Ухвала

від 12.11.2024 по справі 420/4391/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 420/4391/24

адміністративне провадження № К/990/41598/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №420/4391/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроперспектива» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроперспектива» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2023 року №35495/15-32-07-01-12, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 390 891 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 847 723 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

07 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» подало суду першої інстанції заяву, в якій просило стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - змінено в мотивувальній частині. В інших частинах рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроперспектива» задоволено частково; додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року змінено, виклавши абзац 1 резолютивної частини наступного змісту:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» (пров. Чорноморський, 3, буд.1/1, 65042; код ЄДРПОУ 39612611) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ ВП 44069166) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.

Щодо додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, переглянутого судом в апеляційному порядку, Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення, слід застосовувати такий же критерій.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 250,00 грн.

Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не може бути розцінено Верховним Судом, як належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування судами обставин саме по цій справі, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №420/4391/24 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов