягом 4-х років з дня підписання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації». Інші умови Договору № КП- 410 від 18.03.2019 сторони залишили незмінними та підтвердили свої зобов`язання за ними.

Згідно з пунктом 1.1. Договору № КП-410 продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації - об`єкт соціально-культурного призначення - їдальню на 330 місць, що перебуває на позабалансовому рахунку TOB «Машзавод» за адресою: м. Чернівці по вул. Прутській, під номером шістнадцять літера «б» (№ 16-б) (далі - об`єкт приватизації), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Відповідно до інвентаризаційної справи, виготовленої Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації, на земельній ділянці розташовано: їдальню - двоповерхову цегляну будівлю з підвалом, позначену літерами В, B1, В2, загальною площею 1836,8 кв. м.

У пункті 2.1. Договору № КП-410 сторони погодили, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону з умовами № UA-PS-2019-01-14-000039-2, який сформовано 18.02.2019 та затверджено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 25.02.2019 № 32, ціна продажу об`єкта приватизації становить 722 124,00 грн з урахуванням ПДВ, яку покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору.

Відповідно до умов пунктів 4.1.- 4.2. Договору № КП-410 передача об`єкта приватизації покупцеві здійснюється продавцем у п`ятиденний строк після сплати покупцем у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації. Передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчуються актом приймання-передавання, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).

Згідно з пунктом 5.1. Договору № КП-410 кожна сторона зобов`язалася виконувати обов`язки, покладені на неї договором, не перешкоджати іншій стороні у виконанні її обов`язків, і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов`язків, передбачених умовами договору.

У розділі 6 Договору № КП-410 сторони узгодили обов`язки покупця.

Згідно з умовами пункту 6.4. Договору з моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець зобов`язаний виконати умови продажу об`єкта приватизації, а саме:

- сплатити податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків від ціни продажу об`єкта приватизації (пункт 6.4.1.);

- зберігати профіль діяльності об`єкта приватизації - їдальня, терміном не більше 5 років з дня підписання Договору (пункт 6.4.2.);

- здійснити капітальний ремонт всієї будівлі протягом 4-х років з дня підписання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації (пункт 6.4.3. в редакції Додаткового договору від 21.04.2021 про внесення змін до Договору № КП-410 від 18.03.2019);

- сплатити послуги суб`єкта оціночної діяльності за проведення незалежної оцінки об`єкта приватизації (пункт 6.4.4.).

За умовами, зазначеними сторонами у розділі 7 Договору № КП-410, продавець зобов`язаний передати покупцеві об`єкт приватизації за актом приймання-передавання у встановлений цим договором строк та здійснювати контроль за виконанням умов та зобов`язань, передбачених у цьому договорі.

Вказаний об`єкт приватизації переданий органом приватизації 16.04.2019 покупцеві за актом приймання-передачі, у якому, зокрема, вказано, що покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу об`єкта приватизації.

Позивач задля виконання умов договору та згідно з вимогами Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації, що затверджений наказом Фонду державного майна України 18.10.2018 за № 1327 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за № 1349/32801), регулярно здійснював поточні перевірки виконання покупцем умов Договору № КП-410.

Згідно з листом від 21.12.2022 № 11-12-01900 РВ ФДМУ попередило покупця про закінчення терміну виконання зобов`язань за договором щодо здійснення капітального ремонту об`єкта приватизації та просило заздалегідь проінформувати орган приватизації про стан виконання зобов`язань та надати підтверджуючі документи такого виконання.

Крім того, РВ ФДМУ у вказаному листі зазначило, що у разі неможливості своєчасного виконання зобов`язань за договором покупець має право відповідно до наказу Фонду «Про затвердження Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна» № 1328 від 18.10.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за № 1341/32793 (далі - Порядок), звернутися до органу приватизації як продавця з пропозицією (заявою) про внесення відповідних змін до договору купівлі-продажу державного майна з наданням переліку документів, визначеного указаним Порядком.

Згідно з листом від 02.01.2023 за № 11/2-Т ТОВ «Машзавод» повідомило, що відповідно до наказу від 19.03.2020 відповідач тимчасово призупинив роботи з проведення капітального ремонту через нестабільну економічну ситуацію у зв`язку з пандемією, викликаною COVID-19, а починаючи з 24.02.2022 - повномасштабною агресією російської федерації проти України, що унеможливило проведення ремонтних робіт, заначивши вказані обставини як форс-мажорні. Відповідач наголосив, що зберіг профіль діяльності об`єкта приватизації та у період з 2019 до 2021 року самостійно розпочав підготовчі роботи з капітального ремонту об`єкта приватизації, зокрема:

- створив комісію для проведення інвентаризації та визначення технічного стану об`єкта приватизації;

- склав акт огляду об`єкта;

- склав кошторис для виконання робіт з капітального ремонту об`єкта (вартість проведення капітального ремонту відповідно до якого становить 10 496 193,11 грн);

- провів роботи з реконструкції даху та встановив каркас даху власними силами працівників товариства.

ТОВ «Машзавод» вказувало, що з метою недопущення повного припинення роботи підприємства та збереження робочих місць керівництво було змушене перевести роботу підприємства в режим неповного робочого часу з роботою 20 годин на місяць, у зв`язку з чим просило позивача переглянути умови Договору № КП-410 та виключити пункти 6.4.2. щодо збереження профілю та 6.4.3. щодо здійснення капітального ремонту, посилаючись на пункт 10.2.

У відповідь РВ ФДМУ направило лист від 01.02.2023 №11-12-00176 такого змісту:

«Відповідно до пункту 10.2. Договору № КП-410 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту, коли їй стало відомо про їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Сторона повідомляє іншу сторону про закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 2 днів з дня, коли їй стало відомо про їх закінчення. За умови виконання умов, зазначених у цьому пункті, перебіг терміну (строку) виконання зобов`язань продовжується на строк дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Пунктом 10.3. Договору № КП-410 визначено, що доказом виникнення та закінчення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ТППУ або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідно до статті 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» ТППУ та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас, за змістом статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Враховуючи те, що з моменту введення воєнного стану в Україні на території м. Чернівці та Чернівецької області бойові дії не велися, робота більшості структур, як державних, так і приватних не була зупинена, функціонував телефонний зв`язок та мережа Інтернет, здійснювали роботу банківські установи, ТОВ «Машзавод» мало змогу надати органу приватизації своєчасно (згідно термінів обумовлених у пункті 10.2. договору) належні докази неможливості виконання договірних зобов`язань. Таким чином, підстави для перегляду органом приватизації умов договору шляхом виключення зобов`язань, передбачених пунктами 6.4.2 та 6.4.3 договору на даний час відсутні.».

14.02.2023 ТОВ «Машзавод» повторно направило до РВ ФДМУ заяву № 11/15-Т, у якій просило внести зміни до договору купівлі-продажу шляхом виключення пункту 6.4.3. Договору № КП-410 щодо проведення капітального ремонту будівлі їдальні. До вказаної заяви покупець долучив техніко-економічне обґрунтування внесення змін до договору, звіт про виконання договірних зобов`язань та проєкт додаткової угоди до договору.

У відповідь РВ ФДМУ вказав на відсутність підстав для виключення зобов`язань, визначених у тому числі й у пункті 6.4.3. Договору № КП-410, з урахуванням вже викладених обставин.

За результатами проведеної перевірки спеціаліст РВ ФДМУ 20.03.2023 склав акт № 3 поточної перевірки виконання умов Договору № КП-410 (зі змінами), відповідно до якого продавець встановив, що умови договору в частині здійснення капітального ремонту всієї будівлі протягом 4-х років з дня підписання договору, обумовленого пунктом 6.4.3., не виконані.

У разі невиконання власником об`єкта приватизації умов договору купівлі-продажу вказаний акт є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» (пункт 2 висновків акта перевірки № 3 від 20.03.2023).

Акт № 3 від 20.03.2023 РВ ФДМУ листом від 22.03.2023 № 11-12-00435 надіслало ТОВ «Машзавод» у зв`язку з його неявкою для участі у перевірці, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5801900478802 та описом вкладення в цінний лист від 23.03.2023.

Оскільки в тридцятиденний строк з дня відправлення акта № 3 від 20.03.2023 РВ ФДМУ не отримав підписаного ТОВ «Машзавод» акта та/або зауважень чи заперечень до нього, позивач у третьому примірнику акта зробив запис про неявку власника об`єкта приватизації для здійснення перевірки.

Вважаючи порушення покупцем ТОВ «Машзавод» умов договору, передбачених зокрема, пунктами 8.2., 11.3., 11.4., істотними відповідно до вимог статті 651 ЦК України та статі 26 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна», РВ ФДМУ звернувся до суду з цим позовом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про розірвання Договору № КП-410 та повернення об`єкта приватизації у державну власність, виходив з того, що відповідач не виконав умов договору в частині здійснення капітального ремонту протягом 4-х років з дня його укладення договору з огляду на вимоги пунктів 8.2., 11.3., 11.4. договору та статті 26 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна».

