Постанова

від 11.11.2024 по справі 725/5212/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/5212/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

11 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В червні 2024 року позивач звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області Державної міграційної служби України в якому просить:

1.1. Визнати протиправним та скасувати рішення №23 Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області Державної міграційної служби України від 22 травня 2024 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішеням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 жовтня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

4. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у нього наявна посвідка тимчасове проживання в Україні виданої від 16.07.2022 року, яка не скасована та не вилучена, у позивача термін дії посвідки становить до 14.07.2023 року. Однак Відповідно до Постанови КМУ №1202 від 21.10.2022 року "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану", посвідки на постійне або тимчасове проживання, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну після 24 лютого 2022 року, залишаються дійсними до закінчення воєнного стану та впродовж 30 днів після нього. Такі посвідки засвідчуватимуть законність перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, яким вони належать.

5. Також звертає увагу суду, що працівниками міграційної служби не було доведено позивачу інформацію про скасування посвідки на тимчасове проживання, та в останнього посвідку вилучено не було. Під час складання протоколу перекладач не був залучений для перекладу на мову, якою володіє позивач.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.07.2022 позивач був документований тимчасовою посвідкою проживання на території України № 800286596, УДМС у Тернопільській області, терміном дії до 14.07.2023р. Підставою видачі вказаної посвідки було возз`єднання сім`ї з громадянкою України ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про шлюб від 02.10.2020 серія НОМЕР_1 .

7. 18.07.2023 року позивач звернувся до УДМС у Тернопільській області з заявою щодо обміну посвідки на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 у зв`язку із закінченням її дії. Під час перевірочних заходів органом УДМС було виявлено, що за громадянином Республіки Азербайджану під час перебування на території України наявні невиконані грошові зобов`язання. Згідно систематизованої бази даних Єдиного реєстру боржників, працівниками міграційної служби було встановлено наявність заборгованостей на ім`я позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які пов`язані із стягненням штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення та стягнення судового збору. Також були виявлені неспівпадіння наданих даних іноземцем під час подання заяви на обмін посвідки, а саме станом на день подачі заяви щодо оформлення тимчасової посвідки, заявник вже не перебував в шлюбі з громадянкою України.

8. Приймаючи до уваги наявність невиконаних майнових зобов`язань перед державою Україною та розірвання шлюбу з громадянкою України відповідачем було прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки про тимчасове проживання на території України на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку.

9. 22.05.2024 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЧВ №001904 за ч.1 ст.203 КУпАП. Того ж дня винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЧВ №011045 відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, за ч.1 ст.203 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 887,00грн.

10. 22.05.2024 року головним спеціалістом Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області відносно позивача прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та зобов`язанням покинути територію України у термін до 12.06.2024 року.

11. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

12. Правова позиція апелянта зазначена в пунктах 3-5 цієї постанови.

13. Відповідач зазначає, що посвідка на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 видана 16.07.2022 була скасована рішенням від 27 грудня 2023 № 1038 УДМС у Тернопільській області, однак в порушення діючого законодавства не знада іноземцем до органу, що її видав.

14. Відповідач зазначає, що під час винесення рішення про примусове повернення з України іноземця та під час винесення постанови про накладання адміністративного стягнення від іноземця не поступало клопотань про необхідність залучення перекладача. 22.05.2024 працівниками міграційної служби у Чернівецькій області були відібрані пояснення у гр. ОСОБА_1 в яких він особисто власноруч прописав «перекладача не потребую» та наприкінці пояснень зробив ремарку, що вказані пояснення пряма мова: «пояснення з мої слів написано вірно і доповнень не маю».

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

17. Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

18. За змістом частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

19. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закон № 3773-VI.

20. Пунктом 7 частини першої статті 1 цього Закону надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.

21. В свою чергу, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI).

22. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеною їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

23. Частинами першою-третьою статті 3 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

24. В силу частин першої, четвертої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

25. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

26. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).

27. Згідно з пунктом 1 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

28. Пунктами 16 ,17 Порядку № 322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

29. Відповідно до пункту 67 Порядку № 322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

30. За змістом положень спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства» (далі - Інструкція № 353/271/150) іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

31. Відповідно до пункту 5 розділу I вказаної Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:

- дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

- затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

32. За приписами пункту 3 розділу II Інструкції № 353/271/150 у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення.

33. Згідно з пунктом 5 розділу II Інструкції № 353/271/150 іноземець зобов`язаний самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

34. За приписами пункту 10 розділу I Інструкції № 353/271/150 рішення органів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

36. Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що іноземець або особа без громадянства, які перебувають в Україні можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

37. Законодавством унормовані правила перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Зокрема документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні є посвідка на тимчасове проживання, яка видається на певний строк, але не більше ніж на один рік. У разі закінчення строку дії посвідки іноземець або особа без громадянства можуть подати документи для оформлення нової посвідки, звернувшись не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

38. У свою чергу, обов`язку іноземця дотримуватися строків звернення за обміном посвідки кореспондує обов`язок органу ДМС щодо прийняття у нього відповідних документів, їх розгляду та вирішення питання щодо подальшої легалізації перебування відповідної особи в Україні.

39. Відповідно до постанови від 28 лютого 2022 року № 165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» Кабінет Міністрів України постановив: 1) зупинити строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні; 2) поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.

40. Згідно з постановою Уряду від 21 жовтня 2022 року № 1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» установлено, що:

- посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 року, підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування;

- іноземці або особи без громадянства, крім громадян російської федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.

40. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 16.07.2022 була видана посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 з підстави возз`єднання з сім`єю - внаслідок укладення шлюбу із громадянкою України.

41. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у ч.3-13 цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ч.14 ст.4 Закону №3773-VI).

42. Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному ч.15 ст.4 Закону №3773-VI (возз`єднання сім`ї з громадянами України), становить один рік (п.5 ч.1 ст.5-1 Закону №3773-VI).

43. Строк дії посвідки позивача закінчувався 14.07.2023, тобто після 24 лютого 2022 року та після прийняття Постанови КМУ від 21 жовтня 2022 року № 1202.

44. В апеляційній скарзі представник позивача акцентував увагу суду на тому, що приписи постанови Кабінету Міністрів України № 1202 від 21.10.2022 дають підстави для легального перебування іноземцям до закінчення правового режиму військового стану за певних умов, проте відповідачем та судом першої інстанції було проігноровано вказані приписи.

45. В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2023 року відповідач прийняв рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки про тимчасове проживання на території України позивачу на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку №322, а саме через наявність невиконаних майнових зобов`язань перед державою Україною.

46. Факт наявності заборгованостей на ім`я позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які пов`язані із стягненням штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення та стягнення судового збору підтверджується наданими відповідачем доказами та жодним чином не спростований позивачем.

47. 26 грудня 2023 року було внесено запис до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про те, що позивач розірвав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , тобто з цього дня фактично припинили існувати підстави на яких позивачу було видано посвідку на тимчасове проживання в Україні.

48. Враховуючи зазначене, 27 грудня 2023 року відповідач прийняв рішення №1038 про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку №322, який передбачає скасування посвідки, якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.

49. Факт розірвання шлюбу, який став підставою для скасування посвідки, не оспорюється позивачем, навпаки з даного приводу ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містить жодних пояснень. Крім того, колегія судів вказує на те, що позивач не був позбавлений права на оскарження рішення УДМС у Чернівецькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання, проте не скористався своїм правом на адміністративне чи судове оскарження вищевказаного рішення

50. Також, відповідно до листа Першого відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернівці від 16.05.2024 № 1636/36.10-13, яким було направлено запит до УДМС у Чернівецькій області із проханням здійснити перевірку законності перебування ОСОБА_4 12.11.2001 на території України, позивач мав намір одружитися із іншою громадянкою України задля законного перебування на території України та підставою якої було б оформлення та видача нової посвідки тимчасового проживання у зв`язку возз`єднання сім`ї з громадянкою України.

51. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії працівників органу міграційної служби у Чернівецької області під час оформлення і та винесенні рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Азербайджану були спрямовані на дотримання вимог законодавства що регулює порядок перебування іноземців на території України.

52. Доводи апеляційної скарги не спростовують наданих відповідачем доказів і зводяться до невизнання факту скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання та порушення порядку та процедури оголошення іноземцю рішення про примусове повернення за межі України в присутності перекладача. Наявність невиконаних майнових зобов`язань перед державою Україною та розірвання шлюбу з громадянкою України не були спростовані представником позивача.

53. Стосовно посилання позивача щодо не залучення перекладача суд також відхиляє, оскільки у рішенні про примусове повернення №23 позивач особисто зазначив дата та підпис, що послуг перекладача не потребує з рішенням ознайомлений.

54. Розуміння позивачем того, що своїми діями він порушує норми законодавства які встановлені на території України щодо іноземців та те, що його статус на території України визначений як нелегальний мігрант, підтверджується також тим, що після отримання відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянин ОСОБА_5 покинув територію України 29.01.2024 за паспортом НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), а заїхав на територію України 23.03.2024 за паспортом НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ). З цього приводу позивач також не надав жодних пояснень ні в позові, ні в апеляційній скарзі.

55. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при прийнятті рішення суду, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

56. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

57. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

58. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

60. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.