Рішення

від 06.11.2024 по справі 522/13054/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13054/22

Провадження № 2/522/2641/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевій О.П.,

при секретарі судового засідання Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним, визнання договору-купівлі продажу недійсним, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, який укладено між Акціонерним товариством Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_2 , визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.02.2021р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439, витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38618785, 04050, м. Київ, вул. Мельникова. 12) квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказані договори були укладені з порушеннями та без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 , яка була співвласником предмета іпотеки.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шаркової Н.Р. про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 07.10.2022 р. відмовлено у задоволені заяви представника позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5 днів на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.10.2022 р. після усунення недоліків відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «2Х2 ФІНАНС», ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування з незаконного володіння ТОВ «2Х2 ФІНАНС» квартири АДРЕСА_1 .

30 листопада 2022 року до суду від відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві, посилаючись на відсутність порушення прав позивача.

Ухвалою суду від 21.02.2023 р. задоволено заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Шаркової Н.Р. та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. та у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» належним чином завірені копії наступних документів:

- іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, укладеного між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» та ОСОБА_4 , який містить іпотечне застереження;

- договору №GL3N016222 про відступлення прав вимог, посвідченого 08.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №577, укладеного між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТИВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»;

- письмової вимоги про усунення порушення, передбаченої ст.ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку», яка направлялася ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на адресу ОСОБА_2 , доказів відправлення указаної вимоги на адресу ОСОБА_2 та доказів її вручення ОСОБА_2 ;

- висновку про вартість об`єкту незалежної оцінки, ідентифікатор за базою ФИЧОГТ096852, складеного 15.02.2021 року ТОВ «ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА МАЙНОВИХ ПРАВ»;

- інших документів, на підставі яких відбулося укладання та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.02.2021 року, укладеного між ТОВ «2Х2 ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №439.

Витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського округу Скопелідіс Тетяни Герасимівни належним чином завірені копії наступних документів:

- іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007 року за реєстровим №2500, укладеного між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» та ОСОБА_2 ;

- кредитного договору, на забезпечення якого було укладено іпотечний договір, посвідчений 24.12.2007 року за реєстровим №2500, укладений між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» та ОСОБА_2 ;

- інших документів, на підставі яких відбулося укладання та нотаріальне посвідчення іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007 року за реєстровим №2500, укладеного між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» та ОСОБА_2

17 та 28 квітня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» надійшла заява про застосування позовної давності.

22 травня 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія довіра та гарантія», ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним, визнання договору-купівлі продажу недійсним, витребування майна.

11 жовтня 2023 року та 28 листопада 2023 року до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Шаркової Н.Р. про зміну предмету позову, згідно якої позовні вимоги ОСОБА_1 були викладені у наступній редакції: 1) іпотечний договір, посвідчений 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, який укладено між Акціонерним товариством Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_2 , визнати недійсним; 2) договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.02.2021р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439, визнати недійсним та застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом застосування двосторонньої реституції; 3) визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право на частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; 4) витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 (Адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 частку квартири АДРЕСА_1 .

Також, 28.11.2023 р. до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Шаркової Н.Р. про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 та заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2298863051101) та заборони Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання третіх осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30.11.2023 р. задоволено заяву ОСОБА_1 адвоката Шаркової Н.Р. про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2298863051101) та заборони Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання третіх осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2298863051101).

Заборонено Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання третіх осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 30.11.2023 р. ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

23 лютого 2024 року від представника ОСОБА_3 адвоката Приймачук С.І. надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмвоити в повному обсязі.

19 березня 2024 року до суду представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Шарковою Н.Р. подано відповідь на відзив ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій просила поновити строк та задовольнити позовну вимоги.

08 квітня 2024 року від представника ОСОБА_2 адвоката Семенової Н.С. надійшов до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 522/13054/22.

20 травня 2024 року представником ОСОБА_3 адвокатом Приймачук С.І. подано до суду заперечення (на відповідь на відзив).

19 червня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що 24.12.2007 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. та зареєстровано в реєстрі за №2498.

Цього ж дня, 24.12.2007 р. між ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» було укладено кредитний договір №17/2007/3438Фжр на суму 126226 доларів США 76 центів на строк до 10.12.2027 р.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24.12.2007, що укладений між позичальником - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , згідно якого позичальник придбаває у власність нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.2. вказаного кредитного договору передбачено, що в забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, позичальник укладає з Банком договір іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що стане власністю позичальника у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між позичальником та ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2498.

24.12.2007 р. між ОСОБА_2 (іпотекодавцем) та ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір, посвідчений 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500.

Відповідно до розділу «Визначення термінів» договору іпотеки від 24.12.2007р., визначено, що:

- Кредитним договором є кредитний договір №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007 р., укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

- Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , та складається з однієї кімнати. Зазначеної на схематичному плані: 1 - коридор, 2- кухня, 3 - житлова, 4 - санвузол, загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 24,9 кв.м., яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Скопелідіс Т.Г., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 24.12.2007р. за реєстровим №2498.

Згідно з п.1.1. іпотечного договору за цим Договором Іпотекодавець з метою забезпечення виконання Зобов`язання що витікає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає Предмет іпотеки.

В матеріалах судової справи міститься нотаріально завірена заява ОСОБА_2 на ім`я приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , цим заявляю, що квартира АДРЕСА_1 , є моєю приватною власністю, придбана мною за власні кошти не перебуваючи у шлюбі, однією сім`єю з особою, з якою мав би право укласти шлюб не проживаю. Зміст ст. 64, 75 Сімейного кодексу України нотаріусом мені роз`яснено».

У посвідчувальному написі приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. вказала, що особу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено за паспортом серії НОМЕР_3 , виданого Приморським РВ УМВС України в Одеський області 30 вересня 2003 року, в якому відсутня відмітка про реєстрацію шлюбу.

Також у тексті заяви міститься інформація наступного змісту: «Зі змістом цієї заяви я, заступник директора Дирекції по управлінню ефективністю відділу по роботі з фізичними особами філії ВАТ КБ «НАДРА» Одеське РУ ОСОБА_6 , ознайомлений».

08.04.2020 р. між ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» укладено договір №GL3N016222 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №577.

За умовами договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» перейшли всі права та обов`язки за кредитним договором №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р. боржником за яким є ОСОБА_2 та іпотечним договором, посвідчений 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_2

24.02.2021 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» (Продавець) та ТОВ «2Х2 ФІНАНС» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439.

Відповідно до ст.1 вказаного договору Продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, продав, а Покупець купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят шість). Квартира складається з однієї житлової кімнати, її загальна площа становить 64,5 (шістдесят чотири цілих п`ять десятих) кв. метрів, житлова - 24,9 (двадцять чотири цілих дев`ять десятих) кв. метрів, надалі - «Нерухоме майно». Зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_4 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2498, зареєстрованого 24 грудня 2007 року в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за номером:2597849, право власності на нерухоме майно зареєстровано 29 січня 2008 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за номером запису: 3381 в книзі: 673пр-95, реєстраційний номер майна (РПВН): 18890848. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить Іпотекодержателю на підставі: іпотечного договору, посвідченого 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, укладеного 24 грудня 2007 року, укладеного між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА та ОСОБА_2 , який містить іпотечне застереження; Договору №GL3N016222 про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №577, укладеного 08 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ». Права Продавця як Іпотекодержателя нерухомого майна, що відчужується за цим договором, підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №245684375, отриманою 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., номер запису про іпотеку: 36217144 (спеціальний розділ)».

27.11.2023 р. між ТОВ «2Х2 ФІНАНС» (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що ТОВ «2Х2 ФІНАНС» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом (справа №523/8463/21).

З матеріалів справи №523/8463/21 ОСОБА_1 дізналася про те, що 24.02.2021р. між ТОВ «2Х2 ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439.

З тексту вказаного договору вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» набуло права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_2 , який містить іпотечне застереження та договору №GL3N016222 про відступлення права вимоги, посвідченого 08.04.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №577, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «НАДРА», правонаступником якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ».

Про укладення оспорюваних договорів, а саме про укладення іпотечного договору та укладення договору купівлі-продажу квартири, якої належить ОСОБА_1 на праві власності, до 14.02.2022р. їй відомо не було.

Як на підставу про визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_2 , позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 ) була придбана нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_7 на підтвердження чого до матеріалів справи додано Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк штату Нью-Йорк від 28.04.1992р. №М92007717.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ) було вчинено відповідачем ОСОБА_4 за кошти подружжя, до його укладення позивачка ОСОБА_1 27 листопада 2007р. уклала з ТОВ «АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ «ЛАНЖЕРОН» про інформаційно-посередницькі послуги на здійснення комплексу посередницьких послуг, направлених на купівлю вказаної квартири.

Саме позивачем 27 листопада 2007 р. було укладено угоду з продавцем квартири ОСОБА_5 , згідно з якою позивач власноруч передала ОСОБА_5 завдаток за вказану квартиру з власних коштів в сумі 23460 грн., що на той час складало 4600 доларів США.

Викладене на думку позивача свідчить про те, що згідно зі ст. 63 СК України квартира АДРЕСА_1 стала спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 і цієї квартири належить на праві спільної сумісної власності позивачці.

Підставою для визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_2 позивач вказує відсутність її нотаріально посвідченої згоди як співвласника предмету іпотеки на укладання договору.

Позовні вимоги про визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.12.2007р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439 та застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом застосування двосторонньої реституції позивач зазначає, що недійсність договору іпотеки означає відсутність у іпотекодержателя та його правонаступників розпоряджатися предметом іпотеки, в тому числі й продаж предмету іпотеки від свого імені третій особі.

Як самостійною підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним позивач вказує на недотримання іпотекодержателем положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», а, саме не направлення відповідачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» на адресу ОСОБА_2 повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором а також повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.

Належним способом захисту порушеного права позивач обрала витребування майна з незаконного володіння.

В свою чергу, 08.04.2024 р. до суду надійшов відзив на позов представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Семенової Н.С. в якому відповідачем ОСОБА_2 було визнано позовні вимоги ОСОБА_1 з огляду на те, що квартири АДРЕСА_1 придбавалися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період перебування у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк штату Нью-Йорк від 28.04.1992р. №М92007717.

На підтвердження обізнаності ОСОБА_1 про придбання ОСОБА_2 квартири зазначено, що саме ОСОБА_1 уклала договір з агенцією нерухомості та з продавцем указаної квартири, якому передала завдаток в сумі 4600 доларів США.

ОСОБА_2 визнав, що діяв недобросовісно приховав від ОСОБА_1 факт витрачання грошових коштів подружжя, відкладених на купівлю квартири, що змусило його звернутися до КБ «НАДРА», з яким 24.12.2007 р. було укладено кредитний договір №17/2007/3438ФЖ при цьому він навмисно приховав від банку та від нотаріуса факт його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

Водночас, відповідач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» посилався на відсутність порушення прав позивача.

Спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань (кредитний договір №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р.) між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1 ) згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» наголошує на тому, що іпотечне застереження яке містить договір іпотеки посвідченого 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, не вимагає повідомлення іпотекодавця про задоволення кредитором своїх вимог, але пори це ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» повідомляла боржника цінним листом з із описом вкладення про відступлення права вимоги, а також, останньою були направлені іпотечні вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», на адресу, вказану в договорі іпотеки.

Відповідно до ст. 5 (Задоволення вимог Іпотекодержателя) договору іпотеки, укладеного 24.12.2007 р. між ПАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 , іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, відповідачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» подано заяву про застосування строків позовної давності мотивуючи її тим, що позивачка знала про укладення ОСОБА_2 24.12.2007 р. договору іпотеки оскільки цей договір було укладено з договором купівлі-продажу з ОСОБА_5 . отже строк позовної давності про визнання договору іпотеки недійсним сплив.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 вказав що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період укладення договору купівлі-продажу квартири, кредитного договору та договору іпотеки (вказані правочини вчинено 24.12.2007 р.) не існувало шлюбних відносин.

На підтвердження цього факту відповідач ОСОБА_3 зазначає, що свідоцтво про укладення шлюбу, видане Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк, штату Нью-Йорк, США 28.04.1992р. №М92007717 було легалізовано в Україні шляхом проставлення апостилю тільки 24 вересня 2018 р. і саме з цієї дати стало дійсним на території України, а стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перейшли в площину шлюбних відносин та стали регулюватися нормами законодавства України.

Отже, ОСОБА_2 при укладені договору купівлі-продажу №б/н від 24 грудня 2007 р., кредитного договору №17/2007/3438 від 24 грудня 2007р., та іпотечного договору від 24 грудня 2007 р. не повинен був отримувати згоди ОСОБА_1 на їх укладання так як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на той час не перебували у шлюбних відносинах.

Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 діяв добросовісно у момент укладання договору купівлі продажу нерухомого майна від 24.12.2007 р., кредитного договору №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р., іпотечного договору від 24.12.2007р. та його дії відповідали його дійсному наміру, а саме за рахунок отриманих у позику коштів придбати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та у якості забезпечення повернення отриманих у позику коштів надати вказану квартиру в іпотеку АТ КБ «НАДРА».

На думку представника відповідача ОСОБА_1 була обізнана про укладення ОСОБА_2 договору купівлі продажу нерухомого майна від 24.12.2007 р., кредитного договору №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р., іпотечного договору від 24.12.2007 р., що підтверджується: угодою про завдаток від 27.11.2007р. укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за умовами якої сторони зобов`язалися здійснити цивільно-правову угоду за договором купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження дійсних намірів сторін щодо укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 23 460 грн., що було еквівалентно на той час 4600 доларів США у якості завдатку. Загальна вартість квартири за домовленістю сторін складала 127 000 доларів США. Строк дії договору - до 24.12.2007 р.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.77 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.83 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

У матеріалах справи міститься свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , видане Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк, штату Нью-Йорк, США 28.04.1992р. №М92007717.

