Рішення

від 08.11.2024 по справі 280/7461/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2024 року Справа № 280/7461/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати рішення суб`єкта владних повноважень - Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вільнянської міської ради і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) задля визначення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

13 серпня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

14 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій було уточнено позовні вимоги та викладено в наступній редакції:

- визнати неправомірною відмову комісії Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області з питань захисту прав дитини у прийнятті та винесенні рішення щодо встановлення запропонованих ОСОБА_1 способів участі у вихованні та графіка спілкування з малолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- надіслати справу на новий розгляд до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області щодо способів участі Позивачки у вихованні та спілкуванні з дитиною;

- зобов`язати Виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізької області видати рішення щодо визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні її малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запропонованого ОСОБА_1 графіку спілкування, та складене на основі проведеної діяльності Органу опіки та піклування Вільнянської міської ради Запорізької області з дотриманням пункту 73 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 щодо "Питань діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", та з урахуванням статей 153, 157 Сімейного Кодексу України та норм статті 15 Закону України «Про охорону дитинства».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що за рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.11.2021 по справі № 314/517/20 визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_3 , за місцем його проживання (перебування). Позивачка є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 . Рішення першої інстанції було оскаржено до апеляційної та касаційної інстанції. Так, у травні 2022 року до Верховного Суду (Касаційного цивільного суду) подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області та Постанову Запорізького апеляційного суду по справі № 314/314/1736/17. Касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Однак по даній справі є окрема думка судді Верховного Суду. Позивачка звертає особливу увагу на поведінку батька - ОСОБА_3 , який через чотири місяці після пред`явлення позову по справі № 314/517/20 щодо визначення місця проживання дитини, незважаючи на погоджену сторонами домовленість, щодо проживання дитини з матір`ю та визначений органом опіки та піклування графік побачення батька з дитиною, відібрав дитину від матері, змінив місце проживання та відповідно звичний життєвий режим дитини. Після того, як ОСОБА_3 забрав дитину до себе, він повністю припинив спілкування з Позивачкою - заблокував її номер, що унеможливлює телефонні дзвінки, смс повідомлення. Та заблокував її у всіх месенджерах та додатках, таких як Viber та Telegram. Тобто своїми діями ОСОБА_3 навмисно створив перешкоди у спілкуванні матері із дитиною. Загальновідомим є факт того, що 24.02.2022 почалося повномасштабне військове вторгнення російської федерації на територію України, тому вирішуючи питання про виїзд за межі України, Позивачка запропонувала ОСОБА_3 вивезти сина ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю за межі України, однак він відмовився від пропозиції, зіславшись на те, що дитина залишиться з ним. Оскільки ОСОБА_3 припинив спілкування з Позивачем та не надав інформацію щодо місця проживання та перебування дитини, ОСОБА_2, Позивачка звернулася до виконавчого комітету Вільнянської міської ради. Згідно відповіді № П(02-04-55/22) від 24.03.2022 Позивачу було повідомлено, що з метою забезпечення можливої евакуації дитини у разі необхідності 16 березня 2022 року виконком Вільнянської міської ради на підставі заяви батька ОСОБА_3 погодив виїзд за межі України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. у супроводі тітки ОСОБА_5 . Позивачка, вживаючи дії щодо розшуку дитини, також зверталась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції. Також, вона неодноразово направляла звернення до служби у справах дітей Вільнянської міської ради. Згідно відповіді Міністерства юстиції про правові аспекти міжнародного викрадення дітей, слід зауважити, що Позивачка розшукувала сина в тому числі і через Інтерпол, оскільки що батько дитини дозволив виїхати дитині з України зі своєю рідною сестрою, не узгодив дане питання з матір`ю дитини, не проінформував її про місце знаходиться дитини. Тобто таким чином батько - ОСОБА_3 свідомо вживав дії спрямовані на припинення стосунків дитини з матір`ю. Також, задля з`ясування фактичного місця знаходження (перебування) дитини - ОСОБА_2, Позивач зверталась до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради. Згідно відповіді № 02-02-09/97 від 03.05.2022 виконком Вільянської міської ради заяву по суті не розглянув, відписався, та скерував Позивача до батька дитини для отримання інформації, при цьому знаючи про існуючий конфлікт між батьками з приводу виховання та спілкування з малолітнім ОСОБА_2. Отже, беззаперечно знаючи про війну в Україні, Позивач намагалася створити сину безпечні умови проживання, хотіла забрала його до себе за межі України. Але ОСОБА_3 своїми діями свідомо розриває стосунки та зв`язок матері ОСОБА_1 з її сином ОСОБА_2. Тому після чисельних марних спроб вирішити дане питання шляхом переговорів з батьком дитини - ОСОБА_2 , Позивачка 27.06.2024 вимушена була звернутися до Органу опіки та піклування Виконавчого комтету Вільнянської міської ради із заявою щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні. У відповіді Виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 02-02-09/321 від 07.08.2024 зазначено, що враховуючи неможливість проведення Вільнянським міським центром соціальних служб оцінки здатності ОСОБА_1 виконувати обов`язки щодо виховання дитини, у зв`язку з її тривалою відсутністю за місцем проживання, комісія вважає, що умови для встановлення запропонованого ОСОБА_1 графіка спілкування відсутні. Вважаючи відмову Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області щодо визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні із нею, у зв?язку із тривалою відсутністю Позивачки на території України безпідставною, вона змушена звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.

Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/7461/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.

Ухвалою суду від 15.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Відповідачем, через систему «Електронний суд» 02.09.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти заявлених позовних вимог, наголошуючи, що відповідачем приймалось рішення в рамках законодавства України. При цьому наголошуючи, що оскаржувані дії є законними, порушень з боку відповідача не існує, дії відповідають вимогам чинного законодавства. Посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.

Позивачем в порядку ч. 4 ст. 159 КАС України, через систему «Електронний суд» 02.09.2024 подано до суду відповідь на відзив, в якій,заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважає що відповідачем не надано будь-яких письмових доказів на підтвердження правомірності їх дій та прийнятих рішень, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, що підтверджується копією паспорта ID НОМЕР_1 виданого органом 2326 від 06.11.2017 що міститься в матеріалах справи.

26.06.2024 ОСОБА_1 через засоби офіційної електронної пошти звернулася до служби у справах дітей Вільнянської міської ради із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, яка в подальшому була зареєстрована 03.07.2024 за вх. № 321/02-02-09. В заяві зазначено,що ОСОБА_1 не вдається врегулювати питання побачень та участі у вихованні дитини мирним шляхом, тому вона просить визначити запропонований нею в заяві порядок спілкування з малолітнім сином, а саме: - спільний відпочинок ОСОБА_2 , 19.01.2015, строком на 21 день у період літніх канікул, з матір`ю, ОСОБА_1 ; кожен рік в день народження сина 19 січня з 8-00 до 15-00 години; щороку, в дні шкільних канікул та державних свят з 14-00 години до 20-00 голини, за бажанням дитини; необмежене спілкування із сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та сином. Копія заяви міститься в матеріалах справи.

10.07.2024 за № 01-02/223 службою у справах дітей Вільнянської міської ради,з метою підготовки на розгляд комісії з питань захисту прав дитини питання ОСОБА_1 про її участь у вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання, та для об`єктивної оцінки обставин які викладені у зверненні, було зроблено запит до Вільнянського міського центру соціальних служб для проведення оцінки потреб з метою встановлення здатності батька, матері виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею, копія якого міститься в матеріалах справи.

29.07.2024 вх. № 210/01-20 службою у справах дітей Вільнянської міської ради було отримано лист № 122 від 26.07.2024 від Вільнянського міського центру соціальних служб Вільнянської міської ради про надання відповіді щодо розгляду запиту «Про надання інформації щодо сім`ї ОСОБА_1 », в якому повідомлялося, що дана родина не отримує послуг соціального супроводу та не перебуває на обліку Вільнянського міського ЦСС ВМР, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Копія акту оцінки потреб не додається, так як за даною адресою: АДРЕСА_1 зі слів сусідів не хто не проживає. Листом за № 121 від 26.07.2024 Вільнянським міським центром соціальних служб Вільнянської міської ради надано копію висновку акту оцінки потреб щодо сім`ї батька - ОСОБА_3 .

02.08.2024 виконавчий комітет Вільнянської міської ради листом за № 02-02-09/321 «Про розгляд звернення» повідомив ОСОБА_1 про те, що розгляд порушеного у її зверненні питання відбудеться на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 06.08.2024 о 09 год. 00 хв. та запропоновано взяти участь у засіданні комісії. Копія повідомлення міститься в матеріалах справи.

06.08.2024 проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини № 14 від 06.08.2024 «…. комісія у складі голови ОСОБА_8 , присутніх членів комісії: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , запрошені: ОСОБА_1 (не з`явилась) ОСОБА_3 , на порядку денному: 8. Про участь ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Слухали : ОСОБА_15 , Виступили : ОСОБА_15 . Вирішили: вважати відсутніми умови для встановлення графіку спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи неможливість проведення Вільнянським мііським центром соціальних служб оцінки здатності матері виконувати обов`язки щодо виховання дитини, у зв`язку з тривалою її відсутністю за місцем проживання. Голосувала «за» 7 чол….» копія протоколу наявна в матеріалах справи.

07.08.2024 за підписом міського голови Наталії МУСІЄНКО, на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 направлений лист про розгляд звернення за вих. № 02-02-09/321. У листі зазначено «На Ваше звернення від 03.07.2024, яке отримано виконавчим комітетом Вільнянської міської ради, повідомляємо наступне.

Відповідно до п. 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (зі змінами), питання про Вашу участь у вихованні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 06.08.2024.

Враховуючи неможливість проведення Вільнянським міським центром соціальних служб оцінки Вашої здатності виконувати обов`язки щодо виховання дитини, у зв`язку з Вашою тривалою відсутністю за місцем проживання, комісія вважає, що умови для встановлення запропонованого Вами графіка спілкування відсутні. В свою чергу, батько дитини заявив, що він не перешкоджав Вашому спілкуванню з дитиною засобами зв`язку. У разі незгоди з рішенням, діями або бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, Ви маєте право звернутись до суду за захистом своїх прав.» Копія листа міститься в матеріалах справи».

Не погоджуючись з такими діями та прийнятим рішенням, вважаючи їх протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.

Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Сімейного кодексу України встановлено, що він визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини першої статті 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За нормами ст. 153 Сімейного Кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини врегульовано ст. 157 Сімейного Кодексу України, нормами якої передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлюється право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом не визнано, що таке спілкування перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок), який визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Пунктом 3 Порядку на органи опіки та піклування державою покладено повноваження щодо здійснення діяльності із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Пунктом 73 Порядку визначено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей

Аналізуючи вказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідна служба у справах дітей після вчинення дій, передбачених пунктом 73 Порядку зобов`язана скласти висновок, а виконавчий орган міської ради, з урахуванням висновку служби у справах дітей встановлює рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача за заявою позивача, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною від 26.06.2024, яка подана через засоби офіційної електронної пошти до служби у справах дітей Вільнянської міської ради, та в подальшому була зареєстрована 03.07.2024 за вх. № 321/02-02-09. Позивач отримала лист 07.08.2024 за підписом міського голови Наталії МУСІЄНКО , яким відмовлено їй у задоволені заявлених нею вимог з підстав неможливості проведення Вільнянським міським центром соціальних служб оцінки її здатності виконувати обов`язки щодо виховання дитини, у зв`язку з її тривалою відсутністю за місцем проживання. Тому умови для встановлення запропонованого нею графіка спілкування відсутні.

Тобто відповідач всупереч вимогам законодавства належним чином не розглянув по суті заяву позивача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та не прийняв з цього приводу жодного рішення

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання неправомірною відмову комісії Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області з питань захисту прав дитини у прийнятті та винесенні рішення щодо встановлення запропонованих ОСОБА_1 способів участі у вихованні та графіка спілкування з малолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною від 26.06.2024, яка подана через засоби офіційної електронної пошти до служби у справах дітей Вільнянської міської ради, та в подальшому була зареєстрована 03.07.2024 за вх. № 321/02-02-09.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені, судові витрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 94, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позвоні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області (70002, Запорізька область, Запорізький р-н, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4, код ЄДРПОУ 04526963) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову комісії Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області з питань захисту прав дитини у прийнятті та винесенні рішення щодо встановлення запропонованих ОСОБА_1 способів участі у вихованні та графіка спілкування з малолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною від 26.06.2024, яка подана через засоби офіційної електронної пошти до служби у справах дітей Вільнянської міської ради, та в подальшому була зареєстрована 03.07.2024 за вх. № 321/02-02-09.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 08 листопада 2024 року.

Суддя Р.В. Сацький