Постанова

від 07.11.2024 по справі 420/21794/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21794/24

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

повний текст судового рішення

складено 13.08.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №420/21794/24 за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Смирнова Андрія Ігоровича , Матвієнко Надії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

10.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення з вих.№176/0/9-24 від 13.06.2024 Ради адвокатів Одеської області яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні повної інформації за повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 до Ради адвокатів Одеської області про неналежну поведінку адвоката Смирнова А.І., яка свідчить про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- зобов`язати розпорядника інформації - Раду адвокатів Одеської області надати ОСОБА_1 повну інформацію за повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 до Ради адвокатів Одеської області про неналежну поведінку адвоката Смирнова А.І., яка свідчить про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що розпорядник запитуваної ним інформації не надає повних відомостей за повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 до Ради адвокатів Одеської області про неналежну поведінку адвоката Смирнова А.І., яка свідчить про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №420/21794/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що Радою адвокатів Одеської області не отримано дозвіл адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. на розголошення інформації про них як фізичних осіб, їх зображення, особисте листування адвокатів. Також, окружним адміністративним судом враховано, що ОСОБА_1 просив надати йому доступ до матеріалів провадження за повідомленням адвоката Матвієнко Н.В. відносно адвоката Смирнова А.І. У таких правовідносинах не є учасником, а інформація щодо представництва адвокатами інтересів сторін в цивільних справах, в яких учасником є запитувач інформації, відповідачем надана у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зауважує, що Радою адвокатів Одеської області до суду першої інстанції не подано відзив на позовну заяву. У зв`язку з чим, на думку скаржника, під час вирішення даного спору окружний адміністративний суд мав застосувати приписи ч.4 ст.159 КАС України, відповідно до яких неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Також, ОСОБА_1 зазначає про неправильність висновку суду першої інстанції відносно неотримання Радою адвокатів Одеської області дозволів адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. на розголошення інформації про них як фізичних осіб, їх зображення, особисте листування адвокатів, адже матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження такої обставини. Як відмічає позивач, відмова суб`єкта владних повноважень у надання запитуваної інформації є протиправною. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що судом першої інстанції не досліджено його третього звернення до Ради адвокатів Одеської області від 19.06.2024 №146/0/7-24.

Згідно із поданим Радою адвокатів Одеської області відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_6 , наведені позивачем доводи є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи. Як стверджує відповідач, суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд даної справи. Кваліфікація окружним адміністративним судом не подання суб`єктом владних повноважень відзиву як визнання позову є правом, а не обов`язком суду. Також, Рада адвокатів Одеської області зауважує, що текст повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024 містить конфіденційну інформацію про адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. , як фізичних осіб, їх зображення, адвокатську таємницю, а також особисте листування. На думку відповідача, він не вправі розголошувати таку інформацію без дозволу адвокатів. Відповідний дозвіл був запитаний у адвокатів, але останніми наданий не був. Доступ до іншої інформаціє позивачу забезпечено. Як вказує відповідач, оскаржуване рішення від 13.08.2024 у справі №420/21794/24 Одеським окружним адміністративним судом прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 29.03.2024 адвокат Матвієнко Н.В. звернулась до Ради адвокатів Одеської області із повідомленням про неналежну поведінку адвоката Смирнова А.І., яка свідчить про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Дізнавшись про таке звернення ОСОБА_1 скерував до Ради адвокатів Одеської області запити стосовно надання йому доступу до матеріалів повідомлення адвоката Матвієнко Н.В. від 29.03.2024.

За наслідком розгляду запитів Олександра Чеганенка Радою адвокатів Одеської області на ім`я останнього направлено лист від 13.06.2024 №176/0/9-24, яким адресата повідомлено, що дійсно 29.03.2024 адвокат Матвієнко Н.В. звернулась до Ради адвокатів Одеської області із повідомленням про факти неналежної поведінки адвоката Смирнова А.І., яка грубо порушує Правила адвокатської етики та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До такого звернення на 9 аркушах було долучено 24 додатки. Оскільки сам текст повідомлення, а також додатки 16 та 22 містять конфіденційну інформацію про адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. , як фізичних осіб, їх зображення, адвокатську таємницю, особисте листування адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. і їх колег, Рада адвокатів Одеської області не вправі розголошувати цю інформацію без згоди адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. , що був у них запитаний, але не був ними наданий. Отже, з огляду на те, що частина запитуваної ОСОБА_1 інформації належить до категорії інформації з обмеженим доступом, Радою адвокатів Одеської області було відмовлено ОСОБА_7 в наданні такої інформації.

При цьому, доступ до інших додатків 1-15, 17-21, 23-24 на 61 арк., які його стосуються, або які він виготовив, ОСОБА_1 надано.

