Постанова

від 06.11.2024 по справі 300/461/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/461/22 пров. № А/857/12117/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представника позивача Бобика Ю. І.,

представника відповідача Бахур Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року (прийняту у м. Івано-Франківську суддею Шумеєм М.В., дата складення ухвали у повному обсязі не вказана) з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 300/461/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИЦ-ІФБУД», про визнання протиправною та скасування відмови в наданні дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2022 позов підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано пункт 86.2 рішення Івано-Франківської міської ради, 18 сесії восьмого демократичного скликання від 26.11.2021 за № 424-18, яким відмовлено підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.3241 га, за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу). Довідка з МБК № 28302: території громадської забудови, частина земельної ділянки в межах червоних ліній магістральні вулиці міського значення); згідно довідки МБК площею земельної ділянки 0,04 га вільна від забудови.

Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву підприємця ОСОБА_1 від 23.09.2021 та надати дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3241 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

15 лютого 2024 року Восьмим апеляційний адміністративним судом ухвалено постанову, згідно якої апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 300/461/22 - без змін.

01.05.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року в справі № 300/461/22.

Заяву мотивував тим, що на час звернення із цією заявою рішення суду в цій справі не виконано, а Івано-Франківська міська рада не ставить на голосування питання виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 щодо повторного розгляду заяви підприємця ОСОБА_1 та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою на сесію не виносились та не розглядалися.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року заяву задоволено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила Івано-Франківська міська рада, яка вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому, з урахуванням вимог апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що зазначає, що встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Зазначає, що заявником не надано доказів відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2022, не наведено достатніх підстав, які б свідчили про бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 300/461/22.

Також посилається на те, що Івано-Франківська міська рада подала касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 300/461/22 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції; жодних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права позивачем при поданні апеляційної скарги не надано. Враховуючи вищенаведене просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Вказує на те, що законодавець у КАС України чітко передбачив спеціальну процедуру «Судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах», яка передбачена статтею 382 КАС України. Відповідно позивач скористався своїм законним правом на здійснення ефективного захисту його прав та інтересів у зв`язку з умисним невиконанням Івано-Франківською міською радою рішення суду після проведення неодноразових сесій міської ради. Оскаржувана ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 постановлена в межах ст. 382 КАС України та з урахуванням того, що апелянт, маючи реальну можливість виконати рішення суду, на 41 та 42 сесії Івано-Франківської міської ради цього не зробив.

Також зазначає, що подання касаційної скарги не зупиняє дію та обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИЦ-ІФБУД», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник заявника, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що невиконання рішення суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення судового контролю за його виконанням в порядку, визначеному статті 382 КАС України.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 КАС України, згідно з частиною першою якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункт перший статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З аналізу наведених положень КАС України видно, що суд наділений правом, під час прийняття постанови у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Також, колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення після ухвалення такого рішення.

Судом встановлено, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2022 в справі № 300/461/22 набрало законної сили 15.02.2024.

У поданій заяві заявник вказує, що 21 лютого 2024 року проходила 41 сесія Івано-Франківської міської ради на якій серед питань, розглядались і «земельні питання», проте питання виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 щодо повторного розгляду заяви підприємця ОСОБА_1 та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою на сесію не виносились та не розглядалися.

30 квітня 2024 року скликалася 42 сесія Івано-Франківської міської ради на якій також розглядались «земельні, питання» проте знову не було поставлено на розгляд питання виконання рішень судів у справі № 300/461/22 щодо зобов`язання Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву підприємця ОСОБА_1 від 23.09.2021 та надати дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3241 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Проте на цю сесію було винесено питання щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 300/4721/23, якою було зобов`язано міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2022 про затвердження проєкту землеустрою та передачу землі в оренду.

Тобто, встановлені обставини свідчать про невиконання без поважних причин боржником Івано-Франківською міською радою рішення суду.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Враховуючи наведене, зважаючи на матеріали справи, суд має обґрунтовані підстави вважати, що в разі не встановлення судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання ним рішення суду, - останнє може залишитися невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції не допущено порушення вимог статті 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 300/461/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. ІльчишинПовне судове рішення складено 08.11.24