Ухвала

від 13.11.2024 по справі 640/21837/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 640/21837/22

провадження № К/990/40794/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

24 жовтня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Автор касаційної скарги вказує на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування абзацу 2 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», викладеного у постанові Верховного Суду від 05 січня 2023 року у справі № 340/2871/21 у подібних правовідносинах.

Так, у справі № 340/2871/21 відповідач, відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», попередив про наступне звільнення та запропонував позивачу рівнозначну посаду, проте останній подав заперечення на отримане попередження.

Автор касаційної скарги стверджує, що висновок, який викладено Верховним Судом від 05 січня 2023 року у справі № 340/2871/21 є релевантим для обставин цієї справи, оскільки ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення шляхом надання останній попередження від 31 жовтня 2022 року, в якому зазначено, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 02 вересня 2022 року № 2913 «Про структуру апарату Міністерства економіки України» внесені зміни до структури Міністерства та затверджено штатний розпис Міністерства економіки України від 08 вересня 2022 року, згідно з яким посада, яку займала (начальник відділу захисту прав у сфері інтелектуальної власності управління правового захисту інтересів Міністерства в судах та інших органах юридичного департаменту) скорочена. ОСОБА_1 ознайомилася з цим попередженням 31 жовтня 2022 року, про що свідчить її підпис та напис «не згодна». У зв`язку з тим, що форма попередження є довільною та неврегульованою жодним законодавчим актом, Мінекономіки до попередження надало перелік вакантних посад станом на дату попередження, які наявні у Мінекономіки задля забезпечення працевлаштування та подальшого проходження державної служби ОСОБА_1 . У переліку вакантних посад станом на день попередження (31 жовтня 2022 року), який є додатком до попередження, позивачу були запропоновані такі посади:

1. головний спеціаліст відділу з питань приватизації та земельних відносин управління реформування державної власності та земельних відносин департаменту політики власності;

2. директор департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики;

3. начальник відділу політики публічних закупівель управління сфери публічних закупівель департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики;

4. начальник відділу з питань державної допомоги управління з питань державної та гуманітарної допомоги департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики;

5. головний спеціаліст відділу з питань державної допомоги управління з питань державної та гуманітарної допомоги департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики;

6. головний спеціаліст відділу аналізу гуманітарної допомоги (потреб) управління з питань державної та гуманітарної допомоги департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики;

7. завідувач сектору міжнародної взаємодії у сфері публічних закупівель та конкурентних відносин управління з питань державної та гуманітарної допомоги департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики;

8. начальник відділу організаційної роботи з суб`єктами господарювання департаменту з управління об`єктами державної власності;

9. заступник генерального директора директорату - керівник експертної групи з розвитку людського капіталу та соціального діалогу директорат праці та зайнятості;

10. головний спеціаліст відділу розвитку фінансових послуг управління фінансової політики директорат праці та зайнятості;

11. головний спеціаліст відділу розвитку фінансових послуг управління фінансової політики директорат праці та зайнятості.

Автор касаційної скарги звертає увагу Суду, що ОСОБА_1 було запропоновано 4 рівнозначні посади, однак ОСОБА_1 не погодилася із переведенням на запропоновані їй посади, в тому числі рівнозначні посади, що підтверджується її особистим підписом на попередженні від 31 жовтня 2022 року та написом «не згодна» у зв`язку з чим останню було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Натомість, проаналізувавши згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» на підставі частини п`ятої статті 4 зміст оскаржуваних у цій справі рішень судів попередніх інстанцій, установлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу захисту прав у сфері інтелектуальної власності управління правового захисту інтересів Міністерства в судах та інших органах юридичного департаменту Міністерства економіки України. 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення її посади та запропоновано не 4 рівнозначні посади, як про це вказує автор касаційної скарги, а лише одну вакантну посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення економіки оборони та безпеки управління правового забезпечення економіки оборони та безпеки, зайнятості населення юридичного департаменту. При цьому запропонована посада не є рівнозначною. Позивач ознайомлена з попередженням від 31 жовтня 2022 року, про що свідчить її підпис та напис «не згодна».

Враховуючи, що посада, яку запропонували позивачці згідно з попередженням - головний спеціаліст відділу правового забезпечення економіки оборони та безпеки управління правового забезпечення економіки оборони та безпеки, зайнятості населення юридичного департаменту, відноситься до категорії «В» підкатегорії «В1» посад державної служби, є нерівнозначною посаді, на якій перебувала позивачка та є нижчою від посади, яку позивачка займала до переведення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли висновку, що відповідачем не в повній мірі виконано вимоги статті 87 Закону України «Про державну службу» та не запропоновано позивачці рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Наведене свідчить, що доводи автора касаційної скарги не підтверджуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. При цьому докази зазначеного автор касаційної скарги не додає, що дає підстави для необґрунтованості покликання автора касаційної скарги на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 640/21837/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович