Ухвала

від 13.11.2024 по справі 200/7834/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 листопада 2024 року Справа №200/7834/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочна І. С., перевіривши матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість,

встановив:

11 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт», позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління ДПС у м. Києві:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 в частині застосування штрафу у сумі 459488 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 11 коп. за порушення граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних: №82351 від 01/02/22; №82353 від 04/02/22; №82352 від 02/02/22; № 82354 від 08/02/22; №82358 від 15/02/22; №82355 від 10/02/22; №82359 від 18/02/22; №82357 від 14/02/22; №82362 від 23/02/22; №82364 від 24/02/22; №82356 від 14/02/22; №82363 від 23/02/22; №82361 від 21/02/22; №2 від 12/08/22; №1615863 від 29/07/22; №1615950 від 27/07/22; №1615942 від 27/07/22; №1615856 від 29/07/22; №1615946 від 27/07/22; №1615959 від 29/07/22; №1002426 від 15/12/22; №7162 від 14/11/22; №141 від 31/03/23; № 2922 від 13/01/23; №1606 від 15/03/23; №1607 від 15/03/23; №1608 від 15/03/23; №1605 від 07/03/23; №324 від 31/08/23; №4415 від 23/11/23.

Право на звернення до суду та способи судового захисту гарантовано Конституцією України та статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно достатті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих до неї документів, суд констатує, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Щодо наданих доказів та дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суддя зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом із цим, суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суддя зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року у справі №380/7418/22.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства, а також містить окремі правила та положення для регулювання відносин із захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку.

Зокрема, у статті 56 Податкового кодексу України закріплено окремі положення щодо порядку та процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпунктів 56.17.1-56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Так, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, суддя зазначає, що для оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування відповідних грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження) встановлюється строк для його оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (зокрема, за днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).

Як вбачається з позовної заяви, 09 травня 2024 року позивачем через електронний кабінет подано скаргу (зареєстровано №18535 дата 09 травня 2024 року 04:05:52, реєстраційний індекс 18535/6) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 до Державної податкової служби України. Тобто, позивачем було використано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411.

Разом із цим, суддя зауважує, що копію зазначеної скарги до позовної заяви не додано, як і не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують розгляд Державною податковою службою України скарги позивача на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411, та отримання позивачем відповідного рішення за результатом такого розгляду.

Водночас, у позовній заяві представником позивача не наведено жодної позиції щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, відсутність зазначених вище доказів унеможливлює точно встановити зазначені у позовній заяві обставини щодо використання позивачем права досудового порядку вирішення спору, що, в свою чергу, перешкоджає встановленню конкретної дати, з якої починається перебіг строку звернення до суду, та вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Крім того, частинами першою-другою статті 2 КАС України гарантовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено у позовній заяві, 07 листопада 2024 року позивачем через електронний кабінет подано запит (зареєстровано №2112 дата 07 листопада 2024 року 12:11:57, реєстраційний індекс 2112/зпі) до Державної податкової служби України про надання рішення про розгляд скарги. Проте, копію такого запиту та відповіді на нього до позовної заяви не долучено.

Крім того, жодних пояснень щодо неможливості надання позивачем до суду будь-яких доказів позовна заява не містить.

Отже, оскільки з доданих до позовної заяви документів судом не вбачається, що представником позивача долучено докази, які підтверджують факт звернення та розгляду Державною податковою службою України скарги позивача (зареєстровано №18535 дата 09 травня 2024 року 04:05:52, реєстраційний індекс 18535/6) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411, позивачу необхідно надати суду копію зазначеної скарги та докази на підтвердження розгляду Державною податковою службою України такої скарги, копію запита (зареєстровано №2112 дата 07 листопада 2024 року 12:11:57, реєстраційний індекс 2112/зпі) до Державної податкової служби України про надання рішення про розгляд скарги та відповідь на такий запит, або зазначити причини неможливості надання таких доказів.

Частиною другою статті 79 КАС України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Суддею встановлено, що у позовних вимогах представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 в частині застосування штрафу у сумі 459488 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 11 коп. за порушення граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних: №82351 від 01/02/22; №82353 від 04/02/22; №82352 від 02/02/22; № 82354 від 08/02/22; №82358 від 15/02/22; №82355 від 10/02/22; №82359 від 18/02/22; №82357 від 14/02/22; №82362 від 23/02/22; №82364 від 24/02/22; №82356 від 14/02/22; №82363 від 23/02/22; №82361 від 21/02/22; №2 від 12/08/22; №1615863 від 29/07/22; №1615950 від 27/07/22; №1615942 від 27/07/22; №1615856 від 29/07/22; №1615946 від 27/07/22; №1615959 від 29/07/22; №1002426 від 15/12/22; №7162 від 14/11/22; №141 від 31/03/23; № 2922 від 13/01/23; №1606 від 15/03/23; №1607 від 15/03/23; №1608 від 15/03/23; №1605 від 07/03/23; №324 від 31/08/23; №4415 від 23/11/23.

Разом із цим, представник позивача не надає копії податкових накладних: №82351 від 01/02/22; №82353 від 04/02/22; №82352 від 02/02/22; № 82354 від 08/02/22; №82358 від 15/02/22; №82355 від 10/02/22; №82359 від 18/02/22; №82357 від 14/02/22; №82362 від 23/02/22; №82364 від 24/02/22; №82356 від 14/02/22; №82363 від 23/02/22; №82361 від 21/02/22; №2 від 12/08/22; №1615863 від 29/07/22; №1615950 від 27/07/22; №1615942 від 27/07/22; №1615856 від 29/07/22; №1615946 від 27/07/22; №1615959 від 29/07/22; №1002426 від 15/12/22; №7162 від 14/11/22; №141 від 31/03/23; № 2922 від 13/01/23; №1606 від 15/03/23; №1607 від 15/03/23; №1608 від 15/03/23; №1605 від 07/03/23; №324 від 31/08/23; №4415 від 23/11/23, та первинні документи, на підставі яких такі податкові накладні було створено, що суперечить вимогам КАС України.

Крім того, суддею встановлено, що у позовній заяві представник позивача посилається на дані з електронного кабінету, як на докази по справі, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Водночас, долучає до позовної заяви лише скрін-копії екрану цифрового пристрою, які не є документами, а лише формою фіксування електронного доказу.

Суддя враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" заява № 11681/85).

Також, відповідно до частин першої-п`ятої статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, позивач (його представник) повинен надати до суду всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази представник позивача може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), або зазначити причини неможливості надання таких доказів.

Крім того, в порядку статті 160 КАС України, позивач при зверненні до суду має навести обґрунтований розрахунок сум, що оскаржуються. Разом з тим, позовна заява містить лише числове виокремлення суми, що визнається, та суми, що оскаржується в частині, без наведення пояснення та розрахунків викладеного твердження.

Викладене є недоліком позовної заяви.

Щодо питання сплати судового збору.

Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Після вивчення матеріалів позовної заяви, суддею встановлено, що позивачем додано до позовної заяви додано квитанцію про сплату №LSZZ-5UQU-SUDE від 08 листопада 2024 року, як доказ сплати судового збору за подання позову до суду у розмірі 4594,88 грн.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону 3674-VI розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX, розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 3028,00 грн.

Так, позивачем заявлено вимогу майнового характеру, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 в частині застосування штрафу у сумі 459488 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 11 коп.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, даний адміністративний позов сформований представником позивача в системі «Електронний суд», тобто поданий в електронній формі.

Таким чином, під час подання позову позивач мав сплатити судовий збір за адміністративний позов майнового характеру 5513,86 грн. (459488,11 грн. * 1,5% : 100% = 6892,32 грн.; 6892,32 грн. * 0,8 = 5513,86 грн.).

Отже, позивачу необхідно доплатити суму судового збору у розмірі 918 грн. 98 коп. (5513,86 грн. 4594,88 грн. = 918,98 грн.).

Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- документа про доплату судового збору в сумі 918 грн. 98 коп. за наступними реквізитами: Р/р UA308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), МФО 899998, кодкласифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податківфізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд(назва суду, де розглядається справа).

Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду належним чином завірені:

- копії скарги (зареєстровано №18535 дата 09 травня 2024 року 04:05:52, реєстраційний індекс 18535/6) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411, та докази на підтвердження розгляду Державною податковою службою України такої скарги, або зазначити причини неможливості надання таких доказів;

- копії запита (зареєстровано №2112 дата 07 листопада 2024 року 12:11:57, реєстраційний індекс 2112/зпі) до Державної податкової служби України про надання рішення про розгляд скарги, та відповідь на такий запит, або зазначити причини неможливості надання таких доказів;

- всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), зокрема, копії податкових накладних: №82351 від 01/02/22; №82353 від 04/02/22; №82352 від 02/02/22; № 82354 від 08/02/22; №82358 від 15/02/22; №82355 від 10/02/22; №82359 від 18/02/22; №82357 від 14/02/22; №82362 від 23/02/22; №82364 від 24/02/22; №82356 від 14/02/22; №82363 від 23/02/22; №82361 від 21/02/22; №2 від 12/08/22; №1615863 від 29/07/22; №1615950 від 27/07/22; №1615942 від 27/07/22; №1615856 від 29/07/22; №1615946 від 27/07/22; №1615959 від 29/07/22; №1002426 від 15/12/22; №7162 від 14/11/22; №141 від 31/03/23; № 2922 від 13/01/23; №1606 від 15/03/23; №1607 від 15/03/23; №1608 від 15/03/23; №1605 від 07/03/23; №324 від 31/08/23; №4415 від 23/11/23, та первинні документи, на підставі яких такі податкові накладні було створено, дані з електронного кабінету позивача, або зазначити причини неможливості надання таких доказів;

- документа про доплату судового збору в сумі 918 грн. 98 коп.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

4. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

5. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

6. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.С. Молочна