Постанова

від 09.10.2024 по справі 757/5878/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10922/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Справа № 757/5878/24-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА», яка подана представником Нестеришиним Тарасом Степановичем, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Матійчук Г.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про витребування майна,

встановив:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про витребування майна - квартири АДРЕСА_1 .

Одночасно з позовною заявою позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно з реєстраційним номером: 2495324480000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «НІРА» (код ЄДРПОУ: 19071304).

- заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (у тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна з реєстраційним номером: 2495324480000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, а саме:

- накладено арешт на нерухоме майно з реєстраційним номером: 2495324480000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .;

- заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (у тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна з реєстраційним номером: 2495324480000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з ухвалою, представник ТОВ «НІРА» - Нестеришин Т.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що судом першої інстанції не встановлені фактичні обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд першої інстанції не урахував відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, зокрема, вартості майна, на яке він заявив клопотання накласти арешт, дані про особу відповідача та не дослідив майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертає увагу, що позивачем на підтвердження доводів і аргументів своєї заяви про забезпечення позову не було додано будь-яких доказів, які би підтверджували існування загрози порушення прав позивача щодо виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вчинення ТОВ «НІРА» дій, які би свідчили про створення ним умов для ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення позову).

Стверджує, що 4,5 роки володіння нерухомим майном ТОВ «НІРА» не вчиняло будь-яких дій, які би свідчили чи могли свідчити про намір або бажання ТОВ «НІРА» неправомірно чи недобросовісно відчужити належне нерухоме майно, ухилитися від виконання будь - яких своїх зобов`язань тощо. Тобто відсутня загроза порушення прав позивача та не має очевидного і об`єктивного характеру.

Вважає, що арешт нерухомого майна, накладений на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року, це зловживання правом, яке спрямоване на неправомірне завдання шкоди правам та інтересам ТОВ «НІРА», чим порушуються його права у зв`язку із застосуванням судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Також звертає увагу, що позивач неодноразово зверталась до суду з позовною заявою про визнання права власності на квартиру та витребування квартири на її користь. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року у справі № 757/18233/15 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Ухвалою цього ж суду від 15 січня 2016 року у справі № 757/27383/15 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Тобто, будучи обізнаною про факт переходу права власності на вказану квартиру до інших осіб з травня 2015 року, ОСОБА_1 через значний тривалий проміжок часу намагається здійснити арешт квартири, тоді як попередня процесуальна поведінка позивача була недобросовісною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта. Вказує, що представник скаржника в апеляційній скарзі не зазначає, які обставини відповідно до вимог ЦПК України повинен встановити суд для того, щоб ризики невиконання рішення суду вважалися обґрунтованими.

Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали врахував всі обставини, що мають значення для вирішення цієї справи. Вказує, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває на розгляді схожа справа № 757/5871/24-ц, де позивач ОСОБА_1 намагається витребувати у відповідача ТОВ «НІРА» об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Звертає увагу на те, що після отримання інформації про початок судового спору ТОВ «НІРА» вчинило недобросовісні дії та намагалося відчужити об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору у судовій справі № 757/5871/24-ц.

Відтак, зазначені вище обставини доводять наміри відповідача за відсутності чинних заходів забезпечення позову вчиняти дії з відчуження спірних об`єктів нерухомого майна, з метою утруднення та унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «НІРА» Нестеришин Т.С. просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати ухвалу першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову, із яким звернулась позивач до суду є витребування у відповідача на користь позивача нерухомого майна з реєстраційним номером: 2495324480000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Невжиття заходів забезпечення позову, а саме накладання арешту на вищевказаний об`єкт нерухомого майна та заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою. Суд вважав, що обраний заявником спосіб забезпечення є співмірним з позовними вимогами, що є обов`язковою ознакою для вирішення даного питання, тому, враховуючи наявність обґрунтованих ризиків невиконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ТОВ «НІРА», в якому просить витребувати від ТОВ «НІРА» об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 2495324480000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22 березня 2005 року володіє нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа: 211,6 м. кв., житлова площа 112,4 м. кв.Право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна підтверджується рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2013 року в рамках судової справи № 757/11587/13-ц. Вказаним рішенням суду витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 , в інтересах ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності вказану квартиру.

Рішення про витребування квартири та визнання права власності є чинним, а договір купівлі-продажу квартири є дійсним та не оскарженим. Позивач не відчужувала жодній особі своє право власності на даний об`єкт нерухомого майна.

Але рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2023 року у справі № 759/11654/13-ц було визнано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 ; рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.05.2017 року зазначене рішення Святошинського районного суду від 03.09.2017 року - скасоване, у задоволенні позовних вимог про визнання права власності - відмовлено.

До моменту скасування рішення суду першої інстанції, яким було визнане право власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_5 , остання, не будучи власником майна, 06 грудня 2013 року відчужила квартиру на підставі договору дарування ОСОБА_6 31.07.2014 року об`єкт нерухомого майна перейшов у власність до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», на підставі договору іпотеки № 315 від 06.02.2014 року. 02.06.2016 року право власності на нерухоме майно було зареєстроване на Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерська хвиля» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.2016 року, який було видано ТОВ «ФК «Народна позика».

09 серпня 2016 року був здійснений формальний поділ квартири на наступні об`єкти нерухомого майна:

- квартира з реєстраційним номером - 996082280000 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 85.4 кв.м., житлова площа 17.8 кв.м.;

- квартира з реєстраційним номером - 996144280000, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 124.9 кв.м., житлова площа 67.6 кв.м.

05 травня 2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 перейшла у власність до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-Фінанс» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.04.2017 року.

10 жовтня 2017 року право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Норна» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

З 18.12.2018 року власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Норна» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

18.11.2019 року право власності на квартири АДРЕСА_6 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» на підставі договору купівлі- продажу № 2657 від 18.11.2019 року, та договору купівлі-продажу № 2656 від 18.11.2019 року.

29 жовтня 2021 року квартири за вищевказаними адресами були об`єднані, внаслідок чого був зареєстрований об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 2495324480000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 211.6 кв.м., житлова площа 112.4 кв.м.

З огляду на викладене, спірне нерухоме майно вибуло з законного володіння не з волі позивача.ОСОБА_1 вважає ТОВ «НІРА» є недобросовісним набувачем об`єкту нерухомого майна, який порушив ч. 1 ст. 388 ЦК України, адже набувач, щоб вважатися добросовісним, мусив вчинити розумні заходи для перевірки майна, яке останній придбає з метою отримання інформації про наявність прав третіх осіб на таке майно.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач посилалась на те, що предметом позовних вимог є витребування належного позивачу нерухомого майна, яке вибуло з володіння позивача поза його волею та фактично без відома позивача було відчужено особою, яка не мала права розпоряджатися цим нерухомим майном. Отже, між сторонами виник спір у зв`язку з переоформленням права власності на майно позивача на відповідача. Натомість невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у цій справі відповідач зможе здійснювати відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Тобто існує загроза, що відповідач може в будь-який момент скористатись своїми можливостями та здійснити відчуження майна позивача, яке юридично оформлене за відповідачем, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, що своєю чергою позбавить можливості позивача належним чином захистити свої майнові права, за захистом яких він звернувся до суду.

Накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом можливих порушень прав позивача, та загалом такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача на час розгляду справи та вирішення спору, оскільки арештом обмежується лише можливість розпоряджатися майном для запобігання його подальшого відчуження до вирішення спору.

Встановлено, що предметом цього позову є витребування об`єкту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з незаконного володіння відповідача ТОВ «НІРА» на користь позивача ОСОБА_1 , яке вибуло, як стверджує позивач, з володіння позивача поза її волею та без її відома.

Враховуючи те, що між сторонами дійсно існує спір щодо об`єкту нерухомого майна - квартири, власником якої є відповідач ТОВ «НІРА», про що свідчать викладені у позовній заяві обставини, що вказують на неодноразовий перехід права власності на зазначене нерухоме майно, його поділ та об`єднання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

Відчуження зазначеного нерухомого майна відповідачем до вирішення цієї справи по суті може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, призвести до неефективності обраного позивачем способу захисту прав або інтересів, та бути підставою для повторного звернення позивача до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

За таких обставин, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, визначені судом першої інстанції види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цих заходів істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Отже, арешт на майно не перешкоджатиме можливості відповідачу користуватися майном до ухвалення рішення у справі по суті, проте захистить права та інтереси позивача, у разі задоволення його позову, оскільки у разі відчуження майна існує реальний ризик, що позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за цим позовом, без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач ТОВ «НІРА», будучи власником спірного нерухомого майна - квартири, може вчинити у будь-який час дії щодо відчуження спірного нерухомого майна і такі дії не потребують значного часу.

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім того, виходячи із наявних у матеріалах справи даних про здійснення поділу квартири на два об`єкти нерухомого майна у 2016 році та її об`єднання у 2021 році, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна.

Також в апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що позивач замовчує ряд важливих обставин, що мають значення у даній справі, а саме - що завдяки викупу ТОВ «НІРА» квартир АДРЕСА_1 , та квартир АДРЕСА_9 і сприяння ОСОБА_7 дозволили ОСОБА_8 , який є сином позивача та був фактичним власником квартир, погасити свої борги перед ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика». На підтвердження взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 , від імені якої діяв її син ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, 07 вересня 2019 року було складено та подано ТОВ «НІРА» нотаріально посвідчену заяву - зобов`язання, за якою ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання після укладання ТОВ «НІРА» договорів купівлі-продажу вищевказаних квартир не вчиняти будь-яких дій щодо самостійного або за її впливом юридично чи фактично пов`язаними з нею особами дій щодо звернення до суду з питань або ініціатив, що можуть мати наслідком позбавлення ТОВ «НІРА» права власності на вказані квартири, створення ТОВ «НІРА» перешкод чи труднощів у реалізації права володіння, користування чи розпорядження квартирами. Тому представник відповідача вважає, що безпідставність та необґрунтованість вимог позивача до ТОВ «НІРА» є очевидною, і подання заяви про забезпечення позову є лише інструментом шантажу та ланкою у схемі зі спроби протиправного заволодіння майном ТОВ «НІРА».

Проте такі доводи апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони фактично стосуються вирішення заявлених позовних вимог, що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, адже при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Представник відповідача не спростував факту існування вірогідності того, що відповідач може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, а також розпорядження вказаним майном, що може призвести до безконтрольного збільшення кола осіб, які можуть претендувати на спірне майно, що не лише ускладнить, але й зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА», яка подана представником Нестеришиним Тарасом Степановичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.