Рішення

від 06.11.2024 по справі 403/393/24

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/393/24 провадження № 2/403/322/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Старовойтова О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника органу опіки та піклування Устинівської селищної ради Оковитої В.В., представника Служби у справах дітей Устинівської селищної ради Чернявської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Устинівської селищної ради, орган опіки та піклування Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення останньої батьківських прав стосовно їх малолітньої дитини- дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна вимога обгрунтована тим, що під час спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу у сторін по справі народилась дочка ОСОБА_3 , вихованням якої сторони спочатку займались спільно. Разом з тим, з початку 2021 року відносини в родині погіршились, відповідач почала вживати спиртні напої та весь свій вільний час приділяти друзям, що призвело до зміни позивачем свого місця проживання. В подальшому відповідач неналежно виконувала свої батьківські обовязки стосовно дочки у звязку з чим притягувалась до адміністративної відповідальності, та, не зважаючи на застосовані до неї превентивні заходи, не змінила своєї поведінки. Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2023 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 були визначено разом із позивачем, як батьком, за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що на даний час відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків по вихованню, забезпеченню фізичного, духовного та морального розвитку дочки ОСОБА_3 , передбаченимист.150 СК України, позивач відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України вважає наявними підстави для позбавлення її батьківських прав стосовно останньої.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач та його представник підтримали позов та прохали його задоволити. Додатково надали пояснення про те, що відповідач ОСОБА_2 не може повноцінно виховувати малолітню дочку через систематичне вживання нею спиртних напоїв, внаслідок чого дитина залишається без необхідного догляду. Відповідач не надає жодної матеріальної підтримки у забезпеченні базових потреб дитини в одязі, продуктах харчування, не приймає участі в її навчанні. Після визначення місця проживання дитини разом з позивачем, відповідач жодного разу не зявлялася з метою відвідування дитини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні по розгляду справи по суті не заперечувала проти задоволення позову та позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 .. Суду пояснила, що вона має спільну з позивачем дочку, яка на даний час проживає разом з останнім, як батьком, та знаходиться на його повному утриманні. Участі у матеріальному забезпеченні дитини вона взагалі не приймає. Визнала відсутність з її боку участі у житті дитини, починаючи з 1-го класу її навчання у школі. Також підтвердила суду обставину частого вживання нею спиртних напоїв та відсутність наміру пройти лікування від алкогольної залежності, оскільки не розуміє для чого це їй потрібно, а також не відвідування дочки за місцем її проживання з батьком. Зазначила, що не має бажання піклуватись про дочку, оскільки в неї своє життя, а в дитини своє.

Представник служби у справах дітей Устинівської селищної ради в судовому засіданні по розгляду справи по суті прохала суд задоволити позов з огляду на ухилення відповідача ОСОБА_2 від догляду та утримання своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 з метою захисту прав дитини.

Представник органу опіки та піклування Устинівської селищної ради в судовому засіданні вважала за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , як таке, що відповідатиме інтересам дитини.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 ЦПК України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, службу у справах дітей та орган опіки та піклування Устинівської селищної ради Кіровоградської області (а.с.46-48).

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про позбавлення її батьківських прав та постановлено продовжити розгляд справи у підготовчому засіданні згідно положень ч.2 ст.197 ЦПК України (а.с.103-104).

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року про закриття підготовчого провадження цивільну справу було призначено до судового розгляду по суті (а.с.105-106).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та представників третіх осіб, показання малолітньої ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження, де в рядку батько зазначено « ОСОБА_1 », а в рядку мати - « ОСОБА_2 » (а.с.25).

Адресою зареєстрованого місця проживання позивача по справі з 27 березня 2023 року є АДРЕСА_1 (а.с.19).

На час розгляду справи позивач ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року перебуває на військовій службі по мобілізації, що підтверджується копією належного йому військового квитка серія НОМЕР_1 (а.с.26-29).

Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2023 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-17).

З 05 квітня 2024 року малолітня ОСОБА_3 перебувала на обліку служби у справах дітей Устинівської селищної ради у звязку з неналежним виконанням батьківських обовязків ОСОБА_2 (а.с.129).

Згідно наказу директора Центру надання соціальних послуг Устинівської селищної ради №6-соц від 09 квітня 2024 року сімя ОСОБА_2 з 09 квітня 2024 року перебуває під соціальним супроводом (а.с.130).

За результатами оцінки потреб сімї ОСОБА_2 , що проводилась за період з 01 квітня по 05 квітня 2024 року, встановлені чинники, що спричинили складі життєві обставини, зокрема, не працевлаштованість матері ОСОБА_2 та її нездатність забезпечувати потреби дитини, існування зазначеної проблеми декілька років (а.с.131-132).

Згідно акту обстеження умов проживання, складеного 10 квітня 2024 року комісією у складі: начальника ССД Устинівської селищної ради Басай А.М., завідуючої відділенням ЦНСП ОСОБА_4 та інспектором СЮП ОСОБА_5 в житлі, розташованому по АДРЕСА_2 , де проживають (мають постійне місце реєстрації) ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , виявлені наступні умови проживання: в будинку брудно, речі розкидані, брудна постільна білизна, посуд не митий, не має готової їжі, неприємний запах. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: дитина має окреме спальне місце, брудний одяг та неохайний вигляд (а.с.133).

10 червня 2024 року комісією у складі: начальника ССД Устинівської селищної ради Басай А.М., завідуючої відділенням ЦНСП ОСОБА_4 та інспектором СЮП ОСОБА_5 проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , за результатами якої було складено відповідний акт та зроблено висновок про негайне передання дитини батьку з огляду на визначений рівень безпеки для дитини як «небезпечно» (а.с.134-138). Зі змісту акту комісією було встановлено: 1) наявність в дитини зовнішніх ознак недогляду чи занедбаності: низький рівень гігієни, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, дитина одягнута в брудний одяг; 2) перебування дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного спяніння, перебування батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною (матері) у невідкладному стані, що є прямою загрозою її життю та здоровю або їх оточенню; наявність ознак незабезпечення дитини належним харчуванням та доглядом, який відповідає віку та сезону; непристосованість помешкання, в якому проживає дитина, для її проживання (перебуває в антисанітарному стані). Вказаний акт містить підпис ОСОБА_2 про її ознайомлення з результатами оцінки рівня безпеки дитини.

10 квітня 2024 року за заявою батька дитини ОСОБА_1 малолітню ОСОБА_3 для тимчасового влаштування було передано гр-нці ОСОБА_7 , що підтверджується відповідним актом та заявою останньої (а.с.139, 140).

Станом на 05 листопада 2024 року малолітня ОСОБА_3 навчається в 7-Б класі Олександрівської філії КЗ «Олександрівський ліцей №1» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, де завжди має охайний вигляд та все необхідне для навчання приладдя. Батько ОСОБА_1 відповідально ставиться до своїх батьківських обовязків, підтримує постійний звязок з класним керівником. Мати школу не відвідує (а.с.153-154).

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 23 травня 2024 року №185, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дочки ОСОБА_3 (а.с.21-23).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, на виконання вимог ст.12 Конвенції про права дитини, в порядку ч.1 ст.171 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ч.1 ст.232 ЦПК України була заслухана дочка сторін по справі - малолітня ОСОБА_3 , яка надала суду показання з приводу позбавлення її матері батьківських прав.

Так, малолітня ОСОБА_3 суду показала, що вона на даний час проживає в житловому будинку в смт.Олександрівка разом з батьком ОСОБА_1 який готує їжу, прибирає, купує їй одяг та інші необхідні речі. Мама ОСОБА_8 не цікавиться її життям, не приїжджає до неї та не телефонує. За час спільного проживання з мамою остання часто вживала алкогольні напої, не допомагала їй з навчанням, не купувала одягу та продуктів харчування, не дарувала подарунків на день народження. В цей час вона часто залишалась без догляду. У випадку хвороби саме тато купував їй необхідні ліки, а мама не вживала жодних заходів з приводу цього. Проживаючи з татом відчуває себе набагато краще. Повертатися до мами та жити з нею не хоче.

Суд відхиляє та не приймає до уваги при розгляді цивільної справи додані до позовної заяви копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_9 , оскільки всупереч вимогам ст.77 ЦПК України позивачем та його представником не доведено того, що зазначений документ містить інформацію, що входить до предмета доказування по справі та перебуває у логічному та послідовному взаємозвязку з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4ст.265 ЦПК Українита даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.165 Сімейного кодексу України(далі -СК України) право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сімї якої проживає дитина, заклад охорони здоровя, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом по справі встановлено, що позивач по справі, будучи батьком малолітньої ОСОБА_3 , має право на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ч.4ст.155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1ст.164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона,він,зокрема, ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч.1 ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ч.4ст.10 ЦПК Українисуд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.п.47-49 рішення від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручання у права, гарантованіст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на повагу до приватного і сімейного життя). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п.2 ст.8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як того вимагає ст.8. Також Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних звязків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у п.54 рішення від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява №31111/04) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобовязані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються ст.ст.151,153,157, 158,159 СК України, якими передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів, вбачається, що участь відповідача, як матері, у вихованні дочки ОСОБА_3 дійсно була недостатньою, її поведінка свідчить про нерозуміння нею обовязку піклуватись про свою дитину, брати участь у їх вихованні та утриманні, підтверджує не бажання відповідача приймати участь у житті дитини, здійснювати забезпечення її всім необхідним.

Згідно вимог ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих позивачем доказів, суд відповідно до ст.89 ЦПК Україниоцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про правомірність втручання у право відповідача ОСОБА_10 на повагу до її сімейного життя, гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою охоплюється і питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з того, що таке втручання не становитиме порушення ст.8 Конвенції у випадку, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи декільком цілям, визначеним в п.2 даної статті, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей (п.50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України).

Приймаючи до уваги особливості правовідносин, що склались між сторонами,суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормамиСК України, зокрема, відповідно до п.2 ч.1ст.164 СК Українибатьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Досліджуючи питання про відповідність втручання у право відповідача «цілям», зазначеним в п.2 ст.8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоровя чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд вважає, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини відповідача - малолітньої ОСОБА_3 , а тому має законну мету у розмінні п.2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», судом були досліджені надані позивачем докази на предмет їх достатності та обґрунтованості, виходячи із того, що поняття «ухилення від виконання обовязків по вихованню дитини» є оціночним поняттям і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку.

За змістом ч.ч.2, 3 та 4 ст.150 СК України батьки зобовязані: піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

Натомість дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , починаючи з часу навчання дитини в 1-му класі (з 2018 року), не приймала достатньої участі у вихованні своєї дочки ОСОБА_3 , не здійснювала її матеріальне забезпечення, не цікавилась станом її здоровя, інтересами та потребами.

В даній конкретній ситуації судом також враховується, що держава має позитивний обовязок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння воззєднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (п.52 рішення Європейського суду у справі «Савіни проти України»). Разом з тим, реалізація державою зазначених обовязків вимагає від відповідача ОСОБА_2 активних дій, які б свідчили про її бажання скористатись такою допомогою держави.

Натомість судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 жодного разу не звернулась до уповноважених державних органів з метою надання їй сприяння у реалізації своїх батьківських обовязків та не вчиняла дій, спрямованих на поліпшення відносин між нею та її малолітньою дочкою, в тому числі і за час проживання останньої разом з батьком, що було безпосередньо підтверджено дитиною в судовому засіданні.

Під час судового провадження відповідач ОСОБА_2 безпосередньо підтвердила суду обставини вживання нею спиртних напоїв та відсутності бажання пройти курс лікування від алкогольної залежності, пріоритетність для неї придбання за наявні в її розпорядженні грошові кошти спиртного, а не якоїсь речі для малолітньої дочки, а також відсутність пошуку з її боку постійної роботи з метою отримання систематичного доходу для забезпечення потреб своєї дитини, та участі у вихованні дитини, що також оцінюється судом як один із проявів байдужого ставлення відповідача, як матері, до подальшої долі її малолітньої дочки ОСОБА_3 , відсутність у неї наміру брати участь у її житті та не бажання змінювати свою поведінку заради дитини.

Наведене в своїй сукупності, на думку суду, свідчить про ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обовязків, свідоме нехтування ними та не бажання їх виконувати, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Також під час розгляду справи по суті судом було зясовано, що дочка відповідача по справі не пізніше як з 2022 року проживає окремо від відповідача разом з батьком - позивачем по справі ОСОБА_1 , а тому в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у відповідача, як матері, оскільки вона не проживає разом із нею протягом тривалого часу. Крім того, даний захід не виключає можливості побачення відповідача зі своєю малолітньою дочкою та спілкування з нею за наявності у неї такого наміру.

Тобто в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію у відносинах між матірю та її малолітньою дочкою ОСОБА_3 ..

Крім того, суд звертає увагу, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки та ставлення до дітей на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченомуст.169 СК України.

Відповідно дост.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами доказування, як письмові докази та показання свідків.

За змістом ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ч.1ст.95 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.77, ч.1 ст.78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги вимоги закону, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позивач по справі надав суду належні та переконливі докази того, що відповідач ОСОБА_8 свідомо нехтує своїми батьківськими обовязками та довів її винну поведінку щодо умисного ухилення від участі в забезпеченні фізичного, духовного та морального розвитку малолітньої дочки ОСОБА_3 ..

За вказаних обставин, позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оскільки відповідач, як їх матір, тривалий час не піклується про неї, тобто не забезпечує її особистих прав та інтересів; не створює для дитини всіх необхідних побутових умов; не здійснює її виховання; не забезпечує підготовки до самостійного життя; не забезпечує необхідним харчування, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток та духовний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умов для отримання нею освіти.

Подібна поведінка відповідача свідчить про її байдуже ставлення як до юридичного обовязку, так і до природної потреби піклуватися про свою дитину, нерозуміння нею необхідності брати участь у її вихованні та утриманні, що, як наслідок оцінюється судом як небажання відповідача приймати участь у житті малолітньої дочки ОСОБА_3 , здійснювати забезпечення її всім необхідним для нормальної життєдіяльності та розвитку.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19.

Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідача, яка фактично самоусунулася (ухилилась) від виховання своєї дитини, позбавляє її можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).

З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача ОСОБА_2 , як матері малолітньої ОСОБА_3 , крайнього заходу впливу, передбаченогост.164 СК України, у виді позбавлення її батьківських прав стосовно неї, як дитини, що, виходячи із дійсних правовідносин сторін та добровільної позиції відповідача, яка не бажає приймати в будь-якій формі участі у житті своєї дитини, не суперечить ст.9 Конвенції про права дитини та ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у звязку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3ст.166 СК Україниособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Отже, вирішення судом питання про стягнення аліментів з особи, стосовно якої ухвалене рішення про позбавлення батьківських прав, має імперативний характер та не залежить від змісту поданого до суду позову, тобто не охоплюється принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченим ст.13 ЦПК України.

Відповідно до ч.1ст.180 СК Українибатьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина

Відповідно до ч.2ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.183 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня предявлення позову.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач по справі ОСОБА_2 є фізичною особою працездатного віку; належних доказів на підтвердження стану здоров`я, наявності аліментних та (або) грошових зобов`язань перед іншими особами, а також тяжкого матеріального становища, які б унеможливлювали чи істотно впливали на виконання нею обов`язку щодо утримання своєї рідної дочки, відповідачем суду надано не було, а тому суд, з урахуванням відсутності заяви позивача про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, приходить до висновку про спроможність відповідача брати участь в утриманні малолітньої ОСОБА_3 шляхом сплати аліментів в частині від її заробітку (доходу), а саме: в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), як платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 08 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності захисту інтересів дітей, що мають першочергове значення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.430 ЦПК Українисуд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (про позбавлення батьківських прав), за який ним був сплачений судовий збір в сумі 1211 грн. 60 коп. (а.с.1).

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК Українидо основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 зазначив про те, що він не бажає стягувати з відповідача ОСОБА_2 судові витрати у виді сплаченого ним судового збору. З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно дост.141 ЦПК України.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 накористь позивача ОСОБА_1 ,на утриманнядочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача, як платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 08 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1ст.430 ЦПК Українидопустити негайне виконання даного рішення суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого ним судового збору у сумі 1211 грн. 60 коп., відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Повне імя та найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Служба у справах дітей Устинівської селищної ради, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№2 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45076148.

Орган опіки та піклування Устинівської селищної ради, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№4 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04364549.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повне рішення суду складено 15 листопада 2024 року.

Суддя С.Ю.Атаманова