Рішення

від 30.10.2024 по справі 380/15916/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 рокусправа № 380/15916/22м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Коморний О.І.,

секретар судового засіданняРудницька Ю.С.

за участю:

представника позивачаГузова А.А.,

представника позивачаРеймер В. Є.,

представники відповідачівне прибули

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Львівській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Львівській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області з вимогами, з врахуванням збільшених позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області внести до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023, яким податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 червня 2022 №0011601-1309-0409 на загальну суму 17399,42 грн, сформовану по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300), визнано протиправною і скасовано.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Покровська міська рада Дніпропетровської області протиправно прийняла рішення №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», оскільки порушено процедуру прийняття регуляторного акту, що зазначена у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Також зазначає, що податковим органом протиправно не виключено з інтегрованої карти платника податків суму боргу по скасованій вимозі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 червня 2022 №0011601-1309-0409. Враховуючи неведене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Покровська міська рада Дніпропетровської області, подала відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.

Від відповідача, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, надійшов відзив на позовну заяву у якому позивач проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що податковий борг в сумі 17399,42 грн. (з урахуванням переплати) виник 15.02.2022 на підставі податкових повідомлень - рішень (форми Ф) винесених ГУ ДПС у Львівській області в 2021 році, а саме: - ППР №1378268-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 5137,46 грн (залишок не погашеної суми 1045,44 грн); - ППР №1378269-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 5669,33 грн; - ППР №1378270-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 10684,65 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначені ППР не оскаржувались та відповідно не було зобов`язано контролюючий орган (ГУ ДПС) скасувати податкові повідомлення рішення, згідно яких відбулося нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що відображені в інтегрованій картці платника податків. Таким чином, ППР, які вказані в резолютивній частині ВААС від 01.08.2024 по справі №380/5812/24 не формувались та не направлялись ГУ ДПС у Дніпропетровській області. ГУ ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу суду, що податкові повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010300) по ОСОБА_1 сформовані ГУ ДПС у Львівській області та відповідно коригування в ІКП можуть проводитись ГУ ДПС у Львівській області. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі№380/15916/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №380/15916/22 скасовано, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.06.2022 №0011601-1309-0409. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі №380/15916/22 набрала законної сили 16.05.2023. Враховуючі вищевикладене, податкова вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ОСОБА_1 від 06.06.2022 №0011601-1309-0409 на суму заборгованості 17 399,42 грн вважається відкликаною. В ІКП ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010300) контролюючим органом проведені 30.04.2024 скасування (зменшення) нарахованого в минулих роках податку на загальну суму 36 843,29 грн., у т.ч. по податковим повідомленням - рішенням (форма 'Ф'): - № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 5137,46 грн.; - № 0107269-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 4951,85 грн.; - № 0107268-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 5464,5 грн.; -№0107267-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 10298,63 грн.; - № 0107264-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 6520,19 грн.; - № 0107265-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 2312,63 грн.; - № 0107266-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 2158,03 гривень. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

14.12.2022 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» - повернуто позивачу.

14.02.2023 рішенням суду у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі№380/15916/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №380/15916/22 скасовано, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.06.2022 №0011601-1309-0409.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 про повернення позовної заяви (у частині вимог) в адміністративній справі № 380/15916/22 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 12 липня 2023 року відведено суддю.

Ухвалою суду від 09 травня 2024 року відведено суддю.

Ухвалою від 14 травня 2024 року прийнято до провадження справу №380/15916/22 та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26 червня 2024 року залучено співвідповідача.

Ухвалою суду від 04 вересня 2024 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 25 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представники відповідачів заперечують проти позову повністю, в судове засідання не прибули, просили суд проводити судове засідання без участі представників.

Суд заслухав пояснення представників позивача, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Покровська міська рада Дніпропетровської області прийняла рішення №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

06.06.2022 ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу №0011601-1309-0409 форми «Ф», якою позивачу визначений податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 17399,42 грн.

ГУ ДПС у Львівській області винесло податкові повідомлення-рішення форми ,,Ф № 1378268-2407-1303, № 1378269-2407-1303, № 1378270-2407-1303 від 26.10.2021 та направило на адресу платника податків.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі №380/15916/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №380/15916/22 скасовано, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.06.2022 №0011601-1309-0409.

Згідно листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №62602/6/04-36-24-18-16 повідомлено наступне : «На виконання постанови Восьмого ААС від 01.08.2024 №380/5812/24 пров. №А/857/13692/24, щодо «внесення змін в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300), який сформований на підставі податкових повідомлень - рішень ППР №010770-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 10684,63 грн, №0107268-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 1045,44 грн, №0107269-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 5669,33 грн.» та надання копії інтегрованої картки платника податків відповідно даних інтегрованої картки платника податків (далі ІКНИ) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010300) станом на 02.09.2024 року податкові повідомлення - рішення №010710-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 10684,63 грн, №0107268-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 1045,44 грн, №0107269-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 5669,33 грн. не обліковуються, проте ТУ ДПС у Львівській області проведено коригування в ІКПП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010300), шляхом виведення з ІКП нарахувань на загальну суму 31705,83 згідно податкових повідомлень-рішень:

-ППР №0107264-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 6520,19 грн;

-ППР №0107265-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 2312,63 грн;

-ППР №0107266-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 2158,03 грн;

-ППР №0107267-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 10298,63 грн;

-ППР №10107268-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 5464,50 грн;

-ППР №0107269-5405-1303 від 29.05.2020 на суму 4951,85 грн.»

Позивач не погоджується з рішенням міської ради та діями податкового органу, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради такі питання, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 ч. 1 ст. 26).

Відповідно до частин 1, 2, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Додатковою підставою, якою позивач обґрунтовує свій позов є невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Визначаючись щодо обґрунтувань вказаних тверджень, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону Україну «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV), законодавство України про державну регуляторну політику складається із цього Закону, а також законів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері державної регуляторної політики.

Статтею 1 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи правовий аналіз зазначеній нормі, суд зазначає, що оскаржуване рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за своєю правовою природою має ознаки регуляторного акту, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Подібна правова позиція щодо підходу до визначення ознак регуляторного акта, встановлених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV, у рішеннях суб`єктів владних повноважень викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року №428/7176/14-а, від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 21 грудня 2018 року № 591/1335/15-а, від 01 червня 2022 року у справі № 260/2363/20.

У частині 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З аналізу вказаних положень чинного законодавства випливає, що виключно міська рада може приймати нормативні та інші акти у формі рішень у межах повноважень, у тому числі й задля регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).

Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу внесених проектів регуляторних актів встановлюються регламентами відповідних рад.

На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу.

Висновки відповідальної постійної комісії готуються на підставі аналізу регуляторного впливу, яким проект регуляторного акта супроводжувався при його внесенні, лише у разі, якщо експертний висновок щодо регуляторного впливу не був наданий відповідальній постійній комісії протягом строку, встановленого для його підготовки. Це правило не застосовується у випадках, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону.

Висновки відповідальної постійної комісії та пропозиції уповноваженого органу передаються для вивчення до постійної комісії, до сфери відання якої належить супроводження розгляду проекту регуляторного акта у відповідній раді (далі - головна постійна комісія), за винятком випадків, коли відповідальна постійна комісія є головною постійною комісією.

При представленні на пленарному засіданні сесії ради проекту регуляторного акта голова відповідальної постійної комісії доповідає висновки цієї постійної комісії про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону, а також пропозиції уповноваженого органу разом з рішенням постійної комісії щодо їх врахування.

Відповідно до статті 36 Закону № 1160-IV, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Як встановлено судом, згідно листа відповіді Державної регуляторної служби України від 11.10.2021 №7099/0/20-21, щодо рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» повідомили, таке рішення є регуляторним актом, та його прийняття потребувало реалізації процедур, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності". Одночасно повідомлено, що згідно з вимогами статті 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", відповідний проект Рішення їх розробником на адресу ДРС не надсилалось.

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних доказів аналізу регуляторного впливу проекту регуляторного акту, оскаржуваного рішення, що додатково свідчить про його нечинність.

Відповідно до ч.2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України у Постанові від 10.03.2020 в справі №160/1088/19, зазначила, що аналіз положень ст. 58 Конституції України свідчить про те, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Конституційний принцип незворотності дії закону в часі неодноразово бувІ предметом вивчення, проте в правозастосовній практиці проблема щодо особливостей його практичної реалізації залишається невирішеною. Єдиний виняток з описаного правила закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховний Суд визнав, що ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не визначає можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним

Касаційний суд приймаючи рішення у справі наголосив на неможливості виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.

Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій що визнання протиправним та нечинним в судовому порядку нормативного акту унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття.

Суд зазначив, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення недотримав порядку Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", "Про місцеве самоврядування" оскаржуване рішення є протиправним тому таке слід визнати нечинним.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення "Суханов та Ільченко проти України", яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, "Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області внести до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023, яким податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 червня 2022 №0011601-1309-0409 на загальну суму 17399,42 грн, сформовану по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300), визнано протиправною і скасовано, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За змістом статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно вимог підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно пункту 60.5 статті 60 ПКУ у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі №380/15916/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №380/15916/22 скасовано, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.06.2022 №0011601-1309-0409.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги покладено на контролюючий орган.

Як встановлено судом, податковий борг в сумі 17399,42 грн. (з урахуванням переплати) виник 15.02.2022 на підставі податкових повідомлень - рішень (форми Ф) винесених ГУ ДПС у Львівській області в 2021 році, а саме: - ППР №1378268-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 5137,46 грн (залишок не погашеної суми 1045,44 грн); - ППР №1378269-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 5669,33 грн; - ППР №1378270-2407-1303 від 26.10.2021 на суму 10684,65 грн.

Судом встановлено згідно витягу з ІКС «Податковий блок», що в картці платника податку ОСОБА_1 відсутні зміни щодо боргу на суму 17399,42 грн відповідно до Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі №380/15916/22.

Відповідач не довів суду правомірності обліку заборгованості вказаної в ІКПП ОСОБА_1 .

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за №321/35943; далі Порядок №5), терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

інтегрована картка платника (далі ІКП) форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

коректність даних інформаційної системи відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю;

первинні документи, що складені платниками та/або податковими органами, отримані від інших органів влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення податкового органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація Казначейства про надходження податків і зборів та єдиного внеску тощо);

перекручення (викривлення) показників неповне та/або несвоєчасне відображення показників у відповідних підсистемах інформаційної системи.

Пунктом 3 розділу І Порядку №5 передбачено, що оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а), від 25 березня 2020 року (справа №826/9288/18) вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідачі, які є суб`єктами владних повноважень, при ухваленні рішень діяли без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,264,265 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та нечинним рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (53300, Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Центральна, 48; код ЄДРПОУ 44118658) внести до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023, яким податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 червня 2022 №0011601-1309-0409 на загальну суму 17399,42 грн, сформовану по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300) визнано протиправною і скасовано, шляхом виключення з інтегрованої карти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу в сумі 17399,42 грн.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.11.2024.

СуддяКоморний Олександр Ігорович