Рішення

від 11.11.2024 по справі 520/6967/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 листопада 2024 року № 520/6967/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.11.2023 р. № 484041-2405-2030-UA63120270000028556 щодо визначення податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2023 рік на суму 183173,94грн.;

- судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправними, а тому, підлягає скасуванню, оскільки нарахування орендної плати за землю позивачу повинно відбуватися на підставі чинного договору оренди та даних Державного земельного кадастру щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки при винесенні спірного рішення податковий орган діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.10.2013 між ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) - «Орендарем» та Харківською міською радою - «Орендодавцем» укладено договір оренди землі, зареєстрований 31.10.2013 за номером 3169289, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Термін дії договору - до 01.04.2018.

Відповідно до п. 3 даного договору оренди землі "На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. «АА-2»; літ. «AB-2»".

12.12.2018 між ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) - «Орендарем» та Харківською міською радою - «Орендодавцем» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої внесено зміни до договору оренди землі від 04.10.2013, а саме: пункти 5,8,9,13,14,21,37 змінено та викладено в новій редакції. Так продовжено строк оренди землі до 01.11.2023 р.; змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; змінено орендну плату; визначено відповідальність у разі невнесення орендної плати в строки тощо та інше.

Згідно з п. 9 Договору оренди землі з урахуванням додаткової угоди розмір орендної плати становить 2,92 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 10 Договору передбачено, що Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки, визначеної законодавством.

26.12.2019р. Орендарем ОСОБА_2 відчужено об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. «АА-2»; літ. «AB-2», які знаходяться на орендованій нею земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до Договору купівлі-продажу від 26.12.2019 N4952, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО Хаславською К.В., нежитлові будівлі літ. «АА-2» загальною площею 505,3 кв.м. та літ. «AB-2» загальною площею 686,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,1931 га, кадастровий номер - 6310138800:05:045:0032 - перейшли у власність ОСОБА_3 .

Абз.3 п. 11 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що саме покупець зобов`язаний сплачувати до бюджету плату за землю, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна.

26.12.2019р. ОСОБА_3 подаровано ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна нежитлові будівлі літ. «АА-2»; літ. «AB-2», які знаходяться на орендованій ОСОБА_2 земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до Договору дарування від 26.12.2019 N4955, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО Хаславською К.В., нежитлові будівлі літ. «АА-2» загальною площею 505,3 кв.м. та літ. «AB-2» загальною площею 686,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,1931 га, кадастровий номер - 6310138800:05:045:0032 - перейшли у власність обдаровуваному ОСОБА_1 (Позивачу по справі).

Абз.4 п. 10 вказаного договору дарування визначено, що саме Обдаровуваний зобов`язаний сплачувати до бюджету плату за землю, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч.6 ст.120 ЗК України, істотною умовою його укладення є наявність кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності згідно договору дарування від 26.12.2019 № 4955, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО Хаславською К.В., належать об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. «АА-2»; літ. «AB-2» за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,1931 га, кадастровий номер - 6310138800:05:045:0032.

ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2023 р. № 484041-2405-2030-UA63120270000028556.

Відповідно до вказаного ППР ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік по орендній платі з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931 га у сумі 183 173,94 грн.

Не погодившись з вказаним розрахунком, 22.12.2023 р. Позивач звернувся з листом до Головного управління ДПС у Харківській області в якому просив анулювати ППР від 30.11.2023 р. № 484041-2405-2030-UA63120270000028556.

В листі Головного управління ДПС у Харківській області від 28.12.2023 р. № 65461/6/20-40-24-05-10 зазначено, зокрема, що: "Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3 ) на праві власності, згідно договору дарування від 26.12.2019 No 4955, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО Хаславською К.В., належить нежитлова будівля літ. «АА-2» загальною площею 587 кв.м., літ. «AB-2» загальною площею 1277,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,1931 га, кадастровий номер - 6310138800:05:045:0032.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та даних інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС у Харківській області, попереднім власником нежитлової нерухомості ФО-П ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) було укладено договір оренди землі, зареєстрований 31.10.2013 за номером 3169289 з Харківською міською радою на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931 гa, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Розмір орендної плати становить 2,92 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 120.4 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкту, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

У зв`язку з вищезазначеним, контролюючим органом винесено ППР від 30.11.2023 No 484041-2405-2030- НОМЕР_4 по орендній платі з фізичних осіб.

01.02.2024 р. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

22.02.2024 р. у відповідь на вищевказане звернення Позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 16.02.2024 р. № 4123/6/99-00-06-01-03-06 про залишення скарги без розгляду.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як підсумок положень наведених правових норм, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до положень статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У частині 1статті 377 цього Кодексу визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 4 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

У розумінні наведених положень законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, при цьому на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №802/4133/15-а, від 14.02.2023 у справі № 803/847/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 та від 18.04.2019 у справі №913/210/18, але не виключно.

При цьому Верховний Суд зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З урахуванням вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд констатує, що у зв`язку з укладенням 26.12.2019 договорів купівлі-продажу та дарування об`єктів нерухомості, в силу прямої законодавчої вказівки до нового власника ОСОБА_1 , як до нового набувача (власника) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому, як зазначено вище, документальне оформлення вибуття з договору оренди попереднього орендаря (землекористувача) не впливає на обсяг права нового власника майна, оскільки умови основного договору оренди для особи, якій перейшло право власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, залишаються незмінними з моменту укладення сторонами договору дарування.

Отже, позивач з 26.12.2019 року є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 площею 0,1931 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно платником орендної плати за землю.

Як зазначалось вище, та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності згідно договіру дарування від 26.12.2019 № 4955, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО Хаславською К.В., належать об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. «АА-2»; літ. «AB-2» за адресою: вул. Георгіївська, 10, м. Харкова, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,1931 га, кадастровий номер - 6310138800:05:045:0032.

Відповідно до статті 206 Кодексу використання землі в Україні є платним.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

База оподаткування визначена статтею 271 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, п.п. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Суд зазначає, що відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:045:0032 становить 6273080.01 грн., на підтвердження чого ГУ ДПС надано витяг № НВ-9932895022023. Дата формування витягу: 30.11.2023.

Річна сума орендної плати становить 2,92% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Сума орендної плати за 2023 становить: 6273080,01 * 2,92 % = 183173,94 гривень.

Отже, розрахунок суми орендної плати з фізичних осіб, визначений оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом здійснено відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.