Вирок

від 15.11.2024 по справі 277/498/24

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 277/498/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 року с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

представника цивільного позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060540000027 від 12.02.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підлуби Ємільчинського р-ну Житомирської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлучений, з середньої освітою, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 ч.4 КК України

встановив:

07.02.2024 в ранішню пору доби, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого постійного проживання по АДРЕСА_1 , вирішив вчинити незаконну порубку дерев породи «береза», ростучих в 42 виділі 66 кварталу Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», що поблизу с. Підлуби Ємільчинської територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, цього ж дня зранку ОСОБА_4 взяв за місцем постійного проживання власну бензопилу, прибув до вказаного лісового масиву та, не маючи спеціального дозволу на використання лісових ресурсів лісорубного квитка, в порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України та ст.12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», умисно здійснив незаконну порубку невстановленої досудовим розслідуванням кількості сироростучих дерев породи «береза» за допомогою привезеної бензопили, частину з яких розкрижував на колоди довжиною по 2 м, та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Надалі ОСОБА_4 , розуміючи, що для порубки та подальшого крижування дерев необхідна значна фізична сила, поросив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про допомогу в рубці деревини в зазначеному вище лісовому масиві, запропонувавши грошову винагороду та переконавши останніх, що дана рубка є законною.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.02.2024 зранку ОСОБА_4 взяв удома дві власні бензопили марки «SPARTAPRO CS-52» та марки «GRUNHELM GS-5200M», разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , котрий також взяв власну бензопилу марки «FORESTA FA-40S», на гужовій підводі останнього приїхали до 42 виділу 66 кварталу Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», що поблизу с. Підлуби Ємільчинської територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

В подальшому ОСОБА_4 , не маючи спеціального дозволу на використання лісових ресурсів лісорубного квитка, в порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України та ст.12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використовуючи допомогу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_4 , умисно здійснив незаконну порубку невстановленої досудовим розслідуванням кількості сироростучих дерев породи «береза» за допомогою привезених бензопил, частину з яких розкрижували на колоди довжиною по 2 м.

Усього в період часу з 07.02.2024 по 12.02.2024 ОСОБА_4 умисно здійснив незаконну порубку в загальній кількості 44-х сироростучих дерев породи «береза» в 42 виділі 66 кварталу Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», що поблизу с. Підлуби Ємільчинської територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , а саме незаконної порубки сироростучих дерев породи «береза» у лісі в кількості 44-х одиниць, навколишньому природному середовищу спричинено екологічної шкоди розміром 153517 грн. 24 коп., що згідно п.2 примітки до ст.246 КК України, відноситься до тяжких наслідків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково та показав, що дійсно різав дерева в полі та на польовій дорозі поблизу с. Підлуби Звягельського району, зрізав декілька дерев породи берези близько 20 штук для власних потреб, оскільки вважав, що вказана територія не відноситься до земель Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК». Порубкою дерев займався самостійно та пропонував гроші за допомогу в заготівлі деревини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 прокурорпросила допитатипредставника потерпілого,свідків тадослідити наданіписьмові докази.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що працює на посаді головного лісничого ДП «Ємільчинський лісгосп АПК». 12.02.2024 лісничим ОСОБА_10 , який під час обходу лісу почув звук бензопил, на території 42 виділу 66 кварталу на місці незаконної порубки був виявлений ОСОБА_4 З 2007 року дана ділянка була передана з земель сільськогосподарського призначення до земель ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» на підставі трансформації лісів. Кожні 10 років проводиться лісова таксація, в лісі знаходяться квартальні стовпи та лісова охорона користується gps-картою із зображенням виділення виділів.

Під час судового розгляду були допитані свідки сторони обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що працює на посаді лісничого ДП «Ємільчинський лісгосп АПК». 12.02.2024 під час обходу лісу почув звук бензопили, прибув на місце, де виявив ОСОБА_4 та ще двох осіб, а також коні з підводою, бензопили та зрізані дерева в кількості приблизно 10 м3. Викликав працівників поліції та повідомив інженера з охорони лісу.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 12 лютого 2024 року він приїхав на підводі в ліс поблизу с. Підлуби, де побачив ОСОБА_4 , який сидів на дровах, а саме на колодах довжиною приблизно по 2 м. Біля ОСОБА_4 також бачив бензопили. Також свідок ОСОБА_9 повідомив, що він особисто дрова не перевозив та не різав їх, вони вже були нарізані, а їздив в ліс для того, щоб завести та пізніше забрати ОСОБА_4 з ОСОБА_8 . Однак приїхали працівники поліції та повідомили, що це територія ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», після чого вилучили у нього бензопилу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що ввечері в лютому 2024 року до нього зателефонував ОСОБА_4 та попросив допомогти наступного дня попрацювати в лісі, а саме завантажити в лісі машину дровами.

Він, погодившись на пропозицію ОСОБА_4 , наступного дня зранку прибув до ОСОБА_4 , після чого він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на підводі поїхали в ліс поблизу с. Підлуби, де вияснилося, що завантажувати машину дровами вже не потрібно, так як машина не приїде. Склали колоди берези, які вже були порізані та поїхали додому. Колод було приблизно 6-7 м.куб.

Через декілька днів ОСОБА_4 звернувся до нього з аналогічним проханням, а саме попрацювати в лісі, однак він відмовив останньому, оскільки був зайнятий.

Також під час допиту свідок ОСОБА_8 підтвердив, що пізніше за його участю проводився слідчий експеримент, у ході якого він вказав на пні, зрізаних ОСОБА_4 дерев породи «береза» в лютому 2024 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що працює на посаді інженера з охорони та захисту лісу ДП «Ємільчинський лісгосп АПК». 12.02.2024 року зателефонував лісничий ОСОБА_10 та повідомив про незаконну порубку в 42 виділі 66 кварталу. На місці незаконної порубки були виявлені ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Також на місці порубки були виявленні знаряддя бензопили. Частина дерев породи «береза» були зрізані та лежали в хлистах, а інша частина розкрижовані на колоди по 2 м та складені в купи. За допомогою gps-програми «Orux Maps», якою він користується в межах своїх службових повноважень, встановив межі кварталів та виділів, в результаті чого підтвердив, що незаконна порубка здійснена на території 42 виділу 66 кварталу ДП «Ємільчинський лісгосп АПК».

Також в судовому засіданні були досліджені надані прокурором письмові докази.

Так, згідно протоколу огляду місця події з фототаблицею від 12.02.2024 року місцем огляду є ділянка лісу в кварталі 66 виділі 42 ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», під час огляду виявлено: 44 свіжозрізані пні дерев породи «береза»»; три бензопили марки «SPARTAPRO CS-52», «GRUNHELM GS-5200M» та «FORESTA FA-40S»; свіжозрізані дерева породи «береза» та розкрижовані колоди дерев породи «береза» довжиною по 2 м складені на купи. Зрізані дерева та колоди дерев породи «береза» завантаженні на вантажний автомобіль, здійснено заміри та встановлено їх загальний об`єм 9,4 м3. Крім того, під час слідчої дії були зроблені зрізи виявлених у ході огляду пнів та комлевих частин зрізаних дерев, які вилучені до ВП №1 Звягельського РВП.

Відповідно до повідомлення директора ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» від 13.02.2024 року на адресу ВП №1 Звягельського РВП, останній повідомляє про факт незаконної порубки дерев породи «береза» в кварталі 66 виділ 42 поблизу с. Підлуби Ємільчинської територіальної громади та просить провести розслідування.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 20.03.2024 року розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 44 дерев породи «береза», виявленої у лісовому масиві ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» Ємільчинське лісництво квартал 66 виділ 42 поблизу с. Підлуби Звягельського району Житомирської області, відповідно до протоколу огляду місця події від 12.02.2024, становить 153 517,24 грн.

Відповідно до висновків судових трасологічних експертиз надані на дослідження 44 зрізи з пнів та 44 зрізи з комлевих частин зрізаних дерев породи береза, вилучених під час огляду місця події від 12.02.2024 року в 42 виділі 66 кварталу Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», до розділення складали одне ціле стовбур деревини.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 27.03.2024 року за участю свідка ОСОБА_8 та спеціаліста ОСОБА_12 , у ході слідчої дії на території 42 виділу 66 кварталу Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» свідок ОСОБА_8 вказав на пні, зрізаних ОСОБА_4 дерев породи «береза» в лютому 2024 року. В свою чергу, спеціаліст, а саме інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_12 за допомогою GPS-програми «OruxMaps» зафіксував місце знаходження даних пнів на території 42 виділу 66 кварталу Ємільчинського лісництва ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», про що було зроблено відповідні скріншоти з вказаної програми, які долучені до протоколу слідчого експерименту.

Аналізуючи докази за кримінальним провадженням, надані стороною обвинувачення, досліджені в судовому засіданні, суд визнає їх належними, оскільки вони прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, мають значення для кримінального провадження, є достовірними та допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, і як наслідок вони можуть прийняті судом для обґрунтування вироку за кримінальним провадженням.

Аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 .

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину встановленою та доведеною, і його дії кваліфікує за ст.246 ч.4 КК України, як незаконна порубка дерев у лісах, що спричинила тяжкі наслідки.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 182/9765/14-к зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.

Обираючи вид і розмір покарання, суд виходить з таких міркувань.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к).

Крім того, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к та від 18.09.2019 у справі №166/1065/18.)

Однак, у матеріалах судового провадження щодо ОСОБА_4 відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений розкаявся у вчиненому ним кримінальному правопорушенні.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 впродовж судового розгляду кримінального провадження намагався уникнути відповідальності за вчинене, він не висловив жалю з приводу вчиненого ним злочину, осуду своєї поведінки, а також готовності нести покарання, що свідчить про відсутність критичної оцінки вчиненого та відповідно щирого каяття.

Таким чином, обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 має задовільний стан здоров`я, розлучений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, обвинувачений не усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ст.246 ч.4 КК Україниу виді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 травня 2021 року у справі №623/3374/18, згідно з якими, поведінка засудженої особи під час провадження в суді може свідчити про її намагання уникнути відповідальності, а не про її виправлення та перевиховання. На думку колегії суддів ККС ВС, сукупність таких обставин вказує на те, що призначене особі покарання із застосуванням положень ст.75КК України є неправильним і не сприятиме виправленню засудженої та запобіганню вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.75КК України,якщо суд,крім випадківзасудження закорупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №161/4092/19, суд вказав про те, що підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які перебувають на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо. Лише проаналізувавши такі обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Суд враховує, що на час розгляду кримінального провадження обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, розлучений, не працює, раніше не судимий. Одночасно в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкийзлочин протидовкілля, не усвідомив протиправності своєї поведінки, заподіяну державі шкоду не відшкодував, не розкаявся. Під час розгляду кримінального провадження не встановлено жодної пом`якшуючої покарання обставини.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що підстави для застосування правових приписів ст.ст.69,75 КК Українищодо обвинуваченого відсутні.

На переконання суду саме таке покарання у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався, клопотань про обрання останньому запобіжного заходу не надходило.

В межах кримінального провадження прокурором в інтересах держави в особі позивача Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області до обвинуваченого ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища, в сумі 153 517 грн. 24 коп.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.3ст. 128 КПК Україницивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

За наявності вказаних обставин та враховуючи правові приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що прокурор мав право на звернення до суду з цивільним позовом в інтересах держави.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку ОСОБА_4 , що стверджується матеріалами кримінального провадження; встановлено наявність шкоди у вигляді тяжких наслідків, та причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, що настали, які підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ст.246 ч.4 КК України.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підтвердження матеріальної шкоди прокурором подано до судувисновок судової інженерно-екологічної експертизи від 20.03.2024 року, згідно якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 44 дерев породи «береза», виявленої у лісовому масиві ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» Ємільчинське лісництво квартал 66 виділ 42 поблизу с. Підлуби Звягельського району Житомирської області, відповідно до протоколу огляду місця події від 12.02.2024, становить 153 517,24 грн.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави в особі Ємільчинської селищноїради Звягельськогорайону Житомирськоїобласті шкоду, заподіяну злочином в розмірі 153517,24 грн.

Підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого суд не вбачає.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядкуст.174 КПК України.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимогст.100 КПК України.

На підставі викладеного та відповідно до ст.246 КК України, ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 ч.4 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Ємільчинської селищноїради Звягельськогорайону Житомирськоїобласті (код ЄДРПОУ 04347605, отримувач ГУК у Житомирській області/ ТГ смт Ємільчине/ 24062100, код отримувача: 37976485, номер рахунку: НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну злочином в розмірі 153 517 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 24 коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових трасологічних експертиз в сумі 133281 (сто тридцять три тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 28 коп. та за проведення судової інженерно-екологічної експертизи в сумі 9087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду від 14.02.2024 року на колоди деревини породи «береза» загальним об`ємом 9,4 м3, 44 зрізи з пнів дерев породи «береза», 44 зрізи з комлевих частин колод дерев породи «береза» та 3 (три) бензопили.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-колоди деревини породи «береза» загальним об`ємом 9,4 м3 конфіскувати в дохід держави;

-бензопили марки «SPARTAPRO CS-52» з маркуванням на двигуні «HY52 2109008076» та марки «GRUNHELM GS-5200M» з маркуванням на двигуні « НОМЕР_2 », власником яких є ОСОБА_4 конфіскувати в дохід держави.

-бензопилу марки «FORESTA FA-40S» з маркуванням на двигуні «TT НОМЕР_3 », власником якої є ОСОБА_9 повернути останньому.

-44 зрізи з пнів дерев породи «береза» та 44 зрізи з комлевих частин колод дерев породи «береза» знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1