Рішення

від 15.11.2024 по справі 166/1167/24

РАТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 166/1167/24

провадження № 2/166/257/24

категорія: 71

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2024 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заєць Н.П.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області,

установив:

Представник позивачки адвокат Талашко І.М. звернулася в суд із позовною заявою, в якій зазначила, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 27.02.2024 розірвано.

У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка ОСОБА_6 . Діти проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач із 2022 року проживає окремо, участі у вихованні та утриманні дітей не бере, батьківські обов`язки не виконує, життям своїх дітей не цікавиться. Крім того, відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітніх дітей.

Просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою від 01.08.2024 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 серпня 2024 року.

Суд згідно з ухвалою від 30 серпня 2024 року закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у заяві.

Позивачка пояснила, що після одруження вони прожили спільно 4 роки. Після народження молодшої дочки через постійне зловживання відповідачем спиртними напоями та повернення у такому стані додому в пізню пору доби вони припинили спільне проживання та спілкування. Із 2018 року вона із дітьми до 2023 року та відповідач проживають у різних будинках, які розміщені поруч. У березні 2024 року шлюб між ними розірвано. Відповідач із 2022 року дітей не бачить, виховувати й утримувати їх не допомагає, у школу та садок не навідується. Діти про батька забули. Із позовом про стягнення аліментів вона не зверталася, уважаючи таке звернення безрезультатним. До 2022 року ОСОБА_4 виїжджав за кордон на заробітки, кошти на утримання дітей надавав лише на її вимогу. Зазначила, що із січня 2023 року вона добровільно мобілізована до лав ЗСУ. Після проходження навчання в м. Львові вона із 30 березня 2023 року по 05 жовтня 2023 року проходила службу в м. Краматорську, згодом - у м. Луцьку, протягом останнього місяця - у м. Ковелі. Із травня 2024 року вона забрала дітей до м. Луцька на проживання, згодом - до м. Ковеля. До цього діти у її відсутність проживали у с. Гута одні, без нагляду дорослих. Старша дочка навчилася готувати їжу, прасувати одяг, допомагала молодшій сестрі. Інколи за дітьми наглядала їх бабуся, матір відповідача, інколи сусіди двічі-тричі навідувалися до дітей, приносили їжу, однак загалом діти ночували й більшість часу проводили одні. Зазначила, що із заявою щодо невиконання відповідачем батьківських прав зверталася один раз до старости села Гута, який усно їй повідомив про те, що таку заяву від неї не прийме, їй слід звернутися до адвоката.

Представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснила, що відповід повністю самоусунувся від виховання та утримання дітей, із початку 2022 року він жодного разу із дітьми не спілкувався, їх життям не цікавився, допомоги на їх утримання не надавав. Позивачка зверталася до органу опіки й піклування із заявою про невиконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків, однак заяву навіть не прийняли до розгляду. Указала, що вона, як адвокат позивачки, до ініціювання в суді даного процесу, зверталася до органу опіки й піклування Заболоттівської селищної ради, однак її заяву й дотепер не розглянули, повідомивши про її розгляд на наступному засіданні виконкому. На виконання ухвали суду орган опіки й піклування вказаної селищної ради надав висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо дітей. Однак на засідання позивачку та дітей для отримання їх пояснень не запросили. Оскільки таке рішення було ухвалено комісією, до складу якої входив рідний дядько відповідача, який голосував за прийняте рішення, відтак уважає таке рішення ухваленим за наявності конфікту інтересів. Просить позов задовольнити.

Представник органу опіки й піклування пояснила, що дійсно адвокат позивачки зверталася із запитом про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, на що їй було повідомлено про його розгляд на найближчому засіданні виконкому. Оскільки через короткий проміжок часу селищна рада отримала ухвалу суду в цій справі із зобов`язанням надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, відтак ініційоване адвокатом і судом питання було розглянуто одночасно. Визнала, що позивачку на засідання не запрошували, оскільки за законом не зобов`язані цього робити. Із відповідачем по телефону вона особисто спілкувалася з цього приводу, однак останній на контакт не йшов, повідомив про перебування на заробітках у Київській області. Орган опіки й піклування не володів відомостями про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за невиконання обов`язків із виховання дітей, навчальні заклади, де навчаються, виховуються діти, такої інформації не подавали, староста села Гута про наявність проблем у сім`ї не інформував, сім`я ОСОБА_7 ніколи не перебувала у полі зору соціальних служб. У розмові із директором школи, де навчалися діти сторін, остання підтвердила той факт, що ОСОБА_4 навчанням і вихованням дітей у школі не цікавився. Із урахуванням установлених обставин орган опіки й піклування ухвалив рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. Указала, що на засіданні їй стало відомо, що член комісії ОСОБА_8 є хресним відповідача, він брав участь серед інших дев`яти членів комісії у голосуванні.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Суд зі згоди сторони позивача ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, його представника, представника третьої особи, показання свідка ОСОБА_9 , малолітнього свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, дійшов висновку про таке.

За правилами статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського Суду з прав людини (далі-Європейський Суд) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) § 47, рішення у справі «Хант проти України» (Hunt v.Ukraine), § 49).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, необхідно з однієї сторони розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а з іншого - дослідити питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини на спілкування з батьком із врахуванням, при цьому, якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав матері, батька дитини. Так, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (пункт 2 частини першої).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише тоді, коли самі батьки не бажають та не вживають жодних дій для відновлення й покращення стосунків із неповнолітніми дітьми.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: - у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; - у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Такі висновки узгоджуються із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18.

Судом установлено, документально підтверджено свідоцтвами про народження (а.с.17), що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Із довідки про склад сім`ї, виданої Заболоттівською селищною радою (а.с. 12), убачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 , а фактично проживає у АДРЕСА_2 . Разом із ОСОБА_1 станом на дату видачі довідки проживали малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Допитана як свідок малолітня ОСОБА_5 дала суду показання про те, що із батьком вона і її молодша сестра не бачилися із початку 2022 року. Він до них не телефонував, із святами не вітав, подарунків не дарував. Зазначила, що тата вона любить, хотіла б, що вони жили разом. Про тата вона питала у бабусі, однак остання повідомила про те, що не знає про його місцезнаходження. Указала, що тато інколи сварив її за допущені під час виконання домашнього завдання помилки, а також за погано вимитий посуд. Ще за часів спільного проживання тато приходив із роботи (він працював у лісі) дуже пізно. Зазначила, що тато інколи навідувався до неї в школу. У період, коли мама проходила службу в армії, а тата вже не було, її та сестру доглядала бабуся - татова мама. Зараз вони живуть із мамою у м. Ковелі, де ходять у школу.

На підтвердження позовних вимог позивачка покликається на довідки із навчальних закладів, зокрема Гутянського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області та гімназії №9 Ковельської міської ради, відповідно до яких ОСОБА_4 не цікавився життям своїх дітей, не відвідував заходів з батьками, не брав участі у їх вихованні протягом часу, який діти перебували у цьому закладі освіти.

Однак такі довідки самі собою не свідчать про самоусунення відповідача від участі в вихованні дітей, зважаючи на показання дочки ОСОБА_10 про те, що батько рідко, однак все ж таки відвідував школу й приділяв увагу виконанню нею домашнього завдання.

Допитана свідок ОСОБА_9 , хресна матір ОСОБА_5 , дала показання про те, що відповідач із дітьми не спілкується, їх життям не цікавиться. Джерелом такої поінформованості вона назвала розмови із малолітньою ОСОБА_10 та позивачкою. Зі слів ОСОБА_10 , їй було відомо, що догляд за ними за відсутності батьків здійснює бабуся, матір відповідача. Такі показання свідка суд оцінює критично, зважаючи на те, що, із її ж показань, із дітьми вона бачилася не часто (двічі вона відвідувала дітей за місцем їх проживання у с. Гута, де у той час був присутній відповідач; орієнтовно двічі в півроку вони бачилися із позивачкою та дітьми без ОСОБА_4 у с. Жиричі, куди приїжджали до родичів). Указала, що майже рік після початку війни вона перебувала за кордоном.

Позивачка подала до суду нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_4 від 19.04.2024, відповідно до якої останній не заперечив проти позбавлення його батьківських прав, зазначив, про те, що із дітьми не проживає з 2022 року, не виховує їх, не утримує, не виконує батьківських обов`язків. У цій же заяві просив слухати справу про позбавлення його батьківських прав за його відсутності.

Однак така заява відповідача не може слугувати підставою для задоволення позову із врахуванням частин другої, третьої статті 155 СК України, відповідно до яких батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Більш того, позивачка достеменно не повідомила обставин написання й передання вказаної заяви їй, зазначивши лише те, що будь-якого прохання про написання такої заяви вона не висловлювала.

Поміж іншого, покликаючись на ненадання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей, позивачка не реалізувала свого права на стягнення із нього аліментів у примусовому порядку. За таких обставин із урахуванням пояснень позивача про виїзд відповідача на сезонні роботи, а також зайнятість до 2022 року на роботах із лісозаготівлі та надання ним коштів на утримання дітей, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач злісно ухиляється від їх утримання.

Із пояснень позивачки установлено, що із усною заявою про невиконання відповідачем батьківських обов`язків вона незадовго до подання даного позову зверталася один раз до старости села Гута, який у прийнятті її заяви відмовив. Однак такі доводи будь-якими доказами не підтверджені.

Виконавчий комітет Заболоттівської селищної ради рішенням від 28.08.2024 №11/3 затвердив висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , мотивуючи тим, що батько жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, у полі зору соціальних служб не перебуває, питання щодо неналежного виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків на комісіях із питань захисту прав дитини не розглядалися, відомості щодо аморального способу життя батька не надходили, скарги чи повідомлення навчальні заклади щодо неналежного виконання батьком батьківських обов`язків не надсилали.

Суд не виключає прийняття вказаного рішення органом опіки й піклування в умовах конфлікту інтересів одного із його членів, який, можливо, є його родичем.

Однак, навіть не беручи до уваги висновку органу опіки й піклування, суд, оцінюючи подані докази у сукупності, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 такого заходу впливу як позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у контексті діючого законодавства, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7,164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, для виховання яких необхідна участь обох батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав. Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ураховуючи відмову в позові, витрати зі сплати судового збору суд залишає за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 10-13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.7, 164 СК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ратнівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційних скарг у 30 - денний строк із дня складення повного рішення.

Дані про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: орган опіки та піклування Заболоттівської селищної ради Волинської області, вул. Незалежності, 6, сел. Заболоття Ковельського району Волинської області, ЄДРПОУ 04334672.

Дата проголошення повного рішення 15 листопада 2024 року о 15 год 30 хв.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун