Рішення

від 14.11.2024 по справі 307/2132/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2132/23

Провадження № 2/307/435/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Томишинець А.В., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , від імені якої діє представник - адвокат Марич І.Ю., до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення часток та стягнення компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 , від імені якої діє представник - адвокат Марич І.Ю., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення часток та стягнення компенсації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб 04 вересня 2013 року та зареєстровано виконкомом Ганичівської сільської ради за актовим записом №25, який 11 січня 2022 року рішенням Тячівського районного суду розірвано.

Від дано шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 .

У 2015 році сторони придбали земельну ділянку в АДРЕСА_1 , про те договору купівлі-продажу не укладали, оскільки власник земельної ділянки не мав на той час правовстановлюючих документів на неї.

У 2017 році сторони побудували будівлю на вказаній земельні ділянці, і вже 2017 році на першому її поверсі, без введення в експлуатацію, відповідач влаштував автомайстерню, де працював, а на другому поверсі жилі приміщення.

27 серпня 2019 року, після оформлення права власності на вказану земельну ділянку, власник за договором дарування передав її відповідачу. А згодом цільове призначення цієї земельної ділянки було змінено на «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд».

Після розірвання шлюбу, відповідач зареєстрував право власності на житловий будинок, що збудований на вказаній земельній ділянці, з метою уникнення визнання його спільною сумісною власністю.

Таким чином, стверджує, що відповідач став титульним власником спільного нерухомого майна, тому виник ризик порушення відповідачем прав позивачки на володіння і розпорядження її часткою.

Також, стверджує, що після перемовин із відповідачем у кінці січня 2023 року щодо можливості компенсації вартості частки майна позивачки, ОСОБА_4 11 лютого 2023 року уклав договори купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки із своєю матір`ю ОСОБА_5 , і в такий спосіб порушив права позички на її частку в нерухомому майні, право на першочергове придбання частки іншого співвласника.

При цьому, звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано жодного доказу який би підтверджував факту побудови ним спірного житлового будинку після розірвання шлюбу, а сама реєстрації за ним права власності 31.10.2022 року на вказане майно на підставі виписки з погоспоадарської книги, де зазначено, що вказаний будинок побудовано в 1988 році, цього не підвереджує, оскільки в 1988 році ОСОБА_4 виповнило один рік від народження.

Крім цього, стверджує, що в 2015 році проводилисть геодезичні зйомки спірної земельної, саме в той час коли її домовились купити у ОСОБА_7 , а тому в технічній документації, яка остаточно виконана в 2019 році, а саме в пояснювальній записці на земельній ділянці нерухоме майно відсутнє.

Тому, посилаючись на ст..60, 63.70,71 СК України, ст..355, 368, 369 ЦК України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2022 року по справі №125/2157/19 та змінюючи позовні вимоги, остаточно просив:

визнати домоволодіння: житловий будинок садибного типу загальною площею 249,7 метрів квадратних з надвірними спорудами, зареєстрований в державному реєстрі речових правна нерухоме майно за №2653853121080 та земельну ділянку кадастровий номер 2124481200:01:001:0038, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1876531921244, призначену для обслуговування зазначеного садибного житлового будинку з надвірними спорудами, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю;

визначити розмір ідеальних часток сторін у праві спільної власності на домоволодіння по за кожним;

стягнути з відповідача ОСОБА_4 компенсацію дійсної ( ринкової) вартості частини цього домоволодіння, визначену експертом на час розгляду справи судом;

стягнути судові витрати по сплаті судового збору, по оплаті висновку експерта та витрат на правничу допомогу.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Подальший розгляд справи продовжено у відсутності позивачки за участю її представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та стверджує, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що спірне майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, набуте відповідачем під час шлюбу з позивачем.

При цьому, звертає увагу суду на те, що із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, виготовленої на ім`я попереднього власника ОСОБА_7 у 2019 році, вбачається, що така оформлялася на землю для ведення особистого селянського господарства, і згідно пояснювальної записки на земельній ділянці нерухоме майно відсутнє.

Крім цього, звертає увагу суду на те, що з технічно паспорту на спірний будинок вбачається, що його первинна інвентаризація була проведена 27.10.2022 року.

Таким чином, стверджує, що безпідставними є твердження позивача про початок будівництва спірного нерухомого майна у 2014-2015 роках та його завершення у 2017 році.

Інших доказів суду не надано, а тому відсутні підстави визнання майна спільною сумісною власністю, а оскільки інші позовні вимоги є похідними від цієї вимоги, то просить повністю відмовити в задоволенні позову.

Подальший розгляд продовжено у відсутності представника ОСОБА_8 у зв`язку з його неявкою.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, а тому суду на підставі ст.. 223 ЦПК України розгляну справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що заявлений позов слід задовольнити частково з слідкуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, шлюб між сторонами було зареєстровано 04 вересня 1913 року, актовий запис №25, що стверджено свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , а розірвано шлюб 11 січня 2012 р., що стверджено рішенням Тячівського районного суду.

Від даного шлюбу 09 липня 2014 року у сторін народився син, що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 21 жовтня 2014 року.

Відповідно до дарування від 27 серпня 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Крец М.Ю., відповідачу було подаровано земельну ділянку, площею 0,0663 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2124481200:01:001:0038, місце розташування якої : АДРЕСА_1 ,а

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки, виготовленої на ім`я попереднього власника ОСОБА_7 вбачається, що така була виготовлена у 2019 році.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, стверджено, що 31.10.2022 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на житловий будинок, місце розташування якого : АДРЕСА_1 ,а

З листа державного реєстратора за №142/02-10 від 01.02.2023 року вбачається, що підставою для реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_4 були наступні документи : завірена копія Виписки із по господарської книги №119 від 30.09.202; завірена копія Витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку №312805700 від 19.10.2022; завірена копія технічного паспорту на будинок садибного типу, Т101;8266-1013-6599-9137 від 27.10.202; заверена копія відомостей із ДЗК відносно земельної ділянки, кадастровий номер 2124481200:01:001:0038.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 11 лютого 2023 посвідченого приватним нотаріусом Крец М.Ю., відповідач ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2124481200:01:001:0038., місце розташування яких: АДРЕСА_1 ,а

Висновком експерта №215 від 09 лютого 2024 року стверджено, що дійсна (ринкова) вартість житлового будинку з надвірними спорудами, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2653853121080, по АДРЕСА_1 на час проведення експертизи становить -1661983(один мільйон шістсот шістдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 368Цивільного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60Сімейного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368Цивільного кодексу Українипередбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім?ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (Майно чоловіка та жінки).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61Сімейного кодексу).

Відповідно достатті 57 Сімейного кодексу Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

?майно, набуте нею, ним до шлюбу;

?майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставідоговору даруванняабо в порядку спадкування;

?майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

?житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

?земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідокприватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, абоодержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Отже,подарунки є особистою власністю одержувача.

Як встановлено судом, відповідно до дарування від 27 серпня 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Крец М.Ю., відповідачу було подаровано спірну земельну ділянку, площею 0,0663 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2124481200:01:001:0038, а тому ця земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, відтак в цій частини позову слід відмовити.

Разом з цим, суд вважає, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і ці підтвердження позивачки та її представника підтверджено в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні показала, що у 2013-2014 році сторони розпочали будівництво спірного житлового будинку, і вже в 2017 році на першому його поверсі, без введення в експлуатацію, відповідач влаштував автомайстерню, яку вона особисто відвідувала для заміни коліс на зимні.

Твердження представника відповідач про те, що спірний житловий будинок побудовано відповідачем ОСОБА_4 після розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_3 , з посиланням на реєстрацію будинку 31.10.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є безпідставні.

Реєстрація (оформлення) права власностіна індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюєтьсяЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, судом встановлено, що реєстрація вказаного будинку здійснена відповідно до вказаних норм Закону на підставі наступних документів : завірена копія Виписки із по господарської книги №119 від 30.09.202; завірена копія Витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку №312805700 від 19.10.2022; завірена копія технічного паспорту на будинок садибного типу, Т101;8266-1013-6599-9137 від 27.10.202; завірена копія відомостей із ДЗК відносно земельної ділянки, кадастровий номер 2124481200:01:001:0038.

Суд вважає, що вказані документи, які стали підставою реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем ОСОБА_4 , не є належними доказами і підтверджують його будівництво після розірвання шлюбу, оскільки є взаємовиключні, такі, що не підтверджують один одного.

Так, з копії Виписки із по господарської книги №119 від 30.09.2022 вбачається, що спірний житловий будинок ОСОБА_4 побудував в 1988 році у віці один рік, в той час як з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, де знаходиться спірний житловий будинок, виготовленої на ім`я попереднього власника ОСОБА_7 у 2019 році, а саме з пояснювальної записки вбачається, що на земельній ділянці нерухоме майно відсутнє. А також в технічному паспорті на спірний будинок, Т101;8266-1013-6599-9137 від 27.10.202, рік його побудови відсутній.

Таким чином, доказів які б підтверджували будівництво спірного житлового будинку ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу з позивачкою, суду не надано, а сама реєстрація права власності на це нерухоме майно за ним, після розірвання шлюбу, не є безспірним підтвердженням його права власності,

А отже, спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 69 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України , у разі поділу майна , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя , частка майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру , земельну ділянку, допускається лише за його згодою.

Суд вважає, що оскільки спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то слід їм визначити розмір на частку в цьому майні, а саме по частині за кожним.

Разом з цим, відповідно до правової позиції зазначеної у постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 Великої Палати Верховного Суду, правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст..364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості частки.

Таким чином, виходячи із заявлених вимог позивачки щодо компенсації частини вказаного будинку, які узгоджуються із вказаною правою позицією Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що і в цій частині позов слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 дійсну (ринкову) вартість частини будинку, що визначена висновком експертом №215 від 09 лютого 2024 року на час розгляду справи судом, а саме 830991 ( вісімсот тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто один) грн. 90 коп.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 10,11,13,8,141, 258, 259, 263- 265, ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати домоволодіння: житловий будинок садибного типу загальною площею 249,7 метрів квадратних з надвірними спорудами, зареєстрований в державному реєстрі речових правна нерухоме майно за №2653853121080, який розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визначити розмір ідеальних часток сторін у праві спільної власності на це домоволодіння по частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В рахунок компенсації частини цього домоволодіння, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 дійсну (ринкову) вартість його частини, що визначена експертом на час розгляду справи судом, а саме 830991 ( вісімсот тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто один) грн. 90 коп.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днівз дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 18.11.2024.

Головуючий: В.В. Чопик