Ухвала

від 13.11.2024 по справі 490/8252/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року, про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року накладено арешт на легковий автомобіль марки «Toyota» «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin - НОМЕР_2 разом з технічним паспортом до транспортного засобу НОМЕР_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи- адвокат ОСОБА_6 , просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді. Ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначив, що повний текст ухвали отримав лише 08.11.2024, у зв`язку з цим просив поновити строк на апеляційне оскарження.

ОСОБА_7 не є підозрюваним чи обвинуваченим в рамках даного кримінального провадження. Зазначив, що вилучений слідчим транспортний засіб не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не використовувався для вчинення кримінального правопорушення, не є предметом кримінального правопорушення та не одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про накладення арешту на вилучений 19.09.2024 в ході проведення обшуку автомобіль марки «Toyota» «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin - НОМЕР_2 разом з технічним паспортом до транспортного засобу НОМЕР_3 .

В обґрунтування клопотання вказав, що в провадженні СВ УСБУ в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №22024150000000163 від 02.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

17.09.2024 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Toyota» «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin - НОМЕР_2 (перебуває у власності ОСОБА_7 ).

19.09.2024 проведено обшук зазначеного автомобіля, за результатами якого вилучено вказаний транспортний засіб з технічним паспортом до транспортного засобу НОМЕР_3 .

19.09.2024 року постановою слідчого вищевказане майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22024150000000163.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя вказав, що вилучений транспортний засіб підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як виду покарання, та дійшов висновку про наявність підстав вважати, що на даному етапі досудового розслідування існує достатня підозра, що вказаний автомобіль придбаний за кошти отриманні внаслідок вчинення даного кримінального провадження, за такого даний автомобіль може підлягати спеціальній конфіскації.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.

Згідно вимогам п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

З огляду на те, що повний текст ухвали слідчого судді отримано 08.11.2024, строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням мотивів наведених апелянтом, слід поновити.

Щодо доводів апелянта, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, то колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, вмотивованого та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

У випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення спеціальної конфіскації) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

У випадку, передбаченому п. 3 ч.2 ст. 170 КПК України (з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею не враховані..

З матеріалів провадження вбачається, що СВ УСБУ в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024150000000163 від 02.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2024 року надано слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні №22024150000000163 дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota» моделі «Highlander», vin- НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зареєстровано за ОСОБА_7 , з метою виявлення та вилучення первинної фінансово-господарської документації, їх печаток, статутних документів таких чи інших СГД, пов`язаних з експортом сільськогосподарської продукції; мобільних телефонів, планшетів, комп`ютерної техніки, на яких міститься листування щодо обставин вчинення злочину; блокнотів, чернеток, щоденників, записних книжок з чорновими записами чи чорновою бухгалтерією вищевказаних підприємств; банківських платіжних карток, договорів про обслуговування банківських рахунків, грошових коштів, походження яких не підтверджується документально.

19.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля, що перебуває у користуванні ОСОБА_7 - легкового автомобілю марки «Toyota» «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin - НОМЕР_2 , за результатами якого вилучено вказаний транспортний засіб з технічним паспортом до транспортного засобу НОМЕР_3 .

Виявлене та вилучене майно постановою слідчого від 19.09.2024 визнано речовим доказом.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що вилучене майно є речовим доказом, транспортний засіб одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як виду покарання, а тому з метою збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене майно.

Проте, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 не є підозрюваним. Окрім того, відповідно до протоколу обшуку, в ньому не було виявлено будь-яких документів, зазначених у ухвалі слідчого судді про надання обшуку.

Колегія суддів зазначає, що прокурором жодним чином не вмотивовано, з урахуванням яких обставин орган досудового розслідування дійшов висновку, що автомобіль «Toyota» «Highlander», належний ОСОБА_7 , є таким, що придбаний за грошові кошти, законне походження, яких власником документально не підтверджено, що можливо арештоване майно отримано внаслідок протиправної діяльності у сфері господарської діяльності.

Додані до клопотання про арешт майна документи не містять жодного доказу про те, що автомобіль ОСОБА_7 придбав на кошти, що отримані незаконним шляхом.

На переконання колегії суддів, прокурором не обґрунтовано підстави та мета застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, належного особі, яка не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, не обґрунтовано наявність підстав вважати, що вказаний транспортний засіб одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як виду покарання.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст. 41 Конституції України, якими встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Крім того, Конвенція про захист прав і основоположних свобод, яка є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав та складовою якого є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення, визначає, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

З урахуванням зазначеного, застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може мати негативні наслідки для власника вилученого майна.

Сукупність вищезазначених обставин є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора. За такого, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвокату ОСОБА_6 , на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року про арешт майна - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт вилученого легкового автомобіля марки «Toyota» «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin - НОМЕР_2 разом з технічним паспортом до транспортного засобу НОМЕР_3 - відмовити.

Повернути ОСОБА_7 автомобіль марки «Toyota» «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin - НОМЕР_2 разом з технічним паспортом до транспортного засобу НОМЕР_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3