Ухвала

від 31.10.2024 по справі 367/10203/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/10203/24

Провадження №1-кс/367/1465/2024

УХВАЛА

Іменем України

31 жовтня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 23.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040002479, за ч. 3 ст. 197-1 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пії Миронівського району Київської області, громадянки України, фізичної особи - підприємця, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 23.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040002479, за ч. 3 ст. 197-1 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає про те, що слідчим відділенням відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040002479 від 23.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Вказує, що всупереч Конституції України та Земельного кодексу України ОСОБА_5 вчинила активні дії, спрямовані на самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, поза межами належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:048:0121. Так, ОСОБА_5 , будучи замовником нового будівництва, а саме 72-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3210900000:01:048:0121 (площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_3 ), 3210900000:01:048:0122 (площею 0,025 га, за адресою: АДРЕСА_3 ), 3210900000:01:048:0130 (площею 0,025 га, за адресою: АДРЕСА_4 ), 3210900000:01:048:0131 (площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_4 ), 3210900000:01:048:0099 (площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_4 ), які під час будівництва належали їй на праві приватної власності, у період часу з травня 2016 року по жовтень 2020 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше видачі сертифікату КС 122201012267 від 12.10.2020), всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи відповідного рішення органу місцевого самоврядування та за відсутності будь-якого правочину щодо земельної ділянки комунальної власності площею 0,0026 га, умисно, шляхом залучення підрядної організації, що має право на провадження господарської діяльності з будівельних робіт, здійснила будівництво частини заїзду в підземний паркінг будинку поза межами належної їй під час будівництва земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:048:0121 на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності Ірпінської міської територіальної громади Бучанського району Київської області площею 0,0026 га з метою її подальшого використання у власних потребах.

Таким чином, слідчий вказує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному будівництві споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, орган досудового розслідування вважає, що підозрювана ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування, тобто вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КГІК України.

Окрім того, підозрювана ОСОБА_5 , на думку слідчого, може вчинити ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КІІК України, а саме незаконно впливати на свідків, відомості про яких містяться у процесуальних документах та протоколах слідчих дій, копії яких їй було вручено разом з клопотання про застосування запобіжного заходу, у зв`язку з чим підозрювана може шляхом погроз, підкупу та залякування впливати на цих осіб і примушувати змінювані надані ними показання, або давати неправдиві показання, іншим чином незаконно на них впливати.

Таким чином, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання слідчий вказує, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому звернутися з клопотанням до слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, у зв`язку з тим, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила обрати відносно підозрюваної, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні слідчого.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 проти вимог клопотання заперечувала, просила слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання у зв`язку з необґрунтованістю підозри. До того ж, зазначила, що її підзахисна ОСОБА_5 не набула статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні, оскільки процедура повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, не була здійснена в порядку ст. 278 КПК України. Вказала, що 21.10.2024 слідчим було викликано ОСОБА_5 та допитано в якості свідка, у подальшому викликів до слідчого не було. 25.10.2024 за адресою місця проживання ОСОБА_5 близько 19.00 під`їхала група осіб, які оголосили повідомлення про підозру в присутності свідків. Звернула увагу суду, що диспозиція ч. 3 ст. 197-1 КК України передбачає самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, передбаченої в ч. 1 ст. 197-1 КК України. Також, зазначила, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Посилаючись на зазначені вище норми закону, захисник вважала, що строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчився у жовтні 2023 року. Стверджувала, що заявлені прокурором ризики не обґрунтовані належним чином.

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 підтримала доводи захисника та просила відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані прокурором під час судового засідання матеріали кримінального провадження, суд встановив такі обставини та дійшов такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 23.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України (кримінальному провадженні присвоєно № 12023111040002479), відносно того, що 22.08.2023 до ЧЧ ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, надійшла заява від ОСОБА_9 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , невідома особа здійснила самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

25.10.2024 старшим слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у вказаному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, яке цього ж дня о 19 год. 25 хв. у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . ОСОБА_5 відмовилася отримувати та ставити свій підпис у розписці за відсутності свого захисника. Вказана обставина також підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема, відеозаписом цієї процесуальної дії.

Запобіжні заходи є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).

Зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України вбачається, що запобіжні заходи можуть застосовуватись до особи, яка набула статусу підозрюваної або обвинуваченої у конкретному кримінальному провадженні.

У ч. 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Положення ч. 1 ст. 136 КПК України передбачають, що належним підтвердженням отримання особою процесуального документа або ознайомлення з його змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання такого процесуального документа, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі такого процесуального документа, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі такого процесуального документа або ознайомлення з його змістом.

Слідчим суддею також ураховується той факт, що обставини цього кримінального провадження не є такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК вказують на обов`язкову участь захисника.

До того ж, глава 22 КПК не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної в цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра», як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй злочину, правильність кваліфікації її дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваної, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_12 від 29.08.2023, ОСОБА_13 від 04.10.2023, ОСОБА_14 від 20.09.2024, приписом від 03.04.2019 №0304/1 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 07.03.2024 № СЕ-19/1П-24/14976-ЗТ, звітом про оцінку ГОВ «Експертна оцінка майнових прав», наказом начальника відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області № 55 від 03.04.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень № 0098-05-2016 від 13.05.2016, наданих ОСОБА_5 на забудову земельних ділянок загальною площею 0,3500 га в АДРЕСА_2 для проектування об`єкту «72-квартирний житловий будинок із вбудованими нежитловими приміщеннями», рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт КС № 083161441252 від 20.05,2016, актом № 03042019/1 від 03.04.2019 Інспекції ДАБК IMP Київської області, наказом ІДАБК ІМР від 04.04.2019 №121 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протоколом огляду місця події від 29.09.2023 за адресою: АДРЕСА_3 , листом КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» від 19.03.2019 № 17/19, заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «72-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями» за адресою: АДРЕСА_5 », актом готовності об`єкта «72-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями» за адресою: АДРЕСА_2 до експлуатації, наказом замовника будівництва ОСОБА_5 від 18.05.2016 про затвердження проектної документації на будівництво 72-кваргирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в АДРЕСА_6 .

При аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим тримання під вартою.

У відповідності до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цьогоКодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, прокурор послалась лише на стандартне посилання про можливість ухилення підозрюваної від слідства, що є явно недостатнім і не вказує на доведеність обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Слідчий та прокурор ні в клопотанні, ні в судовому засіданні не посилались на те, що підозрюваною вчинялись будь-які дії відносно переховування від органу досудового розслідування чи суду. Будь-яких доказів на підтвердження вчинення підозрюваною подібних дій слідчому судді не подавалось.

На противагу доводам клопотання підозрювана ОСОБА_5 зареєстрована та фактично проживає у Київській області, раніше не судима, прибула до слідчого для участі в допиті в статусі підозрюваної, що підтверджується копією протоколу про допит підозрюваного від 29.10.2024, долученого за клопотанням прокурора до матеріалів справи.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Матеріалами клопотання та кримінального провадження не доведено належними та допустимими доказами, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки не надано відповідних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 не з`являлася за викликами до слідчого/прокурора.

Відтак, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків, вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя вважає недоведеним ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз, підкупу та залякування, оскільки ні слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу до підозрюваної, ні прокурором в судовому засіданні взагалі не вказано жодних доводів, а тим паче обґрунтованих, якими б сторона обвинувачення могла мотивувати свої твердження про існування підстав вважати, що підозрювана має намір впливати на свідків.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятковоабстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, заміжня, працевлаштована, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-179, 184, 193, 194, 198, 370-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 23.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040002479, за ч. 3 ст. 197-1 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, що тримається під вартою, - протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Слідчий суддя: ОСОБА_1