Уважаючи своє право на отримання повної інформації порушеним, позивач звернувся до суду з позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Водночас, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

За приписами частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційний Суд України в рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 дійшов висновку про те, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема, членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Положеннями частини другої статті 32 Основного Закону України передбачено вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов`язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї). Такими підставами є: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв`язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вищенаведеним конституційним положенням кореспондують приписи частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про інформацію», згідно із якими інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Тотожні за змістом положення містить частина перша статті 302 Цивільного кодексу України.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних»).

За приписами статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обумовлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

- в офіційних друкованих виданнях;

- на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

- на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

- на інформаційних стендах;

- будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За правилом пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Згідно фактичних обставин справи, за наслідком розгляду запитів ОСОБА_1 Радою адвокатів Одеської області на його адресу надіслано лист від 13.06.2024 №176/0/9-24, яким адресата повідомлено, що дійсно 29.03.2024 адвокат Матвієнко Н.В. звернулась до Ради адвокатів Одеської області із повідомленням про факти неналежної поведінки адвоката Смирнова А.І., яка грубо порушує Правила адвокатської етики та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До такого звернення на 9 аркушах було долучено 24 додатки, а саме: 1) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Смирнову А.І. - на 1 арк.; 2) договір про надання правової допомоги №01.06.22 від 01.06.2022 - на 2 арк.; 3) скрін ел.пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , «вхідні» від 02.09.2023 від СПД 3.9.Одеський апеляційний суд, розсилка процесуальних документів (ухвала по справі 522/1807/23) - на 1 арк.; 4) вкладення до листа: ухвала від 18.08.2023 про відкриття провадження по справі №522/1807/23 - на 3 арк.; 5) скрін ел.пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , «вхідні» від 02.09.2023 від СПД 3.9.Одеський апеляційний суд, розсилка судових матеріалів (апеляційна скарга ОСОБА_1 , штамп суду із вх. від 14.08.2023 - на 1 арк.; 6) вкладення до листа: апеляційна скарга ОСОБА_1 , штамп суду із вх. від 14.08.2023 - на 1арк.; 7)скрін ел.пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , «вхідні» від 17.09.2023 від СПД 3.9.Одеський апеляційний суд, розсилка процесуальних документів, справа №522/1807/23 (повістка) - на 1 арк.; 8) повістка про виклик в суд на ім`я Матвієнко Н.В. як представника відповідача по справі 522/1807/23, на 09.10.2023 - на 1 арк; 9) скрін ел.пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 «надіслані» від 18.09.2023 «заява 18.09.2023, с.Коновалова В.А., справа №522/1807/23, за змістом вкладення три вкладення підписані КЕП - на 1 арк; 10) заява до Одеського апеляційного суду, с.Коновалова В.А., по справі №522/1807/23 від 18.09.2023 - на 1 арк.; 11) скрін ел.пошти nw.matvienko@gmail.com. «вхідні» тема: «до відома» від 03.01.2024 відправник: Aleksandr Cheganenko, із 8 вкладеннями - на 1 арк.; 12) відзив по справі №522/1807/23 від 16.05.2023 за підписом Смирнова А.І. - на 4 арк.; 13) заява про попередній розрахунок сум від 19.07.2023, за підписом Смирнова А.І. по справі №522/1807/23 - на 1 арк.; 14) позовна заява до Суворовського районного суду м.Одеси про захист честі, гідності....та ділової репутації фізичної особи у заяві до відділення поліції №2 ОРУП №1 ГУ HP в Одеській області від 23.05.2022, за підписом та печаткою адвоката Смирнова А.І. від 30.11.2022 - на 6 арк.; 15) ухвала про відкриття провадження по справі №523/15397/22 від 09.12.2022 - на 3 арк.; 16) скрін переписки групи Вайбер «Колегія Успішних», група О А «Перша юридична консультація Малиновського району м.Одеси» за 03.01.2024 - на 9 арк.; 17) роздруківка «стан розгляду справ» з сайту «Судова влада» - на 3 арк.; 18) додаткові пояснення Смирнова А.І. до ДП КДКА Одеської області від 25.01.2024 та зміст цих пояснень, що перенесені у вордовський файл у зв`язку із поганою якістю зображення - на 2 арк.; 19) скарга щодо неналежної поведінки адвоката Смирнова А.І. від 29.12.2023 - на 5 арк; 20) скарга щодо неналежної поведінки адвоката Матвієнко Н.В. від 29.12.2023 - на 5 арк; 21) рішення ДП КДКА Одеської області від 20.02.2024 із супровідним листом від 22.02.2024 - на 6 арк.; 22) роздруківка з сторінки інстаграм advocat_smirnov, від 16.10.2019 - на 1 арк.; 23) витяги статей Спеціального випуску Адвокатська етика №1, 2019 р. журналу «Вісник Одеської адвокатури» - на 3 арк.; 24) клопотання про долучення доказів до справи №523/6257/22, що зареєстровано в Суворовському районному суді м.Одеси вх.№1519 від 19.01.2023 - на 1 арк.