Апеляційний господарський суд з такими висновками місцевого господарського суду не погодився, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ з огляду на недоведеність позивачем належними, допустимими та достовірним доказами наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість розірвання договору у спірних правовідносинах. Обґрунтовуючи прийняте судове рішення, вказав, що відсутні підстави вважати відповідача таким, що допустив істотне порушення умов оспорюваного договору у розумінні статті 651 ЦК України, оскільки відповідач розпочав роботи з проведення капітального ремонту об`єкта приватизації, проте з об`єктивних причин, про які неодноразово повідомляв позивача листами, не зміг своєчасно їх завершити. Водночас, ураховуючи обов`язок позивача вказувати істотні порушення умов договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач у цій справі не вказав, у чому саме полягає шкода, завдана йому частковим невиконанням відповідачем умов договору, та як саме такі дії (бездіяльність) порушують права позивача, що могло б стати підставою для розірвання спірного договору.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неправильно застосував статті 526, 629, 651 ЦК України, 193 ГК України та частину п`яту статті 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна» та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17 та від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17 про те, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об`єкта приватизації) у судовому порядку є істотне порушення умов договору, внаслідок якого позивач не отримав очікуваного під час укладення договору результату (відповідачем не виконані приватизаційні зобов`язання у встановлений у договорі строк).

Суд звертає увагу, що касаційне провадження у господарських справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Касаційне провадження за касаційною скаргою РВ ФДМУ у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до вказаної норми ГПК України касаційний перегляд з наведених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», суть яких полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування вказаних вище норм, викладених у наданих для порівняння постановах Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

У вказаній скаржником постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16 Верховний Суд, ураховуючи встановлені судами обставини справи про те, що відповідач у встановлений у договорах строк не виконав та не має наміру виконувати зобов`язання з добудови об`єктів незавершеного будівництва, що є предметами укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, з огляду на умови оспорюваних правочинів та норм законодавства дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги Фонду державного майна України по Рівненській області про розірвання оспорюваних договорів.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, яку наводить скаржник як підставу неоднакового застосування норм права, суди попередніх інстанцій встановили, що жодних належних та допустимих доказів виконання умов договору відповідач не надав. У вказаній справі відповідач повинен був: у річний термін з моменту підписання договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкт; самостійно вирішити питання відведення, купівлі або оренди земельної ділянки під об`єктом в установленому законом порядку; завершити будівництво об`єкта з можливою зміною його первісного призначення; забезпечувати та виконувати вимоги екологічної безпеки, навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об`єкта. Вказані обов`язки відповідач не виконав, а тому, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини вказаної справи, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача РВ ФДМУ про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем договірних зобов`язань.

У означених скаржником постановах від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17 та від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17 Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування господарськими судами норм матеріального права, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності застосування до спірних правовідносин статті 651 ЦК України. Ухвалюючи вказані постанови, Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій встановили та підтверджується в матеріалах справи факт ненадання відповідачем жодних належних та допустимих доказів виконання умов договору, як і не надано доказів на підтвердження неможливості завершення будівництва у встановлений договором строк або звернення до позивача із заявами про наявність перешкод у будівництві. Зокрема, не підготовлено та не здійснено відповідних дій щодо переоформлення права забудовника на об`єкт приватизації, не добудовано та не введено об`єкт в експлуатацію з можливою зміною первісного призначення; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об`єкта, не повідомлено Фонд про неможливість завершення будівництва об`єкта в установлені терміни. На підставі встановленого суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання таких договорів відповідно до вимог статті 651 ЦК України та частини п`ятої статті 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна».

Водночас у справі, що розглядається, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач згідно з Договором № КП-410 добросовісно та своєчасно виконав такі умови:

- здійснив повний розрахунок за об`єкт приватизації;

- відшкодував кошти за проведення незалежної оцінки об`єкта приватизації;

- сплатив гарантійний внесок для участі в аукціоні;

- здійснив державну реєстрацію об`єкта приватизації;

- не порушував умов договору, передбачених пунктами 6.5.- 6.10., щодо відчуження майна, обтяженого передбаченими у договорі зобов`язаннями;

- зберіг профіль діяльності об`єкта приватизації - їдальня.

Водночас ТОВ «Машзавод» допустило порушення умови договору, обумовленої у пункті 6.4.3. (у редакції додаткової угоди), щодо проведення капітального ремонту будівлі - об`єкта приватизації протягом 4-х років з дня підписання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Разом з тим відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, у яких повідомляв РВ ФДМУ про неможливість своєчасного завершення капітального ремонту спірного об`єкта приватизації через обставини форс-мажору, зумовлені запровадженням карантинних обмежень, пов`язаних з Covid-19, та потім - повномасштабним військовим вторгненням російської федерації на територію України, що негативно вплинули на економічний стан товариства та могли навіть призвести до повного зупинення роботи ТОВ «Машзавод». Вказував, що умову, встановлену в договорі, щодо проведення капітального ремонту він виконує (у 2019 році розпочато підготовчі роботи з проведення капітального ремонту; створено комісію для проведення інвентаризації та визначення технічного стану об`єкта; складено акт огляду та кошторис для виконання робіт з проведення капітального ремонту об`єкта -їдальні, який складає 10 496 193,11 грн; у квітні 2020 року розпочато роботи з реконструкції даху та встановлено його каркас), однак для повного її виконання потрібно більше часу, ніж це було обумовлено сторонами у договорі до виникнення форс-мажорних обставин.

Отже, у справі, що розглядається, суди встановили, що відповідачу для повного виконання умов Договору № КП-410 необхідно завершити капітальний ремонт будівлі об`єкта приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - їдальні на 330 місць, що перебуває на позабалансовому рахунку ТОВ «Машзавод» за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 16-б. На відміну від справ, на які посилається скаржник, у справі, що розглядається, відповідач неодноразово звертався до позивача у встановленому в договорі порядку та у строки (до завершення строку виконання робіт) з проханням внести зміни до договору в частині встановлення строку для проведення робіт з капітального ремонту об`єкта приватизації та виключити пункт 6.4.3. договору з огляду на те, що об`єктивні обставини, які унеможливили виконання вказаної умови договору в строк досі тривають, а саме введення воєнного стану, яким зумовлені фінансові труднощі товариства.

Таким чином, апеляційний господарський суд у справі, що розглядається, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову у розірванні договору відповідно до вимог статті 651 ЦК України та статті 26 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що відповідач допустив істотне порушення умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, оскільки часткове неналежне виконання умов договору не є достатньою підставою для його розірвання у розумінні статті 651 ЦК України. Крім того, позивач не обґрунтував, як порушення умов договору щодо строку завершення робіт з проведення капітального ремонту об`єкта приватизації порушує права позивача з огляду на наведені положення законодавства про приватизацію, не зазначив про наявність шкоди, яка була завдана йому в особі держави в результаті несвоєчасного виконання умов договору. Суд апеляційної інстанції врахував також часткове здійснення робіт з проведення капітального ремонту відповідачем з дати підписання договору.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені справи ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема, щодо можливості застосування статті 651 ЦК України) зі справою, що переглядається (№ 926/3099/23), проте за змістом оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду не суперечить наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у справах № 918/1049/16, № 911/2509/16, № 910/5716/17 та № 910/5717/17.

Отже, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у наведених у касаційній скарзі постановах, відхиляються Судом, оскільки встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, стосуються правовідносин, які істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах - з іншого) за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами.

Окрім наведеного, Верховний Суд у справах № 918/1049/16, № 911/2509/16, № 910/5716/17, № 910/5717/17 аналізував частину другу статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» від 14.09.2000 № 1953-III та частину п`яту статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII. Проте зазначені Закони втратили чинність 07.03.2018 на підставі ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII. Оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у березні 2019 року (18.03.2019), Суд доходить висновку, що правовідносини у наведених скаржником справах № 918/1049/16, № 911/2509/16, № 910/5716/17, № 910/5717/17 та у цій справі врегульовані різними нормами права.

Так, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду у справах № 918/1049/16, № 911/2509/16, № 910/5716/17, № 910/5717/17 щодо того, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об`єкта приватизації) у судовому порядку є істотне порушення умов договору, внаслідок якого позивач не отримав очікуваного під час укладення договору результату. Правовідносини у наведених скаржником справах та у справі, яка розглядається, відмінні перш за все за фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення та зумовлювали прийняття відповідного судового рішення, а не за різним застосуванням норм матеріального права, що виключає подібність правовідносин за змістовим критерієм.

У пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою РВ ФДМУ.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених у частині другій статті 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не зазначає.

Доводи скаржника фактично зводяться до порушення судами норм процесуального права при встановленні обставин, оцінці доказів та аргументів учасників справи, проте касаційна скарга не обґрунтована підставою касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а за статтею 300 ГПК України предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою відповідача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 у справі № 926/3099/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос