Постанова

від 12.11.2024 по справі 640/6642/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6642/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання незаконним та скасування розпорядження,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження від 14.11.2019 №1977 "Про визнання таким, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" в частині таким, що втратило чинність розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.10.2017 №1207 "Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які надають виконавцеві цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим", зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві 24.10.2017 за №206/1798, що стосується ТОВ «Явір-Житлобуд-2» з дати його прийняття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при визнанні таким, що втратило чинність розпорядження № 1207 від 05.10.2017, не дотримано наступні умови, а саме: відсутність факту виконання рішення, що скасовується, відсутність факту правовідносин, пов`язаною з реалізацією певних суб`єктивних прав, а також відсутність заперечень суб`єкта правовідносин щодо їх зміни чи припинення.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ЖИТЛОБУД-2» здійснює утримання будинків та прибудинкових територій по бульвару Кольцова №№ 14А, 14Б, 14Д, 14Е, 14З,14К, 14Л, 14У в м. Києві.

Разом з тим, ТОВ «ЯВІР-ЖИТЛОБУД-2» надає послуги за тарифом, встановленим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1207 від 05.10.2017 року «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій, які надають виконавцеві цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами належно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим».

До введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 року, ТОВ «ЯВІР-ЖИТЛОБУД-2» надавало послуги згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 року, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затвердженими Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року, які передбачали надання послуг за Типовими договорами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженими постановою КМУ №529 від 20 травня 2009 року та відповідно до тарифу погодженого органом місцевого самоврядування.

З офіційного сайту (https://kyivcity.gov.ua/) Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачу стало відомо, що розпорядженням №1977 від 14.11.2019 року «Про визнання таким, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», зокрема визнано таким, що втратили чинність, в тому числі, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1207 від 05.10.2017 року «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим».

Вважаючи розпорядження в частині скасування розпорядження від 05.10.2017 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини в сфері встановлення та затвердження тарифів на житлово- комунальні послуги врегульовані Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 13.04.2017 №2019-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Порядок формування тарифів), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 №390 «Про затвердження Порядку доведення споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структури цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обслуговування її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

За змістом п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо сплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання положень вищезазначених законів, Київською міською державною адміністрацією 05.10.2017 було прийнято розпорядження № 1207 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим», зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 24.10.2017 за № 206/1798, яким встановлено розміри тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по кожному будинку окремо, що обслуговує ТОВ «Явір- Житлобуд-2» відповідно до додатку.

Зокрема, для будинків, що обслуговує ТОВ «Явір-Житлобуд-2» були встановлені наступні тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій:

- бульвар Кольцова 14-6, на рівні 6,94 грн;

- бульвар Кольцова 14-у на рівні 6,77 грн;

- бульвар Кольцова 14-а на рівні 6,92 грн;

- бульвар Кольцова 14-д на рівні 6,77 грн та 5,73 грн для першого поверху;

- бульвар Кольцова 14-е на рівні 6,93 грн;

- бульвар Кольцова 14-ж на рівні 6,76 грн;

- бульвар Кольцова 14-з на рівні 6,63 грн;

- бульвар Кольцова 14-к на рівні 6,64 грн;

- бульвар Кольцова 14-л на рівні 6,72 грн.

На момент прийняття розпорядження № 1207 від 05.10.2017 діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV.

Статтею 1 Закону 1875-IV, визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема, регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема:

-встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

-здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону у редакції, яка діяла на момент прийняття розпорядження № 1207 від 05.10.2017, до повноважень Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київської міської ради, було віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

Статтею 14 Закону встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені 'центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово- комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово- комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Частиною 1 ст. 31 Закону передбачено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово- комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У відповідності до ч. З ст. 31 Закону, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону та ч. 1 ст. 3, стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

На виконання ч. 1 ст. 31 Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Абзацем 2 п. 1 Порядку формування тарифів визначено, що тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

В абз. 4 п. 2 Порядку формування тарифів зазначено, що Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком, залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарного-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Таким чином, як встановив суд першої інстанції, приймаючи розпорядження № 1207 від 05.10.2017, Київська міська державна адміністрація розпорядження № 1207 від 05.10.2017, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10.12.2017 набрав чинності Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189), який введено в дію з 10.06.2018 в частині надання послуги з управління багатоквартирним будинком та з 01.05.2019 у повному обсязі.

Зокрема, даним Законом № 2189 було визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, згідно з якою житловою послугою є послуга з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону №2189 послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку, шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Пунктом 14 ст. 1 Закону № 2189 визначено, що управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно ст. 2 Закону № 2189, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2189, послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 2 ст. 10 Закону №2189 зазначено, що вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Частиною 3 ст. 10 Закону № 2189 зазначено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1)витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2)винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням норм ст. 4 Закону № 2189 органи місцевого самоврядування не наділенні повноваженням щодо встановлення/коригування тарифів на послуги, зокрема, на таку послугу як управління багатоквартирним будинком.

За таких обставин, враховуючи той факт, що набрав чинності новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2019 № 1977 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», розпорядження № 1207 від 05.10.2017 було визнано таким, що втратило чинність.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» від 14.05.2015, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цим Законом. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, доводи позивача про недотримання відповідачем при винесенні оскаржуваного рішенні вимог законодавства, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Також колегія суддів звертає увагу, що з набранням чинності Закону №2189-УІІІ Київська міська державна адміністрація не є уповноваженим органом, що регулює питання цін та тарифів на послуги з утримання будинків і споруд на прибудинкових територіях, що є свідченням того, що у відповідача відсутні будь-які повноваження щодо встановлення/коригування цін чи тарифів на житові послуги (послуги з управління багатоквартирним будинком).

З огляду на те, що Закон України «Про житлово-комунальтні послуги набрав чинності, відповідач з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України, виніс оскаржуване розпорядження, що повністю узгоджується з чинним законодавством України.

Щодо доводів скаржника про те, що не було дотримано умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується, відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у рзі виникнення таких правовідносин, то колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на вищезазначені доводи та обґрунтування.

Відповідно до ст. 10 Закону №2189-УІІІ ( на день набрання чиннності Законом) ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Разом з тим, зазначеною нормою Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Таким чином, вищезазначеним законом чітко визначено порядок встановлення ціни послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п.1 Прикінцевих та Перехідних положень до Закону №2189-УІІІ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: частин другої та третьої статті 10, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, на час звернення до суду з даним позовом 18.03.2020 зазначена норма Закону (ст. 10) набрала чинності.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що позивач обрав невірний спосіб захисту, заявляючи вимоги стосовно ТОВ «Явір-Житлобуд-2», оскільки ні оскаржуване розпорядження, ні розпорядження, яке визнано нечинним, не стосується конкретно позивача. Розпорядження №1207 від 05.10.2017 стосувалось невизначеного кола осіб, тоді як саме ТОВ «Явір-Житлобуд-2» в даному розпорядженні не фігурувало.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.