Ухвала

від 15.01.2025 по справі 380/18283/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

15 січня 2025 рокусправа № 380/18283/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд (за текстом):

"відкрити окреме провадження про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах №2а-1041/08, №813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 (дані рішення всі є в реєстрі судових справ) та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України» відповідачами по справі, внаслідок чого я не можу оформити пенсію за віком та офіційно прав зв`язку з несплатою податків за період з 26.04.2005 року по сьогоднішній день 27.08.2024 року, день написання позову на підставі експертизи Хмельницького відділення КНДІСЕ;

стягнути кошти з відповідачів по справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківська міська рада, Виконком Винниківської міської ради, Львівська міська рада, Виконком Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради за моральну та матеріальну шкоду відповідно висновку експерта;

стягнути сумарно з відповідачів по справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківська міська рада, Виконком Винниківської міської ради, Львівська міська рада. Виконком Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради за ради за моральну та матеріальну шкоду за оплату висновку експерта."

Ухвалою від 03.09.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/18283/24 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, з урахуванням ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 про виправлення описки в судовому рішенні, прийнято до розгляду справу №380/18283/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії для продовження розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 06.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху; зобов`язано позивачу уточнити підстави позову, зазначивши які дії відповідачів є підставою для стягнення моральної шкоди.

13.01.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків відповідно до ухвали ЛОАС від 06.01.2025 по справі № 38/18283/24, згідно якої позивачка просить (за текстом):

"Відкрити окреме провадження по справі № 380/18283/24 про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах №2а-1041/08, №813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 (дані рішення всі є в реєстрі судових справ) та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України»;

Визнати бездіяльність та протиправність дій у відповідачів та стягнути кошти по справі Відділу примусового виконання судових рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів), Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради, Львівську міську раду, Виконком Львівської міської ради за моральну та матеріальну шкоду та оплату висновків експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ;

Визнати бездіяльність та протиправність дій у відповідачів та стягнути кошти з відповідачів по справі Відділу примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради, Львівську міську раду, Виконком Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради за моральну та матеріальну шкоду відповідно до висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ."

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) указав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України визначено поняття публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Частиною 5 статті 242 КАС України та частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року передбачено обов`язковість врахування іншими судами при застосуванні певних норм права висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми вбачається, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування (стягнення або зобов`язання виплати) матеріальної та моральної шкоди лише за наявності пов`язаного публічно-правового спору, тобто якщо одночасно заявляються також конкретні вимоги щодо:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;

- визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, або зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, або вчинити певні дії;

- інших обставин, які вказують на існування між сторонами конкретного невирішеного публічно-правового спору, через існування якого особі було завдано відповідної шкоди;

- інших порушень прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Отже, в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування матеріальної (моральної) шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

У випадку заявлення вимоги про відшкодування матеріальної (моральної) шкоди за відсутності вимоги про вирішення публічно-правового спору, така вимога підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства.

Суд встановив, що позивачка у цій справі заявила виключно вимогу про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в публічно-правовий спір, який є підставою для її стягнення адміністративним судом вже вирішено.

Суд звертає увагу, що у позовних вимогах позивачка наголошує, що вона просить відкрити окреме провадження по справі № 380/18283/24 про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах №2а-1041/08, №813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 (дані рішення всі є в реєстрі судових справ) та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України».

Натомість для вирішення публічно-правового спору, який є підставою для заявлених вимог ОСОБА_1 звернулась з іншим позовом, який поданий одночасно з заявленим позовом.

Так, 29.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради в якому просила суд: зобов`язати уповноважених осіб Львівської міської ради, Виконкому Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради. Виконкому Винниківської міської ради виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2010 року по день остаточного виконання рішення суду, враховуючи останнє звільнення з посади заступника міського голови м. Винники з соціально - економічних питань 23.11.2020 року за №190к з індексацією, компенсацією, коригуванням боргу відповідно до п. 5, 8 Порядку №100, згідно пункту 9 Порядку №270 під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки та стягнення коштів до Пенсійного фонду України із нарахованої середньомісячної заробітної плати за весь період з 26.04.2005 року в 2024 році або по день остаточного виконання рішення суду; визнати бездіяльність посадових осіб Львівської міської ради, Виконкому Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, які не виконали на день подання позову судових рішень по справах №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15, №463/6946/22, №463/6302/17; визнати бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і які не вжили належних заходів реагування щодо виконання судових рішень Національних судів №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15, №463/6946/22, №463/6302/17; зобов`язати уповноважених осіб Львівської міської ради, Виконкому Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради. Виконкому Винниківської міської ради сплатити кошти за невикористані відпустки та додаткові відпустки відповідно до п. 5, 8 Порядку N2100, згідно пункту 9 Порядку N2270 під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки та стягнення коштів до Пенсійного фонду України із нарахованої середньомісячної заробітної плати за весь період з 26.04.2005 року в 2024 році або по день остаточного виконання рішення суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі 380/18284/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Зобов`язано Львівську міську раду (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 04055896) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 25.11.2023 до 09.10.2024 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиконання судових рішень у справах №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15, №463/6946/22. У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі а № 380/18284/24, пров. № А/857/25944/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 380/18284/24 - без змін.

Суд наголошує, що інших (нових) спірних правовідносин у публічно-правовій сфері між сторонами не виникло, а позивачка самостійно вирішила подати дві позовні заяви, оскільки вважала, що вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди належить розглядати у іншому (окремому) провадженні.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За змістом частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки публічно-правовий спір між сторонами, рішення, дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень у якому зумовили звернення позивачки до суду з оспорюваними вимогами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, вже вирішений судом, нові (інші) спірні правовідносини між сторонами відсутні, враховуючи вимоги процесуального законодавства, заявлений у цій спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За правилами частини першої статті 239 КАС якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За наведених обставин та враховуючи вищезазначені аргументи, провадження у справі належить закрити та роз`яснити позивачці, що заявлений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі 380/18283/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Роз`яснити позивачці, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав до адміністративного суду не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст. 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст. 295, 297 КАС України.

СуддяКрутько Олена Василівна