Ухвала

від 04.11.2024 по справі 300/7902/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"04" листопада 2024 р. Справа № 300/7902/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.10.2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Досліджуючи обставини виконання вимог ухвали від 22.10.2024 щодо зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд вказує на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Відповідно до: витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.04.2018 №77, ОСОБА_1 призначено на посаду старшого офіцера групи живучості відділу безпеки військової служби ВЧ НОМЕР_1 з 05.04.2018 року, витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та призначено на посаду начальника відділу внутрішнього контролю командування сил територіальної оборони Збройних Сил України та з 31.01.2024 року виключено зі списків особового складу частини.

До суду із цим позовом позивач звернувся лише 17.10.2024.

Тобто на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діяла у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ. Але на дату, коли ОСОБА_2 повинний був дізнатися про порушення свого права на оплату праці, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року).

Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі №990/242/23, визначаючи редакцію статті 233 КЗпП України, яка підлягає застосуванню при зверненні до суду після 19.07.2022 працівника, звільненого у період дії попередньої норми статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строком право на звернення до суду з позовом про стягнення належним сум заробітної плати, вказав таке:

Із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 29 листопада 2023 року в справі №990/233/23, обставини якої є аналогічними до обставин справи №990/242/23, необхідно зазначити таке:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є винагорода члена ВРП) визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

У пункті 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України йдеться про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину.

Таким чином, протягом усього цього періоду дії карантину та три місяці після його скасування, тобто до 30 вересня 2023 року включно, позивач мав право - у межах строку - оскаржити бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі грошового забезпечення за період з 27.04.2018 по 31.07.2020.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем та його представником не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин поважності пропуску строку.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом не встановлено, оскільки позивачем не наведено непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від його волі, що заважали йому звернутися в суд із позовом у встановлений законом строк.

Також не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду не отримання позивачем письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільнені, оскільки факт не звернення позивача до відповідача про надання такого письмового повідомлення свідчить про бездіяльність позивача щодо щодо реалізації свого права.

За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).

Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд констатує, що заява представника позивача від 25.10.2024 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, у зв`язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, разом з доказами поважності причин його пропуску.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).

Оскільки позивачем у поданій заяві не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення його до адміністративного суду з даним позовом, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення цієї позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись 22, 123, 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_4 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, визначених у заяві від 25.10.2024.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шумей М.В.