Ухвала

від 12.02.2025 по справі 420/4391/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 420/4391/24

адміністративне провадження № К/990/3913/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №420/4391/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроперспектива» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроперспектива» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2023 року №35495/15-32-07-01-12, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 390 891 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 847 723 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

07 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» подало суду першої інстанції заяву, в якій просило стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - змінено в мотивувальній частині. В інших частинах рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроперспектива» задоволено частково; додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року змінено, виклавши абзац 1 резолютивної частини наступного змісту:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» (пров. Чорноморський, 3, буд.1/1, 65042; код ЄДРПОУ 39612611) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ ВП 44069166) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що скаржник не навів належних підстав касаційного оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Щодо додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, переглянутого судом в апеляційному порядку, Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення, слід застосовувати такий же критерій.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕРСПЕКТИВА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 250,00 грн.

Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не може бути розцінено Верховним Судом, як належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування судами обставин саме по цій справі, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалами Верховного Суду від 12 листопада 2024 року, від 19 грудня 2024 року та від 21 січня 2025 року касаційні скарги повернуто як такі, що не містила підстав касаційного оскарження.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №420/4391/24 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов