Постанова

від 06.11.2024 по справі 305/1547/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 305/1547/24 пров. № А/857/22977/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2024 року (прийняте в м. Рахові суддею Дочинцем С. І.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 305/1547/24 за позовом ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області із вказаним позовом та просив:

- скасувати постанову інспектора Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області серії ЕНА № 2199692 від 21 травня 2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1020 грн за частиною шостою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 21.05.2024 о 10 годині 30 хвилин в м. Рахів по вул. Миру, 135-Б, біля магазину «АТБ» він здійснив зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю», чим порушив вимоги Правил дорожнього руху. Вважає, що вказана постанова прийнята протиправно, позаяк його автомобіль знаходився на приватній земельній ділянці за кадастровим номером 2123610100:09:002:0037 за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 135-Б, біля магазину «АТБ», а дорожні знаки поставлені самовільно, без дозволу Рахівської міської ради, тобто вони не мають законної сили, а відтак ним взагалі не було порушено Правил дорожнього руху.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги те, що він перевозив у своєму автомобілі пасажира з інвалідністю другої групи ОСОБА_2 і на його прохання зупинився на стоянці у зоні дії знаків де водій, що перевозить пасажирів з інвалідністю, може стояти у зоні дії знаків які забороняють стоянку: 3.35 «Стоянку заборонено». Також зазначає, що судом перекручено його пояснення відносно свідків, оскільки він суду пояснив, що свідка ОСОБА_3 він помилково зазначив тому, що він його підвозив пізніше, а свідка ОСОБА_2 на його прохання, він привіз до магазину АТБ на 10 годину 21.05.2024, постанову на нього склали о 10 годині 30 хв.

Зазначає, що поліція надала суду недопустимі докази і суд взяв їх до уваги. Оскільки, у самій постанові про притягнення до адміністративної відповідальності у графі докази, не зазначено, що нібито факт вчинення правопорушення зафіксовано відеозаписом, який і міг би бути доказом у справі.

Також зазначає, що судом першої інстанції відхилено його клопотання про витребування доказів, а саме: копії подорожнього листа патрулювання та несення служби за 21 травня 2024 року поліцейськими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначений доказ мав значення для з`ясування всіх обставин справи.

Вважає, що окремі працівники поліції переслідують його за політичну діяльність.

15 жовтня 2024 року за вхідним № К-55108/24 до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, у якому останній просив витребувати:

1. Копію подорожнього листа патрулювання та несення служби за 21 травня 2024 року поліцейськими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Вказує, що зазначений доказ може підтвердити відхилення маршруту подорожного листа патрулювання. Зазначений доказ находиться в Рахівському районному відділі поліції, вул. Шевченка, 3, м. Рахів.

2. Інформацію чи надавався Національною поліцією України дозвіл та погодження на встановлення дорожніх знаків та дорожньої розмітки на парковці для автомобілів на земельній ділянці за кадастровим номером: 2123610100:09:002:0037, по АДРЕСА_1 від Національної поліції України.

Вказує, що зазначений доказ може підтвердити неправомірне встановлення дорожніх знаків, та відсутність складу адміністративного правопорушення. Зазначений доказ може надати Національна поліція України, 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10.

Клопотання мотивував тим, що він подавав звертався із такими питаннями до Національної поліції України , проте відповіді так і не отримав.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в справі № 305/1547/24.

Витребувано в Рахівському районному відділі поліції копію подорожнього листа патрулювання та несення служби за 21 травня 2024 року поліцейськими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Витребувано в Рахівському районному відділі поліції, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Національної поліції України інформацію, якщо такою володіють, щодо надання Національною поліцією України дозволу та погодження на встановлення дорожніх знаків та дорожньої розмітки на парковці для автомобілів на земельній ділянці за кадастровим № 2123610100:09:002:0037, по АДРЕСА_1 від Національної поліції України.

Згодом ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про врахування під час розгляду справи листа Національної поліції, який надіслано йому у відповідь на його запит. Просить його врахувати, оскільки вважає, що з цього листа випливає, що у його діях відсутній склад правопорушення, у зв`язку з тим, що Національна поліція не надавала дозволу та не погоджувала встановлення дорожній знаків у відповідному місці.

При цьому, з доданого до заяви листа Національної поліції № 8157-2024 від 26.09.2024 видно, що ОСОБА_1 повідомлено, що поліція не надає дозволів на розміщення об`єктів дорожнього сервісу, а перевіряє проєктні рішення на відповідність технічним умовам та нормативно-правовим актам з безпеки дорожнього руху. Та зазначено, що листом ДПП від 12.10.2022 № 13991/41/27/02-2022 погоджено схему організації дорожнього руху до робочого проєкту: «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Миру в місті Рахів Закарпатської області».

На виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року Рахівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на адресу суду надіслав лист за вих. № 10016-2024 від 05.11.2024, яким повідомив, що працівниками сектору реагування патрульної поліції № 1 Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється патрулювання та забезпечення громадського порядку на території Рахівської та Богданської ТГ Рахівського району в Закарпатській області, що є їх зоною обслуговування у тому числі працівники ( ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ) які несли службу 21.05.2024 на службовому автомобілі марки Тойота Пріус д.н.з. НОМЕР_1 . Також повідомлено, що Рахівським РВП ГУ НП в Закарпатській області не надається дозвіл та погодження дорожніх знаків та розміток, а це погодження здійснюється Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області. Також, до листа додано копію книги нарядів Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області за 21.05.2024 і пояснення Інспектора СРПП ОСОБА_4 .

З копії книги нарядів Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області за 21.05.2024 видно, що в секторі реагування патрульної поліції № 1 21.05.2024 здійснювали патрулювання працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

З пояснення Інспектора СРПП ОСОБА_4 видно, що 21.05.2024 він спільно з поліцейським СРПП Рахівського РВП ОСОБА_6 перебували в добовому наряді на службовому автомобілі марки Тойота Пріус д.н.з. НОМЕР_1 , під час патрулювання в м. Рахів по вулиці Миру було виявлено автомобіль марки «Daihatsu Terios» д. н. з НОМЕР_2 , який був припаркований біля маркету «АТБ» в зоні дії дорожнього знаку 5.38 з додатковою табличкою 7.17 та позначеною дорожньою розміткою 1.30, при цьому на автомобілі був відсутній знак «Водій з інвалідністю», тобто автомобіль був зупинений на місці яке призначене для зупинки осіб з інвалідністю. Підійшовши до автомобіля, у якому водія чи пасажирів не було, за декілька хвилин з маркету «АТБ» вийшов як пізніше стало відомо гр. ОСОБА_1 , який пояснив що вказаний автомобіль належить йому, після того вказаного було попереджено про те що нами ведеться відеофіксація на нагрудну боді-камеру на підставі ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію». Водій пояснив що саме він керуючи автомобілем марки «Daihatsu Terios» д.н.з. НОМЕР_2 здійснив зупинку на зазначеному місці; на запитання чи є гр. ОСОБА_1 інвалідом, відповів що ні. Далі працівник поліції повідомив про початок здійснення розгляду адміністративної справи по факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 122 КУпАП, за здійснення зупинки в зоні дії дорожнього знака 5.38 з додатковою табличкою 7.17 та позначеною дорожньою розміткою 1.30, тобто на місці яке призначене для зупинки автомобіля осіб з інвалідністю; після цього було роз`яснено водію ОСОБА_1 його права передбачені статтями 63 Конституції України та 268 КУпАП. Зауважує, що під час розгляду адміністративної справи водій ОСОБА_1 жодних клопотань про перевезення ним осіб з інвалідністю не надавав, по закінченню відносно водія ОСОБА_1 було складено адміністративну постанову за частиною шостою статті 122 КУпАП, від підпису якої водій відмовився.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд цієї справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови серії ЕНА № 2199692 від 21.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектором Рахівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області Сокирлей Ф. Ф. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1020 гривень за частиною шостою статті 122 КУпАП за те, що 21.05.2024 об 11 год. 29 хв. в м. Рахів по вул. Миру, водій здійснив зупинку на місті, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю», та позначеною дорожньою розміткою 1.30, чим порушив вимоги п. 8.4 ґ ПДР України.

Вважаючи зазначені дії неправомірними, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач порушив Правила дорожнього руху, оскільки в порушення пункту 8.4 «г» ПДР здійснив стоянку у зоні дії знака парковки з додатковою табличкою 7.17 без документів, що підтверджують його інвалідність.

Водночас, суд критично віднісся до пояснення ОСОБА_1 про те, що пасажиром його автомобіля був ОСОБА_2 , особа з інвалідністю 2 групи, позаяк ОСОБА_1 спочатку заявляв клопотання про допит як свідка ОСОБА_3 , зазначаючи що останній є особою з інвалідністю, яка була в його автомобілі. Надалі ОСОБА_1 відмовився від допиту цього свідка та долучив пояснення ОСОБА_2 , стверджуючи, що саме цей свідок був в авто та є особою з інвалідністю. Крім того, як видно з відео, ОСОБА_1 один сидить в авто, на відео не видно, що ще хтось був в машині, при цьому взагалі не згадує, що привіз до магазину особу з інвалідністю; як і не згадує про це в своїй позовній заяві.

Жодного доказу, що дорожні знаки на території магазину «АТБ» розміщено без погодження із відповідними підрозділами Національної поліції, суду не надано, отже такі посилання позивача є безпідставними.

