Ухвала

від 17.10.2024 по справі 462/401/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/401/24 Головуючий у 1 інстанції Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/811/1719/24 Доповідач в 2-й інстанції Савуляк Р. В.

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

зучастю ОСОБА_1 та йогопредставника ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав,-

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 462/401/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 травня 2024 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн., обґрунтовуючи тим, що після залишення позову без руху він сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Проте, дві вимоги немайнового характеру залежать одна від одної, а тому по суті це одна вимога, які суд окремо не розглядав, а тому просить задовольнити заяву.

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до п.13 Постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 «Якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Вказує, що якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами».

Стверджує, що як свідчить судова практика, то вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав є похідною із вимоги про визнання недійсним договору, тобто не є самостійною вимогою, а взаємопов`язаною.

Просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2024р. скасувати та задовольнити заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

визнати недійсним договір дарування частки квартири від 27 серпня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №2466, посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В.;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:60034388 від 27.08.2021 прийняте приватним нотаріусом Дубчак О.В., Львівського міського нотаріального округу Львівської області щодо реєстрації права власності на частку квартири АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 43663097) за ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 заявив дві позовні вимоги немайнового характеру.

При цьому, при зверненні із даним позовом до суду позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що частина сплаченої суми судового збору при зверненні до суду, яку позивач просить повернути не є надмірно сплаченим судовим збором у розумінні ст. 7 Закону України «Про судовий збір», а тому не може бути повернута позивачу.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступних обставин.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно :та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора. Рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Отже, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації. Постанова Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, Постанова Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 28/29-6-43/212-2012.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 «Якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Державна реєстрація прав, не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав, не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10. Частині першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами».

Враховуючи вищенаведене, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію грав є похідною із вимоги про визнання недійсним договору, тобто не є самостійною вимогою, а є взаємопов`язаною.

Суд першої інстанції не звернув увагу на наведені обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Занаведених обставин,апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає дозадоволення,ухвала Залізничногорайонного судум.Львова від23травня 2024року до скасування.Надлишково сплаченийсудовий збірв сумі 1 211 гривень 20 копійок підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2024 року скасувати.

Повернути ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної ухвали.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.