Рішення

від 08.11.2024 по справі 340/5883/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5883/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області(надалі відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області (надалі відповідач2), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.07.2024 №110130015430 (на заміну рішення від 05.04.2024) про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його заявою від 29.03.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.08.2024 №110130015430 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його заявою від 05.08.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2024 року та зарахувати до трудового стражу періоди роботи згідно записів трудовій книжці з 05.08.1985 по 11.11.1985, період роботи з 10.02.1989 по 20.11.1992 року, період роботи 13.06.1994 по 13.08.2002 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що двічі звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, із заявами про призначення пенсії за віком. Вказані заяви були розглянуті за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.07.2024 №110130015430 (на зміну рішення від 05.04.2024) позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Вказує, що відповідачем1 протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 згідно трудової книжки від 21.08.1982 НОМЕР_1 , оскільки дата прийняття та підстава внесення запису про прийняття на роботу дописано; з 13.06.1994 по 13.08.2002, оскільки, за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.08.2024 №110130015430 позивачу також було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985, оскільки у записі про прийняття на роботу дописано дату прийняття, номер та дату наказу про прийняття; період роботи з 10.02.1989 по 20.11.1992, оскільки у записі про прийняття на роботу дописано номер та дату наказу про прийняття; період роботи з 13.06.1994 по 13.08.2002, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. Також, відповідачем2 зазначено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.08,1985 по 11.11.1985 та 10.02.1989 по 20.11.1992 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію.

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком.

З цих з цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 26.07.2024 №110130015430 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

Вказує, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 згідно трудової книжки від 21.08.1982 НОМЕР_2 , оскільки дата та підстава внесення запису про прийняття на роботу дописані. Також, не враховано період з 13.06.1994 по 13.08.2002, оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.

Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач2 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 13.08.2024 №110130015430 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

Вказує, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи відповідно до трудової книжки від 21.08.1982 з 05.08.1985 по 11.11.1985, оскільки у записі про прийняття на роботу дописано дату прийняття, номер та дату наказу про прийняття, з 10.02.1989 по 20.11.1992, оскільки у записі про прийняття на роботу дописано номер та дату наказу про прийняття.

Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 13.06.1994 по 13.08.2002 на підприємстві, що знаходилось на території російської федерації, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим зазначений міжнародний договір для України припинив свою дію 19.06.2023.

Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, надало суду пояснення щодо позову, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права на пенсію за віком через недостатній страховий стаж.

Вказує, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та 10.02.1989 по 20.11.1992 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію. Однак позивач жодних документів на підтвердження оспорених записів у трудовій книжці не надав, тому вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

10.09.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху.

24.09.2024 ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

29.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с. 65).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням від 05.04.2024 №110130015430 відповідач1 відмовив у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача визначено в 11 років 5 місяців 23 дні (а.с. 69).

Листом від 26.07.2024 №2300-0306-9/55180 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що заява ОСОБА_1 від 29.03.2024 №3975 ЕПС №110130015430 була переглянута та доопрацьована (а.с. 60).

Рішенням від 26.07.2024 №110130015430 (на зміну рішення від 05.04.2024) відповідач1 повторно відмовив у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 згідно трудової книжки від 21.08.1982 НОМЕР_2 , оскільки дата та підстава внесення запису про прийняття на роботу дописано; з 13.06.1994 по 13.08.2002, оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року до січня 2004 року. Вказав, що записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки (а.с. 8).

05.08.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с. 48).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 13.08.2024 №110130015430 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. До страхового стажу позивача не враховано період роботи відповідно до трудової книжки від 21.08.1982 з 05.08.1985 по 11.11.1985, оскільки у записі про прийняття на роботу дописано дату прийняття, номер та дату наказу про прийняття, з 10.02.1989 по 20.11.1992, оскільки у записі про прийняття на роботу дописано номер та дату наказу про прийняття. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 13.06.1994 по 13.08.2002, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (а.с. 9).

Відповідно до трудової книжки від 21.08.1982 серії НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, 05.08.1985 позивач прийнятий на роботу в цех механізації трактористом по 4 рази на сезон (наказ №14 від 30.07.1985, запис 3). 11.11.1985 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №14 від 11.11.1985, запис 4);

-10.02.1989 прийнятий на роботу за переведенням до Державної компанії "Російський цирк" пересувний цирк "У світі звірів" водієм першого класу на автомашину ЗІЛ 130-В-1 (наказ №11 від 10.02.1989, запис 11). 20.11.1992 звільнений за переведенням (наказ №59 від 19.11.1992, запис 12);

- 13.06.1994 прийнятий на роботу в Зооцирк "У світі звірів" водієм І класу (наказ №28 від 12.06.1994, запис 15). 13.08.2002 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №45 від 13.08.2002, запис 16) (а.с. 10-13).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

У спірні періоди з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; (п. 2.3 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162)

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З положень вказаного пункту постанови №656 від 06.09.1973 вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 згідно трудової книжки від 21.08.1982 серії НОМЕР_3 , оскільки у записах про прийняття на роботу дописано дати прийняття, номери та дати наказів про прийняття.

Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Так, трудова книжка містить записи про періоди роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 із зазначенням посад позивача, назв підприємств, номерів та дат наказів про звільнення.

Записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень, закреслень, чи неточностей, завірені відбитками печаток.

Наявність у трудовій книжці печаток роботодавців та інших обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем. Сумніви відповідачів щодо можливого дописування відомостей про дати прийняття на роботу, номери та дати наказів про прийняття позивача на роботу не можуть бути підставою для не зарахування позивачу періодів його роботи до страхового стажу, оскільки докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Також, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 3.3. Розділу 3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Суд зауважує, що в силу положень пунктів 3.3 та 4.2. Порядку №22-1 орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення пенсії у випадку ненадання всіх необхідних документів, не повинен відмовляти в призначенні пенсії, а має здійснити активні дії щодо повідомлення заявника про необхідність подання документів, яких не вистачає.

Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 4.3. Розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 4.7. Розділу IV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас суд зауважує, що ненадання всіх необхідних документів до заяви про призначення пенсії може бути підставою для відмови в призначення пенсії лише у випадку коли заявника письмово повідомлено про те, які документи необхідно подати додатково, та такі документи не були подані протягом трьох місяців.

У матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення позивача пенсійним органом про необхідність подання додаткових документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача страхового стажу періоди роботи з 05.08.1985 по 11.11.1985 та з 10.02.1989 по 20.11.1992 згідно трудової книжки від 21.08.1982 серії НОМЕР_3 .

Що стосується неврахування відповідачами періодів роботи за трудовою книжкою з 13.06.1994 по 13.08.2002 у зв`язку з роботою позивача у цей період на території російської федерації та припинення з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода про гарантії). У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

При цьому за змістом статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (далі Угода про трудову діяльність) трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно зі статтею 12 вказаної Угоди про трудову діяльність вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Статтею 7 Угоди про трудову діяльність визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 р. у справі N 676/6166/16-а, від 16.04.2020 р. у справі N 555/2250/16-а від 17.06.2020 р. у справі N 646/1911/17, від 21.02.2020 р. у справі N 291/99/17 та від 06.07.2020 р. у справі N 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російській федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Суд зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Позиція органу Пенсійного фонду щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Надана позивачем трудова книжка від 21.08.1982 серії НОМЕР_3 містить записи про періоди його роботи із зазначенням професій, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб та печатки установ без будь-яких виправлень чи неточностей.

Суд звертає увагу, що автентичність записів трудової книжки відповідачами не оспорюється.

Як уже зазначено судом, міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця.

Таким чином, вказані періоди роботи позивача на території російської федерації 13.06.1994 по 13.08.2002 підлягають зарахуванню до його страхового стажу у повному обсязі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 05.08.1985 по 11.11.1985, період роботи з 10.02.1989 по 20.11.1992, період роботи 13.06.1994 по 13.08.2002, у зв`язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.07.2024 №110130015430 (на заміну рішення від 05.04.2024) - є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, з аналогічних підстав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 05.08.1985 по 11.11.1985, період роботи з 10.02.1989 по 20.11.1992 року, період роботи 13.06.1994 по 13.08.2002 року, у зв`язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 13.08.2024 №110130015430 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Заяву про призначення пенсії від 05.08.2024 позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2024 та зарахувати до трудового стражу періоди роботи згідно записів трудовій книжці від 21.08.1982 серії НОМЕР_3 з 05.08.1985 по 11.11.1985, період роботи з 10.02.1989 по 20.11.1992, період роботи 13.06.1994 по 13.08.2002.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, рішення відповідачів не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачі приймаючи оспорювані рішення від 26.07.2024 №110130015430 (на зміну рішення від 05.04.2024) та від 13.08.2024 №110130015430, діяли не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачами не доведено правомірність своїх дій та рішень, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн., сплачений ним при поданні позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.07.2024 №110130015430 (на заміну рішення від 05.04.2024) про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за його заявою від 29.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.08.2024 №110130015430 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за його заявою від 05.08.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2024 та зарахувати до трудового стражу періоди роботи згідно записів трудовій книжці від 21.08.1982 серії НОМЕР_3 з 05.08.1985 по 11.11.1985, період роботи з 10.02.1989 по 20.11.1992, період роботи 13.06.1994 по 13.08.2002.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вулиця Смілянська, 23, місто Черкаси, Черкаська обл., 18000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вулиця П`ятницька, 83а, місто Чернігів, Чернігівська обл., 14005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач1 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вулиця Смілянська, 23, місто Черкаси, Черкаська обл., 18000).

Відповідач2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вулиця П`ятницька, 83а, місто Чернігів, Чернігівська обл., 14005).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК