Рішення

від 11.11.2024 по справі 520/4317/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 листопада 2024 року № 520/4317/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495), Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпусА, код ЄДРПОУ44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Київській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 851434-24/10-31 від 23.10.2023 року;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою від 21.02.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Ухвалою від 26.03.2024 року залучено в якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Київській області до участі у справі № 520/4317/24.

Ухвалою від 01.05.2024 року клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Київській області про розгляд справи за участю представників сторін залишено без задоволення.

Ухвалою від 01.05.2024 року витребувано у Головного управління ДПС у Київській області належним чином завірену копію податкового повідомлення - рішення № 851434-24/10-31 від 23.10.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 дізналася про прийняття Головним управлінням ДПС у Харківській області податкового повідомлення-рішення № 851434-24/10-31 від 23.10.2023 року, яким їй було нараховано ПДФО за МПЗ в поточному році (п.170.14 ст. 170 ПКУ) в розмірі 12621,80грн. Підпунктом 170.14.3. пункту 170.14. ст.170 ПК України передбачено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. За таких обставин визначення податкового зобов`язання позивачу Головним управлінням ДПС у Харківській області здійснено з порушенням вказаної норми, оскільки податковою адресою ОСОБА_1 є не Харківська, а Київська область. Так, Позивач від 14.08.2018 року зареєстрована та проживає у смт. Гостомель у Київській області, про що має відповідну відмітку в паспорті. Згідно до абз.2 п.45.1. ст.45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Відтак прийняття спірного рішення відповідачем здійснене із порушенням територіальної юрисдикції, оскільки Харківська область не є податковою адресою позивача та відповідно ГУ ДПС у Харківській області не уповноважене приймати відповідні рішення. Позивач вважає податкове повідомлення - рішення № 851434-24/10-31 від 23.10.2023 року протиправним, у зв`язку із чим звернулась з даним позовом, яким просить вказане рішення скасувати.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, надав відзив в якому зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП АДРЕСА_2 . Основним місцем обліку є Головне управління ДПС у Київській області ( далі ГУ ДПС у Київській області), код ДПІ 1031. На обліку в ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 не перебуває. В структурних підрозділах ГУ ДПС у Харківській області відсутня будь яка інформація щодо нарахування мінімального податкового зобов`язання та формування оскаржуваного податкового повідомлення рішення позивачу.

Відповідач, Головне управління ДПС у Київській області надав відзив на позов, в якому вказав, що в спірних відносинах діяв правомірно, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав.

Відповідно до бази даних податкового органу контролюючим органом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сформовано податкове повідомлення-рішення за період 2022 р, від 15.08.2023 № 851434-24/10-31 на суму 12621,80грн., а саме за: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) площею 5,5933га., кадастровий номер 6323985000:01:000:0077; земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) площею 5,5933га., кадастровий номер відсутній.

Сформоване податкове повідомлення рішення направлено платнику листом з рекомендованим повідомленням про вручення за реєстраційною адресою АДРЕСА_3 , через відділення Укрпошта та повернуто за закінченням терміну зберігання (дата відмітка поштового оператора про повернення 18.10.2023 року).

Позивач зазначає, що будь-яких податкових повідомлень-рішень № 851434-24/10-31 від 23.10.2023р. про нарахування ПДФО за МПЗ в розмірі 12 621,80 грн. не отримувала. Про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 дізналася, оскільки інформація про нього відобразилося в електронному кабінеті 22.12.2023р. (тобто в день закінчення терміну сплати). Не маючи змоги ознайомитись зі змістом рішення, з метою недопущення негативних наслідків у вигляді виникнення податкового боргу, 28.12.2023р. Позивачем здійснено оплату в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 108 від 28.12.2023р.

Однак позивач зазначив, що його дії не свідчать про згоду з рішенням контролюючого органу, а були вимушеними внаслідок порушення останнім своїх зобов`язань своєчасно сповістити платника податків про нарахування грошових зобов`язань.

Отже, не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Обов`язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень від 30.11.2021 № 1914 -IX введено поняття мінімального податкового зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням (п.п.14.1.114-2 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 64 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Відповідно до п.п. 170.14.1. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, що передбачено п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.170.14.3. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України, визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов`язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.

Таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Згідно п.271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пп.38-1.1.2 п.38-1.1 ст.38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Згідно п.67 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.

З аналізу наведених норм вбачається, що за 2022 рік контролюючі органи на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування нараховують власникам земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, мінімальне податкове зобов`язання, за формулою визначеною в статті 38-1.1.2 п.38-1.1 ст.38-1 Податкового кодексу України, із застосуванням коефіцієнта 0,04 згідно п.67 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається (вручається) платнику податку у порядку до 1 липня року, наступного за звітним. Таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сформовано податкове повідомлення-рішення за період 2022р, від 15.08.2023 № 851434-24/10-31 на суму 12621,80грн., а саме за: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) площею 5,5933га., кадастровий номер 6323985000:01:000:0077; земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) площею 5,5933га., кадастровий номер відсутній.

Суд зазначає, що таке податкове повідомлення-рішення прийнято у строк, передбачений п.п.170.14.3. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України.

Стаття 274 ПК України визначає ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Стаття 277 цього є Кодексу визначає ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Стаття 286 ПК України встановлює порядок обчислення плати за землю.

Згідно зі ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 цієї статті).

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 ПК України).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст. 287 ПК України).

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Відповідно до пп. 56.17.5 п.56.17 ст.56 цього ж Кодексу день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до п. 57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зауважує, що Головним управлінням ДПС у Харківській області та Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення № 851434-24/10-31 від 23.10.2023 не виносилось. Доказів протилежного матеріали справи не місять.

Податкове повідомлення рішення від 15.08.2023 № 851434-24/10-31 на суму 12621,80грн. прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області та направлено ОСОБА_1 листом з рекомендованим повідомленням про вручення за реєстраційною адресою АДРЕСА_3 . Через відділення Укрпошти та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи висновки суду та те, що ні Головним управлінням ДПС у Харківській області, ні Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення № 851434-24/10-31 від 23.10.2023 не виносилось, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов позовом залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.