Постанова

від 12.11.2024 по справі 640/39548/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/39548/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвлаників багатоквартирного будинку «Дружби народів Авеню» до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби народів Авеню» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо неприйняття у місячний строк рішення за результатом розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" №29/10/21-1 від 29.10.2021 на розроблення технічної документації із землеустрою;

- зобов`язати Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Київської міської ради заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" №29/10/21-1 від 29.10.2021 на розроблення технічної документації із землеустрою, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну цю справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо неприйняття у місячний строк рішення за результатом розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" №29/10/21-1 від 29.10.2021 на розроблення технічної документації із землеустрою.

Зобов`язано Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії Київської міської ради заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" №29/10/21-1 від 29.10.2021 на розроблення технічної документації із землеустрою, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради судові витрати у розмірі 14135 грн 00 коп.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Київська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

01.11.2021 ОСББ «Дружби народів АВЕНЮ» звернувся до Київської міської ради із заявою від 29.10.2021 №29/10/21-1 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, комунальної власності площею 2,3457 га, з кадастровим номером 8000000000:82:240:0030, для формування у результаті поділу нової земельної ділянки з метою її подальшої передачі у постійне користування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" для управління та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

До клопотання позивачем були додані: посвідчені в установленому порядку копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці; копії матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці; нотаріально посвідчена згода на поділ земельної ділянки заставодержателів, інших користувачів земельної ділянки; засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність.

Листом від 12.11.2021 №0570202/1-34469 Департамент земельних ресурсів Київської міської Державної адміністрації повідомив позивача про необхідність подачі таких документів: посвідчених в установленому порядку копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці; копій матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна; документальне підтвердження врахування інтересів власників всіх будівельних споруд, розташованих на земельній ділянці; графічних матеріалів з позначенням інтересів орієнтовних меж поділу земельної ділянки.

На думку позивача, така відповідь відповідача суперечить статті 79-1 та статті 118 ЗК України, статтям 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно із ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Статтею 40 ЗК України, визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною п`ятою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою та сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) встановлено, що проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку, що вирішення питання з приводу відведення у власність земельних ділянок із земель комунальної власності здійснюється у порядку та спосіб, що визначені статтею 118 ЗК України, а органом, який уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у спірних правовідносинах є Київська міська рада і вирішення цього питання відповідно до статей 26 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення - про надання або відмову у наданні такого дозволу.

За змістом статті 118 ЗК України, відповідач зобов`язаний розглянути клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розробку технічної документації або надати мотивовану відмову.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.11.2021 позивач звернувся до Київської міської ради із заявою від 29.10.2021 №29/10/21-1 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, комунальної власності площею 2,3457 га, з кадастровим номером 8000000000:82:240:0030.

Доказів, які б свідчили про розгляд заяви позивача на сесії та прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви, відповідачем суду не надано.

Разом з тим, листом структурного підрозділу виконавчого органу міської ради повідомлено позивача про необхідність подачі додаткових документів.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не приймалось рішення за результатами розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Направлення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листа позивачу про надання додаткових документів, не є доказом розгляду заяви безпосередньо Київською міською радою як органом місцевого самоврядування в розумінні положень Земельного кодексу України.

Правова позиція у подібній справі була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 у справі № 1140/2559/18 та від 24.06.2020 у справі № 555/872/17.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Земельний кодекс України не пов`язує вирішення відповідною міською радою питання про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою із фактом проходження проекту такого рішення в органах та підрозділах міської ради.

Отже, Департамент земельних ресурсів не є органом, який уповноважений приймати рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки клопотання позивача на відповідність його вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та, відповідно, відсутні рішення, які прийняті за результатами їх розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Київська міська рада у встановлений ч.6 ст.123 Земельного кодексу України строк безпідставно не прийняла рішення щодо вирішення заяви позивача, а тому відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, позов в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття у місячний строк рішення за результатом розгляду заяви є обґрунтованим.

Щодо іншої частини позовних вимог, то колегія суддів також вважає вірними доводи суду щодо задоволення позовних вимог з огляду на вимоги КАС України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Норму аналогічного змісту закріплено також у пункті 11 частини другої статті 245 КАС України.

З огляду на предмет спору та обставини справи, позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов`язку розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок узгоджуються з повноваженнями суду при вирішенні справи по суті.

Водночас, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині, щодо розгляду клопотання на найближчому пленарному засіданні Київської міської ради, тоді як задовольнив вимоги шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби народів Авеню" №29/10/21-1 від 29.10.2021 про розроблення технічної документації із землеустрою та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, що затверджений Законом від 15.03.2022 № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/202 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Зважаючи на те, що Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що залучений до реалізації та здійснення передбачених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів і повноважень воєнного стану, пріоритетними при проведенні пленарних засідань Ради є заходи спрямовані на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави. А тому, в період дії воєнного стану покладення на відповідача обов`язку по розгляду заяви позивача у бажаний для останнього спосіб (на найближчому пленарному засіданні Ради), суперечитиме принципу пропорційності.

Також колегія суддів бере до уваги, що суб`єктом подання проектів рішень для винесення на сесію Київміськради з питань надання дозволу (відмови у наданні) на розробку проектів землеустрою є Департамент.

Тобто, Департамент уповноважений готувати та подавати в установленому порядку проекти Київміськради з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, які виносяться на пленарне засідання ради, проте, не приймати самостійно рішення з питань надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з земель комунальної власності замість Київміськради.

Крім того, ЗК України не пов`язує вирішення відповідною міською радою питання про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою із фактом проходження проекту такого рішення в органах та підрозділах міської ради.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

Позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

До клопотання позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 24 грудня 2021, платіжне доручення від 10 серпня 2022 року на суму 13000,00 грн, ордер адвоката Кулачко Т.М.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2021 №111.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, правовмірно стягнув з відповідача суму судового збору у розмірі 1135,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача суду надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №24/12/21-1, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2021 з детальним описом наданих послуг, ордер на надання правничої (правової) допомоги, платіжне доручення від 10.08.2022 №196 про сплату ОСББ «Дружби Народів Авеню» на користь АБ Тарас Кулачко та партнери коштів на суму 13000,00 грн відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №24/12/21-1.

Суд першої інстанції вірно врахував при визначенні суми витрат на правничу допомогу, а саме: обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та стягнув 13000,00 грн.

Окрім того, суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача судовий збір у розмірі 1135,00 грн з огляду на приписи ст. 139 КАС України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.