Відповідно до статті 12 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі КпШС), шлюб укладається в державних органах реєстрації громадянського стану.

Згідно зі ст. 6-1 КпШС права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, охороняються законом, за винятком тих випадків, коли ці права здійснюються в суперечності з їх призначенням. Використання членами сім`ї своїх прав не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян. При здійсненні прав і виконанні обов`язків громадяни повинні додержувати законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно сприяти зміцненню сім`ї.

Відповідно до ст. 158 КпШС, народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміна прізвища, імені та по батькові підлягають реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Актові записи, вчинені в органах реєстрації актів громадянського стану, до спростування їх в суді є безспірними доказами посвідчуваних ними актів.

Згідно зі ст. 159 КпШС акти громадянського стану реєструються у відділах реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, у консульських установах та дипломатичних представництвах України.

За приписами ст. 196 КпШС, шлюби громадян України, що проживають поза межами України, укладаються в консульських установах та дипломатичних представництвах України.

У тих випадках, коли шлюби між громадянами України і шлюби громадян України з іноземними громадянами укладені поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення, ці шлюби визнаються дійсними в Україні, якщо до визнання нема перешкод, що випливають із статей 15 - 17 та 45 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 202 КпШС, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів громадянського стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні при наявності консульської легалізації.

Статтею 9 Конституції України визначено, що частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ч.1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

Відповідно до ст. 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів від 23 серпня 1978 року (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли: вони чітко про це домовилися; або якщо через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією "Про консульські зносини" 1963 року, міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 N 113.

Віденську конвенцію "Про консульські зносини" 1963 року було підписано (приєднано) Україною: 24.04.63 (в складі СРСР). Дата ратифікації: 23.03.89 (ратифікована ВР СРСР) Набуття чинності: 27.05.89 Термін участі: необмежений

Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Під офіційним документом слід розуміти письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов`язує виникнення, зміну або припинення прав і обов`язків фізичних або юридичних осіб.

Консульська легалізація здійснюється уповноваженим працівником Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Представництв Міністерства закордонних справ на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України.

Легалізація документа в установленому порядку надає йому право на існування в міжнародному обігу.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

В роз`ясненні від 12.01.2011 Міністерства юстиції України щодо консульської легалізації документів зазначено, що документи, складені за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Документом, яким встановлено безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні" № 52/5від 18.10.2000 року із змінами та доповненнями. Тобто, для визнання шлюбу державою Україна, укладеного в іншій країні, з усіма правовими наслідками, шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 року.

22 грудня 2003 року для України набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів".

Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

У листі Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг відділу правової допомоги та легалізації документів Міністерства юстиції України від 23.06.2011 «Про особливості проставлення апостиля на документах, що видані нотаріусами та судами України зазначено, що слід звернути увагу, що апостиль на документі проставляється компетентним органом тієї держави, в якій документ був виданий чи складений. Тобто, якщо документ був виданий на території Португалії, то і апостиль проставляється компетентним органом Португалії. Лише після цього він буде дійсним на території України або на території іншої держави - учасниці Конвенції

Із аналізу наведених правових норм суд доходить висновку, що передумовою для визнання на території України шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , до 22.12.2003 була консульська легалізація свідоцтва про укладення шлюбу, виданим Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк, штату Нью-Йорк, США 28.04.1992р. №М92007717 а з 22.12.2003р. - проставлення апостилю.

Свідоцтво про укладення шлюбу, видане Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк, штату Нью-Йорк, США 28.04.1992р. №М92007717 було легалізовано в Україні шляхом проставлення апостилю 24 вересня 2018р. і лише після цієї дати стало дійсним на території України.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Членів сім`ї пов`язують взаємні права та обов`язки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення поняття сім`ї.

У статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Спірний об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_2 24.12.2007 р. на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. та зареєстровано в реєстрі за №2498.

24.12.2007 р. між ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» було укладено кредитний договір №17/2007/3438Фжр на суму 126226 доларів США 76 центів на строк до 10.12.2027р. з цільове використанням кредиту: «проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24.12.2007, що укладений між позичальником - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , згідно якого позичальник придбаває у власність нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

У якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором 17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р. між ОСОБА_2 (іпотекодавцем) та ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «НАДРА» (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір, посвідчений 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500.