Оскільки судом не встановлено порушень при винесенні Рахівським районним відділом поліції ГУ НП в Закарпатській області постанови серії ЕНА № 2199692 від 21.05.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР України).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).

Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно пункту 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Табличка 7.17 «Особи з інвалідністю». Застосовується із знаками для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.

Частиною шостою статті 122 КУпАП передбачено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із відеозапису, долученого до матеріалів справи видно, що на парковці для автомобілів біля магазину «АТБ» працівники поліції підходять до водія ОСОБА_1 , який один сидить у машині, представляються, перевіряють документи водія та питають про підстави паркування на місці, яке позначено додатковою табличкою «Особи з інвалідністю». Водночас, дають можливість водію пояснити, чому саме на цьому місці він зупинився. Водій ОСОБА_1 про те, що привіз до магазину особу з інвалідністю не зазначає, разом з тим зазначає про те, що паркова біля магазину «АТБ» є приватною земельною ділянкою, поставлені дорожні знаки самовільно та без дозволу Рахівської міської ради, а тому вони не мають юридичної сили.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозапис, наданий стороною відповідача, встановив, що події, які зафіксовані суб`єктом владних повноважень на цей відеозапис підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 122 КУпАП.

Суд бере такий відеозапис до уваги, незважаючи на те, що в самій постанові про притягнення до адміністративної відповідальності у графі докази, не зазначено, що факт вчинення правопорушення зафіксовано відеозаписом, позаяк ОСОБА_1 не заперечує зупинка транспортного засобу на місці, що позначене відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на якому дозволено зупинку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю.

Разом з тим, ОСОБА_1 заявляв, що він в цей перевозив особу з інвалідністю і з ним в машині 21.05.2024 знаходилася особа з інвалідністю 2 групи ОСОБА_3 .

Водночас, ОСОБА_1 у суді першої інстанції відмовився від допиту свідка ОСОБА_3 та подав заяву від 01.08.2024 про те, що 21.05.2024 пасажиром його автомобіля був ОСОБА_2 - особа з інвалідністю 2 групи. До заяви долучено письмові показання ОСОБА_2 , відповідно до яких 21.05.2024 він був пасажиром автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та здійснив зупинку біля магазину «АТБ», а також долучено копію посвідчення серії НОМЕР_3 .

Проте такі доводи суд до уваги не бере та оцінює їх критично, позаяк ОСОБА_1 спочатку заявляв клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , зазначаючи що останній є особою з інвалідністю, яка була в його автомобілі. Надалі ОСОБА_1 відмовляється від допиту цього свідка та долучає пояснення ОСОБА_2 , на цей раз стверджуючи, що саме цей свідок був в авто та є особою з інвалідністю. Також із відеозапису видно, що ОСОБА_1 один сидить в авто, інших осіб в автомобілі не видно, при цьому він взагалі не згадує, що привіз до магазину особу з інвалідністю. Як і не згадує про це в своїй позовній заяві.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що Рахівською міською радою дозвіл на встановлення дорожніх знаків та дорожньої розмітки на парковці для автомобілів біля магазину «АТБ» не надавався, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 14 статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання.

Частина перша статті 24 Закону передбачає, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У постанові від 17.03.2021 у справі № 734/2723/17 Верховний Суд зазначив, що аналіз положень норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Разом з цим, за приписами Закону України «Про дорожній рух» дорожні знаки встановлюються відповідно до Правил дорожнього руху та повинні відповідати проекту та схемі організації дорожнього руху, які погоджені із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

Водночас, як видно з вищезазначеного листа Рахівської міської ради земельна ділянка за адресою: м. Рахів по вул. Миру, 135-Б є у власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Отже, територія магазину «АТБ» є приватною власністю для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а тому дорожні знаки встановлені на цій території повинні відповідати проекту та схемі організації дорожнього руху, які погоджені із відповідними підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 03.12.2009 № 1342, на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.

У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Отже, з наведеного видно, що на майданчиках для паркування, незалежно від права власності на земельну ділянку, обов`язково облаштовуються місця для осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що відповідно до вимог законодавства на території магазину «АТБ», що є приватною власністю для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, облаштовано майданчик для паркування з місцями для осіб з інвалідністю та встановлено відповідні дорожні знаки, а також розмітку.

Як видно з матеріалів справи, листом ДПП від 12.10.2022 № 13991/41/27/02-2022 погоджено схему організації дорожнього руху до робочого проєкту: «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Миру в місті Рахів Закарпатської області».

За таких обставин відсутні підстави вважати, що дорожні знаки були встановлені самовільно.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги надані докази та встановлені обставини у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач належно встановив вину позивача у вчиненні вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Суд не встановив порушень при винесенні інспектором патрульної поліції постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою, та скасуванню не підлягає.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2024 року в адміністративній справі № 305/1547/24 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 08.11.24