Постанова

від 07.11.2024 по справі 300/670/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/670/20 пров. № СК-А/857/23559/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року (судді Главача І.А., ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ) у справі №300/670/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.03.2020 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «УкрСиббанк» в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0018321306, №0018311306 та 0018331306 від 23.08.2019.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує, що 22.01.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ним було укладено Кредитний договір № 11286796000, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 41000,00 дол. США що по курсу НБУ складало 207 050,00 грн., строком до 22.01.2029 року, зі сплатою 12.5 % річних за його користування. 20.10.2015 року банком було направлено на його адресу Вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка станом на 13.10.2015 року становила 30163,74 дол. США, що по курсу НБУ (21,8177) складало 658103,43 грн. з яких: 27 495,90 дол. США (599897,30 грн) - заборгованість по кредиту (тіло кредиту); 2 667,84 дол. США - (58 206,13 грн) - заборгованість по процентах. В 2016 році ПАТ «УкрСиббанк» направив до Долинського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву про стягнення з нього заборгованості за вказаним Кредитним договором в розмірі 31 395,22 дол. США, з яких: 27 495,90 дол. США - заборгованість по кредиту (тіло кредиту); 3899.32 дол. США - заборгованість по процентах (на 1234,48 дол. США більше а ніж було вказано у Вимозі про дострокове погашення заборгованості). 11.02.2016 Долинським районним судом Івано-Франківської області було прийнято ухвалу про відкриття провадження у справі № 343/355/16-ц. 20.12.2016 року ним на погашення заборгованості за Кредитним договором було оплачено 17 565,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ склало 463 646,34 гривень, у зв`язку із чим 29.12.2016 року позов був залишений без розгляду. В той же час до своїх пояснень AT «Укрсиббанк» долучило копію повідомлення про анулювання боргу від 20.12.2016 року №31-2-07-01/173 де зазначено, що йому прощено заборгованість в розмірі 17 559,58 дол. США, з яких: основний борг 17 353,50 дол. США що по курсу НБУ складає 458063,58 гривень; проценти 206,08 дол. США що по курсу НБУ складає 5 439,69 гривень. З наведеного вбачається, що різниця суми заборгованості визначеної на дату направлення Вимоги про дострокове погашення заборгованості (тобто фактичної суми боргу за кредитом), та суми заборгованості вказаної в повідомленні про анулювання боргу з врахуванням суми погашення становить: (17559,58+17565,00) - 30163,74= 4960,84 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.12.2016 року по курсу НБУ (26,40 за 1 дол. США) становило 130966,18 грн., таким чином знайшли підтвердження факти неправомірного нарахування процентів по Кредитному договору після того, як кредитором було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості що в результаті призвело до збільшення заборгованості станом на 20.12.2016 на суму 4960,84 дол. США. Однак сума заборгованості на дату прощення по тілу кредиту мала б складати: 30163,74 - 17565,00= 12598,74 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 332 606,74 грн), а не 35 124,58 - 17565,00=17559,58 дол. США (з яких по тілу кредиту 17 353,50 дол. США що по курсу НБУ складає 458063,58 гривень) як вказано в повідомленні про анулювання боргу. Дана різниця утворилась по причині того, що банк продовжував нарахування відсотків за користування кредитними коштами, навіть після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, якою було змінено строк кредитування. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №44/9519/12, а також постанови Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18 (ЄДРСРУ № 76596781), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18 (ЄДРСРУ № 76502922), від 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61-24172св18 (ЄДРСРУ № 76502947) та ін. Також зазначає, що ПАТ «УкрСиббанк» не вірно було відображено суму прощеної заборгованості в податковій звітності за формою 1 ДФ, що вбачається з Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.08.2019 року, де зазначено, що йому начебто було прощено заборгованість в розмірі 458063,58 грн, відповідно сума ПДФО (18/о) становить 82451,44 грн. сума військового збору (1.5%) становить 6 870.95 грн., однак, як вбачається із всього вище викладеного сума прощення не могла перевищувати 12598,74 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 332606,74 грн), що менше від вказаної в податковій звітності за формою 1 ДФ на 125456, 84 грн (458063,58 - 332 606,74), без врахування суми відсотків в розмірі 206,08 дол. США (5 440,51 грн), а жодного спростування викладеним обставинам AT «Укрсиббанк» в суді першої інстанції не надало. Так само жодних оцінок та висновків щодо таких доводів позивача не зробив суд першої інстанції постановляючи оскаржуване рішення, окрім як зазначення що це не є предметом розгляду даної справи. Щодо самого Акту ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 02.08.2019 року про результати документальної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 рік № 703109-19-13-06/3138819499, то в позовній заяві позивач посилався на те, що ще у вересні 2017 року від ГУ ДФС в Івано-Франківській області на його адресу надійшов письмовий запит щодо отримання податкової інформації, пізніше на його адресу надійшло Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків від 14.06.2019 року № 234, з питань дотримання податкового законодавства, із повідомленням про запрошення від 14.06.2019 року № 234/0919-13-06 на документальну позапланову невиїзну перевірку, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з отриманих доходів за 2016 рік, які видані на підставі Наказу № 938 від 14.06.019 року. На таке повідомлення ним було надано заперечення у яких він зазначив, що зважаючи на те, що долучений до листа Наказ видано з приводу позапланової невиїзної перевірки, яка вже була проведена в 2017 році на підставі іншого наказу, виданого з тих самих підстав, щодо того самого періоду, а також на те, що направлені листи із запитом про надання інформації не містять печатки контролюючого органу як це передбачено п.п. 3 ст. 73.3 Податкового кодексу України, слід дійти висновку, що такі документи є незаконними а дії відповідно неправомірними, що звільняє його від обов`язку надавати чи направляти повторно будь-яку інформацію з тих питань, з яких вона надавалась раніше, аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду за №826/9082/15 від 26.02.2019, та за №К/9901/26403/18 від 03.04.2020. Також як на одну із підстав позову він посилався на те, що його не було повідомлено ПАТ «УкрСиббанком» в спосіб передбачений законом про будь-яке прощення заборгованості. ПАТ «УкрСиббанк» до поданих суду в першій інстанції письмових пояснень долучило копію Повідомлення про анулювання боргу від 20.12.2016 року, однак самого рішення про анулювання Кредитної заборгованості, та доказів ознайомлення його з таким рішенням, до матеріалів справи долучено не було.

Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження та від 29.10.2024 продовжено строк розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 22.01.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (Банк) та фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11286796000, згідно якого Банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 41 000,00 доларів США 00 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 207050,00 грн, у порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі, з відсотковою ставкою 12,50 % річних. В пункті 1.4 договору зазначено, що кредит надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання нерухомості (а.с.12).

20.10.2015 АТ «УкрСиббанк» направлено вимогу №30-11/29750 про дострокове погашення заборгованості (а.с.16).

20.12.2016 згідно квитанції №17 ОСОБА_1 частково погашено заборгованість у сумі 17 565 доларів США.

Одночасно, повідомленням від 20.12.2016 №31-2-07-01/173 АТ «УкрСиббанк» повідомило позивача про анулювання боргу, зокрема про те, що АТ «УкрСиббанк» як кредитором, з метою виконання вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, яка станом на 20.12.2016 становить 17559,58 доларів США, а саме суми основного боргу (кредиту) 17353,50 доларів США, що складає 458063,58 грн по курсу НБУ станом на 20.12.2016, а також про прийняття рішення про анулювання суми процентів 206,08 доларів США, яка складає 5439,69 грн по курсу НБУ станом на 20.12.2016. Також звернуто увагу позивача на те, що сума заборгованості за основним боргом є доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, сплатити військовий збір (а.с.77).

ОСОБА_1 20.12.2016 підписано заяви на ім`я начальника Західного центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_2 , згідно яких позивач: ознайомлений з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу та розуміє, що за результатом участі в Акції буде частково анульовано борг по договору про надання споживчого кредиту №11286796000 від 22.01.2008, що в свою чергу призведе до виникнення доходу у вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; підтверджує, що в період участь в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу, крім погашення заборгованості по кредитному договору №11286796000 від 22.01.2008 в розмірі 17 565,00 доларів США жодних інших платежів третім особам, в тому числі співробітникам АТ «УкрСиббанк» не здійснював та таких платежів не вимагалося (а.с.78,79).

Листом від 15.06.2017 №14-2-2/11318 АТ «УкрСиббанк» повідомило контролюючий орган на лист №567/10/09-05-13-925/386 від 18.05.2017 про надання інформації та документального підтвердження щодо надання доходу фізичним особам в 2016 році не містить встановлених законодавством підстав для надання такої інформації (відсутня печатка та підстави). При цьому, прагнучи до партнерських взаємовідносин підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 , що в 2016 році у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма №1ДФ) за ознакою доходу « 126». Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ (а.с.67).

09.10.2017 ОСОБА_1 , в свою чергу, на запит контролюючого органу повідомив, що АТ «УкрСиббанк» не повідомив його у передбачений Податковим кодексом спосіб про включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. За час користування кредитними коштами в гривневому еквіваленті позивачем погашено більшу суму коштів аніж отримано. У зв`язку із наведеним у позивача не виникало обов`язку щодо сплати податку з доходу отриманого як додаткове благо (а.с.23-24).

ОСОБА_1 23.07.2019 викладено заперечення на листи податкового органу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків від 14.06.2019 №234, з питань дотримання податкового законодавства, із повідомленням про запрошення від 14.06.2019 № 234/0919-13-06 на документальну позапланову невиїзну перевірку, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з отриманих доходів за 2016 рік, які видані на підставі Наказу № 938 від 14.06.2019 року повідомивши, що у 2017 році вже надходили аналогічні документи, в тому числі і Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік. На такий лист у 2017 році позивачем надано письмову відповідь з обґрунтуванням дотримання в повній мірі податкового законодавства у зазначений період, із наведенням безпосередньо розрахунків, норм чинного на той час законодавства та судової практики з приводу викладеної позиції. Звернув увагу, що згідно положень ст. 75 Податкового кодексу України, чинне законодавство не передбачає будь-яких повторних чи додаткових перевірок за один і той самий період з тих самих питань та підстав (а.с.26-27).

В період з 22.07.2019 по 26.07.2019 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт перевірки від 02.08.2019 №703/09-19-33-06/3138819499 (а.с.31-36).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації за 2016 рік; п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період що перевірявся, в розмірі 82451,44 грн; п.1.2, п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по військовому збору в розмірі 6870,95 грн.

Податковим органом встановлено, що позивач в 2016 році відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів мав взаємовідносини з АТ «УкрСиббанк», від яких отримував доходи в сумі 458063,58 грн, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту). Згідно отриманої інформації АТ «УкрСиббанк» №14-2-2/11318 від 15.06.2017 доходи нараховано у формі 1ДФ у виді додаткового блага в сумі 458063,58 грн.

На підставі Акта перевірки від 19.09.2019 №33/09-19-33-06/3095903491 відповідачем прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018311306 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 103064,30 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 82451,44 грн та 20612,85 грн за штрафними санкціями (а.с.38); - податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018331306 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8588,69 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 6870,95 грн та 1717,74 грн за штрафними санкціями (а.с.39); - податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018321306 (форма «ПС»), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.37).

За результатами розгляду скарги позивача від 10.12.2019, Державною податковою службою України рішенням від 20.12.2019 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без розгляду (а.с.41-44,45,46).

Не погоджуючись із даними рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України тут і надалі у редакції, чинній на момент прощення боргу).

Згідно пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2. статті 15 ПК України).

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як передбачено підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:

- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;

- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;

- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Таким чином, основна сума боргу (кредиту), що перевищує в 2016 році 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, збільшує дохід платника податку та включається в його оподатковуваний дохід.

При цьому, прощена (анульована) кредитором сума, не включається до оподаткованого доходу платника податку у разі її прощення (анулювання) в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Згідно пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 20.12.2016 кредитором АТ «УкрСиббанк» анульовано кредитну заборгованість ОСОБА_1 за договором №11286796000 від 22.01.2008 про надання споживчого кредиту на придбання нерухомості, зокрема, суми основного боргу (кредиту) в розмірі 17353,50 доларів США, що складає 458063,58 грн і перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Вказана сума анульованого кредиту включена АТ «УкрСиббанк» до податкового розрахунку за формою 1ДФ. Повідомленням від 20.12.2016 №31-2-07-01/173 банк повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості за договором №11286796000 від 22.01.2008, зокрема, суми основного боргу (кредиту) 17353,50 доларів США, що складає 458063,58 грн та звернув увагу ОСОБА_1 на необхідність самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Колегія суддів вважає, що позивач-апелянт 20.12.2016 підписав повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) та заяви на ім`я начальника Західного центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_2 , згідно яких він ознайомлений з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу та розуміє, що за результатом участі в Акції буде частково анульовано борг по договору про надання споживчого кредиту №11286796000 від 22.01.2008, що в свою чергу призведе до виникнення доходу у вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; підтверджує, що в період участь в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу, крім погашення заборгованості по кредитному договору №11286796000 від 22.01.2008 в розмірі 17 565,00 доларів США жодних інших платежів третім особам, в тому числі співробітникам АТ «УкрСиббанк» не здійснював та таких платежів не вимагалося (а.с.77,78,79).

Суд зазначає, що за змістом підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла, та прощення (анулювання) кредиту згідно умов такого закону.

Між тим, приймаючи рішення про прощення (анулювання) ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №11286796000 від 22.01.2008, банк не керувався законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), такий закон станом на час прощення (анулювання) кредиту не прийнято, а отже, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №820/6319/16.

При цьому суд звертає увагу, що прощення (анулювання) АТ «УкрСиббанк» позивачу кредиту відбулось не в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла, а за інших обставин, і позивач погодився на прощення йому кредиту за інших умов. Навіть прийняття в подальшому закону щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не змінило б факту прощення позивачу кредиту не в порядку такого закону, тобто, за відсутності підстав, визначених підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, а тому згода позивача на прощення йому кредиту не на умовах (за відсутності) закону щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), виключає наявність у позивача законного сподівання, що сума прощеної АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Таким чином, ОСОБА_1 , який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Позивач посилається на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до змісту якого, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Виходячи з аналізу наведеної норми, суд зазначає, що з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України до даних правовідносин є помилковим, а тому, доводи позивача стосовно відсутності підстав для включення до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу суму прощеного (анульованого) боргу суд відхиляє.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні, ухваленому по справі №826/6896/17 (адміністративне провадження №К/9901/57674/18) 24 жовтня 2018 року.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розмірі 458063,58 грн. у розумінні підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, а тому правомірними є дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.08.2019 № 0018311306 та №0018331306, а відповідні доводи апелянта щодо неправильного нарахуванням суми основного боргу (кредиту) та їх процентів не підтверджуються належними доказами, адже під час прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, яка станом на 20.12.2016 становить 17559,58 доларів США, а саме суми основного боргу (кредиту) 17353,50 доларів США, що складає 458063,58 грн по курсу НБУ станом на 20.12.2016 ОСОБА_1 не звертався із відповідними заявами та обґрунтуванням до АТ «УкрСиббанк» щодо перерахунку вказаних сум боргу, а також в подальшому до суду.

Стосовно правомірності збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання позивача зі сплати військового збору, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором та прийняття оскаржуваних рішень) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Так, у відповідності до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 123.1. статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018311306, №0018331306, №0018321306 діяв правомірно, оскільки боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, що ним не спростовано у апеляційній скарзі, отже зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, відповідно доводи апелянта не спростовують зазначеного судом, а мотивація, яка наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

Доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18, від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18, від 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61-24172св18 та інші, колегія суддів вважає відхиляє. Так, аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що вони були ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема вказані спори стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, заборгованості за договором).

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №300/670/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

С.П. Нос

Повний текст постанови складено 07.11.2024