Рішення

від 08.11.2024 по справі 240/34439/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/34439/23

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради щодо відмови у наданні статусу особи загиблого (померлого), передбаченого ч. 2 ст. 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправною;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради встановити відносно неї статусу особи на яку поширюється чинність ч. 2 ст. 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , який був інвалідом війни 2-ї групи. Зазначає, що у зв`язку зі смертю чоловіка вона звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій просила на підставі ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» видати їй посвідчення члена сім`ї загиблого, померлого ветерана війни, однак отримала відмову. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та незаконною, яка порушує її право на соціальний захист та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого, померлого ветерана війни і відповідно, пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи).

Відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Вказує, що до управління звернулася дружина померлого ветерана війни, ОСОБА_1 , щодо встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як дружині померлої особи з інвалідністю внаслідок війни II групи - ОСОБА_2 .

З метою вирішення питання щодо встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни заявниці управління 25.04.2023 року надіслало лист до 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для отримання висновку про причинний зв`язок смерті її чоловіка, ОСОБА_2 , із травмою (пораненням, контузією, каліцтвом) або захворюванням отриманим під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В червні 2023 року до управління від 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України надійшло роз`яснення, в якому сказано, що причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням, яке послужило причиною смерті, згідно довідки про причину смерті (кахексія, пролежні, зупинка дихання) та травмою (пораненням, контузією), одержаними під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №510 від 05.03.2013 року) немає. Також вказано, що відповідно до вимог глави 21 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (зі змінами), встановити причинний зв`язок поранення (контузії) та причини смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 з виконанням обов?язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії не представляється можливим. Враховуючи вищевказане ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як дружині померлої особи з інвалідністю внаслідок війни II групи - ОСОБА_2 .

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання статусу сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни відповідно до ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звернулася до Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради, де отримала роз`яснення, що необхідно для отримання такого статусу звернутися до військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для встановлення причинно-наслідкового у зв`язку з настанням смерті (27.02.2023) чоловіка ОСОБА_2 та отриманим ним пораненням, контузією, під час виконання військового обов`язку.

У червні 2023 року позивач звернулася до 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України з медичними документами, а також іншими документи, які підтверджували отримання її чоловіком під час проходження військової служби поранення та контузію внаслідок чого він перебував при житті на групі інвалідності.

27 червня 2023 року позивач отримала з 11 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) Міністерства оборони України роз`яснення, що причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням, яке послужило причиною смерті, згідно довідки про причину смерті (кахексія, пролежні, зупинка дихання) та пораненням (контузією), одержаним її чоловіком під час виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії - немає. Другим абзацом цього роз`яснення зазначено, що причинно - наслідкового зв`язку не можливо встановити.

У зв`язку з чим, позивач звернулася з таким питанням до Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК), яка 31.10.2023 року надіслала витяг з протоколу засідання штатної Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №3800 від 28.10.2023 відповідно до якого захворювання рядового у відставці ОСОБА_2 , 1963 року народження «Зупинка дихання. Пролежні Кахексія», яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується картою смерті від 27.02.2023 року хоспісу святої Анни Карітас єпархії м. Кендзежин-Козле Республіки Польща, скороченим свідоцтвом про смерть відділу запису актів цивільного стану м.Кендзежин- Козле Опольського воєводства Республіки Польща від 27.02.2023, військово-обліковими та медичними документами - захворювання та причина смерті, не пов`язані з проходженням військової служби.

У листопаді 2023 року позивач повторно звернулася до Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого), відповідно до ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте у наданні такого статусу відмовлено, в зв`язку з тим, що відповідно до роз`яснення ВЛК не можливо встановити причинний зв`язок між пораненням, контузією внаслідок, яких її чоловік знаходився на групі інвалідності та мав статус інваліда війни та настанням його смерті.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22.10.1993 №3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХII).

В преамбулі до Закону України №3551-ХІІ зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі статтею 4 Закону №3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Частиною першою статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

З огляду на зазначену правову норму обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є, зокрема, наявність отримання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Як вбачається з матеріалів справи, статус ОСОБА_2 як учасника бойових дій підтверджується довідкою №Г/95 від 28.03.2013, фотокопією з картки ветерана війни, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2 , копією посвідчення інваліда війни 2 групи, в тому числі довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 .

Крім того, з 13.12.2017 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності довічно внаслідок поранення, контузії, захворювання ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 26.12.2017 серія 12 ААБ №025959.

Таким чином, чоловік позивача за життя був особою, яка належала до осіб з інвалідністю внаслідок війни, внаслідок поранення, контузії, одержаних в період проходження військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Відповідно до статті 4 Закону України №3551-XII в редакції з 22.10.1993 до 20.01.2018 до ветеранів війни належали: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. У зазначену статтю були внесені зміни, а саме з 20.01.2018 по теперішній час зазначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни, тобто статус інвалід війни був прирівняний до статусу - особи з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас згідно зі статтею 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах.

Поширення чинності Закону №3551-XII на членів сім`ї загиблої (померлої) особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни - інвалідів війни.

Пункт 2 статті 10 Закону №3551-XII визначає, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі Положення) особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, зокрема, що «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина..

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого, померлого ветерана війни необхідна наявність наступних обставин:

-наявність у померлого чоловіка статусу, зокрема, інвалід війни;

-визнання померлого чоловіка за життя інвалідом війни, внаслідок поранення одержаного в період проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №520/2798/19 та в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішення даного спору.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що на дружину померлого ОСОБА_2 , особи з інвалідністю ІІ групи, який за життя користувався пільгами, встановленими для інвалідів війни, поширюється пункт 2 статті 10 Закону №3551-XII.

Посилання відповідача на обов`язок наявності у позивача доказів причинно-наслідкового зв`язку між смертю померлого та його захворюванням, одержаним в період проходження військової служби, суд визнає безпідставним, оскільки пункт 2 статті 10 Закону №3551-XII, який поширюється на позивача, не містить вимоги доказування вищезазначеного зв`язку.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до наявного посвідчення був інвалідом ІІ групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до вимог пункту 2 статті 10 Закону №3551-XII має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та отримання відповідного посвідчення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХII, видачі відповідного посвідчення та зобов`язання відповідача встановити такий статус та видати відповідне посвідчення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 42103456) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати їй посвідчення встановленого зразка.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Богунського району Житомирської міської ради судові витрати у сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2024 року.

Суддя Р.М.Шимонович