Постанова

від 05.11.2024 по справі 380/18283/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18283/24 пров. № А/857/22832/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача не з`явився;

від відповідача - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди через невиконання судових рішень та неможливість оформлення пенсії за віком (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце постановлення ухвали суду: 03.09.2024р., м.Львів),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. відмовлено в порядку п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди через невиконання судових рішень та неможливість оформлення пенсії за віком, оскільки такий не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (а.с.26-27).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить скасувати судову ухвалу та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які в своїй сукупності призвели до неправильної відмови у відкритті провадження у справі (а.с.29-31, 77-79).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розглядуваний спір є публічно-правовим і не належить до цивільно-правових спорів. Також при наявності недоліків позовної заяви суд мав можливість залишити позовну заяву без руху, а не приймати передчасне рішення про відмову у відкритті провадження.

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції висновувався тим, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; вимог щодо вирішення публічно-правового спору ОСОБА_1 не заявлено, через що розглядуваний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Між тим, вказані висновки суду першої інстанції слід вважати передчасними, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 29.08.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом («Позовна заява про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах №№ 2а-1041/08, 813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014р. «Яворовенко та інші проти України» відповідачами по справі, внаслідок чого я не можу оформити пенсію за віком та офіційно прав зв`язку з несплатою податків за період з 26.04.2005р. по сьогоднішній день 27.08.2024р., день написання позову», в якому просила поновити строк звернення до суду; стягнути кошти з відповідачів за моральну та матеріальну шкоду відповідно до висновку експерта; стягнути з відповідачів судові витрати щодо оплати висновку експерта (а.с.1-5).

В обґрунтування позовних вимог покликалася на тривале невиконання відповідачами рішень національних судів та рішення ЄСПЛ, що призводить до неможливості працевлаштуватися та оформити пенсію за віком державного службовця. При цьому наголошує, що суд повинен переглянути її позовну заяву в частині бездіяльності відповідачів, які тривалий час не вживають заходів для виконання рішень судів у справах №№ 2а-1041/08, 813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17.

Окремо позивач наголошує на її праві на отримання на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, а також виплаті відповідачами середньомісячної заробітної плати та несплачених податків.

Окрім цього, в тексті позовної заяви наведено обґрунтування розміру моральної шкоди.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Із установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку із невиконанням відповідачами судових рішень у справах №№ 2а-1041/08, 813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014р. «Яворовенко та інші проти України».

Водночас, у своїй позовній заяві позивач наголошує на допущеній відповідачами бездіяльності, торкається вирішення питань про стягнення коштів в цілях відшкодування шкоди, зачіпає питання компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, вказує на неможливість працевлаштування і оформлення пенсії за віком як державного службовця.

Також прохальна частина стосується стягнення з відповідачів коштів за моральну та матеріальну шкоду.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів звертає увагу на те, що зміст позовної заяви носить складний та неоднозначний характер, стосується вирішення значного кола спірних питань та торкається чотирьох відповідачів.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 9 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Окрім цього, підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Як слідує із змісту позовної заяви ОСОБА_1 , вказані вимоги процесуального закону нею дотримані частково, при цьому позивачем некоректно сформульовані підстави позову, які фактично перегукуються із нормами ст.383 КАС України.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Разом з тим, буквальний змістовний виклад заявлених вимог стосується стягнення грошових коштів за моральну та матеріальну шкоду.

Отже, заявлені позовні вимоги є незрозумілими та сформульовані у спосіб, який не дає можливості їх однозначного розуміння.

За таких обставин подана позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст.160 КАС України, при цьому суд не перевірив наявність підстав для залишення вказаної позовної заяви без руху в порядку ст.169 КАС України, не надав достатній строк для усунення вказаних недоліків, що в цілому призвело до поспішного висновку суду про відсутність вимог ОСОБА_1 щодо вирішення публічно-правового спору.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У позовній заяві ОСОБА_1 не посилається на порушення її майнових прав, однак вказує на заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди бездіяльністю відповідачів щодо невиконання судових рішень у судових справах №№ 2а-1041/08, 813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014р. «Яворовенко та інші проти України».

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що наведений спір повинен розглядатися в межах судочинства, що передбачає вирішення цивільно-правового спору, є поспішними та формальними, при цьому суд не був позбавлений можливості надати позивачу достатній строк для усунення недоліків позовної заяви, чіткого та однозначного викладення нею підстав позову та коректного формулювання заявлених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, визначені ст.320 КАС України.

Разом з тим, чинним процесуальним законом не передбачено можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.315, 320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Питання судових витрат буде вирішуватися судом першої інстанції під час винесення судового рішення по суті заявлених позовних вимог згідно вимог ст.143 КАС України, відтак підстав для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні немає.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/18283/24 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.11.2024р.