Текст повідомлення, а також додатки 16 та 22 містять конфіденційну інформацію про адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. , як фізичних осіб, їх зображення, адвокатську таємницю, особисте листування адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. і їх колег.

З метою отримання від адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. згоди на розголошення конфіденційної інформації, яка знаходиться в додатках 16 та 22, Радою адвокатів Одеської області здійснено відповідні запити.

Однак, адвокати Матвієнко Н.В. та Смирнов А.І. згоди на розголошення конфіденційної інформації, яка їх стосується, не надали.

У зв`язку з чим, Радою адвокатів Одеської області було відмовлено ОСОБА_7 в надані конфіденційної інформації, яка знаходиться в додатках: 16) скрін переписки групи Вайбер «Колегія Успішних», група О А «Перша юридична консультація Малиновського району м.Одеси» за 03.01.2024 - на 9 арк.; 22) роздруківка з сторінки інстаграм advocat_smirnov від 16.10.2019 - на 1 арк.

При цьому, доступ до усіх інших додатків, зокрема, 1-15, 17-21, 23-24 на 61 арк. ОСОБА_1 надано.

В контексті вирішення даного спору колегія суддів також уважає за необхідне відмітити, що ОСОБА_1 не обґрунтовано, а судом апеляційної інстанції не установлено, що запитувана позивачем інформація стосується інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, мотивуючи як позовні вимоги так і вимоги апеляційної скарги позивач взагалі не ставить під сумнів того, що частина запитуваної ним у Ради адвокатів Одеської області інформації (в забезпеченні доступу до якої ОСОБА_1 було відмовлено) стосується адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. , як фізичних осіб, містить їх зображення, адвокатську таємницю, особисте листування адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. і їх колег.

До того ж, не зазначення адвокатами Матвієнко Н.В. та Смирновим А.І. , що така інформація є конфіденційною жодним чином не свідчить про те, що вона такою не являється.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що частина запитуваної ОСОБА_4 інформації відноситься до конфіденційної та згоди на її розголошення адвокати Матвієнко Н.В. та Смирнов А.І. не надали, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адже вони є безпідставними.

При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє твердження позивача про те, що з огляду на неподання Радою адвокатів Одеської області відзиву на позовну заяву суд першої інстанції повинен був кваліфікувати це як визнання позову та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки приписи ч.4 ст.159 КАС України надають суду саме право кваліфікувати як визнання позову при неподанні суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин.

Наведена норма не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб`єктом владних повноважень відзиву.

Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі й суб`єкта владних повноважень, вчиняти вказані дії.

У той же час ч.4 ст.159 КАС України наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації, тобто, чи є необхідність в отримані такого відзиву.

Отже, пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи в розглядуваному випадку не свідчить про порушення окружним адміністративним судом норм процесуального права.

Не є юридично спроможними також сумніви скаржника стосовно направлення Радою адвокатів Одеської області до адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. запитів на отримання їх дозволу з розголошення інформації, адже невідображення у листі від 25.06.2024 №181/0/9-24 відомостей щодо здійснення таких запитів не підтверджує/спростовує наведеної обставини.

Між тим, з листа Ради адвокатів Одеської області від 13.06.2024 №176/0/9-24 убачається, що відповідні запити на розголошення інформації адвокатам Матвієнко Н.В. та Смирнову А.І. скеровувались, а останні, в свою чергу, не надали згоди на її розголошення.

Колегія суддів уважає безпідставним посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, згідно із якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації лише в разі зазначення у відповіді на запит, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від шкода від оприлюднення такої інформації переважає право позивача знати цю інформацію, оскільки реквізитів такого судового акту позивачем не зазначено.

Також, відхиляються судом апеляційної інстанції доводи ОСОБА_1 про те, що окружним адміністративним судом не досліджено його третього звернення до Ради адвокатів Одеської області від 19.06.2024 №146/0/7-24, адже предметом спору є саме ненадання запитуваної ним інформації стосовно адвокатів Матвієнко Н.В. та Смирнова А.І. є конфіденційною, а не дослідження третього звернення та ненадання відповіді на нього.

Крім того, слід зауважити, що в межах даного спору не надається оцінка правовідносинам, які склались між Смирновим А.І. та адвокатом Матвієнко Н.В. з приводу надання правової допомоги, адже їх правова природа лежить поза межами даного правового регулювання.

Не є юридично спроможними жодним чином документально не підтвердженні сумніви позивача відносно наявності конфлікту інтересів під час перегляду даної справи №420/21794/24 в П`ятому апеляційному адміністративному судді в призмі того, що головою цього суду є чоловік голови Ради адвокатів Одеської області, адже наразі ОСОБА_8 не є головою П`ятого апеляційного адміністративного суду. До того ж, як голова суду так і будь-який інший суддя, який не входить складу колегії суддів, не приймає будь-якої участі у вирішенні даної справи.

Відтак, установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі твердження не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №420/21794/24 за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Смирнова Андрія Ігоровича , Матвієнко Надії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький