Рішення

від 12.11.2024 по справі 500/4991/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4991/24

12 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду із позовом до Підгороднянської сільської ради (далі відповідач, або рада) у якому просить ухвалити рішення, яким визнати бездіяльність Підгороднянської сільської ради і зобов`язати її зареєструвати ОСОБА_1 як власника на адресу АДРЕСА_1 на юридичну адресу її власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що на підставі постанови Тернопільського апеляційного суду від 31.10.2019 у справі №607/8267/16-ц та постанови Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №607/198/22 є власницею 1/2 земельної ділянки та 1/2 об`єкта незавершеного будівництва за адресою по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради від 30.07.2020 №29 вказаному об`єкту присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 . У грудні 2023 року їй стало відомо, що її та членів її родини знято з реєстрації місця проживання. У зв`язку з цим вона неодноразово зверталась до відповідача щодо реєстрації її місця проживання та членів її родини за вказаною адресою, однак відповідач безпідставно відповідні дії щодо реєстрації місця проживання не вчинив. Враховуючи зазначене, вона звернулась з даним позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає. Заперечуючи проти позову, вказує на відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за позивачкою права власності на зазначене вище нерухоме майно. Крім того, акцентує увагу, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.10.2019 у справі №607/8267/16-ц визнано право власності на 1/2 об`єкта незавершеного будівництва, а не житловий будинок. Враховуючи зазначене, вважає що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 04.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 04.09.24 відповідач отримав 04.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Постановою Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №607/198/22 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,14 га, кадастровий номер 6125286900:02:001:4251, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.10.2019 у справі №607/8267/16-ц визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради від 30.07.2020 №29 вказаному об`єкту присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 11.12.2023 №2023/010151413 ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачка 13.05.2024 зверталася до відповідача із заявою щодо реєстрації її та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в будинку по АДРЕСА_1 .

Листами від 27.05.2024 №17-04/817 та 16.07.2024 №02-23/1073 відповідач відмовив у реєстрації місця проживання позивачки та вказаних у її заяві осіб з підстав відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за позивачкою права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є дії відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання позивачки за адресою належного їй на праві власності майна по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має оцінити оскаржувані дії відповідача через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні урегульовані Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 5 листопада 2021 року № 1871-IX (далі Закон № 1871-IX). Також цей Закон встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Частиною першою статті 4 Закон № 1871-IX визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону № 1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Порядок реєстрації місця проживання (перебування) особи визначено статтею 9 Закону № 1871-IX. Згідно з частинами першою та другою цієї статті у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник). До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 2 Закону № 1871-IX житлом є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за адресою житла, яким для цілей Закону № 1871-IX є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення.

Судом встановлено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.10.2019 у справі №607/8267/16-ц за позивачкою визнано право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За приписами частини п`ятої статі 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі Закон 3038-VI) завершальними стадіями будівництва об`єктів є: прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких хоча й можуть виникати цивільні права та обов`язки, однак він не може вважатись житлом для цілей Закону № 1871-IX.

Будь-яких доказів щодо прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності на належний позивачці об`єкт незавершеного будівництва матеріали справи не містять.

При цьому рішення виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради від 30.07.2020 №29 не є документом який відповідно до статті 39 Закону 3038-VI засвідчує прийняття до експлуатації об`єкта будівництва, а свідчить лише про присвоєння належному позивачці об`єкту поштової адреси.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оскільки Законом № 1871-IX не передбачено підстав та порядку реєстрації місця проживання особи за адресою об`єкта незавершеного будівництва, суд приходить до переконання про відсутність порушення прав та законних інтересів позивачки діями відповідача щодо відмови у реєстрації її місця проживання за адресою належного їй на праві власності об`єкта незавершеного будівництва.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачка не довела порушення відповідачем її прав чи законних інтересів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно частини першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Підгороднянська сільська рада (місцезнаходження/: вул. Бережанська, 70, с. Підгороднє, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47751, код ЄДРПОУ 14029197).

Головуючий суддяЮзьків М.І.