Постанова

від 05.11.2024 по справі 460/953/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/953/24 пров. № А/857/22910/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Мельничук Ю.І,;

від відповідача - Міщанюк О.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дубенської міської ради Рівненської обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. в адміністративній справі за позовом Дубенської окружної прокуратури до Дубенської міської ради та Управління економіки і власності Дубенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вжити заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомості (суддя суду І інстанції: ОСОБА_1 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 12 хв. 13.08.2024р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 26.08.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

26.01.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Дубенська окружна прокуратура звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Дубенської міської ради щодо невжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дубно на будівлю пожежного депо, площею 293,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Дубенську міську раду вжити заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дубно на будівлю пожежного депо, площею 293,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації (Т.1, а.с.1-7).

Згідно ухвали суду від 31.01.2024р. вирішено розгляд цієї справи проводити за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи в судове засідання (Т.1, 60-61).

Відповідно до ухвали суду від 28.03.2024р. залучено до участі в справі як співвідповідача Управління економіки і власності Дубенської міської ради (Т.1, а.с.199-200).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Дубенської міської ради щодо невжиття заходів для державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дубно на будівлю пожежного депо, площею 293,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано Дубенську міську раду вжити заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дубно на будівлю пожежного депо, площею 293,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто на користь Рівненської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань Дубенської міської ради судові витрати із сплати судового збору в сумі 3028 грн. (Т.2, а.с.8-13).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Дубенська міська рада Рівненської обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.19-25).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не вирішив позовні вимоги стосовно відповідача Управління економіки і власності Дубенської міської ради, не залучив до участі в справі ОСОБА_2 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Також висновки суду та позов прокурора слід розцінювати як втручання у здійснення органом місцевого самоврядування права власності; прокурор не навів ознак безпосереднього порушення прав позивача чи держави, в інтересах якої він діє, а тому були вагомі підстави для відмови в задоволенні заявленого позову.

Окрім цього, державна реєстрація прав на нерухоме майно не є підставою набуття права власності, а виступає лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Звідси, підставою виникнення права комунальної власності на пожежне депо є акт приймання-передачі майна від 21.12.2022р., а не його державна реєстрація.

Також уповноваженим органом, якому міська рада доручила управління комунальним майном територіальної громади м.Дубно, є Управління економіки і власності Дубенської міської ради, що має статус окремої юридичної особи, через що суд неправильно визначив належного відповідача в справі.

Позивач Дубенська окружна прокуратура скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.50-54).

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Рівненської обл. від 01.06.2022р. в справі № 918/569 позов керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської обл. та Управління економіки і власності Дубенської міської ради задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі, укладений 17.01.2014р. між Управлінням економіки і власності Дубенської міської ради та ОСОБА_2 , зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 95; зобов`язано ОСОБА_2 повернути пожежне депо загальне площею 293,2 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , до комунальної власності територіальної громади м.Дубно в особі Дубенської міської ради (Т.1, а.с.8-17).

Згідно постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської обл. від 01.06.2022р. у справі № 918/569/20 залишено без задоволення, а зазначене рішення - без змін (Т.1, а.с.18-27).

Постановою Верховного Суду від 21.12.2022р. у справі № 918/569/20 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022р. та рішення господарського суду Рівненської обл. від 01.06.2022р. у справі № 918/569/20 - без змін (Т.1, а.с.28-34).

Згідно листів № 51-315вих-23 від 30.01.2023р., № 51-959вих-23 від 23.03.2023р., № 51-1996вих-23 від 20.06.2023р., № 51-3242вих-2 від 03.10.2023р. Дубенська окружна прокуратура неодноразово зверталася до Дубенської міської ради щодо вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на пожежне депо, загальною площею 293,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.41, 42-43, 44-45, 46-47).

Листами № 502/05-02-29/23 від 09.02.2023р., № 1142/05-02-29/23 від 29.03.2023р., № 2296/05-02-29/23 від 28.06.2023р., № 3651/05-02-29/23 від 11.10.2023р. Дубенська міська рада повідомила про те, що заходи щодо вирішення питання державної реєстрації права комунальної власності на приміщення пожежного депо вжито не було (зворот а.с.41, зворот а.с.43, зворот а.с.45, а.с.47).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.01.2024р. за № 363315116, право власності на будівлю пожежного депо, загальною площею 293,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 14.01.2014р. до 16.01.2014р. було зареєстровано за територіальною громадою міста Дубно в особі Дубенської міської ради; починаючи з 17.01.2014р., на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2014р. по теперішній час зареєстровано за ОСОБА_2 (Т.1, а.с.39-40).

Вважаючи бездіяльність відповідача Дубенської міської ради щодо невжиття заходів державної реєстрації права комунальної власності протиправною, прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач Дубенська міська рада проявляє бездіяльність у проведенні державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомості, що був повернутий судом у комунальну власність.

За своїм змістом державна реєстрація права власності покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів територіальної громади шляхом створення додаткових гарантій для неї та зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю.

Водночас, наявність зареєстрованого за іншою особою права приватної власності на комунальне майно може створювати ризики реєстрації обтяжень на таке майно, його протиправного відчуження добросовісному набувачу, та як наслідок спричинити необхідність витрачання додаткових коштів, в тому числі при зверненні до суду, для відновлення порушеного права власності територіальної громади.

За таких умов бездіяльність відповідача Дубенської міської ради щодо невжиття заходів для державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дубно на будівлю пожежного депо є протиправною, суперечить майновим інтересам територіальної громади міста Дубна.

Також судом підтверджено правомірність звернення прокурора із розглядуваним позовом та визначено належного відповідача Дубенську міську раду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до приписів ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст.142 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Отже, особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона освіти, здоров`я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду 02.12.2021р. у справі № 320/10736/20, від 05.11.2019р. у справі № 804/4585/18, від 05.03.2020р. у справі № 520/6826/19 та від 11.08.2020р. у справі № 810/2903/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц.

В розглядуваному випадку підставою для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави є порушення інтересів держави щодо збереження, обліку, раціонального та ефективного використання комунального майна.

При цьому, такі підстави представництва прокурора не заперечувалися відповідачами під час судового розгляду.

Окрім цього, звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання гарантування збереження комунального майна та його використання в інтересах громади, а відсутність державної реєстрації на таку будівлю створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої міська рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади у сфері комунальної власності, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Отже, твердження апелянта про те, що висновки суду та позов прокурора слід розцінювати як втручання у здійснення органом місцевого самоврядування права власності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки мета звернення прокурора до суду була протилежною забезпечення належного оформлення права комунальної власності.

Згідно із ст.7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Приписами ст.140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ст.143 Конституції України).

Отже, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень є територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільно об`єднані у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста.

Відповідно до ст.145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно із ч.4 ст.55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2021р. у справі № 380/3398/20 зазначив, що особливістю органу місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень, є те, що кожен з таких суб`єктів є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Отже, орган, уповноважений державою на звернення до суду з позовами про зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності, є відсутній, оскільки ці питання належать до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, який є відповідачем у справі та не може бути одночасно позивачем, що представляє та захищає порушені інтереси територіальної громади.

Таким чином, оскільки орган, уповноважений державою звертатися до суду з порушеного питання, є відсутній; прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі в межах, визначених повноважень та за наявності законних підстав.

При цьому, прокурор навів достатнє обґрунтування того, що оскаржуваною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень може бути завдано шкоду інтересам держави.

Також зверненню прокурора до суду із розглядуваним позовом передувало листування з відповідачем Дубенською міської радою, яке було спрямовано на добровільне усунення розглядуваних недоліків стосовно реєстрації права комунальної власності, однак зазначений відповідач фактично ухилився від проведення державної реєстрації права власності на спірне майно; будь-яких причин такої бездіяльності не навів.

Статтею 29 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Частиною 2 ст.60 Закону № 280/97-ВР визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.327 Цивільного кодексу /ЦК/ України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною ч.4 ст.334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Нормами ст.ст.2 і 3 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду (ч.3 ст.182 ЦК України).

Згідно з п.6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1127 від 25.12.2015р. (надалі - Порядок № 1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952-IV заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Судом встановлено, що відповідачем Дубенською міською радою на виконання рішення господарського суду Рівненської обл. від 01.06.2022р. у справі № 918/569/20 жодних заходів щодо реєстрації права комунальної власності на пожежне депо, загальною площею 293,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не вжито; причини такої поведінки не наведено.

Станом на 13.08.2024р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про власника будівлі пожежного депо ОСОБА_2 , які з огляду на рішення господарських судів у справі №918/569/20, слід вважати недостовірними.

В розглядуваному випадку державна реєстрація права власності покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів територіальної громади шляхом створення додаткових гарантій для неї та зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю.

Водночас, наявність зареєстрованого за іншою особою права приватної власності на комунальне майно може створювати ризики реєстрації обтяжень на таке майно, його протиправного відчуження добросовісному набувачу, та як наслідок, спричинити необхідність витрачання додаткових коштів, в тому числі при зверненні до суду, для відновлення порушеного права власності територіальної громади.

У сукупності викладеного, суд першої інстанції дійшов послідовного та переконливого висновку про те, що бездіяльність відповідача Дубенської міської ради щодо невжиття заходів для державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дубно на будівлю пожежного депо, площею 293,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не ґрунтується на вимогах закону, а також суперечить майновим інтересам територіальної громади міста Дубно.

В частині доводів апелянта про те, що Дубенська міська рада є неналежним відповідачем в справі колегія суддів враховує, що наступне.

За змістом Положення про Управління економіки і власності Дубенської міської ради, затв. рішенням Дубенської міської ради № 291 від 12.02.2021р., до повноважень вказаного Управління належить, зокрема управління в межах, визначених Дубенською міською радою, майном, що належить до комунальної власності територіальної громади.

Зміст меж такого управління розкривається нормами п.4 ч.1 розд.3 Положення, а саме в розумінні управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади Управління економіки і власності Дубенської міської ради здійснює облік комунального майна та його інвентаризацію безпосередньо або через повноважні на це органи підприємств, установ, організацій, готує на розгляд ради місцеві програми та переліки приватизації, передає об`єкти комунальної власності в оренду, контролює виконання орендарями вимог договорів оренди та надходжень орендної плати до бюджету Дубенської територіальної громади, приймає участь у приватизації комунального майна, передачі майна з державної власності у комунальну та з комунальної у державну (Т.1, а.с.78-79).

Така компетенція Управління економіки і власності Дубенської міської ради є вичерпною та не містить повноважень щодо звернення до органу державної реєстрації.

За таких обставин твердження апелянта про те, що Дубенська міська рада є неналежним відповідачем не відповідає вищевказаному акту органу місцевого самоврядування.

Також з наданих апелянтом доказів не вбачається наявність у працівників Управління економіки і власності Дубенської міської ради, яке є самостійною юридичною особою, повноважень діяти без довіреності від імені Дубенської міської ради чи безпосередньо від імені територіальної громади міста Дубна, у тому числі при зверненні до уповноважених органів з питань державної реєстрації права комунальної власності.

Окрім цього, суд підставно врахував й ту обставину, що первинна державна реєстрація права власності на будівлю пожежного депо (до укладення спірного договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 ) проведена саме працівником Управлінням економіки і власності Дубенської міської ради на підставі довіреності за підписом Дубенського міського голови № 27 від 21.03.2013р., у якій були визначені повноваження на представництво інтересів Дубенської міської ради в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з питань державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке перебуває у комунальній власності (Т.1, а.с.124).

Стосовно доводів апелянта про незалучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_2 колегія суддів керується тим, що відповідно до ч.2 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Із змісту розглядуваного позову та фактичних обставин справи, враховуючи остаточне вирішення господарським судом майнового спору стосовно спірних приміщень пожежного депо, колегія суддів не убачає будь-яких ознак того, що судове рішення в цій справі може вплинути на права та обов`язки особи, яка не є стороною у справі ОСОБА_2 .

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, на підставі ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Дубенську міську раду.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дубенської міської ради Рівненської обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. в адміністративній справі № 460/953/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Дубенську міську раду Рівненської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.11.2024р.