Постанова

від 09.10.2024 по справі 371/458/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11348/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Справа № 371/458/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Капшук О.Л.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

встановив:

01 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Миронівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5100-65-VІІІ «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай)», яким вирішено:

1. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, площею 8,7345 га, кадастровий номер: 3222983400:02:008:0002, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

2. Розроблений проект землеустрою подати на затвердження на сесії Миронівської міської ради.

3. Надати дозвіл громадянці ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 8,7345 га, кадастровий номер: 3222983400:02:008:0002, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2024 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вказує, що висновок суду про підсудність даного спору господарському суду є помилковим і не відповідає положенням ГПК України, оскільки в даному випадку позивач - фізична особа оскаржує порушення речових прав на оренду земельної ділянки, який хоча і звертався як голова ФГ «Зеленьківська Нива», проте оскаржується фізичною особою, яка досі не зареєструвала своє речове право оренди на спірну земельну ділянку, отже до фермерського господарства «Зеленьківська Нива» не перейшло похідне речове право оренди, відповідно не є стороною у цьому спорі.

Стверджує, що дана справа відноситься до цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги спрямовані на встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер: 3222983400:02:008:0002 ОСОБА_1 та визначення повноважень ідентифікувати частину земельної ділянки, кадастровий номер: 3222983400:02:008:0002 для подальшого виділення у приватну власність фізичній особі ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Від представника Миронівської міської ради - Савенка В.М. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду, вказуючи на порушення його права як фізичної особи на оренду земельної ділянки, якого він набув на підставі наказу про надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 зазначений спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Отже, враховуючи обґрунтування позову в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, для ведення саме фермерського господарства; норми ГПК України та усталену судову практику, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей судовий спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що предметом позову є оспорення позивачем ОСОБА_1 законності прийнятого Миронівською міською радою рішення від 07 березня 2024 року № 5100-65-VІІІ, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3222983400:02:008:0002, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002.

Так, позивач вважав, що вказаним рішенням порушено його право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, яку йому було надано як фізичній особі в оренду для ведення фермерського господарства на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-5825/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, який є досі чинним, проте договір оренди так і не було укладено з ОСОБА_1 , тому виникла необхідність звернутись до Миронівської ОТГ з клопотанням про укладення договору оренди вказаної земельної ділянки.

Листом від 22.03.2024 року Миронівська міська рада повідомила, що рішення щодо укладення з ним договору оренди земельних ділянок не прийняте у зв`язку з ненабранням більшості голосів. Натомість оскаржуваним рішенням від 07 березня 2024 року спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 , зі зміною цільового призначення, проте позивач вважає вказане рішення протиправним та просить скасувати його.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

У статті 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 ЗК України, статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Отже, земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

Як передбачено частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначено, що: «земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що землю отримує фізична особа - засновник фермерського господарства, однак він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання».

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що в кожній окремій справі, від висновків у яких колегія суддів просила відступити, юрисдикція спору ставилася в залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин). Фактично визначення юрисдикції спору було поставлено в залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства, на підставі чого і подано позов. Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 зробила висновок, що: «спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

Встановивши, що спір виник з приводу користування земельною ділянкою з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим відмовив у відкритті провадження у справі, а доводи апеляційної скарги про те, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є безпідставними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що з позовом він звернувся до суду саме як фізична особа, а не від імені фермерського господарства «Зеленьківська Нива», оскільки вони не є такими, що мають вагоме значення у даному питанні, з огляду на те, що з цього питання у Верховного Суду склалася стала практика.

Так, у справі № 329/432/17 (постанова від 23 жовтня 2019 року) за позовом про визнання незаконною відмови відповідача у поновленні договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, в якій позивачем виступала фізична особа у спорі щодо користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, Верховний Суд прийшов до висновку, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви позивач додав копію клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок від 13.02.2024 (в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:008:0002), адресованого Миронівській міській раді. З клопотання вбачається, що позивач звертався як голова ФГ «Зеленьківська Нива». Клопотання обґрунтовував тими обставинами, що цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення фермерського господарства і для оренди цієї та інших земельних ділянок, отриманих на підставі наказів ГУ Держземагентства у Київській області, ним було створене ще одне ФГ «Зеленьківська Нива».

З викладеного вбачається, що позивач звернувся з клопотанням про укладання договору оренди землі саме як голова ФГ «Зеленьківська Нива».

Доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що він звертався до Миронівської міської ради із заявою про уточнення клопотання та просив вважати заявником саме його, ОСОБА_1 , як фізичну особу, а не фермерське господарство «Зеленьківська Нива», як юридичну особу, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки фактично позивач звертався в інтересах свого фермерського господарства «Зеленьківська Нива».

Тобто, з наведеного вбачається, що в будь-якому випадку, незалежно від того, чи зверталася з позовом фізична або юридична особа, спори щодо земель для ведення фермерського господарства вирішують господарські суди.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.