При укладені договору іпотеки ОСОБА_2 надав приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. розписку наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , цим заявляю, що квартира АДРЕСА_1 , є моєю приватною власністю, придбана мною за власні кошти не перебуваючи у шлюбі, однією сім`єю з особою, з якою мав би право укласти шлюб не проживаю. Зміст ст. 64, 75 Сімейного кодексу України нотаріусом мені роз`яснено».

Досліджуючи у сукупності наявні у матеріалах справи докази, а, саме: Свідоцтво про укладення шлюбу, видане Бюро запису актів громадянського стану міського клерку міста Нью-Йорк, штату Нью-Йорк, США 28.04.1992р. №М92007717, апостиль на вказаному Свідоцтві про укладення шлюбу від 24.09.2018р., договір купівлі-продажу від 24.12.2007р., посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. та зареєстровано в реєстрі за №2498, кредитний договір №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р., іпотечний договір, посвідчений 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500 суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 укладав вищезазначені угоди щодо квартири АДРЕСА_1 , не перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 .

Також суд критично ставиться до визнання ОСОБА_2 позову так як таке визнання не відповідає його попередній поведінці у 2007 році і за всіма ознаками є суперечливою поведінкою.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд наголошує на тому, що згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Вочевидь дії ОСОБА_2 щодо визнання позову є результатом його недобросовісної поведінки як учасника ділового обороту, що порушує право добросовісного власника на мирне володіння належним йому майном та не узгоджується із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому на переконання суду зазначена поведінка ОСОБА_2 суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки.

За встановлених обставин справи, які свідчать про недобросовісність поведінки ОСОБА_2 суд розцінює поведінку ОСОБА_2 як контрагента за договором купівлі-продажу від 24.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2498, кредитним договором №17/2007/3438Фжр від 24.12.2007р., іпотечним договором, посвідченим 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. як спрямовану на створення штучних передумов для виникнення у ОСОБА_1 права власності на квартира АДРЕСА_1 , що не відповідає таким засадам цивільного законодавства як добросовісність та справедливість.

Також суд зазначає, що згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Із обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваних нею правочинів, а тому має довести наявність в неї законного інтересу та те, яким чином визнання недійсним правочинів призведе до відновлення її законного інтересу.

Правовим наслідком визнання недійсним договору відступлення права вимоги буде відновлення стану його сторін до моменту його укладення і таке повернення сторін до первісного стану має призвести до відновлення або можливості реалізації законного інтересу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17 зауважив, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Окремо суд зазначає, що в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно презумпції добросовісності іпотекодержателя колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11 березня 2020 року у справі No 904/5903/18 та від 26 червня 2018 року у справі No 910/19633/17 і вказати, що якщо на момент укладення договору іпотеки власником майна переданого в іпотеку згідно даних реєстру речових прав на нерухомість був іпотекодавець, іпотекодержатель покладався на відповідні дані і обставин щодо його недобросовісності при укладені такого договору суди не встановили, підстави для визнання недійсним договору іпотеки відсутні.

Суд звертає увагу на те, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, який набрав чинності 30 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Верховний Суд Прецедентний характер рішень ЄСПЛ потребує ретельного аналізу національного законодавства щодо його узгодженості з правовою позицією Суду в процесуальних питаннях. Конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie), заява № 6694/74, від 13 травня 1980) Верховний Суд Стаття 13. Право на ефективний засіб юридичного захисту Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права. «Право на захист особа здійснює на свій розсуд» (стаття 20 ЦК).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 у справі N 372/266/15-ц (провадження No 14-396цс19) вказано, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право. Отже заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.02.2021р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439 та застосування наслідків недійсності цього правочину шляхом застосування двосторонньої реституції, витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 частки квартири АДРЕСА_1 ., позивачкою ОСОБА_1 вибрано неефективний спосіб захисту права.

Стосовно заяв представника ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» О.М. Дорошенко та представника ОСОБА_3 адвоката Приймачука С.І. про застосування позовної давності суд відмовляє в їх задоволені у зв`язку з тим, що строк позовної давності застосовується судом лише у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В даному випадку, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведеності вищезазначені заяви про застосування строку позовної давності судом не розглядаються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 15,16,203,215,217,263 ЦК України, ст.ст. 3,21,60 СК України, ст.ст. 12,13,82,133,137,141,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в повному обсязі в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «2Х2 ФІНАНС», ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого 24.12.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. за реєстровим №2500, який укладено між Акціонерним товариством Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.02.2021р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за №439 та застосування наслідків недійсності цього правочину шляхом застосування двосторонньої реституції;

- визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) права на частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 частки квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2024 року.

